Постанова

від 02.07.2014 по справі 2а-4143/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 02 липня 2014 року                   08:50                             справа №2а-4143/09/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПідприємства з іноземним капіталом “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Підприємство з іноземним капіталом “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” (далі по тексту – позивач, ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2008 року №0009602310/0. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року позов в адміністративній справі №2а-4143/09/2670 задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010  року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23  вересня 2009 року та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року №К-34345/10 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010  року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року адміністративну справу №2а-4143/09/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні 23 червня 2014 року первинного відповідача – Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва, замінено його правонаступником – Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі); представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 01  грудня 2008 року №0009602310/0 згідно з підпунктом “б” пункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про  податок на додану вартість”, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 73  560,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 01 грудня 2008 року №624/23-10/24365226 “Про результати невиїзної документальної перевірки ПІК “Джіммі ІТК”, код 24365226 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, жовтень 2005 року, січень 2006 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні, вересні, грудні 2005 року” (далі по тексту – Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок чого ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” неправомірно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: за липень 2005 року на суму 989,00 грн., за вересень 2005 року на суму 57  583,00 грн., за грудень 2005 року на суму 14  998,00 грн., у зв'язку із чим встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірний період складається з частини від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів постачальникам таких товарів у попередніх податкових періодах. Як свідчить зміст Акта перевірки, ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП “АФ “Степ-Агросенс”, ТОВ “Медленд” та ТОВ “Лідер”. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що суми заявлені до бюджетного відшкодування були підтверджені в процесі позапланових виїзних перевірок; порушення податкової дисципліни постачальниками чи контрагентами постачальників не може бути підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у Акті перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів. Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем податкового кредиту був Закон України “Про  податок на додану вартість”. Пунктом 1.8 Закон України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про  податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про  податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014  року №К-34345/10, предметом доказування в межах спірних правовідносин є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Виходячи зі змісту наведених правових норм та враховуючи висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014  року №К-34345/10, суд вважає за необхідне встановити правомірність формування позивачем суми податкового кредиту в межах спірних правовідносин. Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” та ПП “АФ “Степ-Агросенс”, ТОВ “Медленд”, ТОВ “Лідер”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Позивач зазначив, що у ПП “АФ “Степ-Агросенс” придбано молодняк худоби. В матеріалах справи містяться податкові накладні виписані ПП “АФ “Степ-Агросенс” позивачу, від 25 травня 2005 року №61 та від 26 липня 2005 року №102, на загальну суму 128  077,03 грн., у тому числі податок на додану вартість 21  346,17 грн. Первинні документи, чи будь-які інші документи по взаємовідносинам із ПП “АФ “Степ-Агросенс” в матеріалах справи відсутні. Суд звертає увагу, що позивачем також не надано в матеріали справи первинних документів та податкових накладних по взаємовідносинам із такими контрагентами як ТОВ  “Медленд” та ТОВ “Лідер”, порушення щодо яких встановлено в Акті перевірки. Доказів оплати за поставлений товар матеріали справи не містять. Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про  податок на додану вартість”(який застосовувався до спірних правовідносин на момент їх виникнення), податковий кредит  — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про  податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6  пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)  — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7). Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)  податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та придбання товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП “АФ “Степ-Агросенс”, ТОВ “Медленд”, ТОВ “Лідер”, у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, на думку суду, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім того, матеріали справи не містять податкових накладних, виписаних ТОВ  “Медленд” та ТОВ “Лідер”, на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. В частині пов'язаності спірних господарських операцій з господарською діяльністю та їх реальності суд звертає увагу на наступне. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Письмових пояснень та будь-яких інших можливих доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем до суду не надано. Матеріали справи також не містять пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаного у підприємств-контрагентів товару та відповідних підтверджуючих документів. Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують реальності здійснених операцій та факту використання в господарській діяльності позивача, зокрема не дають можливості встановити, з якою метою позивач придбав молодняк худоби. Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження господарських відносин із ТОВ  “Медленд” та ТОВ “Лідер”, що унеможливлює встановити характер господарських операцій, їх реальність (товарність) та пов'язаність з господарською позивача. Наведене вказує на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач неправомірно формував податковий кредит за спірний період та, відповідно, суму бюджетного відшкодування, а висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про  податок на додану вартість” є обґрунтованими. За таких підстав, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.  Києва від 01  грудня 2008 року №0009602310/0 є правомірним, відповідно, позовні вимоги ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” нормативно та документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПІК “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Підприємству з іноземним капіталом “Джіммі Інтернешнл Трейдінг Компані” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                   В.А. Кузьменко