Рішення

від 20.05.2014 по справі 910/25016/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25016/13 20.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні Технології Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент"

про стягнення 1 650 132,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Корольов В. М. (арбітражний керуючий - ухвала № 46/147-б

від 28.10.2013 року та ухвала від 24.03.14)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні Технології Плюс" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 650 132,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/25016/13, розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

06.02.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні Технології Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 160.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 11.03.2014 року, витребувано в порядку ст. 38 ГПК України від Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області (67600, Одеська обл., м. Білявка, вул.. Заводська, 34), шляхом направлення останньому відповідального судового запиту, інформацію з наявних в Управлінні книг реєстрації. Подана представником заява про зміну предмету позову прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог проходить з врахуванням поданої заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 року судом відкладено розгляд справи на 14.03.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, які не надані на виконання п. 3 ухвали суду від 18.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/25016/13 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 910/25016/13 прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 15.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року справу № 910/25016/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/25016/13 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року справу № 910/25016/13 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/25016/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 року, в частині оплати договору.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2009 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі за текстом - договір), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №160.

Так, відповідно до пункту 1 зазначеного договору продавець передає, належну йому на праві власності земельну ділянку НОМЕР_1 площею 1,62 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:0036 у власність покупцю, а покупець набуває у власність земельну ділянку і сплачує за неї обумовлену грошову суму.

Відповідно до пункту 2 договору, земельна ділянка НОМЕР_1 площею 1,62 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:0036, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 6 договору, цей продаж земельної ділянки здійснено за суму 1650 132,00 (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч сто тридцять дві гривни, 00 копійок), які продавець має отримати від покупця протягом 15 днів після укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням, про повний розрахунок.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав обумовлену договором земельну ділянку відповідачу, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати земельної ділянки, за твердженням позивача, повністю не виконав, що було встановлено в ході ліквідаційної процедури, в якій перебуває позивач (справа № 46/147-б). Доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №160 є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що вбачається із матеріалів справи, зокрема, як свідчать отримані на запит суду відомості з Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області (за № 01-03-10/1933 від 07.03.2014 року за № 01-07-10/2326 від 20.03.14 року, за № 01-07-10/2495 від 24.03.2014 року) на сьогодні земельна ділянка, що є предметом спірного договору, станом на 31.12.2012 року зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ "Сіті Девелопмент" 28.03.2011 року, зареєстрованого за № 1431.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач у справі отримав за договором земельну ділянку, здійснив державну реєстрацію свого права власності, а в подальшому здійснив відчуження вказаної земельної ділянки на користь громадянки ОСОБА_4,

В той же час, матеріали справи не містять доказів, що відповідач свої зобов'язання по договору (п. 6) щодо оплати переданої йому у власність земельної ділянки перед позивачеві, а відповідачем в процесі розгляду справи доказів виконання свого обов`язку не надано.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки позивач в результаті порушення відповідачем умов договору в частині оплати земельної ділянки не отримав грошових коштів на отримання яких розраховував при укладанні договору (значною мірою був позбавлений того, на що розраховував), суд дійшов висновку про істотність порушення допущенного відповідачем.

Відтак, заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі, доведені матеріалами справи і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.08.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні Технології Плюс" (04073, м. Київ, проспект Московський, 23-А; ідентифікаційний код 33994914) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" (03150, м. Київ. вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 36148599), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 160 з моменту набрання цим рішенням суду про розірвання договору законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ті Девелопмент" (03150, м. Київ. вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 36148599; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні Технології Плюс" (04073, м. Київ, проспект Московський, 23-А; ідентифікаційний код 33994914) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко