Рішення

від 15.05.2014 по справі 295/10412/13-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/10412/13-ц

Категорія 4

2/295/1065/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4,

10000, АДРЕСА_1,

до ОСОБА_5,

АДРЕСА_2,

ТОВ "ВЕНБЕСТ" в особі Житомирської філії,

10014, м.Житомир, вул.Кафедральна, 8,

ОСОБА_6,

АДРЕСА_3,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

АДРЕСА_4,

про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 117-120) просить:

- визнати дії ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ТОВ «ВЕНБЕСТ» неправомірними щодо взяття квартири АДРЕСА_1 під пультову охорону;

- визнати договір №580-ОП від 24.01.2013 року, який укладено між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, та ТОВ «ВЕНБЕСТ» відносно квартири АДРЕСА_1 недійсним;

-стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також витрати на оплату правової допомоги в сумі 1500 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що при укладені спірного договору сторонами не враховані положення ст. 358 ЦК України щодо можливості розпорядження майном, яке перебуває у спільній частковій власності, за згодою всіх співвласників.

Оскільки згоду на взяття квартири під пультову охорону співвласники майна ОСОБА_1 та її неповнолітній син не надавали, договір укладений у порушення вимог законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «БенБест» проти позовних вимог заперечив, посилаючись на законність укладеного сторонами договору.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши та оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, керуючись законом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним укладеного договору, то суд прийшов наступного висновку.

ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 являються співвласниками 1/3 (1/6+1/6) частини квартири АДРЕСА_1. (а.с. 4)

ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6 згідно довіреності від 21.01.2013 р., (а.с. 83) уклала з ТОВ «БенБест» договір №580-ОП від 24.01.2013 року щодо взяття квартири АДРЕСА_1 під пультову охорону.

Для укладення спірного договору ОСОБА_5 надані наступні документи щодо права власності та користування на охоронюваний об'єкт: заява на згоду співвласників майна ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яка діяла в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_9, від 14.01.2013 р. (а.с. 73), талон до ордеру на житлове приміщення (а.с. 74) та довідка відділу приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради за № 2122 від 15.01.2013 р. (а.с. 77).

Згідно останньої вбачається, що за ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстровано право власності по 1/6 у квартирі АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 являються співвласниками спільно 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, а згоди щодо укладення договору про взяття під пультову охорону квартири вони не надавали, підстав для укладення спірного договору у відповідачів не було.

При цьому, ТОВ «БенБест» не перевірена достовірність інформації про співвласників майна, хоча із довідки відділу приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради за № 2122 від 15.01.2013 р. вбачається, що квартира перебуває у спільній частковій власності.

У відповідності із недодержанням в момент вчинення вимог ст. 203 ЦК України договір №580-ОП від 24.01.2013 року є недійсним.

При цьому, суд зауважує, що зазначення у спірному договорі стороною правочину ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, не впливає на зміст укладеного договору, оскільки як зазначалося вище ОСОБА_5 діяла в інтересах ОСОБА_6

Що стосується позовних вимог в частині визнання дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ТОВ «ВЕНБЕСТ» неправомірними щодо взяття квартири АДРЕСА_1, під пультову охорону, то у їх задоволенні належить відмовити, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 Ц України та не може застосовуватися до осіб, які не належать до кола суб'єктів владних повноважень.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., то суд прийшов наступного висновку.

У відповідності із ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В обґрунтування підстав стягнення моральної шкоди позивач зазначає докладання додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права.

Разом з тим, вказані обставини не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ч. 1 ст.84 ПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 21.11.2013 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 46-47)

Вартість послуг оцінена сторонами за домовленістю.

Квитанцією підтверджено сплата адвокату ОСОБА_2 коштів в сумі 1500 грн. (а.с. 144)

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України в 2014 році» розмір мінімальної заробітної плати становить у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Адвокат ОСОБА_2 приймала участь у розгляді справи 21.11.2013 р., 09.01.2014 р. 06.02.2014 р., 24.03.2014 р., та 15.05.2014 р.

Відтак, суд приходить до висновку про відповідність обумовленого між адвокатом як виконавцем та замовником ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги розміру оплати положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», з урахування терміну надання послуг, вважає зазначені правові послуги доцільними в межах цивільного процесу та справедливими у визначенні оцінки їх вартості.

Разом з тим, враховуючи, що згідно ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, витрати на оплату правової допомоги підлягають стягненню частково в сумі 500 грн., а судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір №580-ОП від 24.01.2013 р., укладений між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_6, та ТОВ «ВЕНБЕСТ» щодо взяття квартири АДРЕСА_1, під пультову охорону недійсним.

Стягнути в солідарному порядку з ТОВ «БенБест» (ідентифікаційний код 35254734) та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 500 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Корицька