Постанова

від 14.05.2014 по справі 817/1243/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1243/14

14 травня 2014 року 12год. 14хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шугалевич В.І.

відповідача: представник Колесник Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариство з обмеженою відповідальністю "Млинівтранссервіс" про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ :

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Млинівтранссервіс".

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідача повинен бути працевлаштований 1 інвалід, однак в 2013 році відповідач вказаного обов'язку не виконав, а тому з нього слід стягнути адміністративно-господарські санкції, передбачені ст.20 зазначеного Закону. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вказаних у позовні заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що в кінці 2013 року до центру зайнятості відповідачем подавалась звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакантних місць для інвалідів, а ще раніше відповідач шукав на робочі місця інвалідів самостійно. На підтвердження надав копії звітності за листопад та грудень 2013 року. Доказів самостійного пошуку інвалідів на робочі місця не надав. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю (далі - підприємство), де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Термін сплати санкції встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Проведеною на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду, відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, невиїзною перевіркою щодо додержання відповідачем вимог чинного законодавства у сфері соціальної політики держави встановлено наступне.

Згідно звіту (форма N10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році склала 10 осіб. На виконання статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємство зобов'язане створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте в 2013 році цього зроблено не було. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 14140,00 грн. У випадках, коли працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві.

Таким чином, сума адміністративно-господарські санкції, яка підлягає сплаті відповідачем і яка самостійно ним визначена, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів" становить 7070,00 грн. Адміністративно-господарські санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 21,20 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені становить 7091,2 грн. (7070,00+21,20)

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що відповідач вчиняв дії для пошуку інвалідів на робочі місця, враховуючи наступне. До обов'язкiв роботодавця, крiм створення робочих мiсць для працевлаштування iнвалiдiв, вiдноситься також надання державнiй службi зайнятостi iнформацiї, необхiдної для органiзацiї такого працевлаштування. Судом встановлено, вiдповiдач не виконав обов'язку щомiсячно iнформувати центр зайнятостi про вiльнi робочi мiсця та вакантнi посади, на яких може використовуватись праця iнвалiда, а саме: протягом 2013 року подав до центру зайнятостi звiти форми № 3-ПН лише в листопаді та грудні.

Адмiнiстративно-господарськi санкцiї за незайнятi iнвалiдами робочi мiсця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцiєю України та Законом України вiд 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сферi господарювання у зв'язку зi скоєнням правопорушення.

Разом з тим вiдповiдно до частини першої статтi 218 Господарського кодексу України пiдставою господарсько-правової вiдповiдальностi учасника господарських вiдносин є вчинене ним правопорушення у сферi господарювання. Частиною другою зазначеної статтi передбачено, що учасник господарських вiдносин несе вiдповiдальнiсть, зокрема, за порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, якщо не доведе, що вiн ужив усiх залежних вiд нього заходiв для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свого обов'язку щомісячно подавати до центру зайнятості звіти форми №3-ПН та не забезпечив зайнятість одного робочого місця інвалідом, суд дійшов висновку що з відповідача необхідно стягнути адміністративно-господарську санкцію. Дана позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2013 року по справі №21-397а13, а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.ч. 14 і 15 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь позивача не присуджуються, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівтранссервіс" (код ЄДРПОУ 37531756) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 7091 (сім тисяч дев'яносто одна) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.