Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/8628/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8628/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Груп»

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Кур'єрська Авіапошта

України-Експресс»

Про стягнення 33 616,22 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Стрижак К.М. - по дов. № б/н від 26.05.2014

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Груп» про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю «Кур'єрська Авіапошта України-Експресс» 33 616,22 грн. заборгованості, з яких: 30 384,72 грн. основного боргу, 1 768,14 грн. пені, 1 073,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 389,59 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу заказної продукції № С-00000022 від 11.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8628/14 та призначено справу до розгляду на 27.05.2014.

Позивач в судовому засіданні 27.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 27.05.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 12.05.2014 не виконав.

Відповідачем 22.05.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника відповідача в судове засідання, який перебуває у відрядженні з приводу закриття офісів у містах Севастополь та Сімферополь.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає наступне

Відповідач ухвалу суду про порушення провадження у справі отримав 14.05.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.) . При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 27.05.2014, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 20.05.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Груп» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кур'єрська Авіапошта України-Експресс» (замовник) було укладено договір купівлі-продажу заказної продукції № С-00000022 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання поставити замовнику, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору продукцією за цим договором є: пакувальний матеріал, пакети.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно оплату отриманої продукції не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 30 384,72 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 1 768,14 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 073,77 грн. та 3% річних в сумі 389,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 9.8. договору договір набирає чинності з моменту двостороннього підписання сторонами та діє до його двостороннього розірвання.

Сторонам доказів в підтвердження розірвання договору не подано.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з п. 2.3. договору усі умови поставки партії продукції, такі як найменування продукції. кількість продукції, вартість продукції, нанесення малюнку, структура матеріалу, упаковка, строки поставки. обумовлюються сторонами у специфікаціях до договору, які складаються окремо на кожну партію продукції.

Відповідно до специфікації № 1 від 11.01.2013 сторони дійшли згоди, що виконавець виготовляє та передає у власність замовника , а замовник оплачує та приймає пакувальний матеріал, а саме: кур'єрський пакет Авиапочта 285х385+50 60 мкм з кишене, логотипом у кількості 50 000 шт. вартістю 44 100,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 50 384,72 грн., що підтверджується наступними накладними:

№ С-0000845 від 19.11.2013 на суму 6 816,00 грн.,

№ С-0000849 від20.11.2013 на суму 5 112,00 грн.,

№ С-0000855 від 21.11.2013 на суму 38 456,72 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 2 специфікації № 2 від 11.01.2013 передбачено, що виконавець зобов'язується поставити товар на склад замовника у м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19 на протязі 14 банківських днів після отримання 30% передоплати та надання замовником затвердженого оригінал-макету. Залишкову частину, вказаної у відповідному рахунку-фактурі або у відповідній специфікації замовник сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 30 384,72 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 384,72 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за продукцію повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених даним договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем настання строку сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленої продукції.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за поставлену продукцію слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати продукції протягом (5 п'яти) не банківських, а робочих днів.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду на суму боргу в розмірі 30 384,72 грн. за період з 29.11.2013 по 30.04.2014 становить 1 735,68 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 735,68 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована з порушення норм чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за поставлену продукцію, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 073,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 389,59 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 1 073,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 382,10 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спуктрум Груп» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Кур'єрська Авіапошта України-Експресс» (м. Київ, вул. В.Василевської, 18, код ЄДРПОУ 34494350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Груп» (м. Київ, вул. Басейна, 9, к. 3, код ЄДРПОУ 36677037) 30 384 (тридцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 1 735 (одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн. 68 коп. пені, 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 77 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 10 коп. - 3% річних, 1 824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.05.2014.

СуддяВ.В.Сівакова