Постанова

від 29.08.2006 по справі 1/175-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/175-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.06                                                                                       Справа №1/175-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Антонік С.Г.    , Коробка Н.Д.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Соколову А.А.

За участю представників позивача: Дудяк Р.А., довіреність № б/н від 05.09.2005 р.,

представників відповідача: Литовка С.В., довіреність № б/н від 10.08.2006 р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Долинський”, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області  

на рішення  господарського суду Херсонської області від 20.06.2006р. у справі № 1/175-06   

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Городоцька швейна фабрика”, м. Городок Львівської області                                     

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Долинський”, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області  

про стягнення 5441,00 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

           Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2411 від 28.08.2006р. справа № 1/175-06 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Антонік С.Г.; судді: Коробка Н.Д., Юхименко О.В.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 29.08.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.06.2006 р. у справі № 1/175-06 (суддя Губіна І.В.) з відповідача на користь позивача стягнуто 5 441 грн. – основного боргу та 220 грн. – судових витрат.

Рішення господарського суду мотивоване ст. ст. 141, 154 ЦК УРСР, згідно яких угода може бути вчинена в простій письмовій формі як шляхом складення одного визначеного документу, так і підписання декількох документів, що свідчать про досягнення сторонами домовленості по всіх істотних умовах необхідних для відповідного виду угод. А також ст. 165 ЦК УРСР, відповідно до якої, якщо строк виконання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання в будь – який час. Оскільки сторонами в процесі виконання угоди купівлі – продажу швейних виробів не був встановлений строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, то цей строк був необмежений. Тому вимога про виконання зобов'язання, відповідно до ст. 530 ЦК України, може бути пред'явлена в будь – який час.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, СВК “Долинський” звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати рішення господарського суду  Херсонської області та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі заявник в обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом норм матеріального права. Вважає, що накладна не може слугувати належним доказом існування будь – яких договірних відносин відплатного характеру, а тільки є підставою для списання товарно – матеріальних цінностей підприємством. Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки відповідно до положень ч.5 ст. 261, ст. ст. 253,254 ЦК УРСР, перебіг трьохрічного строку позовної давності для позивача почався з 07.07.2002 р. та закінчився 06.07.2005 р.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

ВАТ “Городоцька швейна фабрика” у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення господарського суду Запорізької області є законним та обґрунтованим. Його представник у судовому засіданні проти доводів  скарги  заперечив і  вважає  їх  необґрунтованими  з наступних  причин: ЦК України, який діяв на момент укладення договору, не забороняв сторонам укладати між собою усні договори. Факт укладання договору між сторонами підтверджується накладною, податковою накладною та довіреністю. Відповідно до ст. ст. 151, 245 ЦК УРСР, ст. ст. 509, 712 ЦК України, відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем в силу взятого на себе зобов'язання. Вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки за зобов'язаннями, строк яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності  починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України , апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

06.07.2002 року за накладною № 136 (а.с.6-7) відповідно до довіреності серії ЯЕД № 960489 (а.с. 9) представником відповідача Спицею Л.В. отримана швейна продукція на суму 5 450 грн.

Оскільки відповідачем оплата продукції проведена не була, позивач просить стягнути 5 450 грн.

Частиною  2 ст.151 ЦК Української РСР (що  діяв до 01.01.2004р.)  передбачено, що зобов'язання виникають з договору або інших підстав, вказаних в ст.4 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.4 ЦК Української РСР цивільні права  та обов'язки виникають  внаслідок  подій з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Як вимагає ст.153 ЦК Української РСР, сторони повинні узгодити усі суттєві умови зобов'язання.

Порядок узгодження  суттєвих умов може бути  досягнуто сторонами шляхом  укладення як одного документу (договору), обміну листами,  телеграмами (ст.41 ЦК УРСР).

Колегія суддів вважає, що передача  товару  за  накладними   дає  підстави  вважати  визначені  дії сторін  як  угоду  купівлі-продажу. Оскільки  в  накладних  чітко  позначено найменування  товару, одиниці  виміру, кількість  та  їх  вартість, тобто  погоджено  всі  необхідні  для  угод  купівлі-продажу  товару    умов.

Оскільки  відповідач  не довів  на підставі ст.33 ГПК України  безплатне  одержання  товару  від позивача, дії   останнього  слід  розуміти  як  платну  передачу  цього  товару  і  виникнення  у  відповідача  обов'язку  оплати  за  цей  товар.

Окрім  того, форма  угоди, обрана  сторонами, шляхом  визначення  у  накладних  вартості  та найменування  кількості  товару, які  підписані  повноважними  представниками  сторін, визначає  дії сторін як  письмову  угоду  із  зобов'язаннями  сторін  передати  річ  позивачем  та  сплату  цієї  речі  відповідачем, що  не суперечить  приписам  ст.ст. 4,41, 42, 44, 153, 161 ЦК УРСР, виходячи  із  звичайних  вимог, які  ставляться  при  оплатній  передачі  речі  від  одного  власника  до іншого, якщо не доведені  обставини, що  обмежують   права  і обов'язки  сторін  за  такою  угодою.     

Згідно ст. 216  ЦК УРСР (який  діяв  на час укладення  договору) зобов'язання  припиняється  виконанням, проведеним  належним чином. Під  поняттям  належного  виконання  зобов'язання ст. 161 ЦК УРСР  розуміє  виконання  зобов'язання належними  суб'єктами, в  належному  місці, у  відношенні  належного предмету  та    належним  способом.

Відповідно до  п.4 Прикінцевих  положень Господарського кодексу України, п.4 Прикінцевих  та перехідних  положень ЦК України, щодо господарських та відповідно цивільних  відносин, які  виникли  до  набрання  ними чинності, положення  цих  Кодексів  застосовуються  до  тих  прав і обов'язків, що  виникли  або  продовжують  існувати  після  набрання  ними  чинності. Враховуючи  викладене, до  прав  і  обов'язків  сторін  у справі   слід застосовувати  положення Господарського кодексу України та  Цивільного  кодексу України, що  набули  чинності з 01.01.2004р.

           Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.2ст.530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання боржником  обов'язку  не встановлений  або  визначений  моментом  пред'явлення  вимоги, кредитор  має  право  вимагати  його  виконання  у  будь-який  час. Боржник  повинен  виконати  такий  обов'язок  у семиденний  строк від  дня  пред'явлення  вимоги, якщо  обв'язок  негайного  виконання  не  випливає  із  договору  або  актів  цивільного  законодавства.

Позивач, в порядку ст.530  ЦК України, направив  відповідачу  лист – вимогу № 48 від 05.04.2006р., яку відповідач отримав 12.04.2006р. (а.с. 10-11) та повинен був здійснити оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

          Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, оскільки до теперішнього часу оплата за виконані роботи у повному обсязі не здійснена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у господарським судом правомірно задоволений позов та стягнуто з відповідача суму за отриману ним від позивача продукцію.

Будь – яких порушень норм процесуального права при прийнятті рішення колегією суддів не встановлено

Доводи апеляційної скарги спростовуються і не приймаються до уваги з вищенаведених підстав.

За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Долинський”, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області  залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2006 р. у справі № 1/175-06 залишити без змін.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу віднести на заявника апеляційної скарги.

                На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Долинський”, с. Долинське Чаплинського району Херсонської області  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.06.2006р. у справі № 1/175-06 залишити без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Антонік С.Г.  

 Коробка Н.Д.  Юхименко О.В.