Рішення

від 06.02.2007 по справі 1/175-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/175-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06.02.2007                                                                Справа №  1/175-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Городоцька швейна фабрика"

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинський"  

про   стягнення 5441грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Дудяк Р.А. - представник, дор. від 05.09.06р.

від відповідача: Апостол А.В. - представник, дор. від 10.01.07р.

          Позивач - ВАТ "Городська швейна фабрика", звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить стягнути з відповідача -СВК "Долинський" 5441грн. за отриману по накладній №136 від 06.07.2002р. продукцію швейної фабрики. Позивач свої вимоги мотивує тим, що ця продукція була отримана представником відповідача Спіцею Л.В. по довіреності серії ЯЕД №960489 від 07.07.2002р.

Відповідач у попередньому судовому засіданні і у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що  Цивільний кодекс УРСР, який діяв на момент отримання швейних виробів від позивача, не передбачав можливості укладення договору в усній формі. Він не заперечує проти того, що вказані в накладній швейні вироби, СВК дійсно отримані, але за відсутності письмового договору у одержувача продукції не виникло грошових зобов'язань. Крім того, він вважає, що позивачем порушений строк позовної давності при надісланні ним на ім'я СВК вимоги про сплату вартості отриманих швейних виробів від 05.04.2006р. При цьому відповідач посилається на п.5 ст.261 ЦК України, вважаючи, що за зобов'язанням, по якому не визначений строк його виконання, перебіг строк позовної давності по даному спору починався з наступного дня після отримання продукції, тобто з 07.07.2006р.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд-

в с т а н о в и в:

          На підставі довіреності серії ЯЕД №960489 від 07.07.2002р., виданої відповідачем Спиці Л.В., за накладною №136 від 06.07.2002р. відповідачем отримана швейна продукція на суму 5450грн., факт отримання якої останній не заперечує.

Згідно до ст.4 ЦК УРСР, що діяв на час передачі швейної продукції за накладною №136 від 06.07.2002р., цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього, цивільні права і обов'язки виникають з угод, з адміністративних актів, внаслідок заподіяння шкоди, внаслідок події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст.141, 154 ЦК УРСР, який діяв в момент передачі швейної продукції, угода може бути вчинена в простій письмовій формі як шляхом складення одного визначеного документу, так і підписання декількох документів, що свідчать про досягнення сторонами домовленості по всіх істотних умовах необхідних до відповідного виду угод.

В накладній вказані найменування продукції, її кількість, ціна за одиницю виміру і загальна вартість. Відповідач, виписавши довіреність на отримання швейної продукції і прийнявши її, погодився з запропонованими умовами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами фактично відбулася угода купівлі-продажу, оскільки сторонами досягнуто згоди  з усіх істотних умов, необхідних для даного виду договорів.

З матеріалів справи випливає, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Обов'язки позивача виразились у передачі швейної продукції, а обов'язки відповідача полягали в оплаті отриманої продукції.

          Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Оскільки взаємовідносини сторін з продажу продукції виникли до 01.01.2004р., але продовжують існувати і після набрання чинності ЦК України, тобто після 01.01.2004р., то слід оцінювати відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто по спірних правовідносинах щодо передачі швейної продукції застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР, діючого на той момент, що судом і здійснено.

          Позивач листом №11 15.01.07р. звернувся з заявою про застосування судом строків позовної давності до вимог позивача. Свою заяву мотивує тим, що в позові від 03 травня 2006 року № 72 позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 5441,00 грн. Свою вимогу позивач обґрунтовує посиланнями на, нібито, укладений в усній формі між ним і відповідачем договір поставки, а як на доказ - на накладну № 136 від 06 липня 2002 року (далі: „Накладна"), за якою він передав відповідачу майно на загальну суму 5450,00 грн. Але, строк і порядок розрахунків, при цьому, не були визначені.

05 квітня 2006 року в порядку ст. 530 ЦКУ позивач направив відповідачу лист-вимогу № 48 про розрахунок за господарською операцією від 06 липня 2002 року. Відповідач в листі від 12 квітня 2006 року № 15 повідомив позивача, що немає грошових зобов'язань по відношенню до нього.

          У відповідності з абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

          Право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (розрахунок) за господарською операцією з передачі майна за накладною від 06 липня 2002 року виникло у позивача з 07 липня 2002 року. Таким чином, перебіг трьохрічного строку позовної давності почався з 07 липня 2002 року, а закінчився 06 липня 2005 року. Лист-вимога направлена позивачем 05 квітня 2006 року, а позов заявлений - 03 травня 2006 року, що свідчить про те, що на момент його звернення до суду строк позовної давності вже сплинув. Відповідно до  ч. З, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-ХІІ, та на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 261,  ч. З, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ позов заявлений за межами строків позовної давності.

          Посилання відповідача на те, що позов заявлений в межах строків позовної давності, оскільки питання цих строків регулюється ч.2 ст.530 ЦК України та ч.5 ст.261 ЦК України не відповідають змісту цих статей. Як вбачається із ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, тобто цей пункт регулює загальну підставу для виникнення права у кредитора вимагати виконання зобов'язання та обов'язок боржника виконати вимогу кредитора, але вона не регулює перебіг строків позовної давності. Ці строки та початок їх перебігу врегульовані ст.261 ЦК України, відповідно до ч.5 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У відповідача право вимоги з'явилось  після отримання відповідачем товару, і в ці ж строки він знав, що за товар, який він відпустив відповідачу, ним кошти не отримані, тому перебіг строків позовної  давності розпочався 07.07.2002 року. Оскільки взаємовідносини сторін виникли у період, коли був чинний ЦК УРСР, то господарський суд з врахуванням п. 6 Прикінцевих та Перехідних Положень до ЦК України, відповідно до якого правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, застосовує  норми цього кодексу. З урахуванням викладеного строк позовної давності скінчився 07.07.05р. Позов заявлений за 03.05.06р., тобто за межами строку позовної давності. Клопотання про відновлення втрачених строків позивачем не заявлялось.

          За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.

          Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1.В задоволені позову відмовити.

          2.Рішення надіслати сторонам по справі.   

         Суддя                                                                                      З.В. Клепай

           Дата підписання рішення  09.02.07р.

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України