Рішення

від 21.05.2014 по справі 21/906/75/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" травня 2014 р. Справа № 21/906/75/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Наумова А.М. - довіреність № 402 від 31.12.2013;

від відповідача: Савицька І.С. - довіреність № 15155/С/10 від 19.11.2013;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" (м.Житомир)

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (м. Житомир)

про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 22.05.2014.

В судовому засіданні 20.05.2014. оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв. 21.05.2014.

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.02.2013 провадження у справі №21/906/75/13-г зупинено до вирішення пов'язаних з нею інших справ, а саме адміністративних справ №806/1/13-а, №806/81/13-а, №806/129/13-а, №806/573/13-а (а.с. 60).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.04.2014 провадження у справі поновлено (а.с. 121, т.1).

Ухвалою господарського суду від 06.05.2014 замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Житомирі її правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 2, ід. код 38741486).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.129-132, т.1; а.с. 33-34, т.2).

Представник відповідача наголошувала на тому, що спір в частині визнання за позивачем права власності на бензин відсутній. Пояснила, що на даний час вирішуються технічні питання щодо повернення позивачу вилученого майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" (позивач, покупець) уклав договір поставки нафтопродуктів №12-11/2012-КП з ТОВ "Уністрой" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, в подальшому "Товар", згідно умов Договору. Зазначає, що у п. 4.6. вказаного Договору визначено, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем, а право власності на товар, що перейшов від постачальника до покупця набутим, в момент підпису видаткової накладної або Акту прийому-передачі Товару.

За вказаного, позивач стверджує, що право власності на бензин А-92 та А-95 підтверджується безпосередньо видатковою накладною №121201000000043 від 01.12.2012, підписаною посадовими особами постачальника та продавця відповідно до умов Договору №12-11/2012-КП від 29.11.2012.

Крім того, як пояснює позивач, на виконання договорів субкомісії №111-2012-К від 24.05.2012 та №242-2012-Л від 01.10.2012, які укладено між ТОВ "Ріаліз Ойл" (субкомітент) та ТОВ "Еліт-Нафта" (субкомісіонер), субкомітент передав субкомісіонеру нафтопродукти в асортименті та кількості, які узгоджуються сторонами у Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною Договору, з сертифікатами якості на дані нафтопродукти, для виконання субкомісіонером взятих на себе обов'язків по реалізації нафтопродуктів на АЗС. Передача нафтопродуктів здійснюється партіями, на основі актів приймання-передачі нафтопродуктів на субкомісію, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

В даному випадку, як вказує позивач, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу В у жовтні 2012 року передавався відповідно до актів прийому-передачі нафтопродуктів №121031000000042 (згідно договору субкомісії №111-2012-К від 24.05.12 р.) та №121031000000063 (згідно договору субкомісії №242-2012-Л від 01.10.12 р.).

В той же час, як зазначає позивач, 30.11.2012 між ТОВ "Ріаліз Ойл" (продавець/постачальник) та ТОВ "Еліт-Нафта" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №356-2012-НП, на виконання якого позивач здійснив оплату товару 07.03.2013 (а.с.155-159, т.1).

Позивач зазначає, що наведені види пального частково були транспортовані для реалізації на АЗС №6 ТОВ "Еліт Нафта", що знаходиться за адресою: м. Житомир, пр. Миру, 54, .

Вказує, що в період з 20.12.2012 року по 29.12.2012 року Державною податковою службою в Житомирській області (надалі - відповідач) на АЗС №6, яка розташована за адресою: м. Житомир, пр. Миру, 54, та належить ТОВ "Еліт Нафта", була проведена перевірка, за результатами якої складено акт фактичної перевірки, бланк № 000001, без дати реєстрації (надалі - Акт), яким встановлено порушення п. 12 ст. З та ст. 6 Закону України №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995. До вказаного висновку податковий орган дійшов через те, що, будь-які документи щодо походження бензинів на загальну суму 248928,20 грн. ТОВ "Еліт Нафта" до перевірки не надано, а тому ПММ є такими, власника яких не встановлено.

Зауважує, що на підставі наведених висновків представниками податкової служби 29.12.2012р. було складено протокол №1 про тимчасове затримання майна, яке на думку ДПІ є безхазяйним, зокрема на бензин автомобільний А-95, А-92, А-95 Євро у кількості 23252 літрів, який було передано на відповідальне зберігання та охорону директору ТОВ "Еліт-Нафта".

Причиною затримання в Протоколі зазначено пункт 94.7 статті 94 Податкового кодексу України, Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 N281/171/578/155 та Постанову Кабінету міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" від 20.12.1997 року №1442, однак без посилання на жодну конкретну норму Правил.

На підставі зазначених у Протоколі №1 від 29.12.2012 відомостей, начальником ДПІ у м. Житомирі прийнято Рішення №2/0/66-13 від 02.01.2013. про накладення тимчасового адміністративного арешту майна ТОВ "Еліт Нафта" на загальну суму 248928,20 грн.

Таке Рішення, як вказує позивач, було прийняте після опечатування резервуарів, паливно-роздавальних колонок працівниками ДПІ у м. Житомирі ще 29.12.2012 р., у зв'язку з чим ТОВ "Еліт Нафта" було обмежено в можливості здійснювати свою господарську діяльність з реалізації нафтопродуктів споживачам та розпоряджатись своєю власністю.

Пояснює, що 03.01.2013 ДПІ у м. Житомирі звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування тимчасового адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта".

Посилаючись на п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України, згідно якого арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, позивач вказує, що всупереч наведеним нормам, не отримавши судового рішення , 04 січня 2013 року о 15 год. 30 хв. начальником відділу погашення податкового боргу ДП у м. Житомирі та іншими невідомими працівниками податкового органу, на виконання Акту опису і попередньої оцінки майна від 04.01.2013 року № 1, затвердженого начальником ДПІ у м. Житомирі, який не було надано ТОВ "Еліт Нафта" на ознайомлення, незаконно та безпідставно було здійснено розпломбування та викачку нафтопродуктів з резервуарів ТОВ "Еліт Нафта" на АЗС №6 в м. Житомирі по пр. Миру, 54, а саме: "А-95" в об'ємі 9386 л, "А-92" - 8194 л. та "А-95 Євро" - 5545 л.

Зазначає, що розпломбування та викачка нафтопродуктів з резервуарів відбувалася без відома та присутності представників ТОВ "Еліт Нафта", а також без понятих, про що свідчить сам акт розпломбування і викачки від 04.01.2013р., копію якого було вручено оператору АЗС №6 о 22 год. 15 хв.

Посилаючись на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N1340 від 25.08.98, позивач вказує, що складання акта попередньої оцінки відносно безхазяйного майна відповідно до наведених норм можливе лише у разі визнання майна безхазяйним відповідно до чинного законодавства.

Стверджує, що спірне майно на момент його вилучення за протоколом №1 від 29.12.2012 року та складання податковим органом акта опису та попередньої оцінки від 04.01.2013 року, не було визнано безхазяйним у встановленому законодавством порядку, а відтак й підстави для вилучення цього майна та складання такого акта його опису та попередньої оцінки у податкового органу були відсутні.

Також пояснює, що 08.01.2013 Житомирським окружним адміністративним судом не було підтверджено обґрунтованість рішення про застосування тимчасового адміністративного арешту майна №2/0/66-13 від 02.01.2013, про що свідчить відповідна ухвала суду від 08.01.2013.

Зауважує, що не отримавши 09.01.2013 свого майна, позивач 10.01.2013 звернувся до ДПІ у м. Житомирі із заявою про його повернення, однак, станом на 14.01.2013 відповідачем бензини відповідних марок "ТОВ "Еліт Нафта" не повернуто та ніяких обґрунтувань по вчиненим діям не надано.

Вважає, що внаслідок незаконного вилучення нафтопродуктів ТОВ "Еліт Нафта", відповідач позбавив товариство права розпоряджатися своїм власним майном та завдав збитків на загальну суму 248928,20грн., що суперечить основним засадам Конституції України та чинному Законодавству.

Посилаючись на ч.1 ст. 316, ч.1 ст. 334, ст. 335, ч.2 ст. 386, ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України, просить суд визнати право власності на майно - бензин автомобільний та витребувати його у відповідача.

Викладену у позовній заяві позицію позивач підтримав також у додаткових поясненнях (а.с.129-132, т.1).

Відповідач, згідно письмових пояснень (а.с. 15-16, т.2) вказав, що оскільки фактичною підставою для звернення ТОВ "Еліт Нафта" до господарського суду Житомирської області із даною позовною заявою стало прийняття рішення Житомирською ОДПІ про застосування адміністративного арешту відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України, то фактично, дані правовідносини є адміністративними, оскільки випливають із порядку та способу здійснення своїх повноважень владним суб'єктом.

При цьому, повідомляє, що Вищим адміністративним судом України, згідно ухвали від 03.02.2014 встановлено, що право власності ТОВ "Еліт Нафта" на нафтопродукти, які знаходились в резервуарах АЗС №6, підтверджується первинними документами. За вказаного, відповідач звертає увагу, що розглядаючи аналогічні справи, Верховний суд України зазначає, що у разі якщо невизначеність відносин власності щодо спірного об'єкту вже була усунута судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, повторне визнання права власності на це майно в порядку ст. 392 ЦК України, суперечить вимогам ст. 15 ЦК України.

Також відповідач зазначає, що не перешкоджає виконанню ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 та пропонує позивачу отримати своє майно, тому вимога позивача про витребування майна з незаконного чужого володіння є безпідставною.

Згідно Додаткових пояснень (а.с. 33-34, т.2), позивач заперечив стосовно вищевказаних доводів відповідача.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, враховуючи наступне.

Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Так, матеріалами справи підтверджено, що за результатами фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів господарського об'єкту АЗС № 6, що належить позивачу, відповідачем складено акт від 29.12.2012 року № 0001/06/30/22/(а.с. 25, т.1). В ході перевірки було знято залишки товарно-матеріальних цінностей (ПММ) та відібрані з них проби.

За результатами проведених досліджень № 19/2-12.3/10068 від 28.12.2012 року встановлено: бензин автомобільний А-92 в кількості 8226,00л не відповідає вимогам ДСТУ 4063.2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови". Бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063.2001 в кількості 9444,00л. - не відповідає вимогам ДСТУ 4063.2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови". Бензин неетильований АИ-95 євро вид і клас В ДСТУ 4898.2001 - не відповідає вимогам ДСТУ 4898.2001 "Бензин автомобільний. Технічні умови" в кількості 5582,00л.

На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок, що наявні у відповідача ПММ за своїми якісними характеристиками не відповідають якісним показникам, які відображені у первинних документах (сертифікатах та паспортах якості), наданих відповідачем до перевірки, тому складено протокол від 29.12.2012 року № 1 (а.с. 26-27, т.2) про тимчасове затримання майна - бензин автомобільний А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10,69грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49грн. за одиницю вилученого майна, бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5582 літри вартістю 11,05грн. за одиницю вилученого майна.

На підставі п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України начальником Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби прийнято рішення № 2/0/66-13 від 02.01.2013 року (а.с. 28, т.1) про накладення адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта", а саме: рідина невстановленого походження із запахом бензину А-95 в кількості 9444 літрів, А-92 в кількості 8226 літрів, АИ-95 Євро в кількості 5582 літрів, що міститься у трьох ємкостях, які знаходяться за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 54 на загальну суму двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень двадцять коп.

04.01.2013 працівниками відповідача складено Акт розпломбування і викачки вищевказаного майна (а.с .29, т.1).

На час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи доказів повернення вищенаведеного майна позивачу матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що провадження у даній справі зупинялося, оскільки на час її розгляду:

- Житомирським окружним адміністративним судом розглядалася апеляційна скарга ДПІ у м.Житомирі на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.13р. у справі №806/1/13-а про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування тимчасового адміністративного арешту;

- в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду знаходилася справа №806/81/13-а за позовом ТОВ "Еліт Нафта" до ДПІ у м.Житомирі, ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення ДПС у Житомирській області про призначення експертизи, рішення ДПІ у м.Житомирі №2/0/66-12 від 02.01.2013р. про накладення адміністративного арешту майна та про визнання протиправними дій ДПС у Житомирській області щодо призначення експертизи та дій ДПІ у м.Житомирі про накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта";

- в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду знаходилася на розгляді справа №806/129/13-а за позовом ТОВ "Еліт Нафта" до ДПІ у м.Житомирі про визнання протиправним та скасування наказу ДПС у Житомирській області №413 від 19.12.2013р. про проведення фактичної перевірки;

- в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду знаходилася на розгляді справа №806/573/13-а за позовом ДПІ у м.Житомирі до ТОВ "Еліт Нафта" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, накладеного рішенням ДПІ у м.Житомирі №2/0/66-13 від 02.01.213.

Тобто, на час звернення з позовом до суду між сторонами дійсно існував спір щодо права власності на вищенаведене майно (бензин), яке за результатами перевірки було охарактеризовано як таке, що за своїми якісними характеристиками не відповідає якісним показникам, які відображені у первинних документах (рідина невідомого походження з запахом бензину), що і спричинило існування спору в цій частині.

Однак, на дату вирішення спору Житомирським апеляційним адміністративним судом, згідно постанови від 10 жовтня 2013 у справі № 806/5063/13-а (перейменована з №806/1/13-а), залишеної без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 (а.с. 118-119, т.1) були встановлені наступні обставини: - право власності відповідача на нафтопродукти, які знаходилися в резервуарах АЗС № 6, підтверджується первинними документами: прибутковими, товарно-транспортними накладними, паспортами якостями та сертифікатами відповідності, угоди з постачання нафтопродуктів, додаткові угоди, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, витяг із журналу обліку надходження нафтопродуктів, змінні звіти; - податковим органом не спростовано відсутності у відповідача права власності на залишки ПММ, не надано на підтвердження зазначеного належних та допустимих доказів. При цьому, зазначено що фізичні властивості самих товарів, у тому числі невідповідність товару вимогам ДСТУ, не можуть вважатися достатніми доказами відсутності у особи права власності на нього. За вказаного, судами було зроблено висновки, що не можуть бути визнано достатніми доказами відсутності у особи права власності на майно виявлені проведеною на замовлення податкового органу експертизою невідповідності фізичних властивостей товару, що фактично знаходиться у володінні платника податків, та товару, який обліковується у такого платника згідно з наявними первинними документами. За таких обставин, суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання обґрунтованим рішення № 2/0/66-13 від 02.01.2013 року про накладення адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" відповідно до п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки податковим органом не спростовано відсутності у відповідача права власності на паливно-мастильні матеріали.

Слід також зазначити, що згідно постанови від 23.12.2013 (а.с. 113-115, т.1) у справі №806/573/13-а Житомирським окружним адміністративним судом встановлено що: - у відповідності до приписів Податкового кодексу України, органи державної податкової служби України не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України; - винесенню рішення про накладення адміністративного арешту майна повинно передувати рішення про призначення експертизи, натомість, як встановлено судом, рішення про призначення експертизи податковим органом не приймалося, а експертиза в установленому законом порядку не проводилася; - в матеріалах справи №806/5063/13-а, є лише копія листа центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №19/2-12.3/10068 від 28.12.2012 року, що, в свою чергу, не може прирівнюватися до висновку експертних досліджень. Враховуючи наведене, апеляційний адміністративний суд у справі №806/573/13-а дійшов висновку, що податковим органом порушено процедуру призначення і проведення експертизи, а відповідно порушено процедуру встановлення обставин (щодо якісних характеристик наявних у залишку нафтопродуктів), які потребують спеціальних знань, а як наслідок рішення податкового органу про накладення адміністративного арешту на майно винесено на підставі неналежного доказу. Також судом встановлено, що під час здійснення фактичної перевірки бензини А-92, А-95 та А-95 Євро вид І клас В знаходилися в резервуарах ТОВ "Еліт Нафта" в реалізації і представникам ДПС у Житомирській області надавалися відповідачем всі запитувані документи на нафтопродукти. При цьому зазначено, що: - позивачем не надано належних доказів визнання товару, який знаходився у резервуарах ТОВ "Еліт Нафта" таким, власник якого не встановлений, тому, порушення, визначені висновками акта фактичної перевірки не відповідають порушенням, які визначені в рішенні №2/0/66-13 про накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта" від 02.01.2013 року; - можлива неналежна якість товару, який реалізовувався на АЗС №6 ТОВ "Еліт Нафта", не може свідчити про відсутність права власності в продавця на цей товар; - жодним нормативним документом не передбачено відображення господарських операцій по бухгалтерському обліку чи за місцем реалізації по якісним характеристикам товару. За вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем, всупереч положенням ст.71 КАС України не було надано належного доказу, що відповідачем товари зберігаються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено, тому підстави визнання обґрунтованості адміністративного арешту відповідно до вимог п. 94.7 ст. 94 ПК України відсутні.

Згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 у справі №806/81/13-а (а.с.142-145, т.1), зокрема, зазначено, що в ході перевірки відповідачем було надано податковому органу первинні документи, з яких вбачається, що власником залишків нафтопродуктів, які знаходилися в резервуарах на АЗС №6 є ТОВ "Еліт Нафта". Копії первинних документів, що підтверджують право власності відповідача на ревізовані залишки нафтопродуктів містяться також і у матеріалах даної справи. Можлива невідповідність якісних характеристик ПММ якісним показникам, що були відображені у сертифікатах та паспортах якості не може свідчити про відсутність права власності на ниху ТОВ "Еліт Нафта". Вказанимипостановами визнано неправомірними дії Державної податкової служби у Житомирській області щодо призначення експертизи, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі №2/0/66-134 від 02.01.2013 про накладення адміністративного арешту на майно, визнано протиправними дії ДПІ у м. Житомирі щодо накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта".

За приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 у справі №806/573/13-а, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 у справі № 806/5063/13-а, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 у справі №806/81/13-а, встановлені останніми факти мають преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребують доказування.

Таким чином, оскільки право власності ТОВ "Еліт Нафта" на нафтопродукти, які на час перевірки знаходилися в резервуарах АЗС №6 встановлено вищевказаними рішеннями судів, на час винесення рішення у даній справі право власності на майно відповідачем не оспорюється, про що останнім зазначено у письмових поясненнях (а.с. 15-16, т.2) та вбачається з листування між сторонами (а.с. 35-40, т.1), а також підтверджується наданими позивачем документами, провадження у справі в частині визнання за ТОВ "Еліт Нафта" права власності на майно - бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10,69грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, вищенаведеними доказами підтверджено і право власності позивача на бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5582 літри вартістю 11,05грн. за одиницю вилученого майна, про визнання права власності на який у позовній заяві не йдеться, а вказано у додаткових поясненнях позивача (а.с.129-132, т.1), прохальна частина якого не може впливати на предмет позову, оскільки зміна останнього, згідно ст.22 ГПК України можлива лише згідно поданої до початку розгляду справи по суті заяви про зміну предмету позову, однак така заява позивачем не подавалася.

Що стосується вимоги про витребування вищевказаного майна з чужого незаконного володіння слід зазначити, що стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача поза його волею, перебування його в натурі у відповідача, тощо.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Так, матеріалами справи, зокрема, вищенаведеними постановами адміністративних судів підтверджено право власності позивача на витребовуване ним майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Оскільки, наведені у позовній заяві доводи позивача в частині безпідставного вилучення відповідачем ПММ досліджувалися при розгляді справ 806/5063/13-а, №806/573/13-а, №806/81/13-а та їх обґрунтованість була встановлена судами у вказаних судових актах, що набрали законної сили, виходячи з приписів ч.3 ст. 35 ГПК України, додаткового дослідження наведені позивачем обставини не потребують.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводи позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, підлягають до задоволення .

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

При цьому, враховуючи що при зверненні позивача до суду останнім було сплачено 9957,12грн. судового збору, замість 8723,50грн., керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", позивачу слід повернути з Державного бюджету України 1233,62грн. зайво сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати від Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 2, ід. код 38741486) та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" (10019, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Івана Гонти, буд. 84, кімната 6, ід. код 37151670) майно - бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10,69грн. за одиницю вилученого майна, бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5582 літри вартістю 11,05грн. за одиницю вилученого майна.

3. Стягнути з Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 2, ід. код 38741486)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта (10019, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Івана Гонти, буд. 84, кімната 6, ід. код 37151670) 8723,50грн. судового збору.

4. В частині визнання за ТОВ "Еліт Нафта" права власності на майно - бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10,69грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта (10019, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Івана Гонти, буд. 84, кімната 6, ід. код 37151670) з Державного бюджету України 1233,62грн. судового збору, зайво сплаченого ним за квитанцією 3275.238.1 від 14.01.2013.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи