Постанова

від 21.08.2014 по справі 21/906/75/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 21/906/75/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Наумова А.Б.;

від відповідача 1: Лисюк А.М.

від відповідача 2: представник не з'явився

від Третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача1 Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.14р. у справі № 21/906/75/13-г (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта"

до відповідача 1Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

відповідача 2 Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 4)"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

ВПП "Добробут-Сервіс"

про визнання права власності на майно

та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Нафта» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-6) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якій просить суд: визнати за Позивачем право власності на майно (бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49 грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9 444 літри вартістю 10,69 грн. за одиницю вилученого майна); витребувати майно (бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49 грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9 444 літри вартістю 10,69 грн. за одиницю вилученого майна, бензин не етильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5 582 літри вартістю 11,05 грн. за одиницю вилученого майна) з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 6 травня 2014 року у справі № 21/906/75/13-г (том 2, а.с. 26-27) було допущено заміну Державної податкової інспекції у м. Житомирі її правонаступником - Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Відповідач 1).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 травня 2014 року (том 2, а.с. 45-49) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Витребувано від Відповідача 1 та повернуто Позивачу майно (бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49 грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9 444 літри вартістю 10,69 грн. за одиницю вилученого майна, бензин не етильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5 582 літри вартістю 11,05 грн. за одиницю вилученого майна).

В частині визнання за Позивачем права власності на майно провадження припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також, покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 8723 грн.50 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 56-57) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить частково скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21 травня 2014 року по справі № 21/906/75/13-г (в частині задоволення позову) та прийняти нове рішення, яким залишити позов в іншій частині без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач 1 як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що Відповідач 1 не перешкоджає виконанню ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2014 року та пропонує Позивачу отримати своє майно, а тому вимоги про витребування майна з незаконного чужого володіння є безпідставною.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року (том 2, а.с. 55) апеляційну скаргу Відповідача 1 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 6 серпня 2014 року на 14 годину 50 хвилин.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 65-67), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2014 року (том 2, а.с. 79), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 12 серпня 2014 року на 14 год. 50 хв..

На виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2014 року Відповідачем 1 було подано додаткові письмові докази (том 2, а.с. 82-90).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року (том 2, а.с. 94-95), з підстав, висвітлених у даній ухвалі розгляд справи було відкладено на 21 серпня 2014 року на 14 годину 50 хвилин та залучено до участі в справі: в якості Відповідача 2 - Державне підприємство «Підприємство Житомирської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№ 4)» (надалі - Відповідач 2); в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ВПП «Добробут-Сервіс» (надалі - Третя особа).

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року, Відповідачем 1 були подані письмові пояснення (том 2, а.с. 114).

На виконання вимог ухвали суду, Третьою особою були подані письмові пояснення з приводу апеляційної скарги (том 2, а.с. 115). Також, Третя особа просила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника.

Відповідач 2, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року, подав письмові пояснення з приводу апеляційної скарги (том 2, а.с. 116). Також, Відповідач 2 просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 2.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача 2 і Третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 21 серпня 2014 року представник Відповідача і підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 21 серпня 2014 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача 1 необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1 розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Житомирської області від 21 травня 2014 року по справі № 21/906/75/13-г змінити (щодо кількості літрів вилученого бензину). В решті рішення залишити без змін. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів господарського об'єкту АЗС № 6, що належить Позивачу, Відповідачем 1 складено акт від 29 грудня 2012 року № 0001/06/30/22 (надалі - Акт; том 1, а.с. 25). В ході перевірки було знято залишки товарно-матеріальних цінностей (ПММ) та відібрані з них проби.

За результатами проведених досліджень № 19/2-12.3/10068 від 28 грудня 2012 року встановлено, що: бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів не відповідає вимогам ДСТУ 4063.2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови"; бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063.2001 в кількості 9444 літрів - не відповідає вимогам ДСТУ 4063.2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови"; бензин неетильований АИ-95 євро вид і клас В ДСТУ 4898.2001 в кількості 5582 літрів - не відповідає вимогам ДСТУ 4898.2001 "Бензин автомобільний. Технічні умови".

На підставі вказаного, Відповідачем 1 зроблено висновок, що наявні у Позивача ПММ за своїми якісними характеристиками не відповідають якісним показникам, які відображені у первинних документах (сертифікатах та паспортах якості), наданих Відповідачем 1 до перевірки, а тому Відповідачем 1 складено протокол від 29 грудня 2012 року № 1 (том 2, а.с. 26-27) про тимчасове затримання майна, а саме: бензину автомобільного А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10 грн. 69 коп. за одиницю вилученого майна; бензину автомобільного А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10 грн. 49 коп. за одиницю вилученого майна, бензину неетильованого АИ-95 Євро виду І класу В в кількості 5582 літри вартістю 11 грн. 05 коп. за одиницю вилученого майна.

На підставі пункту 94.7 статті 94 Податкового кодексу України начальником Відповідача 1 прийнято рішення № 2/0/66-13 від 2 січня 2013 року (том 1, а.с. 28) про накладення адміністративного арешту вищевказаного майна Позивача, що містилося у трьох ємкостях, та знаходилося за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 54 (на загальну суму двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень двадцять коп.).

4 січня 2013 року працівниками Відповідача 1 складено Акт розпломбування і викачки вищевказаного майна (том 1, а.с .29).

Дослідивши даний акт розпломбування і викачки, колегія суду зауважує, що 4 січня 2013 року фактично була проведена викачка: з резервуару № 1 (з написом «А-95») в об'ємі 9386 л., з резервуару № 2 (з написом «А-92») в об'ємі 8194 л., з резервуару № 3 (з написом «А-95» Євро) в об'ємі 5545 л.. По завершенню викачки був проведений замір, яким встановлено, що залишок рідини в резервуарі № 1 (з написом «А-95») становить 58 л., в резервуарі № 2 (з написом «А-92») становить 32 л., в резервуарі № 3 (з написом «А-95 «Євро») становить 37 л.. Викачати залишки неможливо в зав'язку з відсутністю технічної можливості.

В зв'язку з вилученням даного майна, Позивач звернувся з позовом в суд, з метою захисту свого порушеного права.

На час звернення з позовом до суду та на час розгляду справи доказів повернення вищенаведеного майна Відповідачем не було подано, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положенням статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що: право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Дослідивши матеріали справи, колегія суду зазначає, що в матеріалах справи містяться судові акти, котрими встановлені наступні факти, щодо права власності Позивача на дане майно, а саме.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року (том 1, а.с. 113-115) у справі № 806/573/13-а встановлено що:

«у відповідності до приписів Податкового кодексу України, органи державної податкової служби України не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції, відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів України; - винесенню рішення про накладення адміністративного арешту майна повинно передувати рішення про призначення експертизи, натомість, як встановлено судом, рішення про призначення експертизи податковим органом не приймалося, а експертиза в установленому законом порядку не проводилася; - в матеріалах справи № 806/5063/13-а, є лише копія листа центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №19/2-12.3/10068 від 28 грудня .2012 року, що, в свою чергу, не може прирівнюватися до висновку експертних досліджень. Враховуючи наведене, апеляційний адміністративний суд у справі № 806/573/13-а дійшов висновку, що податковим органом порушено процедуру призначення і проведення експертизи, а відповідно порушено процедуру встановлення обставин (щодо якісних характеристик наявних у залишку нафтопродуктів), які потребують спеціальних знань, а як наслідок рішення податкового органу про накладення адміністративного арешту на майно винесено на підставі неналежного доказу. Також судом встановлено, що під час здійснення фактичної перевірки бензини А-92, А-95 та А-95 Євро вид І клас В знаходилися в резервуарах ТОВ "Еліт Нафта" в реалізації і представникам ДПС у Житомирській області надавалися відповідачем всі запитувані документи на нафтопродукти. При цьому зазначено, що: - позивачем не надано належних доказів визнання товару, який знаходився у резервуарах ТОВ "Еліт Нафта" таким, власник якого не встановлений, тому, порушення, визначені висновками акта фактичної перевірки не відповідають порушенням, які визначені в рішенні №2/0/66-13 про накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта" від 02.01.2013 року; - можлива неналежна якість товару, який реалізовувався на АЗС №6 ТОВ "Еліт Нафта", не може свідчити про відсутність права власності в продавця на цей товар; - жодним нормативним документом не передбачено відображення господарських операцій по бухгалтерському обліку чи за місцем реалізації по якісним характеристикам товару . За вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем, всупереч положенням ст.71 КАС України не було надано належного доказу, що відповідачем товари зберігаються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено, тому підстави визнання обґрунтованості адміністративного арешту відповідно до вимог пункту 94.7 ст. 94 ПК України відсутні».

Згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року у справі № 806/81/13-а (том 1, а.с.142-145), встановлено наступні факти: "в ході перевірки відповідачем було надано податковому органу первинні документи, з яких вбачається, що власником залишків нафтопродуктів, які знаходилися в резервуарах на АЗС №6 є ТОВ "Еліт Нафта" . Копії первинних документів, що підтверджують право власності відповідача на ревізовані залишки нафтопродуктів містяться також і у матеріалах даної справи. Можлива невідповідність якісних характеристик ПММ якісним показникам, що були відображені у сертифікатах та паспортах якості не може свідчити про відсутність права власності на ниху ТОВ "Еліт Нафта". Вказанимипостановами визнано неправомірними дії Державної податкової служби у Житомирській області щодо призначення експертизи, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі №2/0/66-134 від 02.01.2013 про накладення адміністративного арешту на майно, визнано протиправними дії ДПІ у м. Житомирі щодо накладення адміністративного арешту на майно ТОВ "Еліт Нафта"" .

З огляду на вищенаведене, колегія суду зазначає, що за приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Статтею 124 Конституції України визначено, що: судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року в справі № 806/573/13-а, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 у справі № 806/5063/13-а, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року в справі № 806/81/13-а, колегія суду констатує, що встановлені даними судовими актами факти мають преюдиціальне значення у контексті статті 35 Господарського процесуального кодексу України і не потребують доказування.

Відтак, право власності Позивача на нафтопродукти, які на час перевірки знаходилися в резервуарах АЗС № 6 встановлено вищевказаними рішеннями судів, на час винесення рішення у даній справі право власності на майно а ні Відповідачем 1, а ні Відповідачем 2 не оспорюється, про що останнім зазначено у письмових поясненнях (том 2, а.с. 15-16, 56-57) та вбачається з листування між сторонами (том 1, а.с. 35-40), а також підтверджується належними та допустимими доказами, долученими Позивачем до матеріалів справи (том 1, а.с. 10-24).

З наведеного вбачається, що дане право власності Позивача ніким не оспорюється та не заперечується. Відтак Рівненський апеляційний господарський судприходить до висновку про відсутність об'єкту, підстави та предмету позову в даній справі (щодо вимоги про визнання права власності).

Крім того, доказами, наявними у справі, підтверджено і право власності Позивача на бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5582 літри вартістю 11,05грн. за одиницю вилученого майна, про визнання права власності на який у позовній заяві не йдеться, а вказано у додаткових поясненнях Позивача (том 1, а.с.129-132).

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, колегія суду констатує, що провадження у справі в частині визнання за Позивачем права власності на майно (бензин автомобільний А-92 в кількості 8226 літрів вартістю 10,49 грн. за одиницю вилученого майна, бензин автомобільний А-95 в кількості 9444 літри вартістю 10,69 грн., бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В вартістю 11,05 грн. за одиницю вилученого майна) слід припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення прийнято й місцевим господарським судом, водночас вимоги апеляційної скарги Відповідача 1 не поширюються на дану частину рішення щодо припинення провадження у справі.

Що стосується вимоги про витребування вищевказаного майна з чужого незаконного володіння, то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

В силу дії статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

З положень статті 387 Цивільного кодексу вбачається, що: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи зі змісту наведених норм, слідує, що власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні. При цьому об'єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі, тобто індивідуально визначене майно або ж майно, яке хоча і наділене родовими ознаками, проте якимось чином індивідуалізоване.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача поза його волею, перебування його в натурі у відповідача, тощо.

Колегія суду зазначає, що на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду (том 2, а.с. 94-95) Відповідачем 1, Відповідачем 2, Третьою особою були подані додаткові письмові докази з котрих вбачається наступне.

26 листопада 2012 року між Відповідачем 1 та Третьою особою було укладено договір про реалізацію та зберігання безхазяйного майна за № 49 (надалі - Договір № 49; том 2, а.с. 99-102).

Відповідно до Розділу 1 Договору № 49: за цим Договором Третя особа зобов'язалася за дорученням Відповідача 1 за плату зберігати або реалізовувати передане йому майно.

8 січня 2013 року між Відповідачем 2 та Третьою особою було укладено договір зберігання № 95 від 8 січня 2013 року (надані - Договір зберігання; том 2, а.с. 118).

Пунктом 1.1 Договору зберігання передбачено, що: по даному Договору Відповідач 2 зобов'язується зберігати нафтопродукти в кількості 23 125 літрів на суму 247 563 грн. 65 коп. , надалі майно, в порядку, визначеному даним Договором зберігання.

В силу дії пункту 3.1 Договору, Договір зберігання вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 8 січня 2013 року (том 2, а.с. 119) Третя особа передала, а Відповідач 2 прийняв на зберігання нафтопродукти в кількості 23 125 літрів. Загальна вартість товару складає 247 563 грн. 65 коп..

Даний Договір зберігання та акт підписані та скріплені печатками Відповідача 2 та Третьої особи.

З огляду на наведене в контексті листа від 30 грудня 2013 року за № 4/4-6741 Відповідача 2, адресованого Третій особі (том 2, а.с. 120), колегія суду констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, в розрізі статтей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, котрі б засвідчували факт передачі майна від Третьої особи як Позивачу, так і Відповідачу 1 чи Відповідачу 2.

Водночас з вищевказаного вбачається, що на час розгляду справи в апеляційному господарському суді (19 червня 2014 року - прийняття справи до провадження), дане майно знаходиться у «володінні» Відповідача 2, без будь-яких на то правових підстав (з огляду на той факт, що Договір зберігання закінчив свою дію 31 грудня 2013 року, та сторонами не продовжувався), та без безпосереднього волевиявлення власника даного майна - Позивача.

Тому з огляду на наведені матеріальні норми діючого законодавства в сукупності з встановленими вищенаведеними постановами адміністративних судів фактами щодо право власності Позивача на витребовуване ним майно, колегія суду констатує факт вибуття майна з володіння Позивача та наявність майна у незаконному володінні третьої особи, та відсутність у третьої особи правових підстав для "володіння" майном.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що кількість літрів вилученого майна (бензину), наведена Позивачем в позовній заяві, відрізняється по кількості літрів вилученого працівниками Відповідача 1 (відповідно до акту розпломбування і викачки від 4 січня 2013 року; том 1, а.с. 29) та в подальшому переданого згідно акту та Договору зберігання на зберігання Відповідачу 2, бензину.

Крім того, Відповідачем 1 не спростовано доводи Позивача в частині вилучення та повернення майна.

Відповідно, колегія суду, частково задовольняє позовні вимоги Позивача та приймає в цій частині рішення, котрим витребовує від Відповідача 1 та Відповідача 2 та повертає Позивачу майно: бензин автомобільний А-92 в кількості 8194 літрів вартістю 10 грн. 49 коп. за одиницю вилученого майна; бензин автомобільний А-95 в кількості 9386 літри вартістю 10 грн. 69 коп. за одиницю вилученого майна, бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5545 літрів вартістю 11 грн. 05 коп. за одиницю вилученого майна.

В задоволенні позову щодо витребування та повернення бензину автомобільного А-92 в кількості 32 літри вартістю 10 грн. 49 коп., за одиницю вилученого майна: бензину автомобільного А-95 в кількості 58 літрів вартістю 10 грн. 69 коп. за одиницю вилученого майна та бензину неетильованого АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 37 літрів вартістю 11 грн. 05 коп. за одиницю вилученого майна - колегія суду відмовляє в позові у цій частині.

Відповідно, колегія суду приймаючи таке рішення, змінює оспорюване рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем 1 зроблено не було.

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на усе вказане вище апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід задоволити частково, змінивши при цьому оскаржуване рішення в частині кількості витребуваного та повернутого майна у вищезазначених розмірах (літрах) в даній судовій постанові, а в решті рішення залишити без змін

Судові витрати, у відповідності до пункту 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Відповідача 1 (вина котрого у незаконному вилучені майна встановлена в описаних вище в даній постанові судових рішеннях адміністративних судів).

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволити частково.

2. Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 21 травня 2014 року в справі № 21/906/75/13-г змінити, виклавши даний пункт в наступній редакції:

"Витребувати від Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 38741486) та від державного підприємства "підприємство Житомирської виправної колонії" Управління Державної Пенітенціарної Служби України в Житомирській області (№ 4) (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 172, код. ЄДРПОУ 08679971), і повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" (10019, Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, вул. Івана Гонти, буд. 84, кімната 6, код ЄДРПОУ 37151670) майно: бензин автомобільний «А-95» в кількості 9386 літрів вартсітю 10 грн. 69 коп. за одиницю вилученого майна; бензин автомобільний «А-92» в кількості 8194 літрів вартістю 10 грн. 49 коп. за одиницю вилученого майна; бензин неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 5545 літрів вартістю 11 грн. 05 коп. за одиницю вилученого майна.

В задоволенні позову щодо витребування та повернення бензину автомобільного А-92 в кількості 32 літри, вартістю 10 грн. 49 коп. за одиницю вилученого майна, бензину автомобільного А-95 в кількості 58 літрів вартсітю 10 грн. 69 коп. за одиницю вилученого майна та бензину неетильований АИ-95 Євро вид І клас В в кількості 37 літрів вартістю 11 грн. 05 коп. за одиницю вилученого майна, відмовити."

3. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 21 травня 2014 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 21/906/75/13-г повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.