Постанова

від 28.05.2014 по справі 5023/3733/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 5023/3733/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Вовка І.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" на рішення господарського суду Харківської області від 9 січня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 березня 2014 року у справі № 5023/3733/12 за позовом приватного підприємства "Лідія-Парк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, про стягнення суми, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" до приватного підприємства "Лідія-Парк" про стягнення суми та розірвання договору, -

Встановив:

У серпні 2012 року приватне підприємство "Лідія-Парк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 425924,74 грн., з яких сума боргу складає 399984,89 грн.. пеня - 17588,38 грн., судовий збір - 8351,47 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору підряду № 19/10-11 від 8 грудня 2011 року в частині розрахунків за виконані роботи.

2 жовтня 2012 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення 329140,41 грн. штрафних санкцій та розірвання договору підряду № 19/10-11 від 8 грудня 2011 року, з посиланням на порушення позивачем умов договору щодо строків виконання робіт та їх обсягу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 3 жовтня 2012 року, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Харківське державне вище училище фізичної культури № 1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 9 січня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 березня 2014 року, первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 339984,89 грн. основного боргу, 17588,38 грн. пені, 8351,47 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині задоволення первісного позову скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 8 грудня 2011 року сторонами укладено договір підряду № 19/10-11, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов'язується в порядку і на умовах, установлених цим договором, здійснити роботи з реконструкції та будівництва стадіону Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова, 1, 1 черга. Загальна вартість усіх робіт та матеріалів склала 4376580,95 грн. Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника коштів у вигляді попередньої оплати у розмірі 30 % від загальної суми договору та 70 % загальної суми, які генпідрядник сплачує поетапно, на підставі актів приймання виконаних робіт форми Кб-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми Кб-3.

Згідно банківської виписки від 20 жовтня 2011 року та платіжних доручень № 110 від 20 жовтня 2011 року, № 963 від 14 листопада 2011 року, № 592 від 20 жовтня 2011 року, № 182 від 20 грудня 2011 року відповідач здійснив на користь позивача попередні оплати на загальну суму 600000 грн.

При цьому, сторонами, без будь-яких зауважень, підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року № 1 за формою Кб-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень 2011 року за формою Кб-3, які скріплені печатками сторін, відповідно до змісту яких позивач виконав етап робіт за укладеним сторонами договором підряду на суму 999984,89 грн.

Оскільки умовами договору № 19/10-11 строк виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт (етапу робіт) не встановлений, 14 червня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу, в якій повідомив про зарахування 600000 грн. передоплати в рахунок оплати виконаних робіт за актом приймання-передачі робіт № 1 за грудень 2011 року та про наявність у зв'язку з цим заборгованості по оплаті цих робіт на суму 399984,89 грн., яку просив сплатити протягом 7 днів відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України .

В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом про стягнення боргу та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання пені за період з 28 червня по 3 жовтня 2012 року.

Розглядаючи вказані вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, керуючись нормами ст.ст. 526, 530, 629, 837, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також положеннями п.п. 96, 98-101 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення 399984,89 грн. - суми основної заборгованості, враховуючи як підтверджений матеріалами справи факт виконання позивачем певного обсягу робіт, які прийняті відповідачем без зауважень щодо їх обсягу та якості, так і факт часткового розрахунку за ці роботи.

При цьому, з посиланням на умови договору підряду, порушення відповідачем грошового зобов'язання, норми ст.ст. 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд задовольнив і вимогу стосовно стягнення пені за період з 28 червня 2012 року по 3 жовтня 2012 року в розмірі 17588,38 грн., враховуючи правильність відповідного розрахунку позивача.

Зустрічний позов про стягнення з позивача штрафних санкцій за порушення, за твердженнями відповідача, строків виконання робіт, обумовлених договором підряду, їх обсягу та якості, а також про розірвання договору підряду, залишений судом без задоволення в зв'язку з недоведеністю викладених відповідачем доводів, з посиланням, при цьому, на норми ст.ст. 612, 613, 846 Цивільного кодексу України та п.п. 17, 18 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення первісного позову є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при призначенні експертизи, вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм матеріального права були предметом дослідження попередніх судових інстанцій і їм дана правильна оцінка.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справу розглянуто судом першої інстанції у незаконному складі - замість призначеної колегії суддів справа розглянута суддею одноособово - є безпідставним, оскільки з протоколу судового засідання видно, що справа розглянута призначеною колегією суддів, якими підписано і прийнято судове рішення (т.с. 2 а.с. 173-174).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 9 січня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 березня 2014 року у справі № 5023/3733/12 - без змін.

Головуючий Гончарук П.А.

Судді Вовк І.В.

Малетич М.М.