Ухвала

від 17.01.2007 по справі 11/369

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/369

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17.01.07 р.          № 11/369

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Левицька О.Л. - дов. від 14.07.2006р.

 від відповідача - Шкодич Ю.В. – дов. № 13066/9/10-009 від 09.09.2005р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 25.09.2006

 у справі № 11/369  (Євсіков О.О.)

 за позовом           ПП "Торгівельно-виробнича компанія "Євромет"

 до           Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

 про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Торгівельно-виробнича компанія “Євромет” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - відповідач, апелянт) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.07.2005 № 0000272308/0, від 29.07.2005 № 0000262308/0, від 30.08.2005 №0000272308/1, від 30.08.2005 № 0000262308/1.

Постановою Господарського суду м. Києва від 25.09.2006 р. у справі № 11/369 позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2005р. № 0000272308/0; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2005р. № 0000262308/0; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.08.2005р. № 0000272308/1; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.08.2005р. №0000262308/1.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, оскільки позивачем виконані усі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” та  підстав для нарахування позивачу податкових зобов'язань у відповідача не було.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.10.2006р. № 13636/9/10-209, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 11/369 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП „ТВК „Євромет”.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7,  пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”), що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з набранням чинності з 01.09.2005р. Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) розгляд апеляційної скарги на постанову Господарського суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 11/369 здійснюється Київським апеляційним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив постанову Господарського суду м.Києва скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 29.07.2005 № 0000272308/0, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 249 056,00 грн., в т.ч. 166 037,00 грн. основного платежу та 83 019,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 29.07.2005 № 0000262308/0, яким згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень-квітень 2004 року у розмірі 345 713,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного узгодження та за результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення від 29.07.2005 № 0000272308/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29.07.2005 №0000262308/0 скасоване в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10 685,00 грн., а в іншій частині залишено без змін. При цьому вказаним рішенням позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 10 685,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 5 342,00 грн.

На підставі вказаного рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 30.08.2005 № 0000272308/1, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 249 056,00 грн., в т.ч. 166 037,00 грн. основного платежу та 83 019,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 30.08.2005 № 0000262308/1, яким згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень-квітень 2004 року у розмірі 345 713,00 грн.

При цьому, всупереч рішенню Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.08.2006 про результати розгляду скарги, відповідачем не було зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 685,00 грн.

Таким чином, з урахуванням положень п.6.5 ст.6 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” судом першої інстанції правильно встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 29.07.2005 № 0000262308/0 не є відкликаним в силу закону, оскільки позивач не отримав нового податкового повідомлення, яке б містило нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу) з урахуванням рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.08.2006 про результати розгляду скарги.

Оспорювані податкові повідомлення–рішення прийняті на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 35/23-8/7-32312054 від 29.07.2005р. “Про результати додаткової невиїзної документальної перевірки ПП “ТВК Євромет”, код 32312054, з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень, квітень 2004року” (надалі – акт перевірки від 29.07.2005р.).

Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, збігаються з його доводами, викладеними у відзиві на позов та висновками акту перевірки від 29.07.2005р.    

Як вбачається з акту перевірки від 29.07.2005р., перевіркою встановлено, що за результатами виконання  договору № 1 К від 01.09.2003, укладеного позивачем з Приватним виробничо-комерційним підприємством „Акорд” (постачальник), позивачем безпідставно заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 511 750,00 грн., в порушення п. 1.8 ст. 1 пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки вказана сума податку на додану вартість не була фактично сплачена до бюджету постачальником по ланцюгу.

Як підтверджено матеріалами справи та актом перевірки, у податкових деклараціях за березень та квітень 2004 року позивачем віднесено до податкового кредиту з ПДВ, зокрема, суму у розмірі 511 750,00 грн., з яких 176 722,00 грн. грн. позивачу було відшкодовано.

Вказана суму віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі наступного.

Між позивачем (покупець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством „Акорд” (постачальник) було укладено договір № 1 К від 01.09.2003р. на поставку металобрухту.

На виконання вказаного договору ПВКП „Акорд” поставило позивачу у березні 2004 року металобрухт в кількості 1 197,483 т на загальну суму 1 474 200,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 245 700,00 грн., а також у квітні 2004 року - в кількості 1 470,592 т на загальну суму 1 596 311,00 грн., в т.ч. ПДВ – 266 050,00 грн. Розрахунки за поставлений товар проведено грошовими коштами у повному обсязі на підставі відповідних податкових накладних, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Згідно з договором комісії від 01.09.2003 № 115 К/ТАП, укладеним позивачем (комітентом) з ЗАТ „Трансагропром” (комісіонером), придбаний позивачем брухт було експортовано СЗАТ „Молдавський металургійний завод” (Молдова). Розрахунки між нерезидентом, комісіонером та позивачем здійснено у повному обсязі.

ВПКП “Акорд” проданий позивачу брухт сталевий в свою чергу придбало у ТОВ “Технокорн”, а останні – у ТОВ „Сателіт”, що підтверджено матеріалами справи. Податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ „Технокорн” задекларовано та сплачено у повному обсязі, що встановлено самим відповідачем у акті попередньої перевірки позивача від 09.08.2004 №94/93-817/37312054.

Цим же актом підтверджено фактичний експорт брухту та повноту розрахунків за експортною операцією.

Отже, відповідачем зроблено висновок про непідтвердження надходження податку на додану вартість до бюджету та безпідставність заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 511 750,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, враховуючи наступне.

Посилання відповідача на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2004, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Технокорн”, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вказане рішення було скасоване Деснянським районним  судом м. Києва, а справа переглянута за нововиявленими обставинами, за результатами чого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.02.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, в позові про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Технокорн” відмовлено.

Доказів скасування вказаних судових рішень відповідачем господарському суду не надано, а тому посилання апелянта на наявність рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2004р. судова колегія вважає безпідставним.

Посилання апелянта на наявність акту ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 17.12.2004р. про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Технокорн” судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказаний акт був складений у зв'язку з прийняттям рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2004, яке в подальшому було скасоване та в позові про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Технокорн” судом відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено до Фастівської ОДПІ запит № 801/23-815 від 24.05.2005 щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ “Сателіт” (третій ланцюг) з питання взаєморозрахунків з ТОВ “Технокорн” (другий ланцюг).

Листом № 7096/7/23-4 від 13.06.2005р. Фастівська ОДПІ повідомила, що перевірку ТОВ “Сателіт” провести неможливо, оскільки всі первинні документи передано до господарського суду в зв'язку з порушенням кримінальної справи №52-1600 стосовно директора ТОВ “Сателіт” за фактом ухилення від сплати податків згідно з ч. 3 ст. 212 КК України.

Посилання апелянта на те, що вироком Фастівського міськрайсуду Київської області від 10.02.2005р. по справі № 1-109 Наливайко Надію Львівну, яка працює директором ТОВ „Сателіт”, засуджено та визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

З вказаного вироку (копії наявні у справі - а.с.233-234, 249) вбачається, що Наливайко Н.Л., яка працювала директором та виконувала функції головного бухгалтера ТОВ „Сателіт”, засуджена за скоєння злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України, у зв'язку з ненарахуванням та несплатою до державного бюджету протягом 2003 року прибуткового податку з громадян та податку на прибуток. Будь-яких доказів про засудження директора ТОВ „Сателіт” Наливайко Н.Л. за несплату податку на додану вартість відповідачем суду не надано.  

Посилання апелянта на те, що постановою Господарського суду Київської області                № 114/14б-05 від 06.04.2006р. ТОВ „Сателіт” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, судовою колегією до уваги також не приймаються, виходячи  з наступного.

Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” юридичним наслідком визнання ТОВ “Сателіт” банкрутом є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. Відповідачем не надано доказів того, що в межах ліквідаційної процедури було встановлено заборгованість ТОВ „Сателіт” перед бюджетом з ПДВ за вищевказаною господарською операцією з продажу металобрухту.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ТОВ „Сателіт” положень податкового законодавств, зокрема, щодо формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання по ланцюгах з позивачем. Допустимих доказів наявності у ТОВ „Сателіт” податкових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій.

Відповідачем не надано суду актів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „Сателіт” із зазначенням фактів будь-яких порушень з його боку податкового законодавства за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання, або прийнятих на підставі вказаних актів перевірок рішень контролюючих органів та доказів невиконання порушником податкового законодавства таких рішень. Тобто, відповідачем не надано  належних доказів порушення податкового законодавства з боку ТОВ „Сателіт”.

В матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ „Сателіт” податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у нього податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначеної господарської операції.

Отже, відповідачем не доведено факту порушення ТОВ „Сателіт” положень податкового законодавств, зокрема, щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу)  та основних   фондів   чи   нематеріальних   активів,  що  підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Отже, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що всі вищевказані контрагенти ТОВ „ТВК „Євромет” у відповідні періоди здійснення господарських операцій з позивачем задекларували і сплатили до бюджету позитивне значення податку на додану вартість, що виникло у ці періоди.

Суд також бере до уваги і те, що відповідно до правил оподаткування, встановлених Законом України “Про податок на додану вартість”, постачальники по ланцюгу ,як і позивач, крім формування і сплати податкових зобов'язань, мали право і на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів. Заниження цими підприємствами податкових зобов'язань при здійсненні відповідних господарських операцій могло б бути підтверджене у встановлений законодавством спосіб шляхом визначення податковим органом суми таких зобов'язань та прийняття відповідного рішення, як встановлено Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, або в судовому порядку. Відповідних доказів відповідачем суду не надано.

Крім цього, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено обов'язок покупця товарів сплачувати ПДВ при придбанні цих товарів безпосередньо до бюджету.

З врахуванням усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем виконані. Оскільки судом визнано відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість, то  застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 83 019,00 грн. за порушення податкового законодавства також є безпідставним.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 11/369–підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.10.2006р. № 13636/9/10-209 на постанову Господарського суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 11/369 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 11/369 за позовом Приватного підприємства “Торгівельно - виробнича компанія “Євромет” до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - без змін.

2. Матеріали справи № 11/369 направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.211,212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.