Ухвала

від 26.05.2014 по справі 2а-15152/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/26343/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаКатамай Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-15152/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008701610 та №0008691610 від 18.10.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2012 у даній справі скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0008701610 від 18.10.2012 та №0008691610 від 18.10.2012.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем подано не було.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», за результатами якої складено акт № 15/16-10/31958434 від 15.10.2012 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» (код ЄДРПОУ 31958434) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой» (код ЄДРПОУ 3684189) за період з 01.06.2010 року по 30.06.2012 року;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року на суму 706 167 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового кредиту на суму 564 934 грн., а саме: жовтень 2010 року на 177 466 грн.; листопад 2010 року на 196 546 грн., грудень 2010 року на 190 922 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0008691610 від 18.10.2012, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 882 708 грн. (з яких: 706 167 грн. - основний платіж та 176 541 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення № 0008701610 від 18.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 706 168 грн. (з яких: 564 934 грн. - основний платіж та 141 234 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, мотивуючи своє рішення тим, що постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.08.2011 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, встановлено та доведено, що ПП «Спецстанкострой» було створено без наміру займатися підприємницькою діяльності, з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності, та лише оформляло документи фінансово-господарської діяльності, тобто не могло здійснювати поставку товарів (послуг). З огляду на що, дійшов висновку про те, що укладені позивачем та ПП «Спецстанкострой» правочини відповідно до ст.203, ст.207, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі №1-301-11, як на доказ нікчемності укладеного правочину, оскільки вказане судове рішення не містить жодного посилання на господарські відносини з позивачем, або на рішення суду, яким визнано нікчемними конкретні господарські договори укладені між останнім та ПП «Спецстанкострой». Оскільки факт нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, є не доведеним відповідачем та спростованим матеріалами справи, апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі №1-301-11 від 05.08.2011 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено, що ПП «Спецстанкострой» було створено без наміру займатися підприємницькою діяльності, з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності, та лише оформляло документи фінансово-господарської діяльності та не могло здійснювати поставку товарів (послуг).

У відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 не є належним доказом нікчемності укладеного правочину між позивачем та ПП «Спецстанкострой», оскільки вказане судове рішення не містить жодного посилання на господарські відносини з позивачем, або на рішення суду, яким договори, укладені між останнім та ПП «Спецстанкострой», визнано нікчемними.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на недійсність (нікчемність) правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, то судова колегія касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що податковим законодавством не передбачено право контролюючого органу самостійно визнавати правочини нікчемними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судовими інстанціями, між позивачем (як покупцем) та ПП «Спецстанкострой» (як постачальником), укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 10210/10 від 04.10.2010 та додаткову угоду до нього.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подані позивачем докази, в тому числі, наявні первинні документи, дійшов висновку про те, що господарські операції є належним чином відображеними в бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача, надані позивачем докази підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Спецстанкострой», а також підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару іншому контрагенту.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач та його контрагенти на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими як суб'єкти господарювання та платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що доводи відповідача щодо нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом є недоведеними та спростованими наявними в матеріалах справи доказами, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суд апеляційної інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм чинного податкового законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний