Постанова

від 03.06.2014 по справі 904/1137/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 року Справа № 904/1137/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників, які були присутні в судовому засіданні 27.05.2014р.:

позивача: Білокінь Ю.А. - голова обслуговуючого кооперативу "САМАРА-ГАЗОГІН", наказ № 1 від 28.05.2008 року;

відповідача: Азарова Л.П. - предст., дов. № 1-50-782/0/290-14 від 15.05.2014 року;

третьої особи: ОСОБА_3- фізична особа, паспорт НОМЕР_1 від 30.01.01 року

ОСОБА_4- адвокат, адвокатське посвідчення НОМЕР_2 від 12.12.11 року, адвокатська угода б/н від 23.12.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2014р. у справі №904/1137/14

за позовом: обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» (м. Дніпропетровськ)

до: Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області)

третя особа : ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсним та скасування розпорядження районної держадміністрації та реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24 березня 2014 року (підписано 28.03.2014р.) у справі №904/1137/14 (суддя Первушин Ю.Ю.) відмовлено в задоволенні позовних вимог обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської районної державної адміністрації (смт. Ювілейне Дніпропетровської області), третя особа: ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ) про скасування розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №524-Р від 03.05.2012р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва» та припинено провадження в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 серія ЯМ №893338 від 31.12.2012 року.

Позивач - обслуговуючий кооператив «САМАРА-ГАЗОГІН» (м. Дніпропетровськ), не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду Дніпропетровської області, просить його скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права. Позивач вказав, що метою його звернення до суду є виправлення помилок в рішенні райдержадміністрації та в Державному акті на землю, які містять неправдиві дані, що не відображають знаходження на спірній ділянці траси газопроводу і не відповідають дійсним технічним характеристикам земельної ділянки ОСОБА_3, оскільки розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації №524-Р від 03.05.2012р. приймалося на підставі сфальсифікованої підробної технічної документації. Судом не досліджено в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України наявність у третій особі документів на право користування земельною ділянкою. На думку скаржника судом першої інстанції порушено вимоги ч. 5 ст. 78 ГПК України, оскільки судом не були розглянуті позовні вимоги, а було вирішене питання про правомірність звернення позивача з позовом за захистом до суду за відсутності в нього права власності. Приймаючи рішення про припинення провадження в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, суд дійшов хибного висновку, оскільки позивач не звертався з позовними вимогами до фізичної особи як і не оспорював її право власності на земельну ділянку.

Відповідач - Дніпропетровська районна державна адміністрація відзив на апеляційну скаргу не надала, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що оспорюване позивачем рішення районної державної адміністрації є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування у судовому порядку немає, оскільки рішення приймалося на підставі документів, виданих компетентними органами.

Третя особа - ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Третя особа стверджує, що при проектуванні та будівництві газопроводу були проведені всі необхідні погодження та отримана належним чином погоджена технічна документація, в тому числі і акт вибору та відведення земельної ділянки для будівництва газопроводу. Позивач, отримавши розпорядження №2933-р від 11.04.2008р. про надання дозволу на проектування та будівництво газопроводу для газифікації садово-дачних товариств, яке є лише дозволом на виготовлення проекту, самовільно за відсутності відповідного рішення, здійснив будівництво газопроводу на земельній ділянці садового товариства «Дніпровець» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району та на земельній ділянці НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_3 Третя особа погоджується з висновком суду першої інстанції про не підвідомчість спору господарським судам відповідно до ст.ст. 1, ч. 6 ст. 12, 21 ГПК України, ст. 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Вимоги позивача про відміну розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №524-Р від 03.05.2012р. не можуть розглядатися у господарському суді, оскільки спірні правовідносини виникли між суб'єктом господарювання та фізичною особою. Крім того, третя особа зазначила, що під час будівництва по території садового товариства «Дніпровець» в травні 2008 року, відповідно до ч. 4 ст. 35 Земельного кодексу України (в редакції від 04.06.2008р.) землі загального користування були власністю садового товариства і позивач повинен був отримати згоду та дозвіл членів садового товариства на будівництво підземного газопроводу по території садового товариства.

Розпорядженням секретаря судової палати №237 від 12.05.2014 року у зв'язку з перебуванням судді постійної колегії суддів Бахмат Р.М. у відпустці і хворобою судді постійної колегії Кощеєва І.М. справа була передана на розгляд колегії суддів у складі судді Євстигнеєва О.С. (доповідача), суддів Павловського П.П. і Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача було відкладено на 27.05.2014р. на 10:00.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 03.06.2014р. на 10:20.

Вислухавши представників сторін і третьої особи переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 11.07.2008р. за №2933-Р головою Дніпропетровської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження «Про дозвіл на проектування та будівництво газопроводу для газифікації обслуговуючого кооперативу «САМАРА -ГАЗОГІН» на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району голові обслуговуючого кооперативу гр. Білоконь Ю.А.». Пунктом 1 розпорядження надано дозвіл голові обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» Білоконь Ю.А. на проектування та будівництво газопроводу для газифікації садово-дачних товариств (кооперативів) «Черешня», «Курган», «Самарське», «Пластік», «Самаровка», «Слива», «Рябіна», «Меліоратор», «Ювілейний», «Кільчень-МДМ», «Івушка», «Черьомуха», «Автомобіліст-3», «Будівельник», «Космос», «Рассвєт» на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

30.10.2008р. відкритим акціонерним товариством «Дніпрогаз» обслуговуючому кооперативу «Самара-газогін» були видані технічні умови ТУ №787 на проектування і будівництво газопроводу середнього тиску для газифікації житлових будинків с/т «Роднічок» і с/т «Черешня, «Курган», «Самарське», «Пластік», які розташовані на острові «Самарський» Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району.

Відповідно до проектної документації, затвердженої і зареєстрованої, погодженої відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дніпропетровської районної державної адміністрації від 22.05.2009р. на виконання будівельних робіт: будівництво газопроводу для газифікації на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області голові ОК «САМАРА-ГАЗОГІН» Білоконь Ю.А. 05.10.2009р. за №270/02-09 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області виданий дозвіл. Термін дії дозволу встановлений до 30.06.2010р.

Позивач вказав, що в червні 2011р. перша черга газопроводу не могла бути здана в експлуатацію по причині того, що в охоронній зоні газопроводу, який було укладено на вказаній ділянці згідно проекту ще в травні 2009р, на початку літа 2011р. громадянкою ОСОБА_3 була встановлена огорожа з бетонних стовпів і металевої сітки та розбита садова ділянка садового товариства «Дніпровець», поставлений тимчасовий дерев'яний будівельний вагончик і тимчасовий дощатий туалет, що послужило перешкодою до здачі в експлуатацію першої черги газопроводу. Даний факт зафіксовано у дефектному акті №137 від 23.06.2011р., в якому вказано, що причиною відмови в прийомі в експлуатацію газопроводу є наступне: «на ділянці ПК21+81 до ПК22+89 проходить по дачній ділянці садового товариства «Дніпровець», який на цей час має огорожу і встановлений будівельний вагончик».

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №905-р від 27.04.2011р. «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення садівництва» надано дозвіл громадянці ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку НОМЕР_3, площею 0,1000 га для ведення садівництва за рахунок земель садівничого товариства «Дніпровець», за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради.

Згідно п. 1 розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 03.05.2012р. №524-р «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення садівництва та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку НОМЕР_3, загальною площею 0,0848 га, з них:0,0848 га - багаторічні насадження, за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради за рахунок земель садівничого товариства «Дніпровець».

На підставі вищезазначеного розпорядження на ім'я ОСОБА_3 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №893338. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.12.2012р. за №122140001006444.

Вважаючи, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №524-Р від 03.05.2012р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва» та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №893338 винесені із застосуванням неправдивих даних, що не відображають знаходження на спірній ділянці траси газопроводу і не відповідають дійсним технічним характеристикам земельної ділянки ОСОБА_3, позивач просив скасувати наведене розпорядження і реєстрацію Державного акту на право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. З приписів ч. 2 підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, окрема, крім договорів та інших правочинів можуть бути юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.1, 2 ст. 13 ЦК України).

Згідно п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі (п. 7 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. №586-ХІУ (зі змінами і доповненнями).

Згідно п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

За вимогами ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В порушення чинного законодавства до прийняття відповідного рішення районною державною адміністрацією і отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, третя особа самовільно захопила земельну ділянку, змінивши її конфігурацію і встановивши в охоронній зоні газопроводу середнього тиску огородження, будівельний вагончик і туалет.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту визначені Законом України від 15.05.1996р. №192/96-ВР «Про трубопровідний транспорт» (зі змінами і доповненнями). Наведеним законом визначено, що об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Доводи позивача обґрунтовані порушенням третьою особою охоронної зони укладеного газопроводу та прийняттям відповідачем оспорюваних актів, прийнятих без врахування технічних порушень громадянки ОСОБА_3 при землекористуванні ділянкою, через яку проходить газопровід.

З наданої схеми ділянки НОМЕР_3 вбачається, що земельна ділянка громадянки ОСОБА_3 з кадастровим №1221455800:01:099:0001 повністю розташована за межами (позначено жовтою лінією) земельної ділянки садового товариства «Дніпровець» (а.с. 19)

Колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановлено, що надана ОСОБА_3 на затвердження районній державній адміністрації технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення садівництва не містить посилань на охорону зону газопроводу. При виготовленні технічної документації ОСОБА_3 приховала факт проходження з травня 2008р. через виділену їй садовим товариством ділянку охоронної зони газопроводу і в грудні 2012р. приватизувала спірну земельну ділянку НОМЕР_3.

Відповідно до п. 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання України затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці N 254 від 01.10.97 уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 м з обох боків від осі газопроводу, в межах яких не допускаються складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд.

Відповідно до ст. 73 Земельного кодексу України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Аналогічні норми містяться і в Законі України «Про трубопровідний транспорт». Згідно ст. 11 до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

За визначенням термінів ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт", охоронна зона - землі вздовж магістральних та промислових газопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому. Наведене кореспондується також і в ст. ст. 73, 112 Земельного кодексу України.

Статтею 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень , зокрема погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України; вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об'єктів трубопровідного транспорту.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що земля вздовж магістральних та промислових газопроводів повинна використовуватись з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору.

З матеріалів справи також вбачається, що Дніпропетровська районна державна адміністрація була згодна з тим, що гр. ОСОБА_3 незаконно було освоєно земельну ділянку, що проходить на газопроводі середнього тиску та повідомлено листом №6/18-2332 від 22.09.2011р ВАТ «Дніпрогаз» за результатами проведеної наради за участю представника обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» та садового товариства «Ранет» про прийняття рішення внести зміни в розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.04.2011р. №905-р «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення садівництва». При цьому районна державна адміністрація у зв'язку з наближенням опалювального сезону просила вжити заходи щодо швидкого введення в експлуатацію газопроводу, гарантуючи усунення порушень вимог чинного законодавства з землекористування земельною ділянкою гр.. ОСОБА_3 в охоронній зоні газопроводу від ПК21+81 до ПК22+89 протягом місяця (а.с.25).

Відповідне рішення Дніпропетровською районною державною адміністрацією прийнято не було.

За приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні положення викладені і у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відмовляючи в позові в частині позовних вимог про скасування розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 03.05.2012р. №524-р та припинивши провадження в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 серія ЯМ №893338 від 31.12.2012 року, господарський суд Дніпропетровської області послався на той факт, що позивач не надав документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району, відповідачем не порушено права позивача на землю внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження, а позовні вимоги в частині скасування реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку не підвідомчі господарському суду, оскільки стороною у даному спорі повинна виступати фізична особа.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду за захистом права власності на земельну ділянку. Предметом позовних вимог були вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження, яке було прийняте на основі технічної документації, яка не відображає дійсних характеристик земельної ділянки і реалізація, якого позбавляє позивача введення в експлуатацію газопроводу та безпечне його використання у зв'язку з порушенням гр. ОСОБА_3 правил безпеки систем газопостачання, шляхом заволодіння земельної ділянки в охоронній зоні газопроводу за межами земель садового товариства.

За приписами ст. 5 Закону України «Про трубопровідний транспорт» позивач відноситься до суб'єктів правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту, діяльність якого безпосередньо стосується будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих монтажних, ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і послуг у цій галузі; експлуатації трубопроводів ,забезпечення захисту персоналу і населення, а також навколишнього природного середовища під час будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту.

В свою чергу відповідач, як орган місцевого самоврядування, виходячи з приписів ст. 8 наведеного Закону здійснює державне управління у сфері трубопровідного транспорту. Що дає підстави стверджувати про правомірність звернення позивача із позовом до відповідача.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому у п. 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 4 3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України визначено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідач наведених позивачем та встановлених судом обставин не спростував, доказів в спростування зворотного суду не надав.

Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.04.2014р. у справі №2-175/2560/13-ц між цими ж сторонами про визнання дій ПАТ «Дніпрогаз» неправомірними; скасування припису ПАТ «Дніпрогаз» №38 від 26.02.2013р.; визнання факту самовільного будівництва газопроводу Обслуговуючим кооперативом «САМАРА-ГАЗОГІН» по території Садівничого товариства «Дніпровець» та таким, що здійснено без дозволу Садівничого товариства «Дніпровець» та з порушенням проекту при його будівництві по території Садівничого товариства «Дніпровець»; зобов'язання Обслуговуючий кооператив «САМАРА-ГАЗОГІН» звільнити земельну ділянку в СТ «Дніпровець», яка є власністю позивачки від підземного газопроводу середнього тиску діаметром 225 мм. та заборону вчиняти будь-які дії, які перешкоджають позивачки в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою було встановлено, що позивачем «за ст . 60 ЦПК України не надано суду доказів які підтверджують порушення його прав відповідачами на час виконання будівельних робіт пов'язаних з прокладанням газопроводу, оскільки право власності на спірну земельну ділянку було оформлено позивачкою лише 29 грудня 2012 року, а обґрунтування позовних вимог зводяться до переоцінки позивачкою доказав, які в свою чергу не можуть ґрунтуватись на припущеннях. За таких обставини, суд визнав, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Станом на день вирішення спору апеляційною інстанцією зазначене рішення на цей час не скасовано та в силу ст.ст. 36, 43 ГПК України є письмовим доказом по справі, який оцінюється колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням.

За приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №524-Р від 03.05.2012р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва» " прийнято з порушенням норм чинного законодавства України та є таким, що йому суперечить, а відтак - є незаконним. В свою чергу державна реєстрація виданого на його підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 серія ЯМ №893338 від 31.12.2012 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та про наявність підстав для скасування рішення господарського суду та задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року у справі №904/1137/14 скасувати .

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 524-Р від 03.05.2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення садівництва.

Скасувати реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 серія ЯМ № 893338 від 31.12.2012 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю за № 122140001006444 .

Стягнути з Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 5, код ЄДРПОУ 04052264) на користь обслуговуючого кооперативу «САМАРА-ГАЗОГІН» (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 73, к. 4, кв. 299, код ЄДРПОУ 35863193) 1827 грн. витрат по сплаті судового збору (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: П.П. Павловський

О.В. Кузнецов