Рішення

від 03.06.2014 по справі 904/8750/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.14р. Справа № 904/8750/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП", м. Дніпропетровськ

про стягнення 91 142,42 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гусакова О.Б., довіреність № 12 від 21.09.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ-М" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" суми основного боргу у розмірі 79 271,44 грн., пені - 9 691,64 грн., 3 % річних - 2 047, 99 грн., інфляційних втрат - 131, 35 грн., за договором поставки № АН-0049 від 31.01.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

16.12.2013 р. до канцелярії суду від Позивача надійшли письмові пояснення, в яких Позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 79 271,44 грн., 3 % річних - 2 047, 99 грн., інфляційних - 131, 35 грн., пені - 9 691,64 грн. за договором поставки № АН-0049 від 31.01.2012 р., а також 800,00 грн. - судового збору за правову допомогу по справі згідно договору про надання правових послуг № 100/ від 18.11.2013 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач рахунки-фактури на оплату поставленого товару не направляв, тому обов'язок оплати у Відповідача не настав, а часткова оплата за отриманий товар у розмірі 16 322,06 грн. здійснювалася Відповідачем за власною ініціативою на підставі договору, що зазначено ним у призначенні платежу.

Зважаючи на те, що позивач в ході розгляду справи надав суду значну кількість видаткових накладних та оплат за спірним договором, суд для перевірки обґрунтованості розрахунку стягуваної суми та з'ясування обставин, що мають значення для справи, призначив судову експертизу, оплату якої поклав на позивача.

Позивач від проведення оплати експертизи відмовився, у зв'язку з чим справу повернуто до суду без експертного висновку.

Ухвалою суду від 14.05.2014р. провадження у справі поновлено з 03.06.2014р.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без його представника.

Відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач, як доказ відправки вимоги та рахунків йому надав копію фіскального чеку та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за якими було направлено невідомо який лист на адресу, що не є юридичною адресою відповідача та цей лист він не отримував. Щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач зазначає, що до нього не додано фіскальний чек, який є доказом відправлення. З копії вищевказаного повідомлення видно, що нібито працівник на прізвище Довга за довіреністю 30.08.13р. отримала його, але працівника з таким прізвищем в ТОВ "Гермес прод групп" не має.

Враховуючи, що строк розгляду справи, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України є пресічним та скінчився, суд розглядає справу за наявними документами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 03.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТ-М» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП» (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № АН-0049 (далі Договір), відповідно до умов цього договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, у кількості, якості та асортименті, зазначених у рахунках-фактури, що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором )п. 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник поставляє товар в асортименті і в кількості, зазначеній в замовленні на постачання, на протязі 10-ти днів з дня оплати Покупцем виставленого Постачальником рахунку-фактури.

Товар поставляється Постачальником Покупцю за договірними цінами, погодженими Сторонами шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що ціна договору складає вартість поставленого товару згідно з замовленнями на постачання та оплаченими рахунками-фактури.

У відповідності до п. 5.1. Договору, після отримання Постачальником замовлення на постачання він зобов'язаний надіслати покупцю протягом 3-х календарних днів рахунок-фактуру чи повідомити про неможливість поставки товару.

Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 100% попередню оплату, визначеного в замовленні на постачання товару, протягом 3-х днів з дня надіслання рахунку-фактури Постачальником (п. 5.2. Договору).

Відповідно п. 10.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (здійснення).

У випадку відсутності заяви, одної із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на том самий термін і на тих самих умовах, передбачених цим договором.

Позивач в якості доказів поставки позивачу товару на суму 95 593,50 грн. надав до матеріалів справи копії наступних видаткових накладних:

- від 03.12.2012р. № 0001078 на суму 14 490,00 грн.;

- від 12.12.2012р. № 0001106 на суму 5 796,00 грн.;

- від 11.01.2013р. № 0000009 на суму 2 460,00 грн.;

- від 15.01.2013р. № 0000012 на суму 25 599,00 грн.;

- від 16.01.2013р. № 0000018 на суму 2 460,00 грн.;

- від 06.02.2013р. № 0000083 на суму 3 013,50 грн.;

- від 07.02.2013р. № 0000087 на суму 4 920,00 грн.;

- від 19.02.2013р. № 0000105 на суму 36 855,00 грн. (а.с. 34-37).

Враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем за отриманий товар, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 20.08.13р. в якій вимагав оплатити поставку товару в сумі 82 771,45 грн. (а.с. 44).

Відповідач листом від 02.10.13р. визнав існування боргу в розмірі 82 771,45 грн. та повідомив позивача, що оплату за поставлений товар він зможе провести починаючи з 15.10.13р. кожен банківський день, та зобов'язався погасити борг до 15.11.13р. (а.с.45).

Однак, не зважаючи на це, оплата за товар здійснена відповідачем не була, що й стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами документи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.5. Договору, датою поставки є дата підписання сторонами документів, що засвідчують прийом-передачу товару.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч цьому, видаткова накладна від 03.12.2013р. № 0001078 на суму 14 490,00 грн., надана позивачем в якості доказу, не містить ні печатки підприємства, ні підпису особи , що отримала товар, у зв'язку з чи не може бути належним доказом у справі та судом не приймається (а.с.34).

Враховуючи викладене, не приймається, як доказ отримання відповідачем товару по цій накладній, і посилання на отримання товару на цю суму у відзиві відповідача, оскільки статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на те, що позивач надав суду значну кількість видаткових накладних та оплат за спірним договором, враховуючи, що для перевірки обґрунтованості розрахунку стягуваної суми та з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі економіки, суд призначив судову експертизу, оплату якої поклав на позивача.

Позивач від проведення оплати експертизи відмовився у зв'язку з чим справу повернуто до суду без експертного висновку, у зв'язку з чим суд розглядає справу за наявними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем документів, в рамках Договору № АН-0049 від31.01.12р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 561 059,55грн. (а.с.34-37, 196-228), відповідач же, згідно банківських виписок, оплатив продукцію на суму 561 059,55 грн. (а.с. 106-108, 160-195).

Отже, загальна сума боргу станом на дату розгляду справи, яка підтверджена належними доказами, складає 28 937,30 грн .

Згідно п.1.7. Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Крім того, згідно інформаційного листа ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України .

Отже, враховуючи, що позивач поставив товар без передоплати, а відповідач товар прийняв, у останнього виник обов'язок оплатити за отриманий товар на наступний день після прийняття товару.

Враховуючи, що відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 28 937,30 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 50 334,14грн. боргу слід відмовити.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 691,64 грн.

Перевіривши розрахунок Позивача судом встановлено, що Позивач розрахував пеню невірно.

Як встановлено умовами Договору (п.3.1.) поставка товару здійснюється на протязі 10-ти днів з дня оплати покупцем виставленого постачальником рахунку-фактури.

Позивачем до матеріалів позовної заяви додано копії рахунків-фактур, посилання на які містяться у копіях видаткових накладних (а.с. 26-33).

Відповідно до умов п.5.2 Договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 100% попередню оплату, визначеного в Замовленні на постачання, товару, протягом 3-х днів з дня надіслання рахунків-фактур Постачальником

З матеріалів справи вбачається, що поставка позивачем товару була здійснена без 100% передоплати, а рахунки-фактури отримано відповідачем разом з товаром, оскільки дати рахунків-фактур співпадають з датами видаткових накладних та, крім того, у своєму відзиві Відповідач зазначаючи номери накладних, по яких був отриманий товар, фактично зазначив номери рахунків-фактур (а.с.91).

Крім того, як вже зазначалося вище, відповідач отримавши товар без передоплати взагалі був зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар на наступний день після прийняття товару.

Отже, з врахуванням 3-денного терміну, встановленого п.5.2. Договору, відповідач повинен був оплатити за отриманий товар:

- по рахунку-фактурі № АН-001097 від 12.12.2012р. на суму 5 796,00 грн. - до 15.12.12р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000011 від 11.01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - до 14.01.13р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 25 599,00 грн. - до 18.01.13р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000027 від 16. 01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - до 19.01.13р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000095 від 06.02.2013р. на суму 3 013,50 грн. - до 09.02.13р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000085 від 07.02.2013р. на суму 4 920,00 грн. - до 10.02.13р.

- по рахунку-фактурі № АН-0000112 від 19.02.2013р. на суму 36 855,00 грн. - до 21.02.13р.

Однак, відповідач свої обов'язки по Договору щодо своєчасної оплати за товар виконав неналежним чином, сплативши лише 31 500,00грн. наступним чином:

- 07.03.13р. - 20 000,00грн.,

- 01.07.13р. - 8 000,00грн.,

- 31.10.13р. - 3 500,00 грн.,

про свідчать банківські виписки, надані позивачем (а.с.38-40).

Як пояснив Позивач, враховуючи заборгованість Відповідача за попередні періоди як за Договором №АН-0049 від 31.01.2012р., так і за Договором №АН-0000001 від 01.01.2011р., він зарахував сплачену суму в рахунок на погашення боргу, який виник раніше.

Згідно приписів Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04р (із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку) платіжні документи мають надавати повну інформацію про платіж.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі, то у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Суд не приймає в якості доказу надані позивачем договір № АН-0000001 від 01.01.2011р. та копії видаткових накладних до нього, оскільки цей договір не є предметом спору(а.с.133-159).

Крім того, як вже було зазначено вище, позивач не мав права зарахувати кошти, сплачениі відпдовідачем в період 2012-2013р.р. із зазначенням у платіжних документах, що оплати здійснюються по Договору АН-0049, в рахунок попередньої забобргованості.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що умовами договору поставки №АН-0049 сторони не врегулювали порядок зарахування коштів у разі не зазначення споживачем періоду, за який здійснюється оплата, а тому позивач мав право здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості лише по Договору АН-0049 за минулий період, що не визначений позивачем у даній справі як спірний.

Однак, враховуючи, що позивачем не надано належного розрахунку із визначенням періодів за які ним здійснювалися попередні зарахування сплачених відповідачем сум, відмову від проведення експертизи та зважаючи на те, що у платіжних документах, не зазначено ні номерів рахунків-фактур, ні номерів накладних, по якій здійснювалися платежі, у суду відсутня можливість перевірити порядок зарахування позивачем платежів відповідача.

Тому, зважаючи на викладене, суд зараховує зазначені оплати, починаючи з рахунку-фактури № АН-001097 від 12.12.2012р.

Так, відповідачем сплачено:

07.03.13р. - 20 000,00грн . , з яких:

- 5,796,00 грн. зараховано в рахунок сплати по рахунку-фактурі № АН-001097 від 12.12.2012р.

- 2 460,00 грн. зараховано в рахунок сплати по рахунку-фактурі № АН-0000011 від 11.01.2013р.

- 1 744,00 грн. зараховано в рахунок сплати по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. (залишок боргу - 13 855,00грн.)

01.07.13р. - 8 000,00грн . , які зараховано в рахунок погашення боргу по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. (залишок боргу - 5 855,00 грн.)

31.10.13р. - 3 500,00 грн . , які зараховано в рахунок погашення боргу по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. (залишок боргу - 2 355,00 грн.)

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої власне суми за кожен день такого прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова п.8.2 договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.

У зв'язку з викладеним пеню слід нараховувати наступним чином:

- по рахунку-фактурі № АН-001097 від 12.12.2012р. на суму 5 796,00 грн. - з 16.12.12р. по 06.03.13р. - пеня складає 192,41грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000011 від 11.01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 15.01.13р. по 06.03.13р. - пеня складає 51,56грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 25 599,00 грн. - з 19.01.13р. по 06.03.13р. - пеня складає 499,45грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 13 855,00 грн. - з 07.03.13р. по 01.07.13р. - пеня складає 657,83грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 5 855,00 грн. - з 02.07.13р. по 30.10.13р. - пеня складає 259,06грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р.на суму 2 355,00 грн. - за один день - 31.10.13р.- пеня складає 0,84грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000027 від 16. 01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 20.01.13р. по 31.10.13р.- пеня складає 273,03грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000095 від 06.02.2013р. на суму 3 013,50 грн. - з 10.02.13р. по 31.10.13р. - пеня складає 308,45грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000085 від 07.02.2013р. на суму 4 920,00 грн. - з 11.02.13р. по 31.10.13р. - пеня складає 501,57грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000112 від 19.02.2013р. на суму 36 855,00 грн. - з 22.02.13р. по 31.10.13р. - пеня складає 3590,60 грн.

З врахуванням викладеного до стягнення підлягає 6 334,80 грн. пені.

У стягненні 3 356,84 грн. пені слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 047,99 грн. та 131,53грн. інфляційних втрат.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу Покупець, у випадку несвоєчасної оплати партії продукції, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з положень наведених норм випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що 3% та інфляційні втрати позивачем розраховано невірно.

Так, 3% річних складають:

- по рахунку-фактурі № АН-001097 від 12.12.2012р. на суму 5 796,00 грн. - з 16.12.12р. по 06.03.13р. - 11,59грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000011 від 11.01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 15.01.13р. по 06.03.13р. - 10,31грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 25 599,00 грн. - з 19.01.13р. по 06.03.13р. - 99,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 13 855,00 грн. - з 07.03.13р. по 01.07.13р. - 133,24грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 5 855,00 грн. - з 02.07.13р. по 30.10.13р. - 58,23грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 2 355,00 грн. - за один день - 31.10.13р. 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000027 від 16. 01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 20.01.13р. по 31.10.13р.- 3 57,62грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000095 від 06.02.2013р. на суму 3 013,50 грн. - з 10.02.13р. по 31.10.13р. - 65,39грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000085 від 07.02.2013р. на суму 4 920,00 грн. - з 11.02.13р. по 31.10.13р. - 106,35грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000112 від 19.02.2013р. на суму 36 855,00 грн. - з 22.02.13р. по 31.10.13р. - 763,35грн.

Отже до стягнення підлягає 3% річних в сумі 1 332,08грн.

У стягненні 715,91грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає, що згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Із змісту вказаного листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів .

Як вже зазначено вище, за прпипсами ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

Отже, при розрахунку суми боргу з врахуванням індексу інфляції, слід враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція ), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що в період наявності заборгованості мала місце дефляція інфляційні втрати нараховуються наступним чином:

- по рахунку-фактурі № АН-001097 від 12.12.2012р. на суму 5 796,00 грн. - з 16.12.12р. по 06.03.13р. - 17,38грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000011 від 11.01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 15.01.13р. по 06.03.13р. - 2,46грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 25 599,00 грн. - з 19.01.13р. по 06.03.13р. - 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 13 855,00 грн. - з 07.03.13р. по 01.07.13р. - 13,85 грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 5 855,00 грн. - з 02.07.13р. по 30.10.13р. - 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000021 від 15.01.2013р. на суму 2 355,00 грн. - за 31.10.13р. 3% складають 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000027 від 16. 01.2013р. на суму 2 460,00 грн. - з 20.01.13р. по 31.10.13р.- 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000095 від 06.02.2013р. на суму 3 013,50 грн. - з 10.02.13р. по 31.10.13р. - 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000085 від 07.02.2013р. на суму 4 920,00 грн. - з 11.02.13р. по 31.10.13р. - 0,00грн.

- по рахунку-фактурі № АН-0000112 від 19.02.2013р. на суму 36 855,00 грн. - з 22.02.13р. по 31.10.13р. - 0,00грн.

З врахуванням викладеного до стягнення підлягає 33,69 грн. інфляційних втрат .

У стягненні 97,84грн. слід відмовити.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 28 937,30 грн. - основного боргу, 6 334,80 грн. - пені, 1 332,08 грн. - 3%, 33,69 грн. - інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 800,00 грн. судових витрат за оплату позивачем правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства-фірми „Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Отже, оскільки позивачем сплачено юридичній фірмі не за послуги адвоката, а за надання правових послуг, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 800,00 грн.

Враховуючи, що приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, на відповідача слід покласти судові витрати в розмірі 729,14грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що судовий збір має складати 1 822,85 грн ., а позивачем відповідно до платіжних доручень № 718 від 04.11.2013р. та № 774 від 20.11.2013 р. сплачено судовий збір у розмірі 1 838,85 грн.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету України 16,00 грн. надмірно сплаченого судового збору, про що слід винести ухвалу.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОМ ГРУПП" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 32, кв. 63, код ЄДРПОУ 36441761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М" (02232, м. Київ, пр-т Маяковського, 93 Б, кв. 48, код ЄДРПОУ 33883696) 28 937,30 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 30 коп.) - основного боргу, 6 334,80 грн . (шість тисяч триста тридцять чотири грн. 80 коп.) - пені, 1 332,08 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири грн. 08 коп.) - 3%, 33,69 грн. (тридцять три грн. 69 коп.) - інфляційних втрат, 729,14 грн. (сімсот двадцять дев'ять грн. 14 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -04.06.2014р.