Постанова

від 25.11.2014 по справі 904/8750/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 року Справа № 904/8750/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Щербак Н.А. представник, довіреність №б/н від 19.11.2014р.;

від відповідача: Гусакова О.Б. без належним чином оформлених повноважень (надана суду довіреність №12 від 21.09.2013р. дійсна до 21.11.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП", м.Дніпропетровськ

про стягнення 91 142, 42 грн. за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ-М" (далі ТОВ "АНТ-М") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" (далі ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП") про стягнення 79 271, 44 грн. основного боргу, 9 691, 64 грн. пені, 2 047, 99 грн. 3% річних, 131, 35 грн. інфляційних втрат за договором поставки №АН-0049 від 31.01.2012р., 800, 00 грн. витрат на правову допомогу по справі згідно договору про надання правових послуг №100 від 18.11.2013р. та 1 838, 85 грн. витрат по сплаті судового збору (з урахуванням письмових пояснень від 16.12.2013р. (т.1 а.с.84-86)).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" на користь ТОВ "АНТ-М" 28 937, 30 грн. основного боргу, 6 334, 80 грн. пені, 1 332, 08 грн. 3% річних, 33, 69 грн. інфляційних втрат та 729, 14 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що видаткова накладна від 03.12.2013р. №0001078 на суму 14 490, 00 грн. не містить печатки підприємства та підпису особи, що отримала товар, у зв'язку з чим не може бути належним доказом та судом не приймається; за матеріалами справи в рамках договору №АН-0049 від 31.01.2012р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 561 059, 55грн., сума боргу станом на дату розгляду справи складає 28 937, 30 грн.; відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 28 937, 30 грн. є обґрунтованими; з врахуванням терміну, встановленого п. 5.2. договору, відповідач повинен був оплатити товар протягом 3-х днів з дня отримання рахунків-фактур; пеня, 3% та інфляційні втрати позивачем розраховано невірно; 800, 00 грн. позивачем сплачено юридичній фірмі не за послуги адвоката, а за надання правових послуг.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "АНТ-М" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарським судом безпідставно не взята до уваги видаткова накладна №0001078 від 03.12.2013р. на суму 14 490, 00 грн.; перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції проведено невірно; відомості про часткову оплату, що зазначені відповідачем, повністю співпадають з твердженнями позивача; штатним розкладом позивача посада юриста не передбачена, тому витрати в розмірі 800, 00 грн. на правову допомогу є судовими витратами та підлягають відшкодуванню.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13ПП залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

31.01.2012р. між ТОВ "АНТ-М" (постачальник) та ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" (покупець) укладений договір поставки №АН-0049, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, у кількості, якості та асортименті, зазначених у рахунках-фактурах, що виставляються постачальником і є частиною договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

За п. 4.1. договору, товар поставляється постачальником покупцю за договірними цінами, погодженими сторонами шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури.

Відповідно п. 5.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 100% попередню оплату, визначеного в замовленні на постачання товару, протягом 3-х днів з дня надіслання рахунку-фактури постачальником.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання (здійснення). У випадку відсутності заяви одної із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що передбачені договором (п. 10.1., п. 11.8. договору).

ТОВ "АНТ-М" на виконання умов договору поставки протягом грудня 2012р. - лютого 2013р. поставлено ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" товар на загальну суму 95 593, 50 грн. за видатковими накладними: від 03.12.2012р. №АН-0001078 на суму 14 490, 00 грн.; від 12.12.2012р. №АН-0001106 на суму 5 796, 00 грн.; від 11.01.2013р. №АН-0000009 на суму 2 460, 00 грн.; від 15.01.2013р. №АН-0000012 на суму 25 599, 00 грн.; від 16.01.2013р. №АН-0000018 на суму 2 460, 00 грн.; від 06.02.2013р. №АН-0000083 на суму 3 013, 50 грн.; від 07.02.2013р. №АН-0000087 на суму 4 920, 00 грн.; від 19.02.2013р. №АН-0000105 на суму 36 855, 00 грн. (т.1 а.с.34-37).

Після отримання товару відповідач не заявляв претензій по якості та/або кількості отриманого товару.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач направив відповідачу претензію №1 від 20.08.2013р. про оплату товару в сумі 82 771, 45 грн.

Відповідач листом від 02.10.2013р. визнав існування боргу в розмірі 82 771, 45 грн. та повідомив позивача, що оплату за поставлений товар зможе провести починаючи з 15.10.2013р. кожен банківський день, зобов'язався погасити борг до 15.11.2013р. (т.1 а.с.45).

Проте, повністю оплата за товар здійснена відповідачем не була.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наданого сторонами акта звірки, відповідачем заперечується отримання товару по видатковій накладній від 03.12.2012р. №АН-0001078 на суму 14 490, 00 грн., оскільки накладна не містить печатки підприємства та підпису особи, що отримала товар, та по видатковій накладній від 19.02.2013р. №АН-0000105 на суму 36 855, 00 грн. без визначення причин (т.2 а.с.171-172).

Слід зазначити, що доказом поставки 03.12.2012р. відповідачу товару на суму 14 490, 00 грн. є оформлена позивачем податкова накладна №7 від 03.12.2012р., надана позивачем до матеріалів справи.

Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції надав до матеріалів справи перелік податкових накладних за період з 01.02.2012р. по 03.06.2014р., за якими отримано товар від позивача по договору №АН-0049 від 31.01.2012р., де ТОВ "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП" зазначена податкова накладна №7 від 03.12.2012р. на суму 14 490, 00 грн. (т.2 а.с.173).

Отже, відповідачем відображено господарську операцію з поставки позивачем товару 03.12.2012р. на суму 14 490,00 грн. за договором №АН-0049 від 31.01.2012р. в обліку податкової звітності.

Відповідно п. 198.1., п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується податковою накладною, що надається покупцю і яка підтверджує факт проведення господарських операцій між сторонами у справі.

Крім того, матеріали справи містять і інші докази на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу товару 03.12.2012р. по накладній №АН-0001078 на суму 14 490,00 грн., а саме, лист відповідача від 02.10.2013р. про існування боргу в розмірі 82 771, 45 грн., що включає в себе суму за зазначеною видатковою накладною (т.1 а.с.45), відзив відповідача на позовну заяву, де відповідач зазначає про отримання товару, при цьому вірно зазначивши №, дату та суму видаткової накладної (т.1 а.с.91).

З огляду на викладене, господарський суд, надавши оцінку лише накладній №АН-0001078 від 03.12.2012р. на суму 14 490,00 грн., залишив поза увагою інші наявні в матеріалах справи засоби доказування та не врахував вимоги податкового законодавства.

Щодо видаткової накладної від 19.02.2013р. №АН-0000105 на суму 36 855, 00 грн., то вона повністю відповідає вимогам ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить печатку підприємства та підпис особи, що отримала товар, отримання товару по ній відповідач підтверджує в відзиві на позовну заяву та в відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів за допомогою належних та допустимих доказів факт відсутності поставки товару по видатковим накладним №АН-0001078 від 03.12.2012р. на суму 14 490,00 грн. та №АН-0000105 від 19.02.2013р. на суму 36 855, 00 грн.

Всі здійснені відповідачем оплати по договору №АН-0049 від 31.01.2012р. повністю зараховано позивачем в оплату боргу по договору №АН-0049 від 31.01.2012р., що підтверджується матеріалами справи, актом звірки сторін (т.2 а.с.171-172).

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі, то у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто, позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Тому з сплачених відповідачем 07.03.2013р. 20 000,00 грн. тільки 15 636, 87 грн. було зараховано в рахунок оплати боргу по спірним видатковим накладним, а сплачені 01.07.2013р. 8 000, 00 грн. та сплачені 31.10.2013р. 3 500, 00 грн. повністю зараховано в рахунок погашення боргу по спірним видатковим накладним.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках договору №АН-0049 від 31.01.2012р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 582 553, 88 грн., відповідач оплатив продукцію частково на суму 514 097, 25 грн., що підтверджується банківськими виписками, актом звірки сторін (т.2 а.с.171-172).

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду складає 68 456, 63 грн.

Враховуючи, що відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 68 456, 63 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 10 814, 81 грн. боргу слід відмовити.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що поставка позивачем товару була здійснена без 100% передоплати (п. 5.2 договору), а рахунки-фактури отримано відповідачем разом з товаром, оскільки дати рахунків-фактур співпадають з датами видаткових накладних.

Отже, відповідач, отримавши товар без передоплати був зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар на наступний день після прийняття товару.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 8.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України покупець, у випадку несвоєчасної оплати партії продукції, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано відповідачу 131, 35 грн. інфляційних втрат, 9 691, 64 грн. пені та 3% річних у розмірі 2 047, 99 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При нарахуванні пені позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, невірно визначено строк нарахування.

Сума пені, що підлягає стягненню становить 6 425, 07 грн., а саме, по видатковій накладній від 03.12.2012р. №АН-0001078 - 552, 28 грн. з 04.12.2012р. по 06.03.2013р.; по видатковій накладній від 12.12.2012р. №АН-0001106 - 388, 17 грн. з 13.12.2012р. по 13.06.2013р.; по видатковій накладній від 11.01.2013р. №АН-0000009 - 170, 45 грн. з 12.01.2013р. по 30.06.2013р.; по видатковій накладній від 15.01.2013р. №АН-0000012 - 1 876, 55 грн. з 16.01.2013р. по 16.07.2013р.; по видатковій накладній від 16.01.2013р. №АН-0000018 - 181, 43 грн. з 17.01.2013р. по 17.07.2013р.; по видатковій накладній від 06.02.2013р. №АН-0000083 - 220, 52 грн. з 07.02.2013р. по 07.08.2013р.; по видатковій накладній від 07.02.2013р. №АН-0000087 - 359, 90 грн. з 08.02.2013р. по 08.08.2013р.; по видатковій накладній від 19.02.2013р. №АН-0000105 - 2 675, 77 грн. з 20.02.2013р. по 20.08.2013р.

В розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено строк нарахування, оскільки перебіг строку починається наступного дня, а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 1 823, 96 грн., а саме, по видатковій накладній від 03.12.2012р. №АН-0001078 - 110, 76 грн. з 04.12.2012р. по 06.03.2013р.; по видатковій накладній від 12.12.2012р. №АН-0001106 - 84, 35 грн. з 13.12.2012р. по 30.06.2013р.; по видатковій накладній від 11.01.2013р. №АН-0000009 - 34, 37 грн. з 12.01.2013р. по 30.06.2013р.; по видатковій накладній від 15.01.2013р. №АН-0000012 - 597, 03 грн. з 16.01.2013р. по 31.10.2013р.; по видатковій накладній від 16.01.2013р. №АН-0000018 - 58, 03 грн. з 17.01.2013р. по 31.10.2013р.; по видатковій накладній від 06.02.2013р. №АН-0000083 - 65, 88 грн. з 07.02.2013р. по 31.10.2013р.; по видатковій накладній від 07.02.2013р. №АН-0000087 - 107, 16 грн. з 08.02.2013р. по 31.10.2013р.; по видатковій накладній від 19.02.2013р. №АН-0000105 - 766, 38 грн. з 20.02.2013р. по 31.10.2013р.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарським судом при нарахуванні інфляційних втрат залишено поза увагою положення п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 121, 68 грн., де: по видатковій накладній від 03.12.2012р. №АН-0001078 - 28, 98 грн.; по видатковій накладній від 12.12.2012р. №АН-0001106 - 17, 39 грн.; по видатковій накладній від 11.01.2013р. №АН-0000009 - 2, 46 грн.; по видатковій накладній від 15.01.2013р. №АН-0000012 - 25, 60 грн.; по видатковій накладній від 16.01.2013р. №АН-0000018 - 2, 46 грн.; по видатковій накладній від 06.02.2013р. №АН-0000083 - 3, 01 грн.; по видатковій накладній від 07.02.2013р. №АН-0000087 - 4, 92 грн.; по видатковій накладній від 19.02.2013р. №АН-0000105 - 36, 86 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 68 456, 63 грн. основного боргу, 6 425, 07 грн. пені, 1 823, 96 грн. 3%, 121, 68 грн. інфляційних втрат.

В частині позовних вимог про стягнення 10 814, 81 грн. основного боргу, 3 266, 57 грн. пені, 9, 67 грн. інфляційних втрат та 224, 03 грн. 3% річних слід відмовити.

На підставі викладеного рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені, що підлягають стягненню, та відповідної суми судового збору.

Щодо доводів скаржника стосовно відмови в стягненні з відповідача 800, 00 грн. судових витрат за оплату правової допомоги, то за положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, а витрати при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались. Рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини 1 ст. 59 Конституції України, частини 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) встановлено, що в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

В п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що правило ст. 49 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідачу слід було сплатити судовий збір в сумі 913, 50 грн. (54 504, 55 грн. (оспорювана сума), 1 218, 00 грн. мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2014р. * 1,5 * 50%), тоді як скаржником платіжним дорученням №265 від 25.06.2014р. сплачено судовий збір в розмірі 937, 81 грн. Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 24, 31 грн. підлягає поверненню скаржнику з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м.Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ про стягнення 39 519, 33 грн. основного боргу, 90, 27 грн. пені, 491, 88 грн. 3% річних, 87, 99 грн. інфляційних втрат, 807, 41 грн. витрат по сплаті судового збору з прийняттям нового рішення в цій частині, в зв'язку з чим абзац другий резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ 68 456, 63 грн. основного боргу за договором №АН-0049 від 31.01.2012р., 6 425, 07 грн. пені, 1 823, 96 грн. 3% річних, 121, 68 грн. інфляційних втрат та 1 536, 55 грн. витрат по сплаті судового збору."

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р. по справі №904/8750/13 залишити без змін.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014р. по справі №904/8750/13, виданим на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ПРОД ГРУПП", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ 673, 62 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "АНТ-М", м. Київ з Державного бюджету України 24, 31 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого платіжним дорученням №265 від 25.06.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №904/8750/13.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 28.11.2014р.)