Ухвала

від 20.12.2006 по справі 8а/235-2756

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8а/235-2756

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

20.12.06                                                                                           Справа  № 8а/235-2756

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                    Марко Р.І.

                                        Бойко С.М.

При секретарі                  Нор У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року  

у справі № 8а/235-2756, суддя Г.І.Жук

за позовом  ТзОВ «Альпо»

до відповідача  Тернопільської ОДПІ

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП «Багро»

про  скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників сторін:

від позивача –Авдєєнко А.В. –представник (довіреність у справі)

від відповідача та третьої особи –не з'явилися

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року у справі № 8а/235-2756 позовні вимоги ТзОВ «Альпо»задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000482304/0/20592, № 0000492304/0/20593, № 0000451703/0/20591, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001682303/0/20590 від 06.04.2006 року з моменту їх винесення, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Господарський суд Тернопільської області, мотивував свою постанову, зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0000482304/0/20592 від 06.04.2005 року : спірні витрати підтверджено позивачем відповідними документами, актами приймання-здачі робіт, надання послуг, податковими накладними, касовими ордерами, а результати проведених досліджень не належать до кола документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами податкового обліку та являються комерційною таємницею; Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000492304/0/20593 від 06.04.2006 року, то суд зазначив, що позивач не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагентів. Крім цього, договори та господарські зобов'язання, на виконання яких позивачем отримано податкові накладні, не були визнані недійсними у встановленому законом порядку. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000451703/0/20591 від 06.04.2006 року, то суд вважав, що у акті перевірки відповідачем не зазначено стосовно яких саме осіб допущено вказані порушення, в які податкові періоди дані порушення мали місце та у чому саме такі порушення проявились. Щодо податкового рішення № 00001682303/0/20590 від 06.04.2006 року, то суд вважав, що висновок відповідача не відповідає дійсності та спростовується патентом № 309316, представленим позивачем в судовому засіданні.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 65650/7/10-015 від 11.10.2006 року, в якій просить  постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що оскільки у даному випадку згадані документи мають пряме відношення до податкового обліку, як такі, що складають валові витрати позивача, відповідно, документи, що стосуються оподаткування не можуть становити комерційну таємницю. Також вважає, що у грудні 2005 року позивачем здійснювалась оптова торгівля без одержання торгового патенту. Посилається також на те, що судом не взято до уваги акт перевірки щодо правильності справляння податку з фізичних осіб ТзОВ «Альпо», який є складовою планової перевірки. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач у своєму письмовому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що посилання скаржника на п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як на підставу неправомірного віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат, є безпідставним. Посилається на те, що у згаданому відповідачем акті жодним чином не обумовлено, що спірні витрати, які віднесені до складу валових, здійснені для особистих потреб фізичних осіб, а також не зазначено, для яких саме фізичних осіб вони проводились, та якими документами це підтверджується. Також вважає, що висновки відповідача у своєму акті щодо відсутності патенту на оптову торгівлю спростовуються наявністю відповідного патенту.

У судове засідання 20.12.2006 року відповідач та третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору явки повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили. Лист-повідомлення, направлений на адресу відповідача повернувся на адресу суду з підписом сторони про отримання ухвали суду, а лист-повідомлення, направлений на адресу ПП «Багро»повернувся на адресу суду з відміткою пошти, що за зазначеною адресою підприємство не знаходиться. Проте, доказів зміни адреси ні податковому органу, ні органу реєстрації, ні суду не представлено. Така правова ситуація дає суду право вирішувати справу без участі представника третьої особи.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представників відповідача та третьої особи в порядку ст.71 КАС України.

  Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

04.04.2006 року Тернопільською об'єднаною державно податковою інспекцією було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Альпо»за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року.

За результатами перевірки складено акт № 3026/7/23-422/32549973 від 04.04.2006 року (а.с.5-16).

Перевіркою встановлено, що позивачем :

1.          занижено податок на прибуток у ІУ кварталі 2004 року та І і ІУ квартал 2005 року на загальну суму 61,0 тис. грн., чим порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, абз.3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року.

2.          занижено податок на додану вартість в жовтні 2004 року та березні 2005 року на загальну суму 28 333 грн., чим порушено вимоги п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

3.          підприємством безпідставно застосовано соціальну пільгу до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати та неутримано, неперераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 100,07 грн., чим порушено вимоги п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.19.2.а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року.

4.          підприємство здійснювало оптову торгівлю по адресі м.Тернопіль, вул.Микулинецька,8 за період з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року без одержання відповідного торгового патенту вартістю 320 грн. за місяць, чим порушило вимоги п.1 ст.3 закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР від 23.01.1996 року.

На підставі даного акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення :   

1.          № 000482304/0/20592 від 06.04.2005 року, яким позивачу на підставі п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами тат державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 85 860 грн., в тому числі 61 000 грн. –основний платіж і 24 860 грн. –штрафні санкції (а.с.18).

2.          № 000482304/0/20593 від 06.04.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 499,50 грн., в тому числі 28 333 грн. основний платіж, 14 166,50 грн. штрафні санкції (а.с.19).

3.          № 00045/703/0/20591 від 06.04.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 300,21 грн., в тому числі за основним платежем –100,07 грн., штрафні санкції –200,14 грн. (а.с.20).

4.          рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001682303/0/20590 від 06.04.2006 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 640 грн. за порушення ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(а.с.21).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000482304/0/20592 від 06.04.2005 року.

В розділі 3.4 акту перевірки «Податок на прибуток»зазначено, що підприємством занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 61 000 грн. Наведені порушення виникли внаслідок наступного. Позивач уклав з ПП «Багро»договори, згідно яких ПП «Багро»зобов'язалося виконати роботи по складанню бізнес-плану та проведення маркетингових досліджень ринку будівельних матеріалів. За виконання вказаних робіт позивачем було сплачено ПП «Багро»98 000 грн. за розробку бізнес плану по виробництву дерев'яних будиночків ручної роботи та 72 000 грн. за проведення дослідження (вивчення) ринку деревообробної галузі України. Ці суми були внесені позивачем до валових витрат, що зумовило завищення позивачем валових витрат на загальну суму 162 200 грн. Як стверджує відповідач ці витрати не підтверджені документально, оскільки на запити відповідача витребувані документи не були надані ні контрагентами позивача, ні позивачем, а штатним розписом позивача передбачено, що у трудових відносинах з позивачем знаходяться працівники, на яких покладені обов'язки виконання тих робіт (послуг), що були виконані (надані) контрагентами позивача. Крім того, по вищевказаних операціях для перевірки були представлені тільки договори, укладені з виконавцями послуг та акти виконаних робіт, в яких, як стверджує відповідач, відсутні докази виконання цих видів послуг (письмові звіти, консультації), їх обсяг із зазначенням дати виконання та конкретної вартості кожної з них. Враховуючи наведене, відповідач, посилаючись на п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами податкового обліку, прийшов до висновку про неправомірність включення позивачем до валових витрат сум перерахованих ПП «Багро»по вищевказаних договорах.

Суд першої інстанції правомірно виходив із того, що наведене в акті перевірки відповідача не відповідає нормам чинного податкового і бухгалтерського обліку позивача, які містяться у матеріалах даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, позивачем на спростування доводів відповідача були надані необхідні первинні документи щодо фактичного виконання робіт по вищевказаних договорах, а саме договори (а.с.55-56), акти здачі-приймання робіт (а.с.57-58), касові ордери (а.с.47-53), податкові накладні (4 сторінка акту перевірки). Що ж стосується результатів проведених досліджень, то як підставно зазначив господарський суд, вони не належать до кола документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами податкового обліку та являються комерційною таємницею.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обліку –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.8 цієї статті. Проте, в пунктах 5.3-5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено жодних обмежень щодо віднесення до складу валових витрат вартості сум сплачених за виконання договорів щодо розробки бізнес-плану по виробництву дерев'яних будинків ручної роботи та проведення дослідження (вивчення) ринку деревообробної галузі на території України.  

Слід також зазначити, що всі ці документи щодо фактичного надання послуг по вищезгаданих договорах відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, де визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, а саме : 1) назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3)  назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу непред'явлення відповідачу для огляду результатів проведених досліджень на матеріальних носіях (паперових, електронних) не можна розглядати як факт порушення позивачем положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ці результати не належать до кола документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відповідні дослідження є комерційною таємницею, розкриття якої може завдати шкоди правам та охоронюваним законодавством інтересам позивача.

Тому суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на норми п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000482304/0/20592 від 06.04.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, підставно визначено господарським судом таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000492304/0/20593 від 06.04.2006 року.

Вказаним повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 419,50 грн., в тому числі 14 166,50 грн. штрафних санкцій. Як стверджує відповідач заниження податку на додану вартість мало місце внаслідок завищення валових витрат.

В розділі 3.2 акту перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за період, що перевірявся, в сумі 28 333 грн., в тому числі 16 333 грн. в жовтні 2004 року та 12 000 грн. в березні 2005 року. В акті відповідач посилається на п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого на кожну повну або часткову поставку товарів (послуг) продавець складає податкову накладну, що є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тому відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту накладні виписані ПП «Багро», оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять свого підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих послуг, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції, тому податкові накладні виписані ПП «Багро»повинні бути виключено з податкового кредиту позивача. Також відповідач посилається на ненадходження податку на додану вартість до бюджету, оскільки постачальники продавця (ПП «Багро»), якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість у вартості послуг, і які повинні бути сплатити відповідні суми податку до бюджету у відповідному податковому періоді та відобразити їх у податковій декларації з податку на додану вартість, але не робили цього.

Вивчивши це питання апеляційний господарський суд погоджується з думкою господарського суду про те, що згідно вимог чинного законодавства України, позивач не наділений повноваженнями контролю за своєчасністю і правильністю сплати податків та подання звітності контрагентами за господарськими операціями. Такі повноваження покладені на органи державної податкової служби.

Отже, позивач не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагентів. Крім цього, як підставно зазначив господарський суд, договори та господарські зобов'язання, на виконання яких позивачем отримано податкові накладні, не були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Таким чином, господарський суд підставно визнав податкове повідомлення-рішення № 0000492304/0/20593 від 06.04.2006 року таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000451703/0/20591 від 06.04.2006 року податковим органом донараховано позивачу 100,07 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Перевіркою встановлено порушення п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»безпідставне застосування соціальної пільги до нарахування доходів у вигляді заробітної плати, а також порушення п.п.19.2а п.19.2 ст.19 закону України»Про податок з фізичних осіб», а саме : не утримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб (розділ 3.8 акту перевірки).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що у акті перевірки відповідачем не зазначено стосовно яких саме осіб допущено вказані порушення, в які податкові періоди дані порушення мали місце та у чому саме такі порушення проявились.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає підставним висновок місцевого господарського суду щодо неправомірності нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Податковим рішенням № 00001682303/0/20590 від 06.04.2006 року позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 640 грн. за гуртову торгівлю в м.Тернополі по вул.Микулинецькій,8 у період з 01.12.2005 року по 31.12.2005 року без одержання відповідного торгового патенту.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, висновок відповідача не відповідає дійсності та спростовується патентом № 309316, представленим позивачем в судовому засіданні. Ксерокопія патенту знаходиться в матеріалах справи (а.с.54). Отже, штрафні санкції за відсутність торгового патенту позивачу нараховані безпідставно.

З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року у справі № 8а/235-2756 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року у справі № 8а/235-2756 залишити без змін, апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ  –без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.