Ухвала

від 27.05.2014 по справі 820/819/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 820/819/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/819/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень №0000014200 та № 0000024200 від 06.08.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/819/14 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000014200 від 06.08.2013 р. та № 0000024200 від 06.08.2013 р.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми податкового законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/819/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 01.07.2013 року по 12.07.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по правовідносинах з ПП "БМТ-Стиль" з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 18.07.2013 року №35/42.0-10/00383231 (т. 1 а.с. 15-33).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено податковий кредит на загальну суму 219094,5 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2010 року на 214687,5 грн., вересень 2010 року на 4407, 0 грн.

- пп. 7.2.3. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1,7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 219094,5 грн., у т.ч. по періодам: по декларації за серпень 2010 року на 214687,5 грн., по декларації за вересень 2010 року на 4407,0 грн.

- п. 3.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 273868,0 грн., в тому числі: за 9 місяців 2010 року - на 273868,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 06.08.2013 року були прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000014200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 273868,13 грн., в тому числі за основним платежем - 219094,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 54773,63 грн. та № 0000024200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 342335,00 грн., в тому числі за основним платежем - 273868,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68467,00 грн. (т. 1 а.с. 45, 47).

Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив його до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Міністерства доходів і зборів України, подавши скарги від 13.08.2013 року №08/057 та від 30.10.2013 року №10/133 (т. 1, а.с. 50-59, 67-77), на які отримав відповіді, оформлені рішеннями про результати розгляду скарг №9358/10/10-233 від 17.10.2013 року та №18938/6/99-99-10-01-15 від 31.12.2013 року (т.1, а.с. 60-66, 79-83), відповідно до яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "БМТ-Стиль" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а придбаний товар в подальшому було використано позивачем в маркетингових заходах, направлених на збільшення обсягів продажу, а саме при здійсненні цих заходів продукція безкоштовно надавалась фізичним особам в якості гарантованих подарунків за придбання продукції позивача, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 3.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідностч пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП "БМТ-Стиль".

Як встановлено судом, 16.12.2005 року між позивачем та ПП "БМТ-Стиль" було укладено договір поставки № 140, яким передбачено, що постачальник, ПП "БМТ-Стиль", з власних матеріалів виготовлює та постачає покупцю, ПрАТ "Філіп Морріс Україна", продукцію, відповідно до вимог покупця, в обсягах та кількості відповідно до офіційних заказів покупця, підготовлених на підставі комерційних пропозицій постачальника та які є невід'ємною частиною зазначеного договору (т.1 а.с. 86-89).

Реальність господарської операції між позивачем та ПП "БМТ-Стиль" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки-фактури (т.1 а.с. 90-98), видаткові накладні №БМ-0003653 від 13.08. 2010 р., №БМ-0003704 від 18.08.2010 р., №БМ-0003761 від 20.08.2010 р., №БМ-0003762 від 20.08.2010 р., №БМ-0003765 від 20.08.2010 р., №БМ-0003770 відд 20.08.2010 р., №БМ-0003773 від 20.08.2010 р., №БМ-0003828 від 26.08.2010 р., №БМ-0003845 від 27.08.2010 р. (т.1 а.с.105-113) та податкові накладні №829 від 13.08.2010 р., № 841 від 18.08.2010 р., № 859 від 20.08.2010 р., № 860 від 20.08.2010 р., № 861 від 20.08.2010 р., № 864 від 20.08.2010 р., № 863 від 20.08.2010 р., №872 від 26.08.2010 р., № 873 від 27.08.2010 р. (т.1 а.с.114-122).

Матеріалами справи підтверджено, отриманий від ПП "БМТ-Стиль" товар був оприбуткований позивачем в бухгалтерському обліку на підставі приходних ордерів (т. 1 а.с. 123-130).

Придбана позивачем продукція була використана для проведення маркетингових заходів, направлених на збільшення обсягів продажу, про що свідчить залучені до матеріалів справи докази, а саме: довідка про використання ТМЦ, докази використання ТМЦ в спеціальних виставкових заходах та докази надання позивачу послуг з організації та проведення таких заходів (т.1, а.с.131, 162-197; т.2, а.с.168-208). При здійсненні цих заходів продукція безкоштовно надавалася фізичним особам в якості гарантованих подарунків за придбання продукції ПрАТ "Філіп Морріс Україна". При здійсненні безоплатної роздачі подарунків підприємством відображено у складі валового доходу по декларації з податку на прибуток вартість розданих ТМЦ та нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні копій виписок банку про сплату коштів на адресу контрагента позивача (т. 1а.с. 99-104).

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) зазначених вище документів на підтвердження отримання і використання товарно-матеріальних ціностей є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі відомостей, отриманих від ДПІ у Оболонському районі м. Києва за наслідками перевірки іншого платника податків ПП "БМТ-Стиль". Так, ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено акт від 09.04.2013 року № 387/22.6/30867048 про проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП "БМТ-Стиль" з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ "Нумовал Тек" (код ЄДРПОУ 36885675), ТОВ "Нодексепт" (код ЄДРПОУ 37032829), TOB "ITC Груп ЛТД" (код ЄДРПОУ 37120396) та ТОВ "Вертхаус" (код ЄДРПОУ 36482703) за період з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Довід апеляційної скарги відповідача про недоліки заповнення видаткових накладних ПП "БМТ-Стиль", колегія суддів не приймає з наступних підстав.

Аналіз видаткових накладних свідчить про те, що вони не містять такого реквізиту як "посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції". Проте, це не призводить до втрати ними юридичної сили, оскільки з вищенаведених фактів та наявних у справі доказів вбачається не тільки фактичне отримання товару, а також відображення в бухгалтерському обліку позивача на підставі видаткових накладних господарських операцій згідно приходних ордерів, а також використання вказаних товарів у власній господарській діяльності ПрАТ "Філіп Морріс Україна" на підставі актів про списання матеріалів (т.2 а.с. 180-208).

Зміст видаткових накладних містить інші відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, особисті підписи представників обох сторін, печатка контрагента ПП "БМТ-Стиль", штамп підрозділу, який отримав товари з прізвищем уповноваженої особи та датою отримання товарів.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на обов'язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності проведення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз змісту Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року вказує на те, що вони не регламентують порядок та питання в сфері оподаткування, а первинні документи, складені під час здійснення операцій перевезення вантажів є підставою для формування податкового кредиту та валових витрат саме по вказаних операціях. Тому Правила перевезення безпосередньо не підлягають застосуванню під час визначення правомірності формування податкового кредиту та витрат по операціях поставки.

Під час судового розгляду позивач зазначив, що оскільки транспортування було здійснено постачальником, ПП "БМТ-Стиль", то копії товарно-транспортних накладних у безпосередньо приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" відсутні.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту, в його діях немає порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/819/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 820/819/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 р.