Ухвала

від 21.01.2015 по справі 820/819/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/32317/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 820/819/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Філіп Моріс Україна" (далі - Товариство)

до СДПІ

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання скасування: податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000014200, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 273 868,13 (у тому числі 219 094,50 грн. за основним платежем та 54 773,63 грн. за штрафними санкціями); податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000024200, за яким позивача зобов'язано сплатити грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 342 335 грн. (у тому числі 273 868 грн. за основним платежем та 68467 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих судових рішень суди обох попередніх інстанцій виходили з того, що операції позивача з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «БМТ-Стиль» (далі - ПП «БМТ-Стиль») відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх фактичного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

СДПІ, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти новий судовий акт про відмову в задоволенні позову Товариства. Зокрема, скаржник зазначає, що спірні операції з поставки товарів позивачеві не були опосередковані фактичним виконанням, а Товариством подано формальні документи, що не відповідають реальним фактам господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті СДПІ за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства по правових відносинах з ПП «БМТ Стиль» за період з 01.08.2010 по 30.09.2010, оформленої актом від 18.07.2013 № 35/420-10/00383231.

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновку про незаконне формування позивачем у валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання рекламної продукції (футболок, шарфів, брюк) у названого контрагента з огляду на відсутність документального підтвердження фактичного виконання цих операцій. При цьому неподання позивачем сертифікатів якості на придбану продукцію, непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання поставок, недоліки в оформленні видаткових накладних (незазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції) та участь ПП «БМТ Стиль» у податкових схемах мінімізації з іншими суб'єктами господарювання було розцінено СДПІ як доказ безтоварності розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку платника.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому у податковому праві презюмується реальність господарської операцій та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, доки податковим органом не представлено безумовних та однозначно розтлумачених доказів на підтвердження зворотного.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «БМТ-Стиль» наведеним вимогам, суди встановили, що за договором поставки від 16.12.2005 № 140 названий постачальник зобов'язався виготовити з власних матеріалів та поставити позивачеві (покупцю) продукцію в обсягах та кількості, зазначених в офіційних заявках Товариства.

Передача товару у рамках виконання цього договору оформлена складенням податкових накладних, видаткових накладних; на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур позивач оплатив придбаний товар за платіжними дорученнями у повному обсязі.

Суди також з'ясували, що придбаний товар був оприбуткований позивачем та використаний у власній господарській діяльності при проведенні маркетингових заходів шляхом безоплатної роздачі як подарунків фізичним особам при купівлі ними продукції Товариства (що підтверджується, зокрема, довідками про використання товарно-матеріальних цінностей).

Наведені обставини були цілком об'єктивно розцінені судами попередніх інстанцій як такі, що підтверджують реальність розглядуваних господарських операцій та обумовлюють правомірність відображення цих операцій Товариством у податковому обліку на підставі вищезазначених первинних документів.

При цьому суди правомірно виходили з того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів та не вбачається необхідність оформлення вантажних перевезень для транспортування спірної продукції у заявлених обсягах.

Наявність окремих недоліків в оформленні первинних документів (видаткових накладних), як встановили суди, не перешкоджає ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не може бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.

Суди цілком об'єктивно відхилили і посилання СДПІ на схемний характер операцій ПП «БМТ Стиль» з його контрагентами. Адже за умови реальності виконання розглядуваних операцій та відсутності доказів узгодженості дій постачальників по ланцюгу з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, правовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами господарювання (з якими Товариство не перебувало у безпосередніх правовідносинах) не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали непідтвердженим висновок СДПІ про відсутність між позивачем та спірним постачальником реальних господарських відносин як такий, що не відповідає матеріалам справи, та правомірно задовольнили позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 820/819/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун