Ухвала

від 15.05.2014 по справі 2а-1935/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/36972/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 15 .0 5.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 2а-1935/11/0970

за позовом Приватного підприємця „АРС-ДІМ"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-

Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „АРС-ДІМ" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0088272302 від 30.05.2011, в задоволенні позовних вимог відмовленою.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011, скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення яким позовні вимоги задоволено скасоване податкове повідомлення - рішення № 0001242302 від 30.05.2011.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2010 та складено акт року №3043/23-2/33163043 від 16.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0088272302 від 30.05.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в розмірі 13965213 грн., за І квартал 2010 року в розмірі 9303277 грн., за перше півріччя 2010 року в розмірі 13965213 грн., за 9 місяців 2010 року 2858990 грн., за 2010 рік 2858990 грн.; № 0001242302 від 30.05.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 211329 грн.: 169063 грн. основний платіж, 42266 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в сумі 2858990 грн., пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 169063 грн.: за липень 2010 року на 93917 грн. та серпень 2010 року на 75146 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0088272302 від 30.05.2011.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки не включено до складу валового доходу (рядок 01.6 Декларацій відповідних звітних періодів) дохід в загальній сумі 65947 грн., що становить різницю, отриману внаслідок викупу емітентом цінних паперів за ціною меншою від їх номінальної вартості, чим занижено валовий дохід на загальну суму 65947 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2010 року позивачем укладено з ОСОБА_3 договір міни квартири на облігації власної емісії.

Ціна договору становила 469585 грн., при номінальній вартості однієї облігації 100 грн.

Також 04.08.2010 позивачем укладено договір міни квартири з ОСОБА_4 на облігації власної емісії.

Ціна договору становила 423416 грн., при номінальній вартості однієї облігації 100 грн.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається.

Дата закінчення первинного продажу 04.05.2010, а дата погашення облігацій 03.05.2016 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що поняття доходу, як різниці між ціною придбання та номінальною вартістю облігацій, законодавець пов'язує безпосередньо з моментом погашення облігацій, який ще не настав.

За змістом п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.5.1 п. п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону дано визначення, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, при визначенні балансової вартості запасів не включаються витрати (в даному випадку оплата будівельних робіт) спрямовані на їх поліпшення.

Однак, відповідач при визначенні залишку балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції використав методику визначення такого залишку з участю таких витратних статей рахунку 23 "Виробництво" як послуги сторонніх організацій, які не можуть вважатись балансовою вартістю товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у залишках незавершеного виробництва.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що при визначенні балансової вартості запасів не включаються витрати пов'язані з оплатою будівельних робіт які спрямовані на їх поліпшення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001242302 від 30.05.2011.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано послуги відповідно до Договору простого товариства від 07.01.2008, укладеного з підприємцем ОСОБА_4 із спорудження житла.

Після спорудження житла позивач передав підприємцю ОСОБА_5 і ТОВ „АРС-ДІМ" будівельні роботи по спорудженню житлового будинку, а також інші послуги, надані при його спорудженні і останніми був сплачений податок на додану вартість в ціні виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість", звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється: перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

При реалізації позивачем двох квартир на підставі договорів міни, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 податок на додану вартість не нараховувався та не сплачувався.

Відповідно до пп. 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що договір укладений позивачем за яким сторона набуває права власності на об'єкт житлового фонду, а першою поставкою новозбудованого житла слід вважати укладений договір простого товариства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 2а-1935/11/0970 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 2а-1935/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко