Постанова

від 26.09.2011 по справі 2а-1935/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р. Справа № 2a-1935/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "АРС-ДІМ"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 30.05.2011р.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Арс-Дім»звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 30.05.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Арс-Дім»(надалі -позивач) ДПІ в м.Івано-Франківську складено акт №3043/23-2/33163043 від 16.05.2011 року, яким встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 та п.22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.05.2011р., яким встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в сумі 2858990 грн., та відповідно податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 30.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169063 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 42266 грн. Позивач категорично не погоджується з прийнятими ДПІ в м.Івано-Франківську податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 30.05.2011р., вказуючи на те, що висновки відповідача щодо заниження позивачем показників рядка 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємств на суму 65947,00 грн., є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки внаслідок викупу емітованих позивачем дисконтних облігацій, шляхом укладення договору міни, за ціною, нижчою їх номінальної вартості, різниця, що утворилась, відповідно до вимог вказаного Закону, не включається до валового доходу, а тому не може впливати на показники сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Що стосується питання завищення суми валових витрат, то відповідачем неправомірно, всупереч вимогам п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при визначенні залишку балансової вартості товарів, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами попереднього акту перевірки від 02.03.2010 року, за рахунок вартості послуг сторонніх організацій, які не можуть вважатись балансовою вартістю товарів у залишках незавершеного виробництва.

Крім цього, позивач вважає неправомірним донарахування зобов'язань з податку на додану вартість з операцій поставки житла, оскільки при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг), відтак передання позивачу у власність на підставі договорів про спільну діяльність готового новозбудованого житла і є першою поставкою, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах, а всі подальші операції щодо відчуження такого житла є наступними після першої поставки операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість. За наведених обґрунтувань позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 30.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Додатково зазначив, що відповідачем при врахуванні обставин щодо невідображення в декларації позивача зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік, три квартали 2009 року не взяті до уваги показники приросту-убутку, визначені попереднім актом від 02.03.2010 року, що має беззаперечне значення при встановленні правомірності дій відповідача. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмовому запереченні та доповненнях до заперечення проти позову, вказавши, що проведена ДПІ в м.Івано-Франківську перевірка та прийняті на її підставі податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

16.05.2011 року ДПІ в м.Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Арс-Дім»(код ЄДРПОУ 33163043) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року за результатами якої складено акт від 16.05.2011 року №3043/23-2/33163043, згідно з висновками якого, встановлено: порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 та п.22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 від 22.05.1997 року, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в сумі 2858990 грн.; порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 169063 грн., в тому числі за липень 2010 року в розмірі 93917 грн., за серпень 2010 року в розмірі 75146 грн.

За наслідками висновків, викладених в акті перевірки №3043/23-2/33163043 від 16.05.2011 року ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0088272302 від 30.05.2011 року, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в розмірі 13965213 грн., за І квартал 2010 року в розмірі 9303277 грн., за перше півріччя 2010 року в розмірі 13965213 грн., за 9-ть місяців 2010 року - 2858990 грн., за 2010 рік - 2858990 грн.;

- №0001242302 від 30.05.2011року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 211329,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 169063 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 42266 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивачем укладено договори міни квартир на облігації власної емісії, а саме: договір міни від 30.07.2010 року, укладений з ОСОБА_4, відповідно до якого позивач зобов'язується передати квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов'язується передати іменні безпроцентні (дисконтні) облігації в кількості 4943 шт., за ціною 95 грн. за штуку. Таким чином ціна договору становила 469585 грн., при номінальній вартості однієї облігації - 100 грн.; договір міни від 04.08.2010 року, укладений з ОСОБА_5, відповідно до якого позивач зобов'язується передати квартиру №16 та гараж по вул. Надрічна, буд.2 в м.Івано-Франківську, а ОСОБА_5 зобов'язується передати іменні безпроцентні (дисконтні) облігації в кількості 4457 шт., за ціною 95 грн. за штуку. Таким чином ціна договору становила 423416 грн., при номінальній вартості однієї облігації - 100 грн., (а.с.14,15).

Враховуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки підприємством не включено до складу валового доходу (рядок 01.6 Декларацій відповідних звітних періодів) дохід в загальній сумі 65947 грн., що становить різницю, отриману внаслідок викупу емітентом цінних паперів за ціною меншою від їх номінальної вартості, тим самим занижено валовий дохід на загальну суму 65947,00 грн.

Суд не погоджується з вищевказаними висновками ДПІ в м.Івано-Франківську з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі -Закон), валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Судом встановлено, що позивач викуповував власні цінні папери, що попередньо випущено в обіг теж по ціні нижче їх номінальної вартості (95 грн. за одну облігацію), а тому валового доходу в розумінні пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону позивач не отримав.

Підпунктом 7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону встановлено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, залучені платником податку в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій .

Згідно з пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку коштів або майна у тому числі шляхом погашення (викупу ) облігацій.

В доповненнях до заперечення на позовну заяву відповідач посилався на вимоги Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», визначаючи поняття доходу як різниці, що виникає між номінальною вартістю облігації та ціною придбання, яка повинна бути виплачена власнику облігацій.

З огляду на встановлені судом обставини та норми Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»суд вважає наведені трактування відповідача помилковими та такими, що не кореспондуються на спірні правовідносини з наступних мотивів.

Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»№ 3480-IV від 23.02.2006р., дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Частинами 4, 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»встановлено, що облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення. Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Згідно з договором №Т-34/07;3/06Е/85К купівлі-продажу цінних паперів від 23.02.2007 року (а.с.175) номінальна вартість однієї іменної безпроцентної (дисконтної) облігації становить 100,00 грн., ціна випуску за один ЦП - 95,00 грн. Таким чином загальна номінальна вартість цінних паперів складає 5000000,00 грн., натомість загальна вартість пакету цінних паперів складає 4750000,00 грн.

Як встановлено актом перевірки (а.с.14) дата закінчення первинного продажу є 04.05.2010 року. Датою погашення облігацій є 03.05.2016 року.

За наведених обставин та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що поняття доходу, як різниці між ціною придбання та номінальною вартістю облігацій, законодавець пов'язує безпосередньо з моментом погашення облігацій, який, як зазначалось вище, в даній спірній ситуації ще не настав.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзацом другим пункту 16.4 статті 16 цього Закону встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що за результатами попередньої виїзної планової перевірки (акт перевірки №4143/23-2/33163043 від 02.03.2010 року) встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2009 року на загальну суму 13965213 грн.

Проте позивач, в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в ряд. 04.9 відобразив в сумі 14873597 грн., проти встановленого в акті попередньої виїзної перевірки в сумі 1623154 грн., тобто його завищив на 13250443 грн.

Як встановлено в судовому засіданні зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9-ть місяців 2009 року на загальну суму 13965213 грн., за результатами попередньої перевірки, проведено відповідачем в основному за рахунок визначення залишку балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на кінець звітного періоду за участю таких витратних статей рахунку 23 «Виробництво»як послуги сторонніх організацій. В судовому засіданні даний факт податковим ревізором -інспектором, (який проводив перевірку) - не заперечувався.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, можна дійти висновку, що при визначенні балансової вартості запасів не включаються витрати (в даному випадку оплата будівельних робіт) спрямовані на їх поліпшення.

Однак, відповідачем при визначенні залишку балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції використано методику визначення такого залишку з участю таких витратних статей рахунку 23 "Виробництво" як послуги сторонніх організацій, які не можуть вважатись балансовою вартістю товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у залишках незавершеного виробництва.

Посилання відповідача на те, що результати окремих будівельно-монтажних робіт, що придбаваються у підрядних організацій, для цілей податкового обліку належать до категорії "запасів" відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р., та відповідно до категорії "товарів" у відповідності із п.1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", спростовується п.3.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яким визначено, що норми цього Положення (стандарту) не розповсюджуються на незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними.

Правильність формування позивачем показників приросту (убутку) товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції підтверджується встановленими обставинами та висновками, викладеними в постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року (справа №2а-1050/10/0970), якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0000572302/0 від 12.03.2010 р., прийняте на основі вищенаведеного акту перевірки №4143/23-2/33163043 від 02.03.2010 року.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 54.5. статті 54 цього Кодексу встановлено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки вищенаведена постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду не набрала чинності, процедура оскарження не закінчена, відтак визначені відповідачем, на основі попереднього акту перевірки, податкові зобов'язання не є узгодженими, а тому не можуть прийматись за основу при визначенні податкових зобов'язань позивача в даній адміністративній справі.

За наведених обставин та виявлених фактів порушень з боку відповідача при визначенні показників валового доходу та обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів незавершеного будівництва позивача, враховуючи особливості розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, а також те, що суд не вправі переймати на себе повноваження податкових органів та самостійно визначати позивачу суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0088272302 від 30.05.2011 року підлягає скасуванню в цілому.

Що стосується правомірності та обгрунтованості прийняття податкового-повідомлення рішення №0001242302 від 30.05.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169063 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 42266 грн., судом встановлено наступне.

Як зазначалось вище, позивачем на підставі нотаріально-посвідчених договорів міни реалізовано фізичним особам житлові приміщення, а саме:

- договір міни від 30.07.2010 року, згідно з яким ПП «Арс-Дім»передав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 165,7 кв.м. в обмін на іменні безпроцентні (дисконтні) облігації в кількості 4943 шт. Продаж (обмін) вчинено за 469585,00 грн., без ПДВ;

- договір міни від 04.08.2010 року, згідно з яким ПП «Арс-Дім»передав ОСОБА_5 квартиру №16 та гараж по вул.Надрічній, 2 в м.Івано-Франківську, загальною площею квартири 136,6 кв.м. та гаража - 18 кв.м. в обмін на іменні безпроцентні (дисконтні) облігації в кількості 4457 шт. Продаж (обмін) квартири вчинено за 375730,00 грн., без ПДВ, продаж гаража вчинено за 47686 грн., в тому числі ПДВ.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи при продажі житла податок на додану вартість позивачем не нараховувався та не сплачувався.

В судовому засіданні позивач даний факт пояснював наявністю пільги щодо звільнення від оподаткування операцій з продажу житла, встановлених пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість». Свої пояснення представник позивача обґрунтовував тим, що відповідно до Договору простого товариства (без номера) від 07.01.2008 року, укладеного між ПП «Арс-Дім», ТзОВ «Арс-Дім»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 є уповноваженою особою вести облік результатів спільної діяльності з реалізації будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими закладами адміністративно-торгового призначення по вул.Надрічній, 2 в м.Івано-Франківську (а.с.169,170), а тому передання ПП «Арс-Дім»на підставі вищенаведеного договору про спільну діяльність готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) і є першою поставкою в розумінні пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому всі подальші операції щодо поставки такого житла є наступними після першої поставки такого житла, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Суд не погоджується з викладеною позицією позивача та вважає її помилковою з наступних мотивів.

Відповідно до пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, від 03.04.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється: перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника .

Аналізуючи наведені формулювання "передання готового новозбудованого житла" та "поставка послуг" суд вважає за доцільне звернутись до пункту 1.4. ст. Закону, яким передбачено, що поставка товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи вищезазначене, операція з першої поставки житла буде вважатись операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій (Лист ДПА України від 23.02.2010р. №3608/7/16-1517).

За вказаних обставин необхідно зазначити, що договір простого товариства не є цівільно-правовим договором з передачі права власності на об'єкт житлового фонду, крім цього, як встановлено в судовому засіданні, первинне оформлення правовстановлюючих документів - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а саме: квартир по вул.Надрічній, 2 як об'єктів продажу здійснено позивачем 25.02.2008 року на підставі рішення Івано-Франківської міської ради про прийняття в експлуатацію об'єктів, а сама передача приміщень, відповідно до умов простого товариства відбулась актом приймання-передачі приміщень 02.04.2008 року(а.с.80-82, 171-174).

Таким чином позивач на момент передачі йому об'єктів житлового фонду на підставі актів приймання-передачі приміщень згідно з договором простого товариства вже був їх законним власником, оформивши свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстровані Івано-Франківським ОБТІ 28.02.2008р., реєстраційні №№ 22244554 та 22245215.

За наведених обставин та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що договір простого товариства не може вважатись договором, за яким сторона набуває права власності на об'єкт житлового фонду, відтак першою поставкою новозбудованого житла слід вважати укладені договори міни. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 року №22а-11482/08/9104.

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Таким чином, внаслідок неправомірного застосування пільг з податку на додану вартість позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 169063 грн., а саме:

- в липні 2010 року: ціна договору -469585 грн. х 20% = 93917 грн.;

- в серпні 2010 року: ціна договору 375730 грн. х 20% = 75146 грн.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зокрема, суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001242302 від 30.05.2011року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 211329,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 169063 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 42266 грн., прийнято на підставі, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0088272302 від 30.05.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства "АРС-ДІМ" судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_7

Постанова складена в повному обсязі 30.09.2011 року.