Постанова

від 05.06.2014 по справі 923/220/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р.Справа № 923/220/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 812 від 07.05.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.

за участю представників:

Приватного підприємства „Екор-Таврія" - не з'явився,

Фермерського господарства „Соб" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фермерського господарства „Соб" на рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 р. по справі № 923/220/14 за позовом Приватного підприємства „Екор-Таврія" до Фермерського господарства „Соб" про стягнення 54 846,12грн.

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2014 р. (Вх.№ 228) Приватним підприємством „Екор-Таврія" (далі позивач) у господарському суді Херсонської області пред'явлено позов до Фермерського господарства „Соб" (далі відповідач) про стягнення 54 182,57 грн., з яких 47800,00 грн. - основного боргу, 3243,55 грн. -пені, 2390,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. (а.с.2-5).

Свої вимоги з посиланням на ст..ст. 526, 530, 611, 617, 625 ЦК України і ст.. ст.193, 218 ГК України позивач мотивував тим, що відповідач частково не розрахувався у встановлені строки за поставлений йому за договором купівлі продажу №1/02 від 13.02.2013 р. товар і має заборгованість по його оплаті в розмірі 47800,00 грн., на яку він (відповідач) нарахував передбачені умовами договору пеню і штраф і ст..625 ЦК України три проценти річних.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.02.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 923/220/14. ( а.с.1)

11.03.2014 р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому не визнав позовні вимоги позивача пославшись на те, що, свої зобов'язання він не виконав у зв'язку виниклими форс-мажорними обставинами, що згідно умов договору та приписів ст..14 ЦК України і ст..202 ГК України є підставою для звільнення його від оплати товару та обов'язку сплатити штрафні санкції. В підтвердження форс-мажорних обставин відповідач послався на Висновок Торгово-промислової палати України за №3012/05-4 від 16.12.2013 р.(а.с.55-57).

21.03.2014 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог у якій просив стягнути з відповідача про стягнення 54 846,12 грн., з яких 47800,00 грн. - основного боргу, 3907,10 грн. -пені, 2390,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. (а.с.79)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 року (повний текст якого складено та підписано суддею Литвиновою В.В. 14.04.2014 р.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 47800,00 грн.-основного боргу, 1953,55 грн. -пені, 1195,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних та 1840,27 грн. витрат по сплаті судового збору. Суд також достягнув з позивача до державного бюджету України судовий збір в розмірі 13,27грн.

Рішення місцевого господарського суду, вмотивовано тим, що позивач довів належними доказами, що він поставив відповідачу відповідно до умов договору, визначений у специфікаціях товар, однак відповідач частково не розрахувався за нього і має зазначену позивачем заборгованість, а тому ця заборгованість та нараховані на неї 3% річних підлягають стягненню. Суд з посиланням на конкретні обставини справи дійшов висновку, щодо можливості зменшення на 50 % розміру пені і штрафу, які підлягають стягненню. При цьому задовольняючи вимоги позивача суд не прийняв до уваги доводи відповідача, щодо форс-мажорних обставин з посиланням на недоведеність відповідачем причинно слідчого зв'язку між вказаними ним обставинами та невиконанням своїх зобов'язань за договором і на те, що відповідач не повідомив позивача у встановлений договором строк про виникнення форс-мажорних обставин, що є підставою для неприйняття їх до уваги.

Частково не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся з до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог позивача скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник посилається на те, що місцевий суд безпідставно не врахував надані ним докази в т.ч. Висновок Торгово-промислової палати України за №3012/05-4 від 16.12.2013р. які підтверджують, що невиконання ним зобов'язань виникло не з його вини, а у зв'язку з настання форс-мажорних обставин, що є безумовною підставою для звільнення його від зобов'язань по оплаті товару та відповідальності не здійснення цієї оплати.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.06.2014 р. об 11:30 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві не скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявили , про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи викладене колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Оскільки представники сторін в судове засідання не з'явились фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

Як свідчать матеріали справи та це встановлено місцевим господарським судом 13.02.2013 р. між позивачем - Приватним підприємством "ЕКОР-ТАВРІЯ" (за продавець) та відповідачем - Фермерським господарством "СОБ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/02 (далі -договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - гумат калію (рідкий торф'яний) марки Д, згідно специфікацій товар, а покупець - прийняти та оплатити його.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за необґрунтовану відмову здійснення розрахунків за отриманий товар та односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором у вигляді пені і штрафу.

Пунктом п. 6.3. Договору сторони визначили, що жодна сторона не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань, якщо це виконання чи неналежне виконання зумовлено дією непереборної сили (форс-мажорний обставин).

При цьому сторони встановили, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дати їх настання повідомити у письмовій формі іншу сторону.

У п.7.1 сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а по невиконаних зобов'язаннях - до моменту їх належного виконання в повному обсягу.

В договорі сторони обумовили, що найменування, кількість, вартість к товару, строки його поставки та строки оплати за товар визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно Специфікації №1 від 13.02.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити відповідачу товар у кількості 600 л., загальною вартістю 39000,00 грн., у триденний строк з дня надходження коштів на оплату товару за рахунок продавця, а покупець оплатити його наступним чином: до 15.02.2013р. -15000,00 грн. до 15 липня 2013 р. - 24000,00 грн. (а.с.10).

Згідно Специфікації №2 від 30.05.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 31.05.2013 р. товар у кількості 150 л., загальною вартістю 10200,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.15).

Згідно Специфікації №3 від 04.06.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 05.06.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.20).

Згідно Специфікації №4 від 08.07.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 09.07.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.25).

Згідно Специфікації №5 від 27.09.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 30.09.2013р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00грн., а покупець оплатити його до 01.12.2013р. (а.с.30).

З наявних в матеріалах справи доказів (видаткових і податкових накладних та довіреностей) вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, з урахуванням умов визначених у специфікаціях №№1,2,3, 4 і 5, належним чином, тобто поставив товар у визначені у специфікаціях кількості та строки на загальну суму 69 600,00 грн., а відповідач прийняв цей товар без будь-яких зауважень щодо його кількості та вартості.

З матеріалів справи також вбачається і ці обставини встановив місцевий суд, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті товару лише частково, а саме перерахував позивачу 13.02.2013 р. суму 15000,00 грн. та 10.07.2013 р. суму 6800,00 грн. і має заборгованість, строк оплати якої вже настав на час звернення позивача до суду з цим позовом в розмірі 47800,00 грн., що також підтверджується наявним у справі актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 р. підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Доказів сплати решти заборгованості відповідач не надав і не оспорює факту її існування.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано , правильно застосувавши норми матеріального права ЦК і ГК України стягнув зазначену заборгованість з відповідача.

Доводи скаржника про те , що у стягненні заборгованості слід відмовити на підставі ст..202 ГК України, оскільки його господарське зобов'язання по оплаті товару припинилось у зв'язку з виниклими форс-мажорними обставинам, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Дійсно можливість припинення господарського зобов'язання через неможливість його виконання передбачена ч.1 ст. 202 ГК України.

Статтею 607 ЦК України також передбачена можливість припинення зобов'язання неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Зі суті вказаних правових норм вбачається, що таке припинення можливо лише з урахуванням конкретних умов, як юридичних (наприклад позбавлення продавця/ поставщика ліцензії що позбавляє його права продавати/ поставити продукцію що ліцензується) так фактичних (наприклад загибель майна яке повинно бути передано за договором що унеможливлює його передачу).

Проте виникнення форс - мажорних обставин, на які посилається скаржник виходячи зі місту вказаних правових норм та умов договору, на переконання колегії суддів не можуть бути підставою для припинення зобов'язань відповідача щодо оплати товару і звільнення його від такої оплати, оскільки він продовжує свою виробничу діяльність і в подальшому, тобто після припиненням форс-мажорних обставин, має можливість виконати взяті на себе зобов'язання і зобов'язаний їх виконати , адже він отримав у свою власність товар і умовами договору передбачено що зобов'язання щодо оплати товару залишаються до повного їх виконання в незалежності від закінчення дії договору .

Крім того зі змісту ст. 617 ЦК України вбачається, що при наявності непереборної сили (форс-мажорних обставин) особа звільняється лише від відповідальності за порушення зобов'язання, однак не звільняється від обов'язку його виконання, тобто відповідач у будь - якому випадку повинен сплатити заборгованість, а відтак вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості, обґрунтовано задоволено судом першої інстанції і правових підстав для відмови в задоволенні цих вимог, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги скаржника про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення з нього вказаної заборгованості необґрунтовані і не підлягають задоволенню, тобто рішення місцевого суду в цієї частині слід залишити без змін.

Оцінюючи доводи скаржника, щодо безпідставності заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та штрафних санкцій у вигляді пені і штрафу та висновків місцевого суду про їх обґрунтованість, без урахування форс-мажорних обставин, колегія суддів встановила наступне.

Як зазначалось вище, п. 6.3 договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону.

З викладеного вбачається, що сторони передбачили обов'язок сторони повідомляти іншу сторону договору у встановлений строк про виникнення форс-мажорних обставин.

Однак зазначеним пунктом (іншими умовами договору) та чинним законодавством не передбачені правові наслідки за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини, тобто сторони не встановили і законодавство не передбачає, що у разі не здіснення такого повідомлення у встановлений строк в наступному не можна враховувати ці обставини.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи (листи - звернення відповідача до позивача з доказами їх відправлення позивачу та телефонограма) підтверджується факт неодноразового сповіщення відповідачем позивача про вказані обставини, однак пізніше визначеного у договорі строку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що посилання місцевого суду в своєму рішенні при задоволенні позову на неврахування форс-мажорних обставин лише на факт нездійснення відповідачем повідомлення про вказані обставини у визначений договором строк є помилковими.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Непереборною силою визначається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності ( таїння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

У Листі Вищого господарського суду, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у відповіді на питання що слід розуміти під непереборною силою? зазначено наступне .

„Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності."

Відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

З наявних в матеріалах справи Висновку Торгово-промислової палати України за №3012/05-4 від 16.12.2013р (далі висновок ТПП), акту №01 від 13.06.2013 р. та листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій, вбачається, що протягом весняного періоду 2013р. на площах відповідача пошкоджені (знищені) посіви озимої пшениці на площі 500га на 72% , озимого ріпаку на площі 160га на 65% та ярого ячменю на площі 300 га на75%.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок, що обставини, зазначені у висновку ТПП, а саме несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження (знищення) сільськогосподарських культур на площах відповідача, підпадають під перелік ознак які характеризують непередбачену силу, тобто форс-мажорні обставини.

Зі змісту цього висновку ТПП також вбачається, що вказані в ньому форс-мажорні обставини, по-перше виникли після укладання договору, а по-друге діяли (існували) на час виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті товару.

З наявного у справі Статуту відповідача та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основним видом діяльності відповідача є вирощування сільськогосподарських культур і саме для цієї діяльності він придбав у позивача зазначений у договорі товар.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, наявні у справі докази та враховуючі приписи вищевказаних норм права, в т.ч. ст..617 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що між виниклими вищезазначеними форс-мажорними обставинами та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті товару існує причинно - слідчий зв'язок, а тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності у вигляді передбачених договором штрафних санкцій (пені і штрафу) за прострочення виконання своїх зобов'язань по оплаті товару, а також передбаченої ст..625 ЦК України відповідальності у вигляді 3% річних від простроченої суми, оскільки пеня, штраф і 3% річних відповідно до приписів гл.51 вказаного кодексу є різновидами відповідальності за порушення зобов'язання.

Посилання місцевого суду в рішенні на те, що застережень, про те що відповідач повинен оплатити товар з вартості сільськогосподарської продукції договір не містись, не може прийматись до уваги та бути підставою для не врахування форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Дійсно умовами договору не передбачено, що відповідач повинен оплатити товар з вартості сільськогосподарської продукції що ним виробляється.

Однак виробництво цієї продукції, як встановлено вище, є основним видом діяльності відповідача та джерелом його доходів і саме для цього виробництва він придбав у позивача товар і саме з цієї продукції він мав можливість розрахуватись з позивачем, а виниклі форс-мажорні обставини позбавили його цієї можливості.

Враховуючи викладене апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню рішення місцевого суду в частині стягнення пені, штрафу та 3% річних скасуванню з ухваленням нового рішення в цієї частині про відмову в задоволенні цих вимог, шляхом викладення резолютивної частини рішення в новій редакції .

Приймаючи до уваги зміну рішення та часткове задоволення апеляційної скарги відповідно підлягає перерозподілу розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат по сплаті судового забору при поданні позову та витрат скаржника по сплаті цього збору при поданні апеляційної скарги (пропорційно задоволеним і відхиленим вимогам).

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Соб" - задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 р. по справі № 923/220/14 в частині стягнення 1953,55 грн. - пені, 1195,00 грн. - штрафу, 749,02 грн. - три процентів річних скасувати, виконання за ним припинити та в задоволенні цих вимог відмовити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов Приватного підприємства „Екор-Таврія" - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства „Соб" на користь Приватного підприємства „Екор-Таврія":

47800 (сорок сім тисяч вісімсот) грн.. 00 коп.. - основного боргу за договором купівлі-продажу №1/02 від 13.02.2013 року.

1592 (одна тисяча п'ятсот дев'яноста дві) грн. 23 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

В решті частині позову (стягненні 3907,10 грн. - пені, 2390,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних ) відмовити."

3) Стягнути з Приватного підприємства „Екор-Таврія" на користь Фермерського господарства „Соб" на користь Приватного підприємства „Екор-Таврія":

117 (сто сімнадцять) грн.. 38 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

4) Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.06.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.