Постанова

від 14.10.2014 по справі 923/220/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 923/220/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Екор-Таврія" на постановувід 05.06.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№923/220/14 господарського суду Херсонської області за позовомПриватного підприємства "Екор-Таврія" доФермерського господарства "СОБ" простягнення 54 846,12 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.04.2014 (суддя В. Литвинова) позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "СОБ" на користь Приватного підприємства "Екор-Таврія" 47800,00 грн.-основного боргу, 1953,55 грн. -пені, 1195,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - 3% річних та 1840,27 грн. витрат по сплаті судового збору. А також достягнуто з позивача до державного бюджету України судовий збір в розмірі 13,27грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 (судді М. Мирошниченко, В. Головей, В. Шевченко) рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 в частині стягнення 1953,55 грн. - пені, 1195,00 грн. - штрафу, 749,02 грн. - трьох процентів річних скасовано, в задоволенні цих вимог відмовлено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов Приватного підприємства "Екор-Таврія" - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "СОБ" на користь Приватного підприємства "Екор-Таврія":

47800 (сорок сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу за договором купівлі-продажу №1/02 від 13.02.2013 року.

1592 (одна тисяча п'ятсот дев'яноста дві) грн. 23 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

В решті частині позову (стягненні 3907,10 грн. - пені, 2390,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних ) відмовити."

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Екор-Таврія" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 та залишити рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 без змін. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. 233 ГК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

13.02.2013 р. між позивачем - Приватним підприємством "Екор-Таврія" (продавець) та відповідачем - Фермерським господарством "СОБ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/02 (далі -договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - гумат калію (рідкий торф'яний) марки Д, згідно специфікацій, а покупець - прийняти та оплатити його.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за необґрунтовану відмову здійснення розрахунків за отриманий товар та односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором у вигляді пені і штрафу.

Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що жодна сторона не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань, якщо це виконання чи неналежне виконання зумовлено дією непереборної сили (форс-мажорні обставини).

При цьому сторони встановили, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дати їх настання повідомити у письмовій формі іншу сторону.

У п.7.1 сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а по невиконаних зобов'язаннях - до моменту їх належного виконання в повному обсягу.

В договорі сторони обумовили, що найменування, кількість, вартість товару, строки його поставки та строки оплати за товар визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно Специфікації №1 від 13.02.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити відповідачу товар у кількості 600 л., загальною вартістю 39000,00 грн., у триденний строк з дня надходження коштів на оплату товару за рахунок продавця, а покупець оплатити його наступним чином: до 15.02.2013р. -15000,00 грн. до 15 липня 2013 р. - 24000,00 грн. (а.с.10).

Згідно Специфікації №2 від 30.05.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 31.05.2013 р. товар у кількості 150 л., загальною вартістю 10200,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.15).

Згідно Специфікації №3 від 04.06.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 05.06.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.20).

Згідно Специфікації №4 від 08.07.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 09.07.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.25).

Згідно Специфікації №5 від 27.09.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 30.09.2013р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00грн., а покупець оплатити його до 01.12.2013р. (а.с.30).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, з урахуванням умов визначених у специфікаціях №№1, 2, 3, 4 і 5 належним чином, тобто поставив товар у визначені у специфікаціях кількості та строки на загальну суму 69 600,00 грн., а відповідач прийняв цей товар без будь-яких зауважень щодо його кількості та вартості.

Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті товару лише частково, а саме перерахував позивачу 13.02.2013 р. суму 15000,00 грн. та 10.07.2013 р. суму 6800,00 грн. і має заборгованість, строк оплати якої вже настав на час звернення позивача до суду з цим позовом в розмірі 47800,00 грн., що також підтверджується наявним у справі актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 р. підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Доказів сплати решти заборгованості відповідач не надав і не оспорює факту її існування.

За встановлених обставин, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Щодо можливості звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №1/02 від 13.02.2013 суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, місцевим судом зауважено, що 16 грудня 2013 року Торгово-промислова палата України надала фермерському господарству висновок, відповідно до якого несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження сільськогосподарських культур на площах фермерського господарства "СОБ" станом на 13 червня 2013 року є форс-мажорними.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів належного виконання вищевказаного пункту договору.

Згідно умов договору поставки відповідач отримав від позивача мінеральні добрива і зобов'язався оплатити їх в установлені договором строки.

Застережень, що позивач повинен оплатити товар з вартості сільськогосподарських культур договір не містить.

Відтак, на думку місцевого суду, для застосування наслідків форс-мажору необхідна наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між настанням певної обставини непереборної сили і неможливості виконати зобов'язання саме через цю обставину. Крім того, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не повідомив позивача про обставини непереборної сили. Згідно висновку Торгово-промислової палати форс-мажорні обставини визначені станом на 13.06.2013 р., тобто, про наявність форс-мажору відповідачу було відомо 13.06.2013 р. Однак, у встановлений договором строк відповідач не звернувся до позивача з відповідним повідомленням про форс-мажор.

Місцевим судом також наголошено на тому, що суд зважає на те, що специфікою діяльності підприємства-відповідача є сезонність та залежність від певних погодних умов. Обставини справи (пошкодження сільськогосподарських культур внаслідок засухи) є достатніми, щоб вважати даний випадок винятковим. Таким чином, оскільки порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача, суд з урахуванням інтересів відповідача зменшує розмір належної до сплати пені та штрафу на 50%. Відтак, стягненню підлягає пеня в сумі 1953,55 грн. та штраф в розмірі 1195,00 грн.

Натомість, апеляційний суд з посиланням на висновок ТПП від 16.12.2013 №301/205-04 вказав на те, що обставини, зазначені у висновку ТПП, а саме несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження (знищення) сільськогосподарських культур на площах відповідача, підпадають під перелік ознак які характеризують непередбачену силу, тобто форс-мажорні обставини.

Зі змісту цього висновку ТПП також вбачається, що вказані в ньому форс-мажорні обставини, по-перше виникли після укладання договору, а по-друге діяли (існували) на час виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті товару.

З наявного у справі Статуту відповідача та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців вбачається, що основним видом діяльності відповідача є вирощування сільськогосподарських культур і саме для цієї діяльності він придбав у позивача зазначений у договорі товар.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, наявні у справі докази та враховуючі приписи вищевказаних норм права, в т.ч. ст..617 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що між виниклими вищезазначеними форс-мажорними обставинами та невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті товару існує причинно-наслідковий зв'язок, а тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності у вигляді передбачених договором штрафних санкцій (пені і штрафу) за прострочення виконання своїх зобов'язань по оплаті товару, а також передбаченої ст..625 ЦК України відповідальності у вигляді 3% річних від простроченої суми, оскільки пеня, штраф і 3% річних відповідно до приписів гл.51 вказаного кодексу є різновидами відповідальності за порушення зобов'язання.

Посилання місцевого суду в рішенні на те, що застережень, про те що відповідач повинен оплатити товар з вартості сільськогосподарської продукції договір не містись, не може прийматись до уваги та бути підставою для не врахування форс-мажорних обставин з огляду на таке.

Дійсно умовами договору не передбачено, що відповідач повинен оплатити товар з вартості сільськогосподарської продукції що ним виробляється.

Однак виробництво цієї продукції, як встановлено вище, є основним видом діяльності відповідача та джерелом його доходів і саме для цього виробництва він придбав у позивача товар і саме з цієї продукції він мав можливість розрахуватись з позивачем, а виниклі форс-мажорні обставини позбавили його цієї можливості.

Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що позивач оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних, 3% річних та пені. Відтак, касаційний перегляд оскаржуваної постанови буде здійснений саме в цій частині.

Так, ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст. 617 ЦК України) .

При цьому, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання) .

Судами встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань щодо оплати товару , взятих за договором купівлі-продажу від 13.02.2013 з підстав відсутності у нього коштів.

Водночас, як вже було зауважено вище відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст. 617 ЦК України) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки апеляційного суду щодо звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зокрема ст. 617 ЦК України.

Водночас, в силу вимог ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Місцевим судом встановлено, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача .

За таких обставин, місцевим судом обґрунтовано зменшено розмір належної до сплати пені та штрафу на 50%.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, в той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Екор-Таврія" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 у справі №923/220/14 - скасувати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 у справі №923/220/14 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун