Ухвала

від 19.05.2014 по справі 2а-26762/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/12168/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2010

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011

у справі № 2-а-26762/10/0570

за позовом Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання недійсною першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2010 позов задоволено частково. Визнано частково недійсною першу податкову вимогу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.11.2010 № 1/98 в частині визначення боргу як узгодженого податкового зобов'язання та в частині розповсюдження права податкової застави на активи Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» з 01.10.2996 згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено повністю. Визнано недійсною першу податкову вимогу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.11.2010 № 1/98, якою визначено податковий борг у сумі 802394, 78 грн.

Ясинуватська ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ , п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу Командитне товариство «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» зазначає про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірною податковою вимогою від 11.11.2010 № 1/98 позивачу визначено податковий борг у сумі 802394, 78 грн., в тому числі: Д/к 1996 у сумі 246600 грн., Д/к 1997 у сумі 209200 грн., нарахована пеня за 1996 та 1997 роки у сумі 346594, 78 грн. Крім цього, визначено, що з 01.10.1996 на активи Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

Правовою підставою прийняття спірної податкової вимоги від 11.11.2010 № 1/98 відповідач визначив ст.ст. 6 , 8 , 10 , 11 , 16 , 17 Закону України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181 -ІІІ), а фактичною підставою слугувало отримання подання Управління державного казначейства у м. Ясинувата від 20.10.2010 № 80 щодо наявності у позивача заборгованості перед Державним бюджетом України у сумі 802394,78 грн.

Зі встановлених судами обставин вбачається, що заборгованість перед бюджетом у позивача виникла у зв'язку з отриманням бюджетної позички у сумі 802394,78 грн. на підставі Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння з державним замовленням 1996 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.04.1996 № 72/113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.06.1996 за N 265/1290.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову , суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість позивача у сумі 802394, 78 грн. перед Державним бюджетом України не є узгодженим податковим зобов'язанням, а також з того, що відповідач не міг застосовувати Закон № 2181-ІІІ до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедура стягнення податкового боргу на користь Державного бюджету України згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не передбачає надсилання платнику податків податкових вимог.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оспорюваної податкової вимоги, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у 2010 році органи державної податкової служби України визначено органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, закон про державний бюджет на 2010 рік визначає зазначену заборгованість як податковий борг і передбачає її стягнення відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Згідно з п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, заборгованість позивача за бюджетними позичками не є боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, процедура стягнення якого передбачає надсилання податковим органом податкових вимог відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, проте є податковим боргом в силу ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», стягнення якого здійснюється органами державної податкової служби України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, органи державної податкової служби, отримавши відповідне подання управління державного казначейства щодо наявності у підприємства заборгованості перед державним бюджетом, мало право на звернення до суду про стягнення такої заборгованості без виставлення податкових вимог.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вбачає правомірними висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності скасування спірної податкової вимоги від 11.11.2010 № 1/98.

Зважаючи на викладене, враховуючи межі визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун