Постанова

від 03.02.2011 по справі 2а-26762/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року справа №2а-26762/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання: Чуріковій Я.О.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -за дов. від 1 вересня 2010 року

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_3- за дов. від 28 грудня 2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»

Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 20 грудня 2010 року (у повному обсязі складена 24 грудня 2010 року)

по адміністративній справі № 2а-26762/10/0570 (суддя Смагар С.В.)

за позовом командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача

Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

про визнання недійсною першої податкової вимоги від 11 листопада 2010 року № 1/98, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною першої податкової вимоги від 11 листопада 2010 року № 1/98, якою визначено податковий борг в сумі 802394 грн. 78 коп. задоволено частково.

Визнано частково недійсною першу податкову вимогу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2010 року № 1/98 в частині визначення суми боргу як узгодженого податкового зобов'язання та в частині розповсюдження права податкової застави на активи командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»з 1 жовтня 1996 року згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (арк. справи 77-78).

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції застосованим нормам права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною першу податкову вимогу від 11 листопада 2010 року № 1/98, якою визначено податковий борг в сумі 802394 грн. 78 коп. (арк. справи 82-84).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання частково недійсною першої податкової вимоги в частині визначення суми боргу як узгодженого податкового зобов'язання та в частині розповсюдження права податкової застави на активи позивача з 1 жовтня 1996 року, та в цій частині прийняти нову постанов, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлен належним чином, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до частини 4 статті 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Командитне товариство «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00957643, знаходиться на податковому обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції, є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» (арк. справи 15, 16).

11 листопада 2010 року відповідачем прийнята спірна вимога № 1/98 стосовно позивача, в якій визначено, що позивач станом на 10 листопада 2010 року має суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 802394 грн. 78 коп., у тому числі Д/к 1996, код платежу 80138300 у розмірі 246600 грн., Д/к 1997 код платежу 80138300 у розмірі 209200 грн., та за нарахованою пенею за 1996 та 1997 роки у розмірі 346594 грн. 78 коп. (арк.справи 7).

Крім цього, спірною вимогою визначено, що з 1 жовтня 1996 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон 2181).

Правовою підставою прийняття спірної вимоги відповідач визначив норми статей 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону № 2181.

Підставою для прийняття спірної вимоги відповідачем стало отримання з Управління державного казначейства у м. Ясинувата (надалі органом казначейства) подання від 20 жовтня 2010 року № 80 щодо наявності заборгованості перед Державним бюджетом України у позивача на загальну суму 802394 грн. 78 коп. (арк. справи 33).

Сума податкового боргу, що є предметом спірної вимоги за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 10 листопада 2010 року складає 804394,78 грн., з яких :

- сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600,00 грн.;

- сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 80138400) складає 348323,08 грн.;

- сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323,08 грн.

Даною вимогою позивача повідомлено про те, що з 01 жовтня 1996 року, на його активи поширюється право податкової застави.

Згідно пункту 1.10 Закону України №2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Порядок направлення прийняття та направлення податкових вимог встановлений пункту 6.2 статті 6 зазначеного закону. Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 даного закону передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобов'язання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобов'язання. Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкових вимог.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, визначеного предметом першої податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Тобто, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Як встановлено в судовому засіданні, предметом оскаржуваної позивачем податкової вимоги відповідачем визначено сума заборгованості за отримані бюджетні позички у 1996 та 1997 роках.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору зазначено, що сумою заборгованості за бюджетним позичками, є отримана позивачем на підставі Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням (контрактом ) 1996 року, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року, прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України»№ 70/54/18 від 04 березня 1997 року «Про надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1997 року», прийнятого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року № 124 «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році».

Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року та № 323 від 12 березня 1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України»№ 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).

Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.

Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1996 та 1997 року, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначеними догори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Таким чином, бюджетні позички на виконання Наказів № 72/113 та № 70/54/18, отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення. Виникнення в суб'єкта господарювання обов'язку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є податковим зобов'язанням на відміну від виникнення в суб'єкту господарювання безумовного обов'язку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України №2181 підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону України контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 цього закону до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення Управлінням державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління державного казначейства України в Донецькій області узгодження суми боргу позивача у розмірі 804 123,08 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600,00 грн. сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 80138400) складає 348323,08 грн. сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323,08 грн.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобов'язанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України № 2181 підстав для прийняття податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України № 2181 право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як зазначено в оскаржуваній податковій вимозі починаючи з 01 жовтня 1996 року на активи позивача, розповсюджується право податкової застави. Суд зазначає, що приписами статті 8 закону № 2181 виникнення права податкової застави пов'язано із настанням однієї з визначеній в підпункті 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 закону обставин. В будь-якому випадку право податкової застави не може виникати раніше 01 квітня 2001 року - дати набрання чинності Законом України 2181.

Таким чином, суд зазначає на допущенні відповідачем порушення застосування статті 8 наведеного закону при зазначенні в першій податковій вимозі про поширення права податкової застави на активи позивача з 01 жовтня 1996 року.

Черговість направлення податкових вимог визначена підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України №2181. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача на статтю 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», якою визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Приписи цієї статті кореспондуються із приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначалась можливість примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду. Згідно пункту 1.6. статті 1 цього закону примусовим стягненням є звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

З огляду на наведене вище, враховуючи порушення відповідачем підпунктів 6.2.1. та 6.2.3. пункту 6.2. статті 6, статі 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при прийнятті спірної вимоги колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення, і як наслідок цього задоволення апеляційної скарги позивача. Підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 24, 89, 99, 100, 102, 184, 195, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродукті»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-26762/10/0570 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-26762/10/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі № 2а-26762/10/0570 скасувати.

Позовні вимоги Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»задовольнити.

Визнати недійсною першу податкову вимогу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2010 року за № 1/98, якою визначено податковий борг в сумі 802394 грн. 78 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів»судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні 2 лютого 2011 року у присутності представників сторін. Повний текст складений та підписаний 2 лютого 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_4