Рішення

від 02.06.2014 по справі 39/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 39/76

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Осадчої А.М., судді Сич Ю.В . , судді Уханьової О.О. , розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛОР" м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" м.Кременчук

про повернення майна та стягнення передоплати в сумі 170496грн.00коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Потоцька С.С. за довіреністю №301/59Д від 19.02.2014р.,

від третьої особи: не з'явився,

від ДП«Донецька залізниця»: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

16.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛОР" (далі - ТОВ "КАМЕЛОР") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" (далі - ЗАТ "АзовЕлектроСталь") з вимогами про повернення майна та стягнення передоплати в сумі 170496грн.00коп.

Ухвалою від 16.03.2009 року господарським судом Донецької області позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №39/76.

Ухвалою суду від 27.04.2014 року в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод").

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.05.2009 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: Морщагіна Н.С.(головуюча), суддя Джарти В.В., суддя Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 09.06.2009 року провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №14/172пд, що розглядається господарським судом Донецької області.

У зв'язку із обранням судді Морщагіної Н.С. суддею Одеського апеляційного господарського суду, розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 16.09.2013 року справу передано на автоматичний розподіл.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду зазначеної справи визначено суддю Осадчу А.М.

У зв'язку із обранням судді Джарти В.В. суддею господарського суду м.Києва та з великою завантаженістю судді Левшиної Г.В., розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.03.2014 року склад судової колегії змінено, внаслідок чого, справа розглядається колегію суддів у складі: Осадча А.М. (головуючий суддя), судді Уханьова О.О., Сич Ю.В.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2010 року у справі №14/172пд, текст якого розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелор» про визнання недійсним договору від 22.07.2008р. №1М080716/373 відмовлено.

За результатами перегляду вказаного рішення суду в апеляційному та касаційному порядку останнє залишено без змін.

Зважаючи на те, що підстави для зупинення провадження у справі відпали, ухвалою суду від 31.03.2014 року провадження у справі поновлено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору №1М080716/373АЄСр від 22.07.2008 року здійснив передплату на суму 348096,00грн. та передав відповідачу 392 рами, відповідач надав послуги частково на суму 177600,00грн., обробивши 200 штук рам та повідомив про неможливість провести обробку решти виробів, проте, необроблені рами відповідач повернув не повністю, при прийманні продукції виявлена нестача 4 рам загальною вартістю 2960,00грн., перерахована та невикористана передплата в сумі 170496,0грн. відповідачем не повернута, що стало підставою для звернення до суду з позовом. Крім того, просить суд стягнути з відповідача вартість послуг адвоката в сумі 15000,00грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1М080716/373АЄСр від 22.07.2008 року, доповнень до договору, протоколу розбіжностей, рахунку №512 від 25.07.2008 року, виписок з банківського рахунку, квитанцій про приймання вантажу, актів виконаних робіт №1 від 15.08.2008 року, №2 від 30.08.2008 року, листа №301/1685 від 27.10.2008 року, вантажних накладних, акту приймання продукції за кількістю від 04.01.2009 року, експертного висновку №В-2 від 04.01.2009 року, листів від 25.07.2008 року, 26.08.2008 року, 02.10.2008 року, від 10.11.2008 року, претензій від 03.11.2008 року, від 23.01.2009 року, договору №01/02-09-адв від 26.02.2009 року, рахунку-фактури №СФ-0000003 від 04.03.2009 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем документально не підтверджений факт неповернення 4 рам, оскільки позивачем порушені положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6, відповідно до якої у разі виявлення нестачі позивач мав вимагати складання комерційного акту з перевізником.

У письмових поясненнях 08.06.2009 року третя особа підтримала позицію позивача у справі, зазначивши, що причиною нестачі 4 рам є недовантаження продукції вантажовідправником, зазначений висновок ґрунтується на тому, що під час перевезення перевантаження продукції не здійснювалось, що пояснюється неможливістю фізично без застосування спеціалізованих вантажопідіймальних механізмів здійснити вивантаження із вагону хоча б однієї відливки.

Для залучення до матеріалів справи ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" надав засвідчені копії правовстановлюючих документів підприємства, листа ТОВ «КАМЕЛОР» від 25.12.2008 року, вантажних накладних, наказу №3 від 03.01.2008 року, акту №1 від 03.01.2009 року про перевірку кількості вантажу, що прибув за адресою, телеграми про виклик представників, акту від 04.01.2009 року приймання продукції за кількістю, експертного висновку №В-2 від 04.01.2009 року, договору №С-122/04435 від 10.01.2004 року, додаткових угод та доповнень до вказаного договору.

Відповідно до письмових пояснень ДП «Донецька залізниця» 27.12.2008 року на станції Маріуполь-Сортувальний зважування вагонів не здійснювалось, оскільки на той час не були запроваджені в експлуатацію станційні ваги №25, про що свідчить довідка начальника зазначеної станції, на станції призначення Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці, оформлення видачі вантажу здійснювалось 03.01.2009 року без перевірки кількості і стану вантажу, що підтверджується штемпелем станції призначення у графі «Оформлення видачі вантажу» дорожніх відомостей №51234972, 512344973 від 27.12.2009 року.

29.04.2014 року представник відповідача надав для залучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №230976 від 05.08.2010 року, заяви від 23.11.2009 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, фіскального чеку.

У судовому засіданні 02.06.2014 року представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві, в частині повернення передплати просив суд припинити провадження у справі.

Представники відповідача, третьої особи та ДП «Донецька залізниця» у судове засідання 02.06.2014 року не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

22.07.2008 року між ТОВ "КАМЕЛОР" (замовник) та ЗАТ "АзовЕлектроСталь" (виконавець) укладено договір №1М080716/373АЄСр, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з механічної обробки виробів: рама бокова креслення№100.00.002-4ЛУ (вироби) з давальної заготівки рами бокової (а.с.5-7).

Власником давальної заготівки є замовник, право власності на заготівку до виконавця не переходить, поставка здійснюється партіями. Кількість партій обумовлюється у специфікації. Заставна вартість давальної заготівки рама бокова (креслення 100.00.002-4ЛУ), що постачається замовником на адресу виконавця складає: 21540,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 3590,00грн. (п.п.1.2, 1.3 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Закону України «Про акціонерні товариства» змінено найменування Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" на Приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь". Зміни зареєстровані в установленому порядку, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2014 року.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року.

Загальна сума договору визначається як вартість послуг з механічної обробки загальної заготівки відповідно до специфікації, що додається до договору (доповнення №1) та складає 355 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 59200,00грн. (п.5.1 договору).

У доповненнях №1 до договору сторони узгодили специфікацію №1 на надання послуг з механічної обробки рами бокової кількістю 400 штук, вартістю 355 200,00грн.

Сторони підписали доповнення №1 договору з протоколом розбіжностей, яким внесли зміни до п.3 та виключили п.5 доповнень.

Згідно з п.5.2 договору замовник провадить 100% передплату послуг виконавця з механічної обробки давальної заготовки шляхом здійснення безготівкового розрахунку у національній валюті України протягом 5 банківських днів з дати підписання договору та виставлення рахунку виконавцем.

Відповідачем виставлений рахунок №512 від 25.07.2008 року на суму 355200,00грн. за послуги з механічної обробки рами бокової кількістю 400 штук.

Відповідно до п.5.2 договору позивачем здійснена передплата на загальну суму 348096,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.07.2008 року на суму 88800,00грн., від 30.07.2008 року на суму 88 880,00грн., від 02.09.2008 року на суму 170496,00грн.

За п.3.1 договору замовник за власні кошти постачає відливки виконавцю залізничним транспортом на умовах СРТ - ст. виконавця за правилами «Інкотермс-2000» згідно реквізитів вантажовідправника. У накладних обов'язкова відмітка: давальницька сировина, вартість, власник, номер договору.

Згідно з п.3.6 договору приймання давальницьких заготовок здійснюється відповідно до Інструкцій про приймання продукції за кількістю та якістю (№П-6, №П-7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу оставлені 392 рами, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №44642624 від 22.07.2008 року, №44642620 від 27.07.2008 року, №44642816 від 29.08.2008 року, №44642821 від 29.08.2008 року.

Згідно п.4.2 договору передання готової продукції від виконавця замовнику здійснюється у відповідності з актом виконаних робіт.

Кількість виготовленої продукції визначається за товаросупровідними документами. Обсяг виконаних робіт визначається за кількістю прийнятої готової продукції за партіями (п.4.4 договору).

Відповідачем частково виконані свої зобов'язання за договором, здійсненивши механічну обробку 200 штук рам, після чого між сторонами підписані акти виконаних робіт №1 від 15.08.2008 року на суму 88 800,00грн. та №2 від 30.08.2008 року на суму 88 800,00грн.

Листом №301/1685 від 27.10.2008 року відповідач повідомив позивача, що ЗАТ "АзовЕлектроСталь" не має можливості провести механічну обробку поставлених 2-х вагонів сталевого лиття (рама бокова) та просив розпорядитись зазначеним литтям, повернення отриманої передплати гарантував.

У листі від 25.12.2008 року відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за договором №1М080716/373АЄСр від 22.07.2008 року ЗАТ "АзовЕлектроСталь" повертає товар рама бокова у кількості 192шт. з/д транспортом, вагон №67679944, 67979860.

27.12.2008 року зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача - ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" за залізничною накладною №51234973 у вагоні №67679944 був відправлений вантаж навалом - лиття сталеве рама 4а - 100 шт., вага нетто - 41600кг, та за залізничною накладною №51234972 у вагоні №67679860 - лиття сталеве рама 4А- 92 шт., вага нетто - 38950кг. Вантажовідправник зазначеного вантажу - ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування».

Згідно з письмовими поясненнями ДП «Донецька залізниця» навантаження здійснено засобами вантажовідправника без участі залізниці.

03.01.2009 року вантаж прибув на станцію призначення Крюків-на-Дніпрі.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що при прийманні вантажу виявлено нестачу 4 бокових рам, що підтверджується актом приймання продукції за кількістю від 04.01.2009 року та експертним висновком складеним Кременчуцьким відділенням Торгово-промислової палати №В-2 від 04.01.2009 року.

Зі змісту вищеназваного акту вбачається, що комісією виявлено надлишок 1 шт. рами 4А, що надійшли у вагоні №67679860 за накладною №51234972 та нестачу рам 4А у вагоні №867679944 за накладною №51234973. Згідно з висновком комісії причиною утворення нестачі є недовантаження продукції вантажовідправником.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач не повернув передплату у розмірі 170 496,00грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи відповідач надав суду копію платіжного доручення №230976 від 05.08.2010 року про повернення позивачу передплати за спірним договором на суму 161 104,80грн. та заяву відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорічних вимог на суму 9 391,20грн. Відправлення заяви підтверджується копією фіскального чеку від 24.11.2009 року.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Листом від 23.11.2009 року відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9391,20грн. в порядку ст.601 ЦК України, внаслідок чого:

- зобов'язання ЗАТ "АзовЕлектроСталь" перед ТОВ "КАМЕЛОР" на суму 170496,00 з повернення передплати вважається припиненим частково на суму 9391,20грн.,

- зобов'язання ТОВ "КАМЕЛОР" перед ЗАТ "АзовЕлектроСталь" на суму 9391,20грн. за послуги з/д транспорту з перевезення вантажу за спірним договором вважаються припиненими повністю. Докази надсилання листа містяться в матеріалах справи.

Доказів оспорювання позивачем вказаного одностороннього правочину про залік зустрічних однорідних вимог суду не надано, з огляду на, що суд приходить до висновку, що взаємні зобов'язання сторін на суму 9391,20грн. припинені в порядку ст.601 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу переплату за договором №1М080716/373АЄСр від 22.07.2008 року в сумі 161104,80грн., що підтверджується платіжним дорученням №230976 від 05.08.2010 року.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору частині повернення передплати в сумі 170496,00грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог позивача про повернення майна, а саме, 4 рам бокових (креслення 100.00.002-4ЛУ) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приймання товару за кількістю здійснювалось відповідно до „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 (далі - Інструкція №П-6).

Пунктом 4 Інструкції №П-6 встановлено, що під час приймання вантажу від органів транспорту вантажоодержувач зобов`язаний перевірити згідно з діючими на транспорті правилами перевезень, чи забезпечена схоронність вантажу під час перевезення. У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або маси одержувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу зобов`язаний вимагати від органів транспорту зробити відповідну відмітку на транспортному документі.

Згідно з ч.3 ст.52 Статуту вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Як вбачається з матеріалів справи, залізниця видала вантаж одержувачеві без перевірки та складання комерційного акта.

Пунктом 31 Правил видачі вантажів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 передбачено, що при видачі вантажу без перевірки станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку про прибуття вантажу без ознак утрати та видачу його без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць. Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади. Одержувач повинен пред'явити накладні для внесення в них цих відміток у день видачі вантажу або на протязі трьох діб з моменту видачі вантажу.

Судом встановлено, що в графі 6 накладних №51234973 та №51234972 відсутня відмітка про видачу вантажу, що є порушенням порядку приймання продукції, встановленого Інструкцією П-6, а саме - обов'язку одержувача оформити транспортний документ відміткою органу транспорту, а за відсутності такої відмітки на накладній, немає підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення з вини перевізника.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач вимагав внесення такої відмітки від перевізника або складання комерційного акту.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно письмових пояснень ДП «Донецька залізниця» видача вантажу без перевірки його кількості і стану підтверджується штемпелем станції призначення у графі «Оформлення видачі вантажу» дорожніх відомостей №51234972, 512344973 від 27.12.2009 року.

Проте, дослідивши зазначені дорожні відомості суд вбачає, що вони не містять відмітки про видачу вантажу без перевірки його кількості і стану, а штемпель відображає лише назву станції та дату видачі, з огляду на що, суд не приймає їх в якості належного доказу відсутності ознак нестачі під час перевезення.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході приймання товару 03.01.2009 року було виявлено нестачу за кількістю, про що складено акт, у зв'язку з чим, прийнято рішення про зупинення подальшого прийняття вантажу з направленням телеграми про виклик представників вантажовідправника та постачальника для подальшого прийняття вантажу комісійно зі складанням двостороннього акту.

В матеріалах справи наявна копія телеграми від 03.01.2009 року про виклик представників позивача та ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» для проведення подальшого приймання продукції.

Згідно з письмовими поясненнями третьої особи представник вантажовідправника на виклик не прибув, відповідь на телеграму-виклик не надав, внаслідок чого 04.01.2009 року приймання продукції продовжено без участі представника ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування».

Суд зазначає, що копія телеграми, яка міститься в матеріалах справи, не є належним доказом того, що представник ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» дійсно викликався для участі у прийманні вантажу, оскільки не надано доказів на підтвердження її відправлення та вручення вантажовідправнику.

Згідно з актом від 04.01.2009 року приймання продукції за кількістю здійснювалось комісією у складі представників ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" - Вовковинський А.В. - начальник управління маркетингу та збуту, Єрофеєв В.А. - начальник відділу збуту, ТОВ "КАМЕЛОР" - Правда А.В. - менеджер за довіреністю від 03.01.2009 року та за участю представника громадськості Кущ А.Н.

Пунктом 20 Інструкції №П-6 передбачено, що в якості представників для участі в прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні в питаннях визначення кількості належному прийманню продукції. Матеріально відповідальні і підпорядковані їм особи, а також особи, пов'язані з обліком, зберіганням, прийманням і відпусткою матеріальних цінностей, в якості представників громадськості підприємства-одержувача виділятися не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості підприємства-одержувача керівники підприємств і їх заступники(і в тих випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами), працівники відділу технічного контролю, бухгалтери, товарознавці, пов'язані з обліком, зберіганням, відпусткою і прийманням матеріальних цінностей, працівники юридичної служби цих підприємств, претензіоністи.

Згідно з п.21 Інструкції №П-6 представнику, виділеному для участі у прийомці продукції за кількістю, видається належним чином оформлене і засвідчене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. В посвідченні повинно бути зазначено, зокрема, на участь якої саме продукції уповноважений представник. Посвідчення видається на право участі в прийомці конкретної партії продукції. Видача посвідчення на будь-який період (декаду, місяць та інше) не допускається. Для прийомки продукції у вихідні або святкові дні посвідчення може бути видане в останній передвихідний або передсвятковий день на кожний день в окремості без зазначення конкретної партії продукції. Посвідчення, яке видане з порушенням правил даної Інструкції, є недійсним.

Разом з тим, матеріали справи не місять доказів щодо наявності у представників підприємств посвідчень на право участі в прийнятті спірної продукції, в акті від 04.01.2009 року будь-які посилання на реквізити посвідчень відсутні. При цьому, вказуючи в акті про участь у прийнятті продукції представника громадськості, в ньому не зазначено жодних відомостей щодо його посади, місця роботи, наявності посвідчення, що підтверджує право участі у прийнятті продукції.

Окрім того, в акті вказано, що представник ТОВ "КАМЕЛОР" діє на підставі довіреності від 03.01.2009 року. Проте, довіреність, що міститься в матеріалах справи видана 02.01.2009 року та не містить відомостей на участь у прийманні якої саме продукції уповноважений представник.

Викладене дає підстави дійти висновку про те, що акт від 04.01.2009 року складений з порушенням вимог Інструкції №П-6.

За таких обставин, позивачем не надано суду належних та переконливих доказів в розумінні ст.32-34 ГПК України , які б підтверджували заявлені позовні вимоги про повернення майна, а саме, 4 рам бокових (креслення 100.00.002-4ЛУ), у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 15000,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати по оплаті послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача лише у тому разі, якщо такі послуги надавались адвокатом виключно у зв'язку із розглядом даної справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата, що підтверджується відповідними фінансовими документами

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Житніков, Бороденко та партнери» укладено договір №01/02-09-адв від 02.02.2009 року про надання адвокатських послуг.

Предметом вказаного договору є надання послуг адвоката з представництва інтересів позивача при розгляді у господарському суді Донецької області господарського спору про стягнення з Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» заборгованості за договором №1М080716/373АЄСр від 22.07.2008 року.

Разом з тим, в межах даної справи позивач звернувся з вимогами про повернення майна та передплати, яка в розумінні норм матеріального права не є заборгованістю. Зазначене свідчить про те, що договір №01/02-09-адв від 02.02.2009 року укладено з метою надання адвокатських послуг для вирішення іншого господарського спору, пов'язаного із стягненням заборгованості.

Більш того, суд зазначає, що виходячи з розділу 2 вказаного договору загальна вартість послуг складає 15000,00грн., з яких 5000,00грн. є вартістю послуг за представлення інтересів позивача в Донецькому апеляційному господарському суді, тобто вартість зазначених послуг за будь-яких обставин не можна віднести до витрат, яких зазнав позивач у зв'язку із розглядом даної справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача судових витрат за оплату послуг адвоката та відмовляє позивачу у задоволенні вказаної вимоги.

Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення передплати в сумі 170496грн.00коп. у в'язку з відсутністю предмету спору, однак, приймаючи до уваги, що спір в цій частині виник з вини відповідача, судові витрати, сплачені як державне мито, покладаються на відповідача у розмірі 1704,96грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - у розмірі 115,98грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 598, 601, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛОР" до Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" в частині стягнення передоплати в сумі 170496грн.00коп.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛОР" до Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" про повернення майна - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" (87535, місто Маріуполь, Донецька обл., площа Машинобудівельників, будинок 1, ідентифікаційний код 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛОР" (49100, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна перемоги, будинок 120, ідентифікаційний код 34681900) судові витрати у розмірі 1704,96грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,98грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06.06.2014 року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.В. Сич

Суддя О.О. Уханьова