Постанова

від 26.05.2014 по справі 826/4969/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 травня 2014 року 13:25 справа №826/4969/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Коновал Т.В.;

Петренка О.П.;

Курнишова В.А.;

відповідача: Шевченка О.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними дій та скасування наказу На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 квітня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладас" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ладас") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року №0005222201 та №0005212201; 2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12 вересня 2013 року №848 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ладас" (код ЄДРПОУ 22963986) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Тузак" (код ЄДРПОУ 37203105), ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" (код ЄДРПОУ 37724564), ПП "Пресбуд 900" (код ЄДРПОУ 37265533) за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р."; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС "Аудит" на підставі акта від 23 вересня 2013 року №212/1/22-01-22963986 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ладас" (код ЄДРПОУ 22963986) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Тузак" (код ЄДРПОУ 37203105), ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" (код ЄДРПОУ 37724564), ПП "Пресбуд 900" (код ЄДРПОУ 37265533) за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р."; 4) зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС "Аудит", в частині скасування відображення інформації, викладеної в акті від 23 вересня 2013 року №212/1/22-01-22963986 "про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ладас" (код ЄДРПОУ 22963986) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Тузак" (код ЄДРПОУ 37203105), ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" (код ЄДРПОУ 37724564), ПП "Пресбуд 900" (код ЄДРПОУ 37265533) за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року відкрито провадження у справі №826/4969/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 травня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12 вересня 2013 року №848, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ладас".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23 вересня 2013 року №212/1/22-01-22963986 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ладас", код ЄДРПОУ 22963986, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Тузак" (код ЄДРПОУ 37203105), ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" (код ЄДРПОУ 37724564), ПП "Пресбуд 900" (код ЄДРПОУ 37265533), за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 717 431,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року - 258 381,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 354 605,00 грн., IV квартал 2012 року - 104 445,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 683 267,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року - 16 967,00 грн., за травень 2012 року - 78 390,00 грн., за червень 2012 року - 150 720,00 грн., за липень 2012 року - 239 769,00 грн., за серпень 2012 року - 97 950,00 грн., за жовтень 2012 року - 8 621,00 грн., за листопад 2012 року - 90 850,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: від 22 жовтня 2013 року №0005222201, згідно якого ТОВ "Ладас" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 854 084,00 грн., у тому числі за основним платежем - 683 267,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 817,00 грн.; від 22 жовтня 2013 року №0005212201, згідно якого ТОВ "Ладас" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 896 789,00 грн., у тому числі за основним платежем - 717 431,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 179 358,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції", ПП "Пресбуд 900", встановлено відсутність оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами-постачальниками, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності; в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що підтверджують транспортування та зберігання товару, а також інших первинних документів.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про здійснення операцій без мети настання реальних наслідків, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, що, відповідно, унеможливлює віднесення позивачем до витрат та до податкового кредиту відповідних сум на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900".

Позивач вважає протиправним оскаржуваний наказ, оскільки його прийнято з численними порушеннями вимог чинного законодавства, та не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з того, що господарські операції з підприємствами-контрагентами за перевірений період підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Відповідач зазначив про відповідність своїх дій вимогам Податкового кодексу України та підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12 вересня 2013 року №848, суд керується наступним.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як підставу для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ладас" відповідач визначив підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Листом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 11 жовтня 2012 року №5277/7/22-210, адресованим начальникам Державних податкових інспекцій Державної податкової служби у областях, районах та містах повідомлено про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Тузак", за результатами якої встановлено порушення останнім вимог законодавства, та направлено матеріали перевірки для відпрацювання підприємств по ланцюгу постачання та вжиття відповідних контрольно-перевірочних заходів.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, на підставі отриманої від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва інформації про виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, ДПІ у Голосіївському районі направлено на адресу ТОВ "Ладас" письмовий запит про надання інформації та їх документального підтвердження від 22 лютого 2013 року №2173/10/22-20-03.

Позивач зазначає, що у відповідь на запит податкового органу надано відповідь від 27 серпня 2013 року №б/н, разом з первинними документами бухгалтерського обліку по господарських взаємовідносинах з ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900", які підтверджують реальність здійснених операцій.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначеного, тобто не надано доказів на підтвердження надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ у Голосіївському районі протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту та факту надання таких пояснень взагалі.

При цьому, слід зазначити, що ДПІ у Голосіївському районі надано в матеріали справи копії актів про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Тузак" та ТОВ "Приватні будівельні інвестиції", якими встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій.

В частині посилань позивача на безпідставність направлення запиту, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та другої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Згідно частини третьої пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Частина п'ята пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Дослідивши зміст письмового запиту про надання інформації та їх документального підтвердження від 22 лютого 2013 року №2173/10/22-20-03, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що такий запит не відповідає ознакам письмового запиту, що визначені у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, враховуючи наявність підстав для надіслання запиту та переліку інформації, що запитується.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні також докази надання позивачем будь-якої відповіді на письмовий запит податкового органу, у тому числі про відсутність підстав надавати відповідь на вказаний запит з посиланнями на те, що його складено з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки запит ДПІ у Голосіївському районі від 22 лютого 2013 року №2173/10/22-20-03, складено у відповідності до вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку ТОВ "Ладас" повинен був надати відповідь на такий запит протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Крім того, у разі, якщо позивач вважав відсутніми підстави для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки (у тому числі оскаржуваного наказу), то реалізація права на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю була можлива лише шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а якщо допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді є лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, а тому в даному випадку правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними та не можуть призвести до відновлення порушених прав позивача.

Наведене повністю відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року у справі №21-25а10 та постанові Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року №К/800/29102/13.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів того, що ТОВ "Ладас" надано пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту та враховуючи, що запит складено із дотриманням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про наявність підстав у ДПІ у Голосіївському районі для прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12 вересня 2013 року №848.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Ладас" про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12 вересня 2013 року №848 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Ладас", ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "Ладас", як замовник, уклало з виконавцем - ПП "Тузак", договір виконання робіт від 01 травня 2012 року №05/12, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавець виконав наступні роботи: фарбування металоконструкцій балки, ремонтні роботи, пуско-налагоджувальні роботи, виготовлення плит, роботи зі збирання балок, ультразвукове дослідження прогонових споруд, виготовлення металоконструкцій тощо.

ПП "Тузак" виписало позивачу податкові накладні, датовані травнем - вереснем 2012 року, на загальну суму 3 742 247,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 623 707,97 грн.

За умовами договору виконання робіт від 02 квітня 2012 року №04/12, укладеного між ТОВ "Ладас" (замовник) та ПП "Пресбуд 900" (виконавець), останній зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених договором.

Надані позивачем в матеріали справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), датовані квітнем 2012 року підтверджують, що виконавцем виконано ремонтні роботи.

ПП "Пресбуд 900" виписало позивачу податкові накладні, датовані квітнем 2012 року, на загальну суму 101 803,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 16 967,23 грн.

05 травня 2012 року між ТОВ "Ладас" (замовник) та ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" (виконавець), укладено договір надання послуг №1-01-12, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (виконати роботи) у порядку та на умовах, визначених договором.

Як свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" виконало на замовлення позивача наступні роботи: виготовлення плит, послуги з чищення та фарбування, зварювання металоконструкцій тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 963 098,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 160 516,42 грн.

Оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними виписками банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що роботи (по зварюванню металоконструкцій балки, такелажні роботи, зачистка вузлів тощо), придбані у межах спірних господарських операцій, з метою належного виконання договірних зобов'язань із такими замовниками як, - ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" та КПЖ і КГ Вишгородської міської ради.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: господарських договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 27 липня 2012 року серія №АД075044.

При цьому, на думку суду, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Так, наприклад, суд не має можливості встановити об'єм та характер виконаних ремонтних робіт, а також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що виконавці - ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900" здійснювали роботи на об'єктах замовників - ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" та КПЖ і КГ Вишгородської міської ради.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав на замовлення ПАТ "Завод "Ленінська Кузня" та КПЖ і КГ Вишгородської міської ради такі роботи як: капітальний ремонт покрівлі житлових будинків за адресами: вул. Гриненка, 1-а, вул. Шолуденка, 5, вул. Кургузова, 6, проспект Мазепи, 12, Київська, 18; фарбування металоконструкцій балки; роботи з виготовлення деталей опорних блоків та інші.

Однак, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження неможливості самостійного виконання таких робіт та необхідності залучення підрядників, враховуючи, що основними видами господарської діяльності позивача є будівельно-монтажні роботи та покрівельні роботи, а також доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900" у здійсненні придбаних робіт, а тому суд не має можливості встановити мети придбання позивачем таких робіт та факту їх використання в межах його господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем робіт, а також яким чином, у тому числі на яких об'єктах, такі роботи виконувались, та як взагалі їх використано в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних робіт у господарській діяльності ТОВ "Ладас", суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900", у зв'язку з придбанням робіт.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Тузак", ТОВ "Приватні будівельні інвестиції" та ПП "Пресбуд 900".

Враховуючи не доведеність мети придбання послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Ладас" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2013 року №0005222201 та №0005212201 нормативно та документально не підтверджуються.

Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС "Аудит" на підставі акта перевірки та про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до вказаних баз даних, в частині скасування відображення інформації, викладеної в акті перевірки, виходячи з наступного.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту внесення ДПІ у Голосіївському районі змін до вказаних інформаційних баз даних або до будь-яких інших інформаційних баз даних на підставі Акта перевірки, тобто позивачем не наведено, які саме відомості у податковій звітності ТОВ "Ладас" були змінені відповідачем, в якій частині та яким чином змінено відомості податкової звітності позивача, а також які відомості підлягають відновленню.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи не встановлено, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вчинено протиправні дії по зміні відомостей, що містяться в облікових картках ТОВ "Ладас" в електронних інформаційних базах даних та, відповідно які, відомості в податковій звітності позивача підлягають відновленню, відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Ладас" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Водночас, як свідчать матеріали справи, за подання адміністративного позову майнового характеру, позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,81 грн., тобто менше 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить - 487,20 грн. (4 872,00 грн. х 10%).

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 413,19 грн. (4 872,00 грн. - 458,81 грн.) має бути стягнута з позивача на корить Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Ладас" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" (код ЄДРПОУ 22963986, 03118, м. Київ, проспект Червонозоряний, 128) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 413,19 грн. (чотири тисячі чотириста тринадцять гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко