Ухвала

від 27.05.2014 по справі 667/5024/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/1454/2014р. Головуючий в І інстанції Майдан С.І.

Категорія: 27 Доповідач: Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року травня місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Кутурланової О.В.

Суддів Орловської Н.В.

Майданіка В.В.

При секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 29.12.2010 року між ПАТ Перший український міжнародний банк» та ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 750000,00 грн. за умови сплати 21 % річних за користування грошовими коштами з кінцевим строком повернення коштів до 29.12.2011 року.

29.12.2010 року в забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору.

Оскільки позичальник порушив свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, станом на 22.05.2013 року за ним рахується заборгованість в загальному розмірі 618390,73 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 466418,80 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 83730,73 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 68241,20 грн., які позивач просив стягнути солідарно з позичальника та поручителя.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2, ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено з ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 618390,73 грн., а також судові витрати у розмірі 3441,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Перший український міжнародний банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, вважаючи їх безпідставними, а ухвалене у справі рішення законним та обгрунтованим, у зв'язку із чим просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.12.2010 року між ПАТ Перший український міжнародний банк» та ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» укладено кредитний договір №05-249/10, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 750000,00 грн. за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення коштів до 29.12.2011 року (а.с.14-21).

29.12.2010 року в забезпечення виконання ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №05-251/10, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов кредитного договору (а.с.22-23).

Внаслідок порушення позичальником зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, за ним станом на 22.05.2013 року згідно розрахунку, наданого позивачем, утворилася заборгованість у розмірі 618390,73 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 466418,80 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 83730,73 грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в сумі 68241,20 грн. (а.с.8-9).

Оскільки позичальник порушив умови кредитного договору щодо порядку та строку повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, при цьому вимога позивача про сплату заборгованості залишена позичальником без уваги, суд дійшов вірного висновку про наявність визначених ст.ст.526,611ЦК України підстав для стягнення з ЗАТ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Херсонресурси» на користь ПАТ Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Перший український міжнародний банк» в частині солідарного стягнення із поручителя суми боргу за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що згідно вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука є припиненою, оскільки вимога позивача про стягнення заборгованості була пред'явлена до поручителя після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно роз'яснень, даних в п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між банком та позичальником укладено 29.12.2010 року з кінцевим терміном повернення кредиту 29.12.2011 року.

Зважаючи на те, що вимога позивача про необхідність погашення зобов'язань позичальника, забезпечених порукою, була направлена на адресу поручителя 14.03.2013 року (а.с.25), тобто після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, приймаючи до уваги те, що в договорі поруки не вказано строку її припинення, а умова договору про дію поруки до повного припинення боржником зобов'язання не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, колегія суддів вважає, що банк втратив право вимоги до поручителя, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, як не обґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді