Рішення

від 06.06.2014 по справі 520/8704/13-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/8704/13-ц

Провадження № 2/520/2328/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

при секретарі - Харитоновій І.С., Гарнаженко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідачів - публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Росвенн Інвест Україна»

про розірвання договору, визнання договору недійсним,

стягнення неустойки та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_3, ТОВ «ОТП Кредит», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 94) просила розірвати договір, укладений між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем СПД ОСОБА_3, визнати недійсним договір, укладений між позивачкою ОСОБА_2 та ТОВ «ОТП Кредит», стягнути з ТОВ «ОТП Кредит» та ФОП ОСОБА_3 на користь позивачки по 120 000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ФОП ОСОБА_3 неустойку у розмірі 9060 грн. та 800 грн. збитків.

Ухвалами суду від 28.02.2014 року та від 16.04.2014 року з ініціативи суду до участі у справі були залучені в якості третіх осіб ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Росвенн Інвест Україна».

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилається на те, що 28 січня 2012 року вона уклала договір купівлі-продажу метало-пластикових конструкцій з ФОП ОСОБА_3 на суму 17459 грн.

Позивачка вказує, що відповідно до усної домовленості із відповідачем ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 повідомила йому, що у зв'язку з пожежею у неї в квартирі необхідно буде замінити вікна, а також повідомила, що вона являється інвалідом дитинства 1-ї групи по зору та інвалідом 1-ї групи загального захворювання у зв'язку із цукровим діабетом та ампутацією ноги, і тому грошей щоб відразу купити чи взяти товар у кредит вона не може. На що ФОП ОСОБА_3 відповів, що товар можна взяти не у кредит, а у розстрочку, так як на той час діяла відповідна акція.

ОСОБА_2 зазначає, що того ж дня продавець ФОП ОСОБА_3 відвіз покупця, ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Кредит» де був укладений договір. Позивачка, маючи проблеми із зором не могла прочитати дрібно написаний текст договору, про що повідомила представників ТОВ «ОТП Кредит». Останні, в свою чергу, повідомили покупця про умови договору усно: про те що за цим договором вони перерахують кошти на рахунок виконавця за договором купівлі-продажу та запевнили що процентна ставка щомісячних платежів незначна, але чомусь не повідомили, що за цим договором товар надається не в розстрочку, а в кредит.

ОСОБА_2 була впевнена, що відповідно до цього договору кошти перерахують на рахунок ФОП ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу на умовах розстрочки, однак вже у вечорі 28 січня 2012 року, позивачка у себе вдома, змогла ознайомитися з умовами договору з ТОВ «ОТП Кредит» та зателефонувала відповідачу, ФОП ОСОБА_3, оскільки мала бажання розірвати договір, так як він був укладений не на умовах розстрочки, а був звичайною кредитною угодою, за яким позивачка не зможе розрахуватися, бо немає додаткового доходу окрім пенсії, на що відповідач в грубій формі повідомив, що договір розірвати він не бажає та кошти нікому не поверне.

ОСОБА_2 зазначає, що через декілька днів вона звернулася до представника ТОВ «ОТП Кредит» ОСОБА_5 за телефоном НОМЕР_1, повідомивши про своє бажання розірвати договір кредиту, та в свою чергу відповіла що цього вона зробити не може, хоча в п.1.3.3. договору зазначено, що позичальник має право в односторонньому порядку протягом 14 календарних днів з моменту передачі позичальнику примірника укладеного договору відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Позивачка вказує, що після відмови ТОВ «ОТП Кредит» розірвати кредитний договір та спливу декількох місяців представники ТОВ «ОТП Кредит» почали телефонувати позивачці та погрожувати залишити її без квартири. У зв'язку з цим позивачка була змушена віддати останні кошти - 5800 гривень, але й на сьогоднішній час ОСОБА_2 телефонують та погрожують.

Надалі позивачка ще декілька разів намагалася розірвати договір, але так і не змогла цього зробити, після чого потрапила до лікарні, де була направлена на стаціонарне лікування.

Викладені обставини вимусили ОСОБА_2 15.08.2012 року звернутися до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «ОТП Кредит» та ФОП ОСОБА_3, який поставив їй неякісні та браковані вікна та ще й не у повний не комплектації, проте вже 22.08.2012 року була винесена постанова про відмову у відкритті кримінального провадження та ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом за захистом своїх прав.

ОСОБА_2 також зазначає, що металопластикові конструкції не відповідають вимогам якості. Так, у спальні встановлено широке підвіконня із тонкого матеріалу, який гнеться та може лопнути, ставити на нього щось, наприклад вазон із квітами, неможливо; на кухні конструкції встановлені не на край балкона а зрушені на 40 см всередину, із-за чого вікна при відкритті упираються у стіну. Частина металопластикових конструкцій на балконі й досі не встановлена.

Таким чином, позивачка вказує, що 28 січня 2012 року було укладено два договори: договір купівлі-продажу метало-пластикових (ПВХ) конструкцій із ФОП ОСОБА_3 на суму 17459 грн. та договір про надання кредиту з ТОВ «ОТП Кредит» на суму 17459 грн. Відповідно до Додатку № 1 (графік платежів) до договору кредитування позивачка має сплатити кредитору 28424 грн. 73 коп.

Відповідно до кредитного договору ціна товару складає 24459 грн., а за договором купівлі-продажу ця ціна є значно меншою та дорівнює 17459 грн.

ОСОБА_2 стверджує, що ніякого початкового внеску вона не сплачувала, але ФОП ОСОБА_3 надав відомості до ТОВ «ОТП Кредит», що позивачка вже сплатила йому 7000 грн.

Крім того, у кредитному договорі, в якості продавця продукції взагалі вказана невідома їй особа - ФОП ОСОБА_4, з яким ОСОБА_2 жодних угод не укладала, ні про що не домовлялася.

Вищевикладені обставини зумовили звернення ОСОБА_2 до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі та треті особи про час та місце судового засідання неодноразово повідомлялися належним чином в тому числі шляхом публікацій оголошень у пресі, однак у жодне судове засідання не з'явилися, про поважність причин відсутності не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

Приймаючи до уваги, що ТОВ «ОТП Кредит» своєчасно отримувало судові повістки, а ФОП ОСОБА_3 двічі викликався у судове засідання шляхом публікацій оголошень в газеті як особа, яка не має зареєстрованого місця проживання у м. Одесі та Одеській області, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України за згодою позивачки Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні 28 січня 2012 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу метало-пластикових конструкцій з ФОП ОСОБА_3 на суму 17459 грн. (а.с. 22).

Відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виготовити та встановити ПВХ конструкції загальною площею 18,026 кв.м.

З пояснень позивачки слідує, що відповідно до усної домовленості із відповідачем ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 повідомила йому, що у зв'язку з пожежею у неї в квартирі (а.с. 59) необхідно замінити вікна, а також повідомила, що вона являється інвалідом дитинства 1-ї групи по зору (а.с. 35) та інвалідом 1-ї групи загального захворювання у зв'язку із цукровим діабетом та ампутацією ноги (а.с. 36), і тому грошей щоб відразу купити чи взяти товар у кредит вона не може. На що ФОП ОСОБА_3 відповів, що товар можна взяти не у кредит, а у розстрочку, так як на той час діяла відповідна акція.

Того ж дня продавець ФОП ОСОБА_3 відвіз покупця ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Кредит» де був укладений договір.

Судом встановлено, що 28 січня 2012 року між ТОВ «ОТП Кредит» (кредитор), ПАТ «ОТП Банк» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року (а.с. 23-29).

Предметом цього договору є надання з боку ТОВ «ОТП Кредит» кредиту в сумі 17459 грн. ОСОБА_2 строком на 20 місяців для придбання нею товару на суму 24459 грн. у продавця ФОП ОСОБА_4.

Сума першого внеску ОСОБА_2 складає 7000 грн. (п.1.1.), а кредитні кошти ТОВ «ОТП Кредит» у сумі 17459 перераховує на користь ФОП ОСОБА_4 в рахунок оплати товару (п. 1.2.2.).

За вказаним договором ПАТ «ОТП Банк» також видає ОСОБА_2 з наступним обслуговуванням міжнародну кредитну пластикову картку, а також оплачує на користь ПАТ «Страхова компанія «Кардіф» її послуги по страхуванню в рамках програми споживчого кредитування.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом дитинства 1-ї групи по зору та має потребу у постійному сторонньому догляді згідно довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 35).

Таким чином, позивачка, не могла прочитати дрібно написаний текст договору, про що повідомила представників ТОВ «ОТП Кредит», однак останні повідомили покупця про те, що за цим договором вони перерахують кошти на рахунок виконавця за договором купівлі-продажу та запевнили що процентна ставка щомісячних платежів незначна, але чомусь не повідомили, що за цим договором товар надається не в розстрочку, а в кредит.

Згідно графіку платежів (а.с. 31) ОСОБА_2 має повернути ТОВ «ОТП Кредит» 28424,73 грн.

ОСОБА_2 була впевнена, що відповідно до цього договору кошти перерахують на рахунок ФОП ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу на умовах розстрочки, однак в подальшому у себе вдома, змогла ознайомитися з умовами договору з ТОВ «ОТП Кредит» та зателефонувала відповідачу, ФОП ОСОБА_3, оскільки мала бажання розірвати договір, так як він був укладений не на умовах розстрочки, а є кредитною угодою, за яким позивачка не зможе розрахуватися, бо немає додаткового доходу окрім пенсії.

Судом також встановлено, що в якості продавця продукції, на придбання якої видавався кредит, у оспорюваному договорі про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року, взагалі вказана невідома особа - ФОП ОСОБА_4, з яким ОСОБА_2 жодних угод не укладала, ні про що не домовлялася, ніяких товарів у нього не замовляла, однак саме йому кредитор перерахував кредитні кошти за умовами договору.

Більш того, зазначений ФОП ОСОБА_4 видав 28 січня 2012 року товарний чек начебто про передачу товару та одержання коштів у сумі 7000 грн. (а.с. 32), хоча ОСОБА_2 першого внеску за ПВХ конструкції не робила.

В порушення положень п.1.3.3 договору ТОВ «ОТП Кредит» відмовило ОСОБА_2 у розірванні договору споживчого кредиту без пояснення причин.

В подальшому ТОВ «ОТП Кредит» за договором факторингу відступило право вимоги ТОВ «Росвенн Інвест Україна» (а.с. 99).

Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 частково виконав умови укладеного із ним договору, встановивши у квартирі позивачки частину ПВХ конструкції, однак, як вбачається з висновку будівельно-технічного експертного дослідження № ЕД-2-1-24/14 від 22.01.2014 року віконні конструкції та огороджувальні конструкції балкону не відповідають вимогам щодо їх якості, встановлені із істотним порушенням, деякі з них повністю не відкриваються, загальна площа встановлених конструкцій складає 14,641 кв.м, тобто є меншою порівняно із площею зазначеною у договорі - 18,026 кв.м (а.с. 72-75).

Витрати ОСОБА_2 на проведення експертного дослідження склали 800 грн. (а.с. 95) та є її збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Щодо договору, який був укладений 28 січня 2012 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, на виконання робіт з виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 6 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Стаття 8. Закону України «Про захист прав споживачів» визначає права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості.

Так, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Згідно п. 1.3 договору якість виробів має відповідати тхнічним умовам виконавця, нормам якості для даного виду виробів, однак з матеріалів справи вбачається порушення ФОП ОСОБА_3 даних умов договору.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

ОСОБА_2 пояснила суду, що вона неодноразово зверталася до ФОП ОСОБА_3 з проханням усунути недоліки товару та встановити товар у повному обсязі передбаченому договором, проте відповідач цього не зробив,

Згідно п. 3.2 договору виконавець зобов'язаний виконати та доставити товар в термін 30 робочих днів. Відповідно до п. 4.2 вищевказаного договору, у випадку невиконання виконавцем п. 3.2 він зобов'язаний виплатити неустойку в розмірі 0,1% від ціни товару за кожний день прострочки.

При викладених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо розірвання договору, що був укладений 28 січня 2012 року з ФОП ОСОБА_3, стягнення з цього відповідача пені у сумі 9060 грн., збитків у сумі 800 грн., оплачених за експертний висновок, є обґрунтованими та задовольняються судом

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.

Право ОСОБА_2 на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) передбачено статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок протиправної поведінки ФОП ОСОБА_3 та істотних недоліків поставленої ним продукції ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода. Позивачка перенесла певні моральні страждання, що позбавило її нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи роз'яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з порушенням її прав з боку відповідача ФОП ОСОБА_3, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на її користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто з відповідача 1200 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 внаслідок істотних вад зору не могла прочитати текст договору про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року, про що сповістила кредитора, та, підписуючи його, була впевнена, що підписує договір, який передбачає лише розстрочку платежу, однак була введена в оману відповідачем ТОВ «ОТП Кредит» щодо суті та предмету угоди шляхом замовчування та не повідомлення позивачки про істотні умови договору, перш за все щодо збільшення вартості кредиту з 17459 грн. до 28424,73 грн., відповідно до графіку платежів (а.с. 31), який при цьому позивачкою підписано не було.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину.

За таких обставин, суд визнає недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року, укладений між ТОВ «ОТП Кредит», ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 тільки в частині положень, що стосуються надання ТОВ «ОТП Кредит» ОСОБА_2 кредиту у сумі 17459 грн., оскільки в іншій його частині - щодо видачі з наступним обслуговуванням ПАТ «ОТП Банк» міжнародної кредитної пластикової картки, позов пред'явлено до неналежного відповідача і ПАТ «ОТП Банк» є третьою особою, а не відповідачем у справі.

Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з укладанням кредитного договору, який визнається судом недійсним із застосуванням ст. 230 ЦК, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на її користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто з ТОВ «ОТП Кредит» 1200 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору, судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням мінімальної ставки судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Розірвати договір, що був укладений 28 січня 2012 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, на виконання робіт з виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій.

Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит», публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 в частині положень, що стосуються надання ОСОБА_2 кредиту у сумі 17459 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню у сумі 9060 (дев'ять тисяч шістдесят) грн., збитки у сумі 800 (вісімсот) грн., 1200 (одну тисячу двісті) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 37166184) на користь ОСОБА_2 1200 (одну тисячу двісті) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь держави Україна судовий збір у сумі 210 (двісті десять) грн. 38 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 37166184) на користь держави Україна судовий збір у сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 02 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем та третіми особами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Суддя Петренко В. С.