Ухвала

від 06.08.2014 по справі 520/8704/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6913/14

Головуючий у першій інстанції Рева С. В.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Комаровської Н.В.

-Артеменко І.А.

при секретарі - Добряк Н.І.

з участю : ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 11 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_6 про визнання права власності на ? квартиру АДРЕСА_1 та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

28 лютого 2014 року позивач звернувся з позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що 10 липня 2008 р. дав в борг відповідачу 20 000 доларів США, які відповідач повинен був повернути 01 січня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання відповідач надав розписку, відповідно до якої у разі не виконання умов договору позики зобов'язується передати позивачу ? частину квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. Відповідач кошти не повернув , у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов. Також вважає, що неправомірними діями відповідача йому була завдана моральна шкода.

Відповідач позов визнав, вказуючи, що дійсно взяв в борг у позивача кошти , з приводу чого написав розписку, відповідно до якої в разі неповернення коштів зобов'язався передати у власність позивача ? частину квартири.

ОСОБА_6 позов не визнала з посиланням на те, що її колишній чоловік-відповідач по справі кошти не позивач. Вважає, що вказана розписка була складена після розірвання шлюбу з метою перешкоджання поділу майна подружжя в рівних частках .

Рішенням суду першої інстанції від 11 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики, правова конструкція якого не передбачає можливості визнання за позикодавцем права власності на майно боржника у разі виконання останнім умов договору щодо повернення предмету іпотеки.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як стверджує позивач 10 липня 2008 року ОСОБА_3 дав в борг ОСОБА_4 20 000 доларів США строком до 01 січня 2013 року для придбання квартири АДРЕСА_1. У разі порушення боргових зобов'язань ОСОБА_4 зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_1. З вказаного приводу сторонами була складена розписка, яка була підписана відповідачем. В строк встановлений розпискою відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просить визнати відповідно до розписки за ним право власності на ? частину вказаної квартири.

Суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 625, 1049 ЦК України вірно вказав, що між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини, за якими у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошеві кошти у такій самій сумі, а у позикодавця є право вимагати повернення йому саме суми позики з урахуванням мір відповідальності , передбачених ст. 625 ЦК України. Тому позивні вимоги про визнання права власності на частину спірної квартири, яка не була предметом позики, задоволенню не підлягають.

Також судова колегія звертає увагу, що спірна квартира, у тому числі і її частка, на яку претендує позивач, не є власністю відповідача, а тому в відповідності до ст. 321 ЦК України позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

Н.В.Комаровська

І.А. Артеменко