Ухвала

від 20.08.2014 по справі 520/8704/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6913/14

Головуючий у першій інстанції Рева С. В.

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Гончаренко В.М.

- Артеменко І.А.

при секретарі -Добряк Н.І.

з участю : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит»,за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Росвенн Інвест Україна» про розірвання договору від 28 січня 2012 року на виконання робіт та встановлення ПВХ конструкцій, визнання договору про надання споживчого кредиту від 28 січня 2012 року недійсним , стягнення пені в сумі 9060 грн., збитків в розмірі 800 грн. та моральної шкоди з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 та ТОВ «ОТП Кредит» в розмірі 120 000 грн. з кожного, -

ВСТАНОВИЛА:

09 липня 2013 року позивачка звернулась з зазначеним позовом, який уточнила у ході розгляду справи. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що 28 січня 2012 року вона уклала договір купівлі-продажу метало-пластикових конструкцій з ФОП ОСОБА_5 на суму 17459 грн. З метою розрахунку за виконані послуги вона домовилася з виконувачем робіт про розстрочку розрахунку. З вказаною метою відповідач її відвіз до банку.

З ТОВ «ОТП Кредит» був укладений на її думку договір розстрочки, але як їй стало відомо вона уклала з банком договір споживчого кредиту, при цьому їй не було повідомлено про розмір процентної ставки за користування кредитом. При детальнішому ознайомленні з договором кредиту вона узнала умови договору та зателефонувала відповідачу - ФОП ОСОБА_5 та представнику банку , оскільки мала бажання розірвати договір, так як він був укладений не на умовах розстрочки, а був звичайною кредитною угодою, за яким позивачка не зможе розрахуватися. Але банк відмовив в розірванні договору.

У зв'язку з цим позивачка відповідно до умов кредитного договору була змушена сплатити на користь банку 5800 гривень, що її поставило в край складне матеріальне становище. Банк до теперішнього часу вимагає погасити заборгованість по кредитному договору.

Надалі позивачка ще декілька разів намагалася розірвати договір, але так і не змогла цього зробити, після чого потрапила до лікарні, де була направлена на стаціонарне лікування.

Також зазначає, що послуги з виготовлення та установки металопластикових конструкції не відповідають вимогам якості.

Таким чином, позивачка вказує, що 28 січня 2012 року укладено два договори: договір купівлі-продажу метало-пластикових (ПВХ) конструкцій із ФОП ОСОБА_5 на суму 17459 грн. та договір про надання кредиту з ТОВ «ОТП Кредит» на суму 17459 грн. Відповідно до Додатку № 1 (графік платежів) до договору кредитування позивачка має сплатити кредитору 28424 грн. 73 коп. Крім того, ФОП ОСОБА_5 було перераховано в рахунок виконаних робіт 24459 грн., а за договором купівлі-продажу ця ціна є значно меншою та дорівнює 17459 грн. У кредитному договорі в якості продавця продукції вказана невідома їй особа - ФОП ОСОБА_6, з яким ОСОБА_3 договору не укладала.

Відповідачі у суді першої інстанції участі не брали.

Заочним рішенням суду першої інстанції від 06 червня 2014 року позов ОСОБА_3 - задоволений частково.

Розірваний договір, що був укладений 28 січня 2012 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, на виконання робіт з виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій.

Визнаний недійсним договір про надання споживчого кредиту № 1001044697 від 28 січня 2012 року, укладений між ТОВ«ОТП Кредит», ПАТ«ОТП Банк» та ОСОБА_3 в частині положень, що стосуються надання ОСОБА_3 кредиту у сумі 17459 грн.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пеню у сумі 9060 грн., збитки у сумі 800 грн., 1200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «ОТП Кредит» на користь ОСОБА_3 1200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь держави Україна судовий збір у сумі 210 (двісті десять) грн. 38 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Кредит» на користь держави Україна судовий збір у сумі 19 грн. 02 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов в частині стягнення моральної шкоди у повному обсязі шляхом стягнення з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ОТП Кредит» моральної шкоди з кожного по 120 000 грн. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як вбачається із змісту ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Судовою колегією встановлено, що позивачка є інвалідом дитинства 1-ї групи по зору та має потребу у постійному сторонньому догляді згідно довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 35).

ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу та монтажу метало-пластикових конструкцій площею 18,026 кв.м. з ФОП ОСОБА_5 на суму 17459 грн. (а.с. 22).

На пропозицію ФОП ОСОБА_5 позивачка з метою розстрочення виплати вартості вікон та роботи 28 січня 2008 року уклала з ТОВ «ОТП Кредит», ПАТ «ОТП Банк» договір про надання споживчого кредиту № 1001044697 , відповідно до умов якого банк надав кредит в сумі 17459 грн. строком на 20 місяців для придбання нею товару на суму 24459 грн. у продавця ФОП ОСОБА_6. Відповідно до умов кредитного договору згідно графіку платежів (а.с. 31) ОСОБА_3 має повернути ТОВ «ОТП Кредит» 28424,73 грн.

Суд першої інстанції розглядаючи справу прийшов до висновку, що у зв'язку з захворюванням та інвалідністю , позивачка не могла прочитати написаний текст кредитного договору, про що повідомила представників ТОВ «ОТП Кредит», однак останні повідомили покупця про те, що за цим договором вони перерахують кошти на рахунок виконавця за договором купівлі-продажу та запевнили, що процентна ставка щомісячних платежів незначна, та не повідомили, що за цим договором товар надається не в розстрочку, а в кредит.

При укладанні договору кредиту ОСОБА_3 вважала, що їй надається розстрочка на сплату вартості товару та послуг. Але зрозумівши , що вона уклала кредитний договір , по якому необхідно сплачувати проценти за користування грошима , вона вирішила відмовитися від договору, оскільки розуміла, що не зможе виконати його умови. Але банк на її пропозицію відмовив в розірванні кредитного договору.

ФОП ОСОБА_6 28 січня 2012 року видав товарний чек начебто про передачу товару та одержання коштів у сумі 7000 грн. (а.с. 32), хоча ОСОБА_3 першого внеску за ПВХ конструкції не робила.

В порушення положень п.1.3.3 договору ТОВ «ОТП Кредит» відмовило ОСОБА_3 у розірванні договору споживчого кредиту без пояснення причин.

В подальшому ТОВ «ОТП Кредит» за договором факторингу відступило право вимоги ТОВ «Росвенн Інвест Україна» (а.с. 99).

ФОП ОСОБА_5 частково виконав умови укладеного із ним договору, встановивши у квартирі позивачки частину ПВХ конструкції. Відповідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження № ЕД-2-1-24/14 від 22.01.2014 року віконні конструкції та огороджувальні конструкції балкону не відповідають вимогам щодо їх якості, встановлені із істотним порушенням, деякі з них повністю не відкриваються, загальна площа встановлених конструкцій складає 14,641 кв.м, тобто є меншою порівняно із площею зазначеною у договорі - 18,026 кв.м (а.с. 72-75).

Суд першої інстанції прийшовши до висновку, що ФОП ОСОБА_5 надав послуги неналежної якості та з порушенням ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» в відповідності до ст. 651 ЦК України розірвав договір від 28 січня 2012 року , укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, на виконання робіт з виготовлення та встановлення ПВХ конструкцій, та стягнув з виконавця робіт пеню у сумі 9060 грн., збитки у сумі 800 грн., оплачених за експертний висновок.

Суд першої інстанції визнаючи недійсним договір про надання споживчого кредиту від 28 січня 2012 року, укладений між позивачкою та банком, виходив з того, що він укладений з порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і підлягає визнанню недійсним в відповідності з ч.1 ст. 229 та ст. 230 ЦК України, оскільки позивачка вважала, що підписує договір про розстрочку платежу по договору про надання послуг.

Суд першої інстанції стягуючи моральну шкоду з ФОП ОСОБА_5 виходив з того, що неправомірні дії особи, яка надавала послуги, заключаються в істотних недоліках поставленої ним продукції. В зв'язку з вказаним позивачка перенесла певні моральні страждання, що позбавило її нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з порушенням її прав з боку відповідача ФОП ОСОБА_5, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд стягнув на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1200 грн.

Суд першої інстанції стягуючи з ТОВ «ОТП Кредит» на користь позивачки 1 200 грн. на відшкодування моральної шкоди вважав, що договір про надання кредитного договору був укладений з порушенням ст. 230 ЦК України, тобто є певні неправомірні дії з боку банку, який спричинив моральну шкоду.

Апелянт вказує , що суд неправомірно відмовив в задоволенні позивних вимог про стягнення моральної шкоди, які на її думку підлягають задоволенню у повному обсязі. З урахуванням того, що від відповідачів не поступило апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції , судова колегія в відповідності до ст. 303 ч.1 ЦПК України розглядає справу тільки в межах доводів апеляційної скарги. Апелянт вказує, що при ухваленні судом рішення в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди не було враховано, що за час суперечки з відповідачами вона стала інвалідом першої групи по загальному захворюванню, та їй ампутували частину ноги.

Судова колегія вважає, що вказані доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав. Так, встановлено, що до укладення оскаржених договорів позивачка була інвалідом першої групи по зору та хворіла на цукровий діабет 1 типу у тяжкий формі. Будь-яких доказів про те, що погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим позивачка стала інвалідом першої групи по загальному захворюванню та у неї була ампутована частини ноги, сталася з вини відповідачів - до суду не надано. Також не убачається причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та погіршення стану здоров'я позивачки. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги судова колегія бере до уваги , що наданими послугами не було пошкоджено здоров'я позивачки. В зв'язку з перерахованим судова колегія вважає , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

І.А. Артеменко

В.М. Гончаренко