Постанова

від 04.06.2014 по справі 20/5-10-453

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р.Справа № 20/5-10-453 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Лашина В.В.

(склад судової колегії сформований розпорядженням в.о. голови суду №246 від 20.05.2014р.)

при секретарі судового засідання Оксенюк О.М.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_1; ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ОК «ЖО «Цементник» - не з'явився;

від ТОВ «Цемент» - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 03 березня 2010 року

у справі №20/5-10-453

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання права власності

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 04.06.2014р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У січні 2010р. Обслуговуючий кооператив «Житлове об`єднання «Цементник» (надалі - позивач, ОК «ЖО «Цементник») звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» (надалі - відповідач, ТОВ «Цемент»), в якому просив суд визнати за ним право власності на будівлі гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ТОВ «Цемент», які постійно проживають у вищезазначених гуртожитках, що знаходяться на балансі ТОВ «Цемент», з метою підвищення життєвого рівня членів кооперативу та захисту їх майнових інтересів та соціальних прав, було створено ОК «ЖО «Цементник». З метою приватизації кімнат у зазначених гуртожитках мешканці неодноразово зверталися до керівництва ТОВ «Цемент», але їм було відмовлено у приватизації кімнат. Разом з тим, чинне законодавство надає можливість отримання кімнат у гуртожитках жильцями цих кімнат у власність.

З посиланням на норми ст.316, 317, 319, 328 ЦК України ОК «ЖО «Цементник» просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

01.03.2010р. ОК «ЖК «Цементник» подав суду першої інстанції уточнення позовної заяви, відповідно до яких просив суд визнати за ним право власності на будівлю гуртожитку, загальною площею 998,9кв.м, жилою площею 701,8кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та на будівлю гуртожитку, загальною площею 1397,8кв.м, жилою площею 711,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

01.03.2010р. ТОВ «Цементник» подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що позовні вимоги ОК «ЖК «Цементник» визнає у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволено, визнано за ОК «Житлове об'єднання «Цементник» право власності на:

- будівлю гуртожитку, загальною площею 998,9кв.м., жилою площею 701,8кв.м., що розташована за адресою:АДРЕСА_1;

- будівлю гуртожитку, загальною площею 1397,8кв.м, жилою площею 711,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

Рішення суду вмотивовано посиланням на норми ст.ст.2-4 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст.ст. 15, 316,317,318,319,181,182 ЦК України, та тим, що 01.07.2001р. на підставі договору купівлі-продажу №01/07, укладеного між ДП „П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ" та ТОВ «Цемент», відповідачем було придбано за компенсацію сукупні валові активи, які перелічені у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору. До складу майна, що перелічено у вказаному Додатку №1, увійшли також будівлі гуртожитків за адресою: АДРЕСА_1 та НОМЕР_1. Усе зазначене у Додатку майно було передано ТОВ «Цемент» на підставі акту приймання-передачі сукупних валових активів від 02.07.2001р. Відповідач прийняв майно на свій баланс; 27.12.2004р. ТОВ «Цемент» був виданий технічний паспорт на спірні гуртожитки станом на 05.02.1998р. Згідно відомостей, наданих КП «ОМБТІ та РОН» 15.02.2010р, станом на 13.02.2010р. в КП «ОМБТІ та РОН» по АДРЕСА_2 об'єкти нерухомості не зареєстровані.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено, що фактично гуртожитки за адресою: АДРЕСА_1 таНОМЕР_1 знаходяться у користуванні членів ОК «ЖО «Цементник», ТОВ «Цемент» визнало позов та його дії не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а навпаки спрямовані на захист майнових інтересів членів ОК «ЖО «Цементник», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

30.12.2013р. ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2010р., в якій просила залучити її до участі у справі; скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання про поворот виконання судового рішення, де визначити недійсним запис КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на нерухоме майно: гуртожитки по АДРЕСА_2 за ОК «ЖО «Цементник».

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, в кімнату вселилася за згодою адміністрації ТОВ «Цемент», з нею був укладений договір найму, вона постійно сплачувала комунальні послуги особі, на балансі якої знаходився будинок. З урахуванням того, що вона постійно проживає у вищезазначеній квартирі, вона має право подальшого користування цим приміщенням, реєстрації місця проживання та приватизації приміщення. Проте у грудні 2013р. скаржниці стало відомо про існування рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. по даній справі у зв'язку із зверненням ОСОБА_3 до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом про її виселення.

Оскаржене рішення місцевого господарського суду від 03.03.2010р. зачіпає інтереси ОСОБА_1, її права та обов'язки та прийнято з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не міститься жодної прямої підстави (як доказової, так і правової) для визнання права власності;

- у відповідності до норм ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Як вбачається із змісту оскарженого рішення, відповідач не був власником гуртожитків (лише балансоутримувачем), право власності на гуртожиток не було зареєстровано, а тому він не мав права відчужувати гуртожиток.

- не підтверджена доказами обставина, що ОК «ЖО «Цементник» фактично користувався спірними будівлями, кооператив утворений у січні 2010р. та у січні 2010р. звернувся до суду з позовом. Таким чином, позивач навіть теоретично не міг фактично користуватись спірними будівлями, а отже не спорудив, не придбав спірну будівлю, а тому ОК «ЖО «Цементник» немає підстав для набуття права власності на гуртожитки;

- суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОК «ЖО «Цементник» про визнання права власності на гуртожитки, не прийняв до уваги вимогу п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яким встановлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.01.2014р. відновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято скаргу до провадження та призначено її до розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. (головуючий суддя Жеков В.І., судді Бойко Л.І., Величко Т.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. по справі №20/5-10-453 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. скасовано; справу №20/5-10-453 направлено до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014р. прийнято справу №20/5-10-453 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2014р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.05.2014р. задоволено заяву судді Жекова В.І. про самовідвід по справі №20/5-10-453; прийнято самовідвід судді Жекова В.І. по даній справі.

Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №246 від 20.05.2014р. визначений наступний склад колегії суддів для розгляду справи №20/5-10-453: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Лашин В.В.

Ухвалою від 21.05.2014р. справу №20/5-10-453 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Лашин В.В.; призначено до розгляду в судовому засіданні; зобов'язано ОК «ЖО «Цементник» у строк до 04.06.2014р. надати суду : читаєму завірену копію акту прийому-передачі валових активів від 02.07.2001р. з додатком (переліком майна); докази ідентичності місцезнаходження об'єкту купівлі продажу за договором від 02.07.2001р. (цілісний майновий комплекс по вул.Хуторська,70) місцезнаходженню спірних гуртожитків (АДРЕСА_2) ; завірену копію мирової угоди у справі №17-2-18-3/2714 від 11.05.2000р.; докази приймання спірних гуртожитків у володіння ОК «ЖО «Цементник»; підтверджені відомості щодо кола осіб, що мешкають у гуртожитках по АДРЕСА_2 завірені копії документів, якими підтверджуються право цих осіб на проживання в гуртожитках (договори оренди, тощо).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.06.2014р. ОСОБА_1 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В засіданні апеляційного господарського суду ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

В засіданні апеляційного господарського суду розглянуто та відхилено клопотання скаржниці про залучення до участі у справі №20/5-10-453 Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради з підстав необґрунтованості, яким чином рішення суду може вплинути на права та обов'язки цих осіб щодо однієї з сторін спору , як то вимагається приписами ч.1 ст.27 ГПК України. При цьому обставина звернення мешканців гуртожитку по АДРЕСА_2 та включення цього питання до порядку денного засідання постійної комісії по забезпеченню реалізації житлових прав громадян не є в процесуальному сенсі підставою для застосування судом апеляційної інстанції положення ч.1 ст.27 ГПК України.

ОК «ЖО «Цементник» та ТОВ «Цемент» своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили. Позивач вимоги ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. станом на 04.06.2014р. не виконав.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржниці та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.01.2010р. ОК «ЖО «Цементник» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Цемент», в якому просив суд визнати за ним право власності на будівлі гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2004р. між ТОВ «Цемент» (Завод) та ОСОБА_1 (Наймач) був укладений договір, відповідно до п.1 якого Завод виділив Наймачу для проживання кімнату НОМЕР_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 (копія договору наявна в матеріалах справи - т.1 а.с.101).

Згідно із п.5 Договору Наймач користується кімнатою у гуртожитку за призначенням та сплачує Заводу ціну відповідно до нарахування щомісячно на підставі діючих ставок, затверджених та прийнятих до виконання правительством.

Відповідно до п.п. 11,12 Договору від 01.03.2004р., він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання. Якщо жодна зі сторін не вимагає припинення Договору за 30 днів до кінця поточного року, цей Договір вважається пролонгованим автоматично на наступний календарний рік.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 з 2004 року мешкає у кімнаті НОМЕР_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується поясненнями скаржниці , копіями квитанцій про сплату комунальних послуг (т.1 а.с.102-111, т.2 а.с.8-17), копією акту від 30.07.2013р. про підключення Абонента за Абонентським договором №73916 від 25.07.2013р., укладеним між ОСОБА_1 та ПрАТ «ДАТАГРУП» про надання послуг з доступу до мережі Інтернет. (т.2 а.с.18).

Відповідно до ст.27 ГПК України (в редакції, чинній станом на березень 2010р.) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 на час прийняття господарським судом Одеської області оскарженого рішення (яким, у тому числі, визнано за ОК «ЖО «Цементник» право власності на будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ) мешкала в кімнаті НОМЕР_2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, мала намір приватизувати приміщення.

Незважаючи на цю обставину, місцевий господарський суд під час розгляду справи не з'ясував вищезазначеної обставини та не залучив до участі у справі №20/5-10-453 ОСОБА_1, хоча рішення по цій справі зачіпає її права, як особи, яка мешкає у гуртожитку по АДРЕСА_2 про що Вищий господарський суд зазначив в постанові по даній справі, скасувавши ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. про припинення апеляційного провадження, у своїй постанові від 19.03.2014р. зазначив, що при винесенні ухвали про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Одеським апеляційним господарським судом не було враховано існування права на приватизацію у осіб, які проживають в гуртожитках, згідно з законодавством України, наявність договорів оренди приміщень в цих гуртожитках, укладених ТОВ «Цемент» з іншими особами, яких взагалі не було залучено до участі у справі, і, відповідно, не встановлено повне коло таких осіб, права яких можуть бути порушені, обставини, зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, та не було надано оцінки факту подачі апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі та стосовно якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, що призвело до порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.80 ГПК України.

З огляду на наведене, рішення місцевого господарського суду від 03.03.2010р. підлягає скасуванню.

Також суд касаційної інстанції у своїй постанові від 02.04.2014р. вказав, що при розгляді апеляційної скарги по суті суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На виконання вказівки Вищого господарського суду України, Одеський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 21.05.2014р. зобов'язав ОК «ЖО «Цементник» у строк до 04.06.2014р. надати суду: читаєму завірену копію акту прийому-передачі валових активів від 02.07.2001р. з додатком (переліком майна); докази ідентичності місцезнаходження об'єкту купівлі продажу за договором від 02.07.2001р. (цілісний майновий комплекс по вул.Хуторській,70) місцезнаходженню спірних гуртожитків (АДРЕСА_2); завірену копію мирової угоди у справі №17-2-18-3/2714 від 11.05.2000р.; докази приймання спірних гуртожитків у володіння ОК «ЖО «Цементник»; підтверджені відомості щодо кола осіб, що мешкають у гуртожитках по АДРЕСА_2; завірені копії документів, якими підтверджуються право цих осіб на проживання в гуртожитках (договори оренди, тощо).

Проте станом на 04.06.2014р. зазначені в ухвалі суду від 21.05.2014р. докази позивачем не надані, незважаючи на те, що копія ухвали від 21.05.2014р. була отримана ОК «ЖО «Цементник» 29.05.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Крім того, ОК «ЖО «Цементник» не направив свого представника в засідання суду апеляційної інстанції та не повідомив суд апеляційної інстанції про причини невиконання ухвали суду від 21.05.2014р.

Згідно із ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами. Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог. Припис зазначеного пункту частини першої статті 81 ГПК може застосовуватися на загальних підставах і в здійсненні перегляду справ в апеляційній і в касаційній інстанціях (щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг).

Витребувані апеляційним господарським судом документи ухвалою від 21.05.2014р. з урахуванням вказівок, що їх надано Вищим господарським судом України в постанові від 02.04.2014р., є дійсно необхідними для вирішення спору по суті, оскільки за їх відсутності неможливо:

- перевірити наявність у ТОВ «Цемент» права розпорядження майном (спірними гуртожитками) шляхом передачі їх ОК «ЖО «Цементник» у володіння;

- з'ясувати сам факт передачі спірних гуртожитків у володіння ОК «ЖО «Цементник»;

- ідентифікувати спірні гуртожитки як гуртожитки №1,№2, що знаходились за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська,70 та увійшли до складу валових активів, переданих ТОВ «Цемент» згідно договору від 02.01.2001р. (спірні гуртожитки знаходяться за іншими адресами - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2);

- виконати вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 02.04.2014р. щодо з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін спору, визначення повного кола осіб та правовий статус учасників цієї справи, з врахуванням того, що суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність залучення до участі у справі інших осіб, які мешкають у спірних гуртожитках.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 21.05.2014р. щодо надання суду низки документів, які дійсно необхідні для вирішення спору, неможливості у зв'язку з цим вирішити спір по суті, неповідомлення позивачем причин ненадання витребуваних документів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити позов ОК «ЖО «Цементник» без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ПК України.

Витрати із сплати судового збору за подання позову згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50грн. за подання апеляційної скарги покладаються на ОК «ЖО «Цементник» з їх відшкодуванням ОСОБА_1

Щодо вимоги здійснити поворот виконання рішення від 03.03.2010р. шляхом визнання недійсним запису КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію за ОК «ЖО «Цементник» права власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_2 та покладення виконання на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо не приведені у виконання рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Відповідно до абз.2 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» питання повороту виконання рішення за ст.122 ГПК України розглядається судом, який постановив рішення та видав виконавчий документ.

В даній справі наказ на виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. не видавався.

Отже на думку судової колегії, вимоги визнати недійсним реєстраційний запис КП «ОМБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на гуртожиток по АДРЕСА_2 за ОК «ЖО «Цементник» з покладанням виконання на Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції не можуть розглядатись в порядку ст.122 ГПК України та є предметом окремого позову, що має розглядатись судом належної юрисдикції.

Керуючись п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03 березня 2010р. скасувати.

Позов Обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник» залишити без розгляду.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник» на користь ОСОБА_1 573,50грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10. 06 .2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Лашин В.В.