КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2014 р. Справа№ 925/1986/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 24.12.2013р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О.
на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2014 р.
у справі № 925/1986/13 (суддя: Грачов В.М.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О.
до Приватного підприємства "Інтеркос плюс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_5
про витребування майна із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О. (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Інтеркос плюс" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_5 (далі - третя особа) про витребування з незаконного володіння відповідача та передання позивачу нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1.
В судовому засіданні першої інстанції представник позивача подав письмове клопотання вх. № 2411 від 30.01.2014 р., в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в якому просив суд при винесенні рішення у даній справі вийти за межі позовних вимог і визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.02.2009 р. у реєстраційний № 504, укладений між третьою особою ОСОБА_5 і відповідачем, з мотивів укладення його представником відповідача з перевищенням своїх повноважень, на безоплатній основі
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О. звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2014р. у справі №925/1986/13 та прийняти нове рішення, яким витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Інтеркос плюс» та передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає про необґрунтованість доводів суду першої інстанції про те, що відповідач не знав та не міг знати про допущені порушення під час продажу банкрутом свого майна.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.04.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екожитлосервіс" було прийнято до провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2014р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О. - задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний № 772, зареєстрованого в Золотоніському виробничому відділку КП "ЧООБТІ" 21.03.2005 р., номер витягу 6788554, реєстраційний номер 1723161, номер запису 744 в книзі 3, ОСОБА_3 купив нежиле приміщення , розташоване в АДРЕСА_1.
23.10.2008 р. постановою Господарського суду Черкаської області у справі № 14/2181 позивача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гаврильченка В.М., припинено повноваження фізичної особи підприємця ОСОБА_3 щодо вчинення юридичних дій по управлінню та розпорядженню його майном, зобов'язано його протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи банкрута його ліквідатору, скасовано арешт на майно банкрута та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.
06.11.2008 р. позивачем в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Гаврильченка В.М., що діяв на підставі постанови Господарського суду Черкаської області від 23.10.2008 р., як продавцем, та ОСОБА_5- третьою особою, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, за умовами п. 1. якого позивач через представника продав, а ОСОБА_5 купив належне продавцю на праві приватної власності нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - спірне майно), розташоване на земельній ділянці, яка належить Новодмитрівській сільській раді. Договір посвідчений нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_7 06.11.2008 р., зареєстрований у реєстрі за № 7349 .
17.02.2009 р. третьою особою ОСОБА_5, як продавцем, та відповідачем - приватним підприємством "Інтеркос плюс" в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора Побиванця О.В., як покупця, укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, за умовами п. 1. якого продавець ОСОБА_5 продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці, яка належить Новодмитрівській сільській раді. Договір посвідчений нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_7 17.02.2009 р., зареєстрований у реєстрі за № 504. При посвідченні договору нотаріусом перевірено особи представників сторін договору, їх право - і дієздатність.
17.03.2009 р. Золотонісьським виробничим відділком комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.02.2009 р. реєстраційний № 504, за відповідачем - приватним підприємством "Інтеркос плюс" зареєстровано право приватної власності на вищезазначений об'єкт з видачею витягу реєстраційний № 22189777 серія ССО № 544614 (а.с. 62).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011 р. у справі № 18/10/14/2181 (про визнання банкрутом позивача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3) визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 06.11.2008 р., укладений між ліквідатором Гаврильченком В.М., що діяв від імені приватного підприємця ОСОБА_3, та ОСОБА_5 з підстав порушення при його укладанні вимог ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо продажу майна у процедурі банкрутства, зокрема: відсутності доказів оголошення в засобах масової інформації про порядок продажу майна банкрута; склад, умови та строки придбання майна не було належним чином погоджено з комітетом кредиторів. Ухвала набрала законної сили з моменту прийняття.
Зазначений факт, встановлений судовими рішеннями господарського суду, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує доведення знову.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.02.2013 р. у справі № 2306/3570/12 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в особі ліквідатора Білика О.А. до ОСОБА_5, КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", приватного підприємства "Інтеркос плюс" про застосування наслідків недійсності правочину (повернення майна, переданого за недійсним правочином), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20.03.2013 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області у справі № 18/10/14/2181 (про визнання банкрутом позивача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3) від 30.05.2013 р. було припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Білика О.А., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Артеменка О.О., а від 17.12.2013 р. - продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Артеменка О.О. на 6 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень третьої особи - ОСОБА_5, останній підтвердив відплатність придбання спірного майна за договорами купівлі продажу від 06.11.2008р. та 17.02.2009 року та добросовісність намірів сторін цих договорів щодо набуття цього майна.
Із Статуту відповідача - приватного підприємства "Інтеркос плюс", свідоцтва про його державну реєстрацію, довідок з ЄДРПОУ і витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що державна реєстрація відповідача з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи проведена 29.10.2007 року, засновниками підприємства є ОСОБА_11 і ОСОБА_12, з 10.07.2008 року (дати реєстрації змін) - ОСОБА_11, керівником підприємства є ОСОБА_5 (а.с. 23-30, 31, 32-34, 45-52, 53, 54-57).
За наказом директора приватного підприємства "Інтеркос плюс" ОСОБА_5 від 03.02.2009 р. № 1-К, на період відпустки ОСОБА_5 з 03 по 17.02.2009 року виконуючим обов'язки директора з правом підпису було призначено Побиванця О.В., рішенням засновника ОСОБА_11 від 12.02.2009 року Побиванцю О.В. було доручено підписати угоду про придбання для потреб підприємства спірного нежитлового приміщення (а.с. 176, 176 зворот).
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії СА № 473390 від 16.01.2014 р. вбачається, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проведена 17.09.1998 року, з 04.11.2008 року перебуває у стадії припинення за судовим рішенням про банкрутство (а.с. 71-72).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що предметом даного спору є вимоги про витребування, на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, з незаконного володіння відповідача та передачу позивачу нежилого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 з тих мотивів, що відповідач не є добросовісним набувачем цього майна.
Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника зазначеного майна. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.03.2011 р. у справі № 3-17гс11 і доведена до застосування судами у "Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за 2010-2011 роки." від 01.02.2012 р.
Частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Інтеркос плюс» є пов'язаною з банкрутом (ФОН ОСОБА_3) особою.
Згідно Статуту ПП «Інтеркос плюс» засновником Приватного підприємства «Інтеркос плюс» с син ОСОБА_3 - ОСОБА_11.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.
Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. 3 статуту ПП «Інтеркос плюс» органами управління є засновник та директор.
Тобто, банкрут ФОП ОСОБА_3 є пов'язаною особою із ПП «Інтеркос плюс» через засновника - свого сина, і за допомогою цього спірне майно було виведене з ліквідаційної маси.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження суду першої інстанції,що відповідач не знав та не міг знати про допущені порушення під час продажу банкрутом свого майна, оскільки ОСОБА_5 зобов'язаний був про них знати як безпідставний набувач майна (сторона по договору купівлі-продажу від 06.11.2008р.), а ПП Інтеркос Плюс» зобов'язаний був знати в силу того, що ОСОБА_5, був його директором, єдиним засновником ПП «Інтеркос Плюс» був син банкрута - ОСОБА_11
Крім того, Київський апеляційний господарський суд щодо недобросовісності набуття спірного майна відзначає, що відповідно до п. 6.2 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/98 Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавств, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 3.4 Постанови правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.
Відповідно до п. 3.5 вищевказаної постанови у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.
Як вбачається з матеріалів справи, надані відповідачем касові ордера від 17.02.209р. на суму 70,0 грн. та від 18.02.209р. на суму 7850,0 грн. (а.с. 57) не містять посилань на прізвища та імена посадових осіб, які видали кошти. Написання лише назви та коду підприємства не свідчить про те, що кошти видавались саме від Приватного підприємства «Інтеркос плюс».
Крім того, у наданих касових ордерах відсутній запис про найменуваня, номер, дату, місце видачі документа, який засвідчує особу отримувача.
Тобто, надані відповідачем документи не відповідають вимогам законодавства України, а тому не можуть бути прийняті в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, як належний доказ.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо добросовісності набувача та неправомірно відмовив в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2011р. у справі №18/10/14/2181 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (пилорама) від 06.11.2008р., укладений між Гаврильченком В.М., який діяв від імені ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_5 (заява про визнання договору недійсним була подана до суду 20.01.2011р. (а.с. 185)).
Тобто, з моменту визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.11.2008р., а саме з 30.11.2011р. відраховується строк позовної давності, так як саме з цього часу було підтверджено порушення права позивача на володіння своїм нерухомим майном.
Таким чином, оцінивши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, заперечення на неї позивача в сукупності з встановленими обставинами справи, з врахуванням вимог законодавства, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду Черкаської області підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі..
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2014р. у справі №925/1986/13 - скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Інтеркос плюс» та передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 нежиле приміщення, що знаходиться знаходиться в АДРЕСА_1.
Стягнути з Приватного підприємства "Інтеркос плюс" (19736, Черкаська область, Золотоніський район, вул. Леніна, 1 с. Коробівка, код ЄДРПОУ 35052272) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1,, АДРЕСА_2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1720,50 грн. (тисячу сімсот двадцять гривен 50 копійок) судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Інтеркос плюс" (19736, Черкаська область, Золотоніський район, вул. Леніна, 1 с. Коробівка, код ЄДРПОУ 35052272) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Артеменка О.О. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1,, АДРЕСА_2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 860,50 грн. (вісімсот шістдесят гривен 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.
5. Матеріали справи №925/1986/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді К.В. Тарасенко
А.І. Тищенко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2014 |
Оприлюднено | 11.06.2014 |
Номер документу | 39123306 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Сулім В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні