Рішення

від 05.06.2014 по справі 907/669/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.2014 року Справа № 907/669/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." м.Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" с. Минай, Ужгородського району

про стягнення 241 549,1 грн. грн. (позовні вимоги викладено з урахуванням поданої заявником заяви в порядку ст. 22 ГПК України),

Суддя господарського суду -Кривка В.П.

За участю представників:

від позивача: - Тертиченко В.І. - директор;

від відповідача: - Стецяк Т.І., представник по довіреності від 26.10.2013р.;

Жгута А.Б., представник по довіреності від 17.02.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „І.В." м. Ужгород заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" с. Минай, Ужгородського району про стягнення 241 549,1 грн. (позовні вимоги викладено з урахуванням поданої заявником заяви в порядку ст. 22 ГПК України).

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що між ТОВ „І.В." та ТОВ „Фрале" 01.10.2008р. укладено договір оренди №1 з додатком №1 від 27.07.2011р. з терміном дії до 01.09.2012р., який не припинив свою дію в силу дії правила, передбаченого 764 ЦК України , оскільки відповідач в установленому порядку не передав орендовані приміщення і продовжував користуватися орендованими приміщеннями, тому такий договір вважається продовженим на такий самий строк. Однак відповідач припинив проводити орендну плату і допустив заборгованість з орендних платежів за період жовтень 2012р. - квітень 2013р.(включно) на загальну суму 241 549,1 грн. та суму 16 685,26 грн. боргу за послуги по утриманню приміщень. Покликаючись на умови договору та закону позивачка просила розірвати даний договір оренди та стягнути з відповідача 241 549,1 грн. заборгованості з орендних платежів, а також суму 16 685,26 грн. боргу за послуги по утриманню приміщень.

Дана справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013 року позов було задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" (м. Минай, вул. Українська, 70 код 35335687) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." (м. Ужгород, вул. Минайська, 15/32 код 22102422) суму 241 549,1 грн. заборгованості по орендній платі та суму 4 830, 98 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті вимог у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року зазначене рішення було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 року скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 21.08.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року, в частині позовних вимог про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 241 549,10 грн. та направлено справу в цій частині до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд. При цьому рішення та постанову щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за послуги з утримання приміщень у розмірі 16 685,26 грн. залишено в силі.

На підставі автоматичного розподілу дану справу було передано на розгляд судді Кадар Й.Й. Надалі у зв'язку з перебуванням судді Кадар Й.Й. у щорічній відпустці на підставі повторного автоматичного розподілу справу №907/669/13 передано на розгляд судді Кривка В.П.

До початку розгляду справи по суті з урахуванням обставин встановлених та зазначених у своїй постанові Вищим господарським судом України по даній справі, позивачка в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги уточнила та змінила, і просить суд стягнути з відповідача суму 241 549,10 грн. за оренду приміщень, при цьому покликається на положення ст.ст. 785, 795 ЦК України, решту вимог просить не розглядати, про що подала відповідні письмові заяви - в матеріалах справи (а.с. 53-56, Т-2). За таких обставин, суд розглядає уточнені, змінені позовні вимоги.

У судових засіданнях 07.05.2014 року та 21.05.2014 року судом оголошувались перерви за клопотанням сторін відповідно до ст. 77 ГПК України для представлення сторонами додаткових пояснень та матеріалів у підтвердження своїх вимог та заперечень по суті спору.

В ході судового розгляду позивач заявлені вимоги підтримала. Зокрема вказала, що дійсно була присутня в кінці вересня 2012 року при вивозі відповідачем свого обладнання з орендованих приміщень, і надалі нею було отримано узгоджений відповідачем акт прийому передачі орендованого майна, проте відмовилась від його підписання, оскільки вважала, що відповідач продовжував користуватися орендованим майном і після закінчення його терміну, тому згідно положень ст. 764 ЦК України договірні орендні відносини між сторонами поновилися на строк який був раніше встановлений договором. Крім цього, свою відмову від прийняття об'єкта оренди мотивувала, що ніякої комісійної передачі об'єкту оренди не відбувалося, об'єкт оренди за час його користування відповідачем прийшов до неналежного стану: не прибране сміття, розбите скло в окремих віконних рамах, (не замінене), тощо. Також в ході судового розгляду позивачка зазначила, що з огляду на звільнення відповідачем охоронців - приблизно з грудня 2012 року оплату за охорону об'єкта оренди проводилась ТОВ „І.В.".

Представники відповідача проти позову категорично заперечили, про що подали додаткові письмові пояснення по суті спору. Зокрема вказали, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та такими, що спростовуються дійсними обставинами та наявними матеріалами справи. При цьому відповідач вважає, що орендодавець умисно не підписував акт приймання-передачі приміщення, чим створив ситуацію, при якій орендар не міг повернути орендодавцю орендоване приміщення в установленому порядку, з метою отримання подальшої плати за оренду майна, яке вибуло з користування та володіння наймача. Так, відповідач стверджує, що починаючи з кінця вересня 2012 року, у зв'язку з припиненням дії договору оренди неодноразово намагався передати об'єкт оренди, згідно акту прийому передачі, проте позивач з тих чи інших причин відмовлявся від підписання такого акту, в підтвердження чого покликається на долучену до матеріалів справи письмове листування сторін з даного приводу. Неодноразово закладались відповідачем до позивача вимоги підписати та прийняти орендоване майно і в судовому порядку (господарські справи №5008/1147/2012, №907/1098/13). Водночас також зазначає та наголошує, що об'єкт оренди був повністю звільнений та вибув з володіння та користування ТОВ „Фрале" ще в кінці вересня 2012 року, тобто після припинення терміну дії договору, про що заявниці було достеменно відомо, оскільки звільнення приміщень мало місце за її присутності. У підтвердження своїх доводів та вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи ряд документів.

Під час розгляду даної справи за клопотанням сторін судом оглянуто матеріали господарських справ : №5008/1147/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." про зобов'язання вчинити дію - прийняти орендоване майно, визнання недійсним (скасувати) додатку №1 від 27.07.2011 року до договору оренди та № 907/1098/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." про зобов'язання засвідчити підписом директора та печаткою підприємства акт прийому-передачі від 01.10.2012 та про визнання припиненим договору оренди №1 від 01.10.2008.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

суд встановив:

01.10.2007р. між ТОВ «Фрале» та ТОВ „І.В." було укладено договір оренди нерухомого майна (а.с. 13-16, Т-1). Згідно з даним договором, ТОВ "Фрале" (орендар) отримав від ТОВ „І.В." (орендодавця) у строкове оплатне користування майно - приміщення взуттєвого комплексу, яке складається з літери „А" площею 728,9 кв.м. та розташоване по вул. Мала, 107 в с. Есень, Ужгородського району. Факт передачі нерухомого майна орендарю у користування за наведеним договором підтверджено Актом приймання-передачі від 01.10.2007р., який здійснено відповідно до обумовленого договором порядку (п.2.1. Договору) у простій формі, шляхом його підписання уповноваженими представниками (а.с. 17, Т-1).

Надалі, після закінчення строку дії договору оренди від 01.10.2007р. позивач та відповідач, на той же предмет оренди, уклали новий договір оренди №1 від 01.10.2008р. (а.с.18-21) з терміном дії до 01.09.2011р., який Додатком до договору №1 від 27.07.2011р. було продовжено на один рік до 01.09.2012р. (а.с. 24, Т-1). Передача майна за договором оренди №1 від 01.10.2008р. також оформлено Актом приймання - передачі від 01.10.2008р. у простій формі, шляхом його підписання уповноваженими представниками (а.с.22, Т-1).

Матеріалами справи доведено, що до закінчення терміну дії договору позивач висловив свої заперечення проти поновлення договору на новий строк, що виразилося у його поведінці, вчиненій ним в активній однозначній формі, доведеній до відповідача шляхом надіслання листа від 14.08.2012р. №1/08, де зазначено про закінчення терміну дії договору 01.09.2012р. та проведення у зв'язку з цим інвентаризації майна (а.с.26, Т-1).

За таких обставин, виходячи з положень ст.ст. 284, 291 ГК України, ст.ст. 764 ЦК України вищезазначений договір оренди припинив свою дію з 01.09.2012 року . На аналогічні правові позиції вказано у своїй постанові і Вищим господарським судом України з розгляду даної справи (а.с. 207-210, Т-1).

За умовами пунктів 2.3., 2.4., 7.4 договору оренди №1 від 01.10.2008р., після припинення між сторонами орендних правовідносин відповідач зобов'язаний протягом трьох календарний днів повернути позивачу об'єкт оренди, який вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; об'єкт оренди вважається фактично переданим позивачу з моменту підписання акту прийому-передачі.

У ході судового розгляду відповідач наголошує, що об'єкт оренди був повністю звільнений та вибув з володіння та користування ТОВ „Фрале" ще в кінці вересня 2012 року, тобто після припинення терміну дії договору, про що заявниці було достеменно відомо, оскільки звільнення приміщень мало місце за її присутності. У підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи ряд документів, зокрема:

- наказ директора ТОВ „Фрале" №7/1-К від 28.06.2012 року про попередження про заплановане вивільнення працівників з 30.08.2012 року у зв'язку зі скороченням штату (а.с. 157-158, Т-1);

- наказ директора ТОВ „Фрале" №27-К від 31.08.2012 року про звільнення працівників (а.с. 159, Т-1);

- лист - звернення до ПАТ Закарпаттяобленерго №195 від 12.09.2012 року про дострокове розірвання договору №Р06/14-0494 від 09.12.2008 року на постачання електроенергії на об'єкт оренди з 01.10.2012 року, з огляду на припинення орендних відносин приміщень позивача, проведення у зв'язку з цим звірки взаєморозрахунків з ПАТ та повернення енергопостачальною компанією ТОВ „Фрале" передоплати (а.с. 155-156, Т-1, а.с. 73-84, Т-2);

- лист - звернення до ПАТ „Укртелеком" №201 від 21.09.2012 року про розірвання договору на користування телефонним зв'язком у зв'язку з закінченням дії оренди приміщень по вул. Мала 107, с. Єсень, Ужгородського району (а.с. 72, Т-2);

- довідку ТОВ „Єлена 2008" №18 від 24.10.2013 року про те, що ТОВ „Фрале" 26.09.2012 року перемістило все власне обладнання для повного технологічного циклу виробництва взуття, а також сировину та готову продукцію в приміщення ТОВ „Єлена 2008", що розташовані в с. Пийтерфолово, Виноградівського району (а.с. 153, Т-1);

- довідку сільського голови с. Есень, Ужгородського району №256 від 28.10.2013 року про те, що ТОВ „Фрале" 26.09.2012 року вивезло власне обладнання та сировину з вул. Мала 107, с. Єсень, Ужгородського району (а.с. 154, Т-1).

При цьому, також подали нотаріально засвідчені пояснення колишніх працівників ТОВ, які підтверджують, що вивезення обладнання 26.09.2012 року мало місце в присутності орендодавця, і що після звільнення орендованих приміщень ключі від колишнього взуттєвого комплексу було передані охоронцю, який постійно охороняє даний об'єкт (а.с. 61-62, Т-2).

Відповідач стверджує, що починаючи з кінця вересня 2012 року, у зв'язку з припиненням дії договору оренди неодноразово намагався передати об'єкт оренди, згідно акту прийому передачі, проте позивач з тих чи інших причин відмовлявся від підписання такого акту, в підтвердження чого покликається на долучене до матеріалів справи письмове листування сторін з даного приводу. Неодноразово закладались відповідачем до позивача вимоги підписати та прийняти орендоване майно і в судовому порядку (господарські справи №5008/1147/2012, №907/1098/13).

В ході судового розгляду представник позивача вищезазначені обставини в установленому порядку не спростовувала та не заперечувала, зокрема вказала, що дійсно була присутня в кінці вересня 2012 року при вивозі відповідачем свого обладнання з орендованих приміщень, і надалі нею було отримано узгоджений відповідачем акт прийому передачі орендованого майна (а.с. 27, Т-1), проте відмовилась від його підписання (лист позивачки від 10.10.2012 року, а.с. 28, Т-1), оскільки вважала, що відповідач продовжував користуватися орендованим майном і після закінчення його терміну, тому згідно положень ст. 764 ЦК України договірні орендні відносини між сторонами поновилися на строк який був раніше встановлений договором. Крім цього, свою відмову від прийняття об'єкта оренди мотивувала, що ніякої комісійної передачі об'єкту оренди не відбувалося, об'єкт оренди за час його користування відповідачем прийшов до неналежного стану: не прибране сміття, розбите скло в окремих віконних рамах, (незамінене), тощо. Також, під час судового розгляду позивачка зазначила, що з огляду на звільнення відповідачем охоронців - приблизно з грудня 2012 року оплату за охорону об'єкта оренди проводилась нею з метою збереження майна ТОВ „І.В.".

Вищезазначені обставини достовірно підтверджуються і долученим до матеріалів справи листуванням сторін щодо підписання акту прийому передачі орендованого майна (а.с. 28, 29-41, Т-1), а також викладеними письмово правовими позиціями щодо спірних правовідносин, які висловлені сторонами у ході розгляду господарських справ №5008/1147/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." про зобов'язання вчинити дію - прийняти орендоване майно, визнання недійсним (скасувати) додатку №1 від 27.07.2011 року до договору оренди та № 907/1098/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрале" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „І.В." про зобов'язання засвідчити підписом директора та печаткою підприємства акт прийому-передачі від 01.10.2012 та про визнання припиненим договору оренди №1 від 01.10.2008.

Крім цього, зазначені вище обставини вибуття відповідача з орендованих приміщень та припинення, у зв'язку з цим договірних відносин з енергопостачальною організацією підтверджується і долученими до матеріалів справи самою позивачкою доказами - виставленими ПАТ „Закарпаттяобленерго" рахунками за спожиту електроенергію на об'єкті оренди вже власнику приміщень - ТОВ „І.В.", на підставі укладеного нового Договору №Д10/14-0631 від 26.11.2012 року (а.с. 60-65, Т-1) .

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 коментованого закону)

За змістом положень ст.ст. 779, 785, 795 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому в разі погіршення речі переданої в найм, наймач зобов'язаний усунути такі погіршення, в іншому разі наймодавець вправі вимагати відшкодування завданих йому збитків. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі , наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто , якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Згідно положень ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (ст. 616 ЦК України). При цьому при застосуванні коментованої норми слід враховувати, що якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора, то збитки кредитора слід вважати такими, що завдані внаслідок його власних дій чи бездіяльності, і вони не є результатом порушення його права. Такі збитки не підлягають відшкодуванню згідно з частиною першою статті 22 ЦК України, навіть якщо відповідно до закону або договору боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від наявності його вини. Оскільки стягнення неустойки за правовою природою є компенсацією майнових втрат кредитора, що сталися внаслідок порушення його права, у розмірі, що визначається у спрощеному, порівняно із відшкодуванням збитків, порядку, то якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора у нього не виникає також права на неустойку. (Лист, Вищий господарський суд, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

В даному випадку, виходячи з наявних у справі доказів, доводів за заперечень сторін, заявленого предмету спору суд констатує, що виникненню даного спору сприяло хибне уявлення позивача про термін дії договору оренди, яке призвело до свідомого невиконання ним своїх зобовязань в частині прийняття об'єкту оренди від наймача у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди та наслідків порушення зобов'язання з вини кредитора. При цьому суд також бере до уваги, що відповідач ще у вересні 2012 року повністю звільнив та припинив володіння та користування об'єктом оренди, та здійснював усі можливі дії для виконання обов'язку наймача, визначеного положеннями ст.ст. 785, 795 ЦК України щодо юридичного оформлення повернення об'єкту оренди наймодавцю.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності з врахуванням наявних у справі доказів та зазначеного нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову про стягнення з відповідача суми 241 549,10 грн. за користування об'єктом оренди за заявлений період - слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з огляду на обставини виникнення спору судовий збір суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 111 12 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014 року .

Суддя В.Кривка