Ухвала

від 26.05.2014 по справі 826/12446/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2014 р. м. Київ К/800/64012/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Локарева К.С.

відповідача - Мильнікової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013

у справі № 826/12446/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний берег»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними висновків акту перевірки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний берег» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 № 0001692250, № 0001682250, № 0001672250; визнання протиправними висновків акту перевірки № 349/26-53-22-05-21/34613673 від 16.07.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; у визнанні протиправними висновків акту перевірки № 349/26-53-22-05-21/34613673 від 16.07.2013 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, з урахуванням меж перегляду, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Столичний берег» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 349/26-53-22-05-21/34613673 від 16.07.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на суму 159 728 грн.; п. п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 91 544 грн. за І квартал 2012 року та занижено податок на прибуток на загальну суму 91 272 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 20 649 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 70 623 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 31.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001672250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199 660 грн., в т.ч.: 159 728 грн. основного платежу та 159 728 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001682250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 114 090 грн., в т.ч.: 91 272 грн. основного платежу та 22 818 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001692250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 91 544 грн.

Податковим органом під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ «КПД-Будтехніка», ТОВ «Столична торговельна агенція» за період з січня 2010 року по грудень 2012 року.

Матеріалами справи встановлено, що 02.03.2012 між ТОВ «Столичний берег» (замовник) та ТОВ «КПД-Будтехніка» (підрядник) укладено договір № 17-б/2012, за умовами якого підрядник за дорученням замовника з власних матеріалів або з матеріалів замовника, які передаються підряднику по акту прийому-передачі, на власний ризик та у передбачений договором строк зобов'язаний виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 2-б, ТЦ «Лівобережний», а замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

03.05.2012 між ТОВ «Столичний берег» (замовник) та ТОВ «Столична торговельна агенція» (підрядник) укладено договір № 181/2012, за умовами якого підрядник за дорученням замовника з власних матеріалів або з матеріалів замовника, які передаються підряднику по акту прийому-передачі, на власний ризик та у передбачений договором строк зобов'язаний виконати будівельно-ремонтні роботи на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 2-б, ТЦ «Лівобережний», а замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх

Факт виконання умов зазначених договорів в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, виписками з банку по особовому рахунку, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актами приймання виконаних будівельних робіт, договірними цінами, розрахунками, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, підсумковими відомостями ресурсів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів транспортування будівельних матеріалів, які використовувались для здійснення будівельно-ремонтних робіт зазначеними вище контрагентами та наявності складу, на якому зберігалися будівельні матеріали, довіреностей, виданих відповідним особам на отримання відповідних будівельних матеріалів; в акті № 1393/22-40/37404998 від 19.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПД-Будтехніка» зазначено, що проведеними заходами ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановлено, що гр. ОСОБА_4, який значився директором ТОВ «КПД-Будтехніка», не ставив свої підписи на реєстраційних, звітних, бухгалтерських та банківських документах; в актах № 3982/22-4/37568634 від 27.09.2012 та № 5413/22-9/37568634 від 13.12.2012 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Столична торговельна агенція», встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для умов реального настання результатів відповідної господарської діяльності; висновки акта перевірки як і дії посадових осіб щодо складання цих висновків не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що в судовому порядку підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами реальне виконання робіт та прийняття їх позивачем згідно укладених договорів № 17-б/2012 від 02.03.2012 та № 181/2012 від 03.05.2012; акт перевірки податкового органу за своїм змістом не є його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд касаційної інстанції, враховуючи оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на виконання робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про виконання підрядних робіт не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються обов'язкові реквізити; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено, з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний