Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/25819/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25819/13 28.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача 1. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" відповідача 2. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 провитребування майна з чужого незаконного володіння Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Бондаренко А.М. від відповідача 1:Каменська Н.Н. від відповідача 2:Литовченко Ю.П., Каменський Д.Г. від третьої особи 1:Старіков Є.О. від третьої особи 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" (надалі - "ТОВ "ФЛГ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (надалі - "ТОВ "МЦТ") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для володіння та користування відповідачем майном, переданим йому за договорами фінансового лізингу №105вл/04/07 від 02.04.2007 р., №106вл/04/07 від 02.04.2007 р., №107вл/04/07 від 02.04.2007 р., №120-1л/06/07 від 25.06.2007 р., №121-1л/06/07 від 25.06.2007 р., у зв'язку з чим позивач просить витребувати у ТОВ "МЦТ" вказане майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. звільнено ТОВ "ФЛГ" від сплати судового збору за подачу позову, порушено провадження у справі № 910/25819/13 та призначено її до розгляду на 30.01.2014 р.

30.01.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на: те, що остаточний розрахунок за предмети лізингу було здійснено 06.04.2010 р.; неможливість надання оригіналів спірних договорів фінансового лізингу у зв'язку із їх викраденням; на пропуск позивачем строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі - "Банк"), відкладено розгляд справи на 13.02.2014 р.

13.02.2014 р. через канцелярію суду представником третьої особи було подано письмові пояснення за змістом яких позовні вимоги підтримав, вказував на те, що спірне майно було передано позивачем в заставу Банку згідно договорів застави від 20.06.20007 р. та 24.10.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 27.02.2014 р.

27.02.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву за змістом якого вказував на те, що: відповідачем ніколи не отримувалося у лізингу від позивача зазначений в позові баштовий кран МТД 178, 2003 р. випуску, серійний номер 95898; надані відповідачем суду копії актів прийому-передачі предмета лізингу у власність належним чином підтверджують виконання ТОВ "МЦТ" зобов'язання з оплати предметів лізингу та набуття їх у власність останнім.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.02.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відрядженні справу №910/25819/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 р. суддею Босим В.П. прийнято до свого провадження справу №910/25819/13 та призначено її до розгляду на 13.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу №910/25819/13 передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. суддею Бойком Р.В. прийнято до свого провадження справу №910/25819/13.

12.03.2014 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" в якості співвідповідача у справі з огляду на наявні докази реєстрації частини спірного майна саме за такою юридичною особою. Також від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в якому просив суд накласти арешт на майно, що було передане відповідачу у фінансовий лізинг на підставі договорів фінансового лізингу №105вл/04/07 від 02.04.2007 р., №106вл/04/07 від 02.04.2007 р., №107вл/04/07 від 02.04.2007 р., №120-1л/06/07 від 25.06.2007 р., №121-1л/06/07 від 25.06.2007 р., а також заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти розпорядчі дії, в тому числі укладати правочини, щодо спірного майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (надалі - "ТОВ "Підйомні машини"), розгляд справи відкладено до 03.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. частково задоволено клопотання ТОВ "ФЛГ" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на належні ТОВ "Підйомні машини": баштовий кран МС 85Б, 2003 року випуску, серійний номер 96076; баштовий кран МДТ 178, 2005 року випуску, серійний номер 400316; баштовий кран МДТ 175В, 2007 року випуску, серійний номер 350336.

02.04.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано пояснення за змістом якого вказував на те, що надані відповідачем 1 векселі не можуть бути належним підтвердженням здійснення розрахунків за спірні предмети лізингу, оскільки: такі векселі не містять посилання на те, що вони є засобом розрахунку за договорам фінансового лізингу №105вл/04/07 від 02.04.2007 р., №106вл/04/07 від 02.04.2007 р., №107вл/04/07 від 02.04.2007 р., №120-1л/06/07 від 25.06.2007 р., №121-1л/06/07 від 25.06.2007 р.; вказані правочини не містять умов про можливість розрахунків шляхом видачі векселів, що суперечить положенням ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні"; оригінали таких векселів не було передано ліквідатору ТОВ "ФЛГ" попереднім керівництвом, а їх місцезнаходження не відоме, що унеможливлює отримання коштів за ними. Також, вказував на те, що надані відповідачем 1 акти приймання-передачі предмету лізингу у власність за спірними правочинами не можуть бути вважатися належними доказами передачі спірного майна у власність відповідачу 1, оскільки на момент їх складення предмети лізингу перебували у заставі Банку,а докази надання ним згоди на відчуження такого майна відсутні.

03.04.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва справи №910/19222/13 за заявою Банку до ТОВ "МЦТ" про визнання банкрутом.

Представником відповідача 2 03.04.2014 р. через канцелярію суду було подано заперечення на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що відповідач 2 є добросовісним набувачем спірного майна, що було набуто на підставі нотаріально посвідченого договору застави, укладеного 18.02.2013 р. між відповідачами, та договору №0007 від 19.02.2013 р. про перехід прав власності на заставлене майно.

Судом розгляд клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, розгляд справи відкладено до 24.04.2014 р.

23.04.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача 2 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи за позовом ТОВ "Підйомні машини" до Банку про спонукання подати реєстратору заяву про припинення обтяження баштових кранів.

Судом розгляд клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. у зв'язку клопотанням представника відповідача 1 та неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 12.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів розгляд справи відкладено до 28.05.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представники відповідачів з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити повністю.

Представник третьої особи 1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Третя особа 2 в судове засідання не з'явилася, направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом в задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі відмовлено, оскільки останніми не доведено існування обставин з якими приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України пов'язують необхідність зупинення провадження у даній справ, адже, по-перше, розгляд господарським судом міста Києва справи №910/19222/13 за заявою Банку до ТОВ "МЦТ" про визнання банкрутом ніяким чином, не перешкоджає розгляду даної справи з огляду на перебування спірного майна у власності ТОВ "Підйомні машини"; по-друге, існування спору між ТОВ "Підйомні машини" та Банком про спонукання останнього подати реєстратору заяву про припинення обтяження баштових кранів ніяким чином не впливає на вирішення даного спору, предметом якого є законність вибуття спірного майна із власності позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 р. та 25.06.2007 р. між ТОВ "Фінансова лізингова група" (лізингодавець) та ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" (лізингоодержувач) було укладено договори фінансового лізингу №105вл/04/07, №106вл/04/07, №107вл/04/07, №120-1л/06/07 та №121-1л/06/07 (надалі разом - "Договори лізингу") за умовами яких лізингодавцем було передано у лізинг лізингоодержувачу баштові крани у кількості 5 шт., а саме: МС 85Б, 2003 р. випуску, серійний №96076; МДТ 178, 2005 р. випуску, серійний №400316; МДТ 178, 2003 р. випуску, серійний №95898; МДТ 178 2007 р. випуску, серійний №402252; МС 175В, 2007 р. випуску, серійний №350336.

25.06.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") (заставодержатель) та ТОВ "ФЛГ" (заставодавець) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №д-1219, відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором №68 від 03.04.2007 р. було передано в заставу Банку баштові крани у кількості 3 шт., а саме: МДТ-178, серійний №95248; МДТ-178, серійний №400316; МС-85В, серійний №96076.

24.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") (заставодержатель) та ТОВ "ФЛГ" (заставодавець) було укладено договір застави відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором №88 від 26.06.2007 р. було передано в заставу Банку баштові крани у кількості 2 шт., а саме: МТД-178, серійний №402252; МС-175В, серійний №350336.

Надалі разом вказані договори застави від 25.06.2007 р. та від 24.10.2007 р. - "Договори застави".

На виконання умов Договір лізингу відповідачем 1 у період з 28.04.2007 р. по 08.04.2009 р. було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 6 213 215,94 грн. в якості сплати лізингових платежів за користування предметами лізингу.

06.04.2010 р. між ТОВ "ФЛГ" та ТОВ "МЦТ" було складено акти прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу за змістом яких лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність баштові крани у кількості 5 шт., а саме: МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336.

26.04.2012 р. №26/04-п12 ТОВ "ФЛГ" звернулося до ТОВ "МЦТ" із заявою-повідомленням за змістом якої просило повернуто у власність позивача передані за договорами фінансового лізингу транспортні засоби та механізми у зв'язку із не проведенням повного розрахунку.

Листом №462 від 15.06.2012 р. ТОВ "МЦТ" повідомило ТОВ "ФЛГ" про те, що розрахунок за отримані згідно Договорів предмети лізингу було виконано в повному обсязі.

18.02.2013 р. між ТОВ "Підйомні машини" (заставодержатель) та ТОВ "МЦТ" (заставодавець) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за №1329, (надалі - "Договір застави від 18.02.2013 р.) відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення вимог заставодержателя за договором надання послуг №1/12 від 08.10.2012 р. було передано в заставу відповідачу 2 баштові крани у кількості 6 шт., а саме: МС 175В, серійний №350336; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №402251; МС 235В, серійний №351012.

19.02.2013 р. між відповідачами було укладено договір переходу права власності на заставне майно №0007 за змістом якого ТОВ "МЦТ" зобов'язалося передати, а ТОВ "Підйомні машини" зобов'язалося прийняти у власність баштові крани у кількості 6 шт., а саме: МС 175В, серійний №350336; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №402251; МС 235В, серійний №351012.

Відповідно до акту про перехід права власності №1 до договору переходу права власності на заставне майно №0007, складеного відповідачами 19.02.2013 р., ТОВ "МЦТ" передало, а ТОВ "Підйомні машини" прийняло у власність баштові крани у кількості 6 шт., а саме: МС 175В, серійний №350336; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №402251; МС 235В, серійний №351012.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для витребування на користь позивача предметів лізингу за Договорами лізингу - баштових кранів у кількості 5 шт., а саме: МС 85Б, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №95898; МДТ 178, серійний №402252; МДТ 175В, серійний №350336.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на наведені норми, власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Як на підставу неправомірного вибуття із власності спірного майна позивач вказує на те, що відповідачем 1 неналежним чином було виконано умови Договорів лізингу в частині оплати предметів лізингу таких правочинів, що свідчить про відсутність правових підстав для набуття ним права власності на спірне майно та подальше його відчуження на користь відповідача 2. Більш того, позивач вказує на те, що спірне майно перебуває в заставі Банку, а відтак, могло бути відчужене не інакше як за згодою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Укладені між позивачем та відповідачем 1 Договори лізингу є договорами фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказані правочини є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що спірні баштові крани відповідно до замовлень ТОВ "МЦТ" були придбані ТОВ "ФЛГ" в ТОВ "МЦТ" на підставі договорів купівлі-продажу обладнання №03/26 від 26.06.2007 р. та №20-10/07 від 02.04.2007 р., з метою чого позивачем було взято кредит у Банку згідно кредитних договорів №68 від 03.04.2007 р. та №88 від 26.06.2007 р. на забезпечення виконання яких і було укладено Договори застави.

Тобто, позивачем, як належним власником спірного майна було передано відповідачу 1 у лізинг спірні баштові крани, що не заперечується учасниками судового процесу.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З огляду на викладені норми та враховуючи положення п.п. Договорів лізингу (п.п. 13.2, 13.3 - договорів фінансового лізингу №105вл/04/07, №106вл/04/07, №107вл/04/07 від 02.04.2007 р., та п.п. 1.8, 1.9 - договорів фінансового лізингу №120-1л/06/07, №121-1л/06/07 від 25.06.2007 р.) вбачається, що виникнення у лізингоодержувача прав на отримання предметів лізингу у власність обумовлене, зокрема. належним виконанням ним грошового зобов'язання із сплати лізингових платежів.

Однак, в даному випадку має місце також факт перебування спірного майна у заставу Банку згідно Договорів застави, що свідчить про існування такої обставини як необхідність отримання згоди заставодержателя на передачу предметів лізингу у власність лізингоодержувача.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідної згоди на передачу спірного майна у власність відповідачу 1, а тому підстави вважати, що останнім було набуто таке майно у власність, навіть за умови повної сплати лізингових платежів, відсутні.

Стосовно твердження відповідача 1 про те, що правомірність набуття ним спірного майна у власність підтверджується складеними та підписаними представниками сторін актами прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу за змістом яких лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у власність баштові крани у кількості 5 шт., а саме: МС 85В, серійний №96076; МДТ 178, серійний №400316; МДТ 178, серійний №98248; МДТ 178, серійний №402251; МС 175В, серійний №350336, суд відзначає наступне.

Із наявних в матеріалах справи Договорів застави вбачається, що як на момент складення актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу, так і на сьогоднішній день спірне майно було передано у заставу Банку, у зв'язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідні записи про обтяження спірних кранів.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України встановлено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 17 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

За змістом Договорів застави (пункти 3.3.5 договорів) відчуження спірного майна можливо виключно за згоди Банку.

Таким чином, враховуючи, що на момент передачі спірних кранів на користь ТОВ "МЦТ" застава за Договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Банку не була надана, то така передача суперечить положеннями ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 17 Закону України "Про заставу", а відтак, укладені між ТОВ "ФЛГ" та ТОВ "МЦТ" акти прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу від 06.04.2010 р. не можуть породжувати будь-яких прав чи обов'язків для його сторін (в т.ч. переходу прав власності).

Отже, правові підстави вважати, що ТОВ "МЦТ" набуло право власності на спірне майно відсутні, як і відсутні докази передачі позивачем такого майна на користь ТОВ "Підйомні машини".

Посилання відповідачів на укладені між Банком та ТОВ "ФЛГ" правочини про відступлення права вимоги за Договорами як на підтвердження того, що позивач не є власником спірного майна є необґрунтованими, оскільки такі правочини не змінюють власника спірного майна, адже за ними було відступлене лише право вимоги виконання грошових зобов'язань по сплаті лізингових та інших платежів.

Суд відзначає, що права особи (в частині витребування майна), яка вважає себе власником майна, можуть бути захищені якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач ), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, в наведених положеннях законодавець встановлює три обставини за наявності яких майно може бути витребуване у добросовісного набувача (ст. 388 Цивільного кодексу України) та вказує на можливість витребування такого майна від недобросовісного набувача в будь-якому випадку (ст. 387 Цивільного кодексу України), а тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 387 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що спірне майно як у власність ТОВ "МЦТ", так і ТОВ "Підйомні машини" не передавалося (не відчужувалося), тобто, вибуло із володіння позивача, що свідчить про існування обставин, з якими положення ст. 388 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна власником.

Щодо доводів ТОВ "Підйомні машини" про статус добросовісного набувача майна суд відзначає наступне.

За змістом положень Цивільного кодексу України добросовісним набувачем визнається особа, яка не знала і не могла знати про те, що придбала майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

Суть встановлених судом порушень зводиться до того, що спірні крани вибули із власності ТОВ "ФЛГ" під час їх обтяження згідно Договорів застави та наявності відповідних записів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна без згоди заставодержателя (Банку) всупереч положень ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 17 Закону України "Про заставу".

Представники відповідачів вказують, що вони не знали та не могли знати про укладені Договори застави спірного майна та перебування записів про їх обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Тобто, спеціальними нормами законодавства, яке регулює відносини обтяження майна (ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"), визначено, що наявність записів про обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в будь-якому випадку виключає можливість визнання набувача такого майна, у разі отримання його від особи, що не мала права його відчужувати, добросовісним.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується перебування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження спірного майна (витяг №43559927 від 25.02.2010 р.: записи про обтяження №3 та №88) та продовження строку дії обтяжень до 25.10.2017 р. та 09.11.2017 р.

Таким чином, як на момент укладання актів приймання-передачі майна у власність за Договорами лізингу, так і на момент укладання у лютому 2013 року договору застави та договору переходу права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існували відомості про обтяження спірного майна, що за змістом ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" спростовують доводи про добросовісність відповідачів.

Наведене є самодостатньою підставою, яка виключає можливість вважати відповідачів добросовісними набувачами спірного майна (ухвали Верховного Суду України від 12.03.2008 р. у справі №6-10037св07 та від 06.08.2008 р. у справі №21488св07).

Разом із цим, судом встановлені і інші обставини, які додатково спростовують твердження відповідачів:

По-перше, за змістом п. 28 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. №830, одержання інформації про наявність обтяжень здійснюється на підставі відповідної заяви.

Відповідно до п. 29 вказаного Порядку у заяві зазначається одна з таких відомостей:

- реєстраційні дані предмета обтяження;

- для юридичної особи - боржника - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

- для фізичної особи - боржника - прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер.

При посвідченні Договору застави від 18.02.2013 р. між відповідачами, нотаріусом одержано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за параметром - найменування юридичної особи боржника, в той час як боржником за раніше встановленим обтяженням спірного майна було ТОВ "ФЛГ" в інтересах обтяжувача ВАТ "АБ "Укргазбанк". Будь-яких пояснень щодо відсутності запиту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за параметром - реєстраційні дані предмета обтяження сторонами не надано.

По-друге, відповідно до п. 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на майно , що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

В пункті 2 Договору застави від 18.02.2013 р. вказується, що майно, що передається в заставу належить заставодавцю на підставі паспортів, виданих Державною інспекцією котлонагляду і підіймальних споруд Територіального управління Держпромгірнагляду по місту Києву та Київській області.

В той же час, згідно п. 7.1.3 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 р. №132, паспорт не є правовстановлюючим документом, а надається суб'єкту господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) та посвідчує право експлуатації крану на окремому об'єкті. Зміст п.7.1.5 наведених Правил дає підстави для висновку, що реєстрація/перереєстрація крану не пов'язана із зміною власника (відбувається у випадку реконструкції; ремонту чи модернізації, якщо був складений новий паспорт; передачі іншому суб'єкту господарювання; перестановки крана мостового типу на нове місце; направлення вантажопідіймального крана для роботи терміном більше трьох місяців за межі області, у якій зареєстрований кран),а відтак видача паспорту пов'язана із забезпеченням безпеки експлуатації такого механізму.

Обізнаність сторін про дійсні правоустановчі документи на спірне майно (Договори лізингу та відповідні акти) підтверджується змістом п. 1.2 договору переходу права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 р.

Однак доказів пред'явлення відповідачами Договорів лізингу та актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу від 06.04.2010 р. нотаріусу матеріали справи не містять, тобто, відповідачами було приховано їх існування від нотаріуса при посвідчені договору застави від 18.02.2013 р.

По-третє, договір переходу права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 р. за своєю правовою природою є одним із різновидів позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передбаченого ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обов'язок обтяжувача, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Доказів дотримання вимог наведеної норми відповідачами не надано, а матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено обов'язок обтяжувача повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Обов'язок обтяжувача, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку на повідомлення інших обтяжувачів рухомого майна, свідчить про його обов'язок одержання інформації про всіх обтяжувачів такого майна шляхом направлення відповідного запиту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Будь-яких запитів (заяв) ТОВ "Підйомні машини" до реєстратора не направлялося, а відтак, у випадку виконання передбачених законом обов'язків, ТОВ "Підйомні машини" повинно було дізнатися про обтяження спірного майна на користь Банку та неможливість набуття його у власність без дозволу такої особи.

По-четверте, підставою для укладання Договору застави від 18.02.2013 р., згідно якого на наступний день було звернуто стягнення в позасудовому порядку, було невиконання зобов'язань за договором надання послуг №1/12 від 08.10.2012 р.

Договір надання послуг №1/12 укладено 08.10.2012 р., проте в п. 7.4 цього договору зазначено, що наступні додатки є невід'ємною частиною дійсного Договору: специфікація №1 від 09.10.2012 р., специфікація №2 від 07.11.2012 р., специфікація №3 від 05.12.2012 р., специфікація №4 від 14.01.2013 р., специфікація №5 від 05.02.2013 р.

Тобто, у жовтні 2012 року ТОВ "МЦТ" та ТОВ "Підйомні машини" визначили невід'ємними частинами договору специфікації, які будуть укладені в майбутньому .

За змістом п. 2.4 вказаного Договору оплата послуг здійснюється через 10 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Такий акт було підписано 11.02.2013 р., а згідно додаткової угоди №1 від 11.02.2013 р. визначено, що для забезпечення вказаної заборгованості ТОВ "МЦТ" передає в заставу 6 кранів.

13.02.2013 р. відповідачами було укладено додаткову угоду №1, якою змінено строки виконання зобов'язань з оплати виконаних послуг, перший платіж за якою мав бути здійснено у березні 2013 року.

14.02.2013 р. ТОВ "Підйомні машини" направило ТОВ "МЦТ" лист №01 за змістом якого посилається на Додаткову угоду №1 від 11.02.2013 р., якою передбачено здійснення першого платежу до 13.02.2013 р., хоча на даний момент існувала додаткова угода №1 від 13.02.2013 р. (надана для нотаріального посвідчення договору застави Додаткова угода №1) з іншими строками виконання грошового зобов'язання.

15.02.2013 р. ТОВ "МЦТ" листом №173/1 вказало на відсутність коштів для погашення заборгованості.

За змістом додаткової угоди №1 від 13.02.2013 р. строк виконання зобов'язань по сплаті першої частин платежу був визначений у березні 2013 року і не був пропущений боржником.

В той же час, із наданого для нотаріального посвідчення Договору застави від 18.02.2013 р. висновку про вартість будівельної техніки, проведеного ТОВ "Консалт Юніон" вбачається, що така оцінка проводилася відповідно до договору б/н від 01.02.2013 р. з ТОВ "МЦТ", датою оцінки визначено 08.02.2013 р., а мета оцінки - укладання договору застави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що намір укласти договір застави спірного майна у ТОВ "МЦТ" виник за 2 тижні до виникнення зобов'язань по сплаті коштів за договором надання послуг.

Умовам п. 1 Договору застави від 18.02.2013 р. визначене забезпечене зобов'язання - сплата коштів за виконані роботи за договором надання послуг №1/12 від 08.10.2012 р. у розмірі 1 528 000 грн. до 30.11.2013 р. , в той час, як погоджена в акті та додаткових угодах сума зобов'язань становить 1 309 000 грн. (без ПДВ) - 1 570 800 грн. (з ПДВ).

18.02.2013 р. (тобто в день укладання Договору застави за яким повернення коштів має відбутися до листопада 2013 року) ТОВ "Підйомні машини" направляє вимогу-повідомлення №01/1 про передачу спірного майна у власність. Доводи листа щодо порушення строків виконання зобов'язань не відповідають фактичним обставинам щодо погоджених сторонами строків виконання грошового зобов'язання.

Не дивлячись на вказані обставини 19.02.2013 р., тобто, на наступний день після укладання договору застави сторонами, з порушенням визначеної ст.ст. 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" процедури укладається договір про задоволення вимоги ТОВ "МЦТ" за забезпеченим обтяженням зобов'язанням (строк виконання якого не наступив) шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження.

Крім того, відповідачами було внесено до п. 1.1.2 Договору переходу права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 р. відомості, які не відповідають дійсності, адже 18.02.2013 р. нотаріусу надано додаткову угоду №1 від 13.02.2013 р., якою визначено строк платежу - 1-й платіж у розмірі 145 444,44 грн. у березні 2013 року, останній - у листопаді 2013 року, при цьому у договорі, укладеному 19.02.2013 р. визначили, що строк сплати першого траншу у розмірі 400 000 грн. настав 13.02.2013 р.

По-пяте, судом враховується те, що за змістом п. 1.3 договору переходу права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 р. визначені у п. 1.2 оригінали правоустановчих документів (в т.ч. Договори лізингу та відповідні акти) передані ТОВ "Підйомні машини".

Хоча із долученого ТОВ "МЦТ" до відзиву на позов протоколу №65/4 зборів ревізійної комісії ТОВ "МЦТ" від 24.02.2012 р. вбачається, що Комісія ТОВ "МЦТ" підтвердила втрату таких документів (в т.ч. Договорів лізингу).

Тобто, ТОВ "МЦТ" у 2014 році повідомило суд про відсутність документів внаслідок їх втрати у зв'язку із викраденням у 23.02.2012 р., а у лютому 2013 року оригінали таких документів передало ТОВ "Підйомні машини".

Із протоколу №65/4 зборів ревізійної комісії ТОВ "МЦТ" від 24.02.2012 р. вбачається, що на таких зборах були присутні голова зборів Чернюк О.В., секретар Бокова О.Г., головний бухгалтер Душко О.І., менеджер із зовнішньоекономічної діяльності Єфремова С.О., бухгалтер Черних О.А., та підписали відповідний протокол.

Разом із цим, із матеріалів справи вбачається, що керівником ТОВ "Підйомні машини" є Єфремова Світлана Олександрівна, яка у 2012 році працювала на посаді менеджера ТОВ "МЦТ" із зовнішньоекономічної діяльності та підписувала протокол про втрату спірних документів внаслідок крадіжки.

Перебування керівника ТОВ "Підйомні машини" у трудових відносинах з ТОВ "МЦТ" (в т.ч. підписання у 2012 році протоколу викрадення оригіналів документів і їх одержання у 2014 році в якості керівника ТОВ "Підйомні машини") спростовує доводи сторін про те, що ТОВ "Підйомні машини" не знало чи не могло знати про передачу майна в лізинг ТОВ "ФЛГ".

Більш того, представники сторін підтвердили (протокол с/з 28.05.2014 р.), що погодження передачі векселів із строком платежу до 2048 року в якості оплати лізингових платежів за спірні крани відбувалося в кабінеті заступника Голови правління Банку, а тому їх твердження про те, що їм не відомо про заставу майна є безпідставним.

Умовами договору фінансового лізингу №121-1Л/06/07 від 25.06.2007 р. (а.с. 67-77 том 1) передбачено обов'язок допуску до предмета лізингу представників Банку (п. 5.7) та страхування предмету лізингу на користь такої особи (п. 9.4).

Сукупність наведених обставин: перебування керівника ТОВ "Підйомні машини" у трудових відносинах з ТОВ "МЦТ"; наявність обтяження спірного майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; розбіжності в договорах та листуваннях між сторонами, строках посвідчення договору застави та звернення стягнення; порушення визначеної процедури звернення стягнення майно, в доповнення до самодостатньої підстави, встановленої в силу положень ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", виключає твердження ТОВ "МЦТ" та ТОВ "Підйомні машини" про добросовісність набуття спірного майна, адже за умови належного виконання умов чинного законодавства товариство повинно було знати про наявність зареєстрованого обтяження спірного майна Банком та неможливість набуття його у власність без згоди заставодержателя.

Вказані дії (неправомірне виведення майна ТОВ "ФЛГ") з огляду на існування кредиту в Банку, який брався з метою купівлі спірного майна, та неможливість отримання коштів за передачу такого майна в лізинг, що здійснювалося саме з метою погашення відповідного кредиту, призвело до неможливості виконання ТОВ "ФЛГ" взятих на себе грошових зобов'язань за кредитними договорами та виникнення заборгованості перед Банком у значному розмірі.

Оскільки, власником баштових кранів: МС 85Б, 2003 р. випуску, серійний №96076; МДТ 178, 2005 р. випуску, серійний №400316; МДТ 178, 2003 р. випуску, серійний №95898; МДТ 178 2007 р. випуску, серійний №402252; МС 175В, 2007 р. випуску, серійний №350336, є ТОВ "ФЛГ", заставодержатель майна - Банк, наполягає на задоволенні позовних вимог, а ні ТОВ "МЦТ", ні ТОВ "Підйомні машини" не є добросовісними набувачами спірного майна, то з урахуванням положень ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України таке майно підлягає витребуванню на користь власника.

Вимоги про витребування баштових кранів МДТ 178, серійний №95898 та МДТ 178, серійний №402252 не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що у володінні ТОВ "Підйомні машини" перебувають крани з іншими номерами (в т.ч. які перейшли від ТОВ "МЦТ" та раніше були предметом фінансового лізингу: за серійними №98248 та №402251). Позивачем не подавалася заява про зміну предмету позову, а тому підстави для розгляду вимог про інше майно, яке не є предметом спору у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та витребування з володіння відповідача 2 на користь позивача баштових кранів: МС 85Б, 2003 р. випуску, серійний №96076; МДТ 178, 2005 р. випуску, серійний №400316; МС 175В, 2007 р. випуску, серійний №350336.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 повернути на користь позивача спірне майно відсутні підстави для їх задоволення, оскільки механізм витребування такого майна за своєю правовою природою здійснюється саме шляхом його вилучення у відповідача та передачею позивачу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України: за подачу даного позову підлягають стягненню з відповідачів в дохід Державного бюджету України, оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, а за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - з відповідачів на користь позивача, оскільки таке звернення було оплачено останнім самостійно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" задовольнити частково.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (04073, м. Київ, просп. Московський, 5; ідентифікаційний код 37653944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), а саме:

- баштовий кран МС 85Б, 2003 року випуску, серійний номер 96076, висота 8 матч S24A 3м/96076, технічні характеристики: стріла 50 м обладнана двома каретками, механізм пересування каретки 4D3V3, підйомний механізм 20LVF13 Оптіма (поставка з 1 підйомним тросом для висоти під крюк 41,9 м), поворотна частина (вісь, механізм орієнтації RCV 60, обладнана кабіна включаючи індикатори, анемометр), контр-стріла з баластом контр-стріли, розбірна мачта S24A(1,2м х 1,2м х 3м), вантажопідйомність максимальна 5т, вантажопідйомність на кінці стріли 3,9т, живлення: 400в, 50Гц;

- баштовий кран МДТ 178, 2005 року випуску, серійний номер 400316, висота 21,9м S24A 3м/400316, технічні характеристики: стріла 60 м обладнана двома каретками, механізм пересування каретки 7DVF4, підйомний механізм 50LVF20 Оптіма (поставка з 1 підйомним тросом для висоти під крюк 21,9 м), поворотна частина (вісь, механізм орієнтації RVF 152, обладнана кабіна включаючи індикатори, анемометр), контр-стріла з баластом контр-стріли, розбірна мачта К437Е (1,6м х 1,6м х 10м), вантажопідйомність максимальна 5т, розбірна мачта К437А (1,6м х 1,6м х 5м), живлення: 400в, 50Гц;

- баштовий кран МДТ 178, 2003 року випуску, серійний номер 95898, висота 41,9м м/400316, технічні характеристики: поворотна частина (вісь, механізм орієнтації RVF 152 Оптіма), обладнана кабіна огляду 140С включаючи індикатори ВІЗУ, СКАН (регістратор параметрів), анемометр, стріла 60м обладнана двома каретками версія з механізмом 33LVF20 Оптіма (поставка з 1 підйомним тросом для висоти під крюк 41,9 м) SM/DM, контр-стріла з баластом контр-стріли, базова розбірна мачта К439А (1,6м х 1,6м х 5м), розбірна мачта К437А (1,6м х 1,6м х 5м), комплект опорних анкерних кріплень Р41А, трос 385м, комплект багаторазових опорних анкерних кріплень R40, з'єднувальна мачта К40/К40 (1,6м х 1,6м х 1,90м).

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (04073, м. Київ, просп. Московський, 5; ідентифікаційний код 32524519) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (04073, м. Київ, просп. Московський, 5; ідентифікаційний код 37653944) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (04073, м. Київ, просп. Московський, 5; ідентифікаційний код 32524519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (04073, м. Київ, просп. Московський, 5; ідентифікаційний код 37653944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

7. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко