Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-9046/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-9046/11/1470

Категорія: 8.3.3Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення №0000743600 від 23.06.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2011 року публічне акціонерне товариство "Чорноморський суднобудівний завод" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000743600 від 23.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 23.06.2011 року №0000743600.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 18.03.2013 року спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» було задекларовано податковий кредит за рахунок операція здійснюваних з ТОВ Фірма «Тритон». Проте, за результатами перевірки даних податкової звітності вказаного контрагента не було встановлено наявності у нього власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Також виявлено, що правочини, які укладались позивачем з ТОВ Фірма «Тритон» не направлені на настання реальних наслідків, що обумовлені ними, оскільки на встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю.

Таким чином, СДПІ вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» .

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2011 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві було проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ Фірма "Тритон" (код ЄДРПОУ 22445027) за період грудень 2010 року, січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.06.2011 р. №695/36/14312980, на підставі якого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 116666,67 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

В акті перевірки органом податкової служби зазначено, що при перевірці правомірності формування ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" податкового кредиту було встановлено порушення підприємством п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 116667,67 грн.

Податковий орган посилався на те, що правочини між ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" та ТОВ Фірма "Тритон" не спрямовані на реальність настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Судом першої інстанції також встановлено, що такий висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на даних акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 р. № 613/23-3 "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Тритон" з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року", в якому зазначено, що у ТОВ Фірма "Тритон" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з ч. 1. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами за період грудень 2010 р. є нікчемними.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, у період з грудня 2010 року по січень 2011 року ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" задекларувало податковий кредит в сумі 2351761 грн., в тому числі і по господарським операціям з ТОВ Фірма «Тритон».

Відповідно до укладеного позивачем з ТОВ Фірма «Тритон» договору поставки, останнє зобов'язувалось поставити, а ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" прийняти та оплатити товар згідно Додатку № 1 до вказаного договору (т. 1 а.с. 54).

Згідно Додатку № 1 до договору поставки № 7378 від 25.11.2010 року були: гумові кільця, кільце поршневе, підшипники, ущільнюючі кільця, прокладки під кришки циліндрів, розпилювач, термометри, кільця компресійні, клапани повітряні,повітряний фільтр, крильчатка насоса, ремкомплект, манжета ущільнена, фланцеве ущільнення, датчик температури та ін. (т. 1 а.с. 55-56).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у підтвердження виконання зазначеного договору позивачем були надані такі первинні документи: податкова накладна № 40 від 10.12.2010 року, видаткові накладні № 27/35-1 від 23.10.2012 року, № 27/35-2 від 28.12.2010 року, № 27/35-3 від 01.02.2011 року, № 27/35-4 від 18.02.2011 року, № 27/35-5 від 22.02.2011 року, № 27/35-6 від 03.03.2011 року, № 27/35-7 від 07.04.2011 року, № 27/35-8 від 07.04.2011 року, № 27/35-9 від 07.04.2011 року, акти приймання-передачі товарів від 01.02.2011 року, від 18.02.2011 року, від 22.02.2011 року, видаткові ордери на товари (т. 1 а.с. 58-62, 68-76).

Судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи.

Так, дійсно, факт передачі товарів з боку ТОВ Фірма «Тритон» підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства первинними документами, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

СДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» та ТОВ Фірма «Тритон» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та ТОВ Фірма «Тритон» діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, у підтвердження реальності виконуваних господарських операцій із зазначеним вище контрагентом позивачем були надані докази подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, а саме у ремонті буксиру «Вьюга» згідно укладеного з ТОВ «Сервісний центр «Металург» договору підряду № 2480/110р від 05.07.2010 року (т. 1 а.с. 97-99).

Так, зокрема, позивачем були надані протокол про узгодження об'ємів та вартості робіт по ремонту буксиру «Вьюга», вимоги на матеріальні цінності, в яких зазначено, які деталі необхідні для проведення відповідного ремонту, розписки про отримання деталей відповідальними особами, лист оформлення замовлення, акти виконаних робіт по ремонту буксиру «Вьюга» (т. 1 а.с. 77-91, 100-123).

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Фірма «Тритон» реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Так в наданих документах зазначається вся необхідна інформація стосовно товару, що постачався.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ Фірма «Тритон» правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

На думку колегії суддів зміст укладених позивачем правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару від ТОВ Фірма «Тритон» дійсно мав місце, що підтверджується необхідними первинними документами, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань податкового органу на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 р. № 613/23-3 "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Тритон" з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року".

Зазначений акт перевірки не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими. Крім того, доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів. Без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

В свою чергу, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування податкового кредиту ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій.

Крім того, ТОВ Фірма "Тритон" у період здійснюваних з ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" операцій мало необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, перебувало на обліку в органах податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті перевірки контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Фірма "Тритон" та дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000743600 від 23.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116666,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. прийнято спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.