Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-9046/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/34573/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Головного управління Міндоходів (яка є правонаступником Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року

у справі № 2а-9046/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 23 червня 2011 року №0000743600.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тритон» за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за результатами якої 8 червня 2011 року складено акт №695/36/14312980.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 116667,67 грн.

На підставі акта підставі якого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві винесено податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі - 116666,67 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Податковий орган посилався на те, що правочини між Публічним акціонерним товариством «Чорноморський суднобудівний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тритон» не спрямовані на реальність настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджено здійснення господарської операції первинними документами, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тритон» укладено договір поставки № 7378 від 25 листопада 2010 року, виконання якого підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі товарів, видатковими ордерами на товари.

Таким чином, факт передачі товарів з боку ТОВ Фірма «Тритон» підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства первинними документами, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином на підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару від ТОВ Фірма «Тритон» дійсно має місце, що підтверджується необхідними документами, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит.

Разом з тим, щодо посилань податкового органу на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Фірма «Тритон» правочинів, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про протиправне формування позивачем показників податкового кредиту з огляду на недоведеність відповідачем факту нікчемності, недійсності укладених договорів та на встановлені судами обставини справи щодо реальності здійснення господарських операцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та наведеними контрагентами, визнані судом недійсними, з огляду на що суди правомірно не знайшли підстав вважати укладені позивачем договори нікчемними.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 200 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош