Рішення

від 10.06.2014 по справі 917/2487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 Справа №917/2487/13

м. Полтава

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет", вул. Занасипський шлях, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39618

до Комунального підприємства "Кременчукводоканал", вул. Г.Бреста, 35А, м. Кременчук, Полтавська область, 39602

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременчуцьке міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області, 36002, м. Кременчук, вул.В.Бойка, 18.

про стягнення 86296,00 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : Самойленко М.О., дов. №28 від 23.10.2013 року;

Від відповідача : Дрозд О.В., дов. №23/352 від 17.01.2014 року;

Від третьої особи : не з'явився.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29.04.2014 року, 03.06.2014 року в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 81353,00 грн., з яких: 80553,00 грн. - шкода, завдана внаслідок підтоплення та забруднення ґрунту частини території підприємства ВКБП "Рассвет" стічними (фекальними) водами навпроти АГНКС №1 по вул. Шишкіна, 31 м. Кременчука, що складається з витрат, які необхідні для проведення робіт по зніманню, вивезенню забрудненого ґрунту та відсипки забрудненої території чистим ґрунтом; витрат, пов'язаних із залученням оцінювача (судового експерта Маківського М.В.) для проведення експертної оцінки завданої шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок підтоплення та забруднення ґрунту частини території підприємства ВКБП "Рассвет" стічними (фекальними) водами 26.05.2013 року, була спричинена шкода позивачу з вини КП "Кременчукводоканал". Позивач стверджує, що добровільно відповідач не вжив необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру та не усунув заподіяну шкоду (п.1 ст.226 ГК України); що до цього часу не проведені необхідні роботи по очищенню та знезараженню забрудненої стічними водами території. Позивач вважає, що вказаний факт може призвести до погіршення санітарно-епідемічної ситуації в районі забруднення, тому звернувся з позовом про відшкодування коштів для проведення робіт по зніманню, вивезенню забрудненого ґрунту та відсипки забрудненої території чистим ґрунтом.

Позивач в заяві про збільшення позовних вимог від 29.04.2014 року, посилаючись на акти здачі-приймання робіт №1 від 07.01.2014 року та №2 від 31.03.2014 року збільшив суму матеріальних витрат на відновлення забрудненої земельної ділянки до 85 496, 00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Примірник заяви про збільшення позовних вимог в судовому засіданні під розписку було вручено відповідачу.

Враховуючи викладене, оскільки дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява від 29.04.2014 року приймається господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 86296,00 грн., з яких: 85496,00 грн. збитки; 800 грн. - витрати на експертне дослідження.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує. У відзиві на позов посилається, що після ліквідації аварії на напірному колекторі, згідно припису СЕС було виконано роботи по вивезенню витоків мулососом та знезараженню території, забрудненої стічними водами, розчином гіпохлориду натрію. Тобто КП "Кременчукводоканал" були вжиті всі необхідні заходи щодо запобігання по завданню будь - якої шкоди. Крім того, прокуратурою міста Кременчука після звернення позивача, було зроблено висновок, що небезпеки для життя чи здоров'я людей не створено, тяжких наслідків в розумінні ст. 239 КК України не заподіяно. Також відповідач вважає, що оскільки експертна оцінка проводилась не за призначенням (ухвали) господарського суду стягнення 800,00 грн. за проведення експертної оцінки не підлягає задоволенню.

Третя особа в судове засідання 10.06.2014 року не з'явилася про час та місце його проведення була повідомлена належним чином - телефонограмою від 03.06.2014 року (а.с. 116). В клопотаннях від 18.04.2014 року, 06.06.2014 року заявила про розгляд справи без участі представника. Оскільки третьою особою на виконання ухвали від 10.04.2014 року надані суду витребувані докази, суд задовольнив клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.05.2013р. на території ВБКП "Рассвет" (навпроти АГНКС 1 по вул. Шишкіна, 31) сталася аварійна ситуація (порив каналізаційного колектору). Зазначена обставина підтверджується актом санітарно-епідеміологічного обстеження складеним третьою особою за участю представників сторін (том 1, а.с.21-22) та визнається сторонами по справі.

Належність відповідачу напірного каналізаційного колектору від СП-1 (вул.Леонова-1В) до каналізаційних очисних споруд (с.Мала Кохнівка) підтверджується наданою відповідачем довідкою (том 2, а.с. 86).

Зазначений колектор проходить через земельну ділянку, яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на землю та кадастровим планом земельної ділянки, а також відповідною експлікацією(том 1, а.с.57-58; том.2, а.с.70).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (том 2, а.с.76-81) належна позивачу земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий №5322486300:06:000:0003 площею 7,5004 гектарів віднесена до категорії земель "Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення", тобто не є ділянкою сільськогосподарського призначення.

Між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення, про що зазначає позивач в заяві про уточнення та збільшення розміру позовних вимог від 29.04.2014 року (том 2, а.с.17) та у письмових поясненнях від 03.06.2014р. (том 2, а.с. 109-112). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем не проведено необхідні роботи по очищенню та знезараженню забрудненої стічними водами території земельної ділянки, належної позивачу на праві власності.

З посиланням на висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 129-13, складений 25.10.2013р. експертом Маківським М.В. (том 1, а.с.29-46), позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає вартість робіт по зніманню, вивезенню забрудненого ґрунту та відсипки забрудненої території ґрунтом на площі 3375 м 2 глибиною 0,3 м.

При розгляді позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ч.1 ст.157 Земельного кодексу України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відповідно до ч.2 цієї є статті, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за яким потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

За змістом ст.1166 ЦК України, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. При цьому, відповідно до ст.33 ГПК України, обов'язок доказування об'єктивної сторони правопорушення покладено на позивача.

Судом приймається до уваги, що жодним із документів, які були видані уповноваженими державними органами в зв'язку з виникненням аварійної ситуації (пориву колектору на території ВБКП "Рассвет" навпроти АГНКС 1 по вул. Шишкіна, 31), не було встановлено площі земельної ділянки позивача, яка була забруднена внаслідок аварії, а також не встановлено межі, периметр та схему забрудненої ділянки з прив'язкою до місцевості. Зокрема, такі відомості відсутні в акті санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 31.05.2013 року (том 1, а.с. 21), в протоколі про порушення санітарних норм № 35 від 03.06.2013 року (том 2, а.с.8), в постанові про накладення штрафу №35 від 03.06.2013 року (том 2, а.с.10) та приписі № 473 від 01.06.2013 року (том 2, а.с. 11), які складалися Кременчуцьким міськрайонним управлінням Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області.

Наданий позивачем акт № 2 огляду території земель ВБКП "Рассвет" від 04.06.2013р. (том 2, а.с.45-46) суд оцінює критично, оскільки зазначений акт складений в односторонньому порядку, без участі незацікавлених осіб, лише за участі працівників позивача.

Висновком експертного дослідження № 129-13 від 25.10.2013 року, встановлено, що "на частині земельної ділянки площею 3375 м 2 маються ознаки забруднення ґрунту стічними водами. Глибина забруднення ґрунту на обстежуваній земельній ділянці становить до 0,3 м"

Разом з тим, як у складеному позивачем акті від 04.06.2013р., так і у висновку експерта відсутні будь-які відомості щодо меж, периметру забрудненої земельної ділянки, її схема з прив'язкою до місцевості, що позбавляє суд можливості перевірити правильність визначення площі забруднення.

Суд також констатує, що експертом Маківським М.В. у наданому висновку взагалі не зазначено, яким чином ним визначалась глибина забруднення ґрунту, в яких саме точках та за допомогою яких інструментів здійснювалися відповідні заміри. В першому абзаці дослідницької частини висновку експерт зазначає, що ним проводилося візуальне обстеження, вивчення технічної документації та заміри 50-ти метровою рулеткою РС-50. Зазначені засоби, вочевидь, не дають змоги визначити глибину забруднення. Фактично глибина забруднення визначена експертом приблизно (до 0,3 м), що не дозволяє зробити висновок про конкретні глибини забруднення з прив'язкою їх до місцевості.

Зазначена експертом у вступній частині власна кваліфікація, яка стосується дослідження об'єктів нерухомості, розподілу земель, визначення порядку користування земельними ділянками та визнання оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд, викликає у суду сумнів стосовно можливостей експерта визначити розмір та спосіб усунення шкоди, спричиненої забрудненням земельної ділянки.

Намагання експерта виправити недоліки складеного ним висновку шляхом надання пояснень на запит позивача листом від 27.05.2014р. (том 2, а.с.107-108) лише підтверджують відсутність у експерта належної кваліфікації та неналежність наданого ним висновку.

Крім того, судом приймається до уваги, що висновок експерта складався 25.10.2013р., тобто через п'ять місяців після виникнення аварійної ситуації.

Будь-які відомості, на підставі яких експертом зроблено висновок про наявність причинного зв'язку між фактичним станом земельної ділянки в жовтні 2013 року та аварійною ситуацією, яка мала місце в травні 2013 року, експертом зазначені не були. Також у висновку не зазначено відомостей про фактичний стан земельної ділянки до виникнення аварійної ситуації (тобто до 26.05.2013р.)

Відповідні докази були витребувані у позивача судом ухвалою від 10.04.2014р., але надані суду не були.

За таких обставин, позивач не довів будь-якими доказами, що зафіксований у висновку експерта від 25.10.2013р. стан земельної ділянки є наслідком саме аварійної ситуації, яка виникла 26.05.2013р., а не наслідком будь-яких інших подій, які могли мати місце як до, так і після цієї дати. Як зазначено позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог (том 2, а.с.14) та у письмових поясненнях від 03.06.2014р., позивачем на забрудненій ділянці станом на 28.04.2014р. фактично розпочаті роботи шляхом знімання ґрунту, його вивезення та відсипки новим ґрунтом.

Зазначена обставина, а також те, що з моменту виникнення аварійної ситуації пройшло більше року, свідчить про те, що встановлення реальної площі та глибини забруднення шляхом призначення судової експертизи в межах судового провадження є неможливим.

Зазначену обставину визнає як позивач у своїх письмових поясненнях від 03.06.2014р., так і відповідач (письмові пояснення в матеріалах справи).

Як свідчить надана відповідачем копія акту від 31.05.2013р. (том 2, а.с.94), складеного за участю головного спеціаліста Кременчуцького міськрайонного управління Держсанепідемслужби в Полтавській області Резнікової Н.П., 31.05.2013р. відповідачем були проведені профілактичні заходи з знезараження забрудненої території стічними водами, які вилилися внаслідок аварії на напірному колекторі по вулиці Занасипський шлях. У вказаному акті зазначено, що роботи по знезараженню території, забрудненої стічними водами , виконані в повному обсязі, при цьому також зазначено, що знезараження проводилося на орієнтовній площі 210 м 2 . Позивач у своїх письмових поясненнях від 03.06.2014р. посилається на відсутність у вищезгаданому акті прив'язки до місцевості площі, на якій проведено знезараження.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач сам не надав суду будь-яких відомостей, які б дали змогу ідентифікувати периметр та обриси забрудненої внаслідок аварійної ситуації земельної ділянки та визначити дійсну площу забруднення.

За таких обставин, доводи позивача визнаються судом необґрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено лише факт виникнення аварійної ситуації (пориву колектора на території ВБКП "Рассвет" навпроти АГНКС 1 по вул. Шишкіна, 31), що також не заперечується і відповідачем.

В той же час, відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Необхідність проведення витрат на суму 85496 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) у вигляді оплати вартості робіт по зніманню ґрунту глибиною 0,3 м на площі 3375 м2, його вивезенню на відстань до 49 км та відсипка такої ж площі чистим ґрунтом, як спосіб відшкодування збитків, обґрунтована позивачем лише посиланням на висновок експерта Маківського М.В. З огляду на недоліки зазначеного висновку встановлені судом, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість витрат, які він просить стягнути з відповідача як збитки, а також не довів наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та вказаними втратами.

Суд також приймає до уваги, що ч.2 ст.157 Земельного кодексу України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (п.3.7 постанови пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами).

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284. У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у не придатний для використання за цільовим призначенням стан унаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (ч. 1,2 п. 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (з наступними змінами)).

Відповідно до п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 284 від 19.04.1993р., розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Позивач не надав доказів визначення розміру спричинених йому збитків в порядку, визначеному чинним законодавством України.

В зв'язку з викладеним, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються відповідно до ст. 44, частини 5 ст. 49 ГПК України, на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Пушко І.І.