Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/11911/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11911/13 27.05.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

Про стягнення 422 033,39 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Солонина І.Ю. представник за довіреністю № б/н від 11.07.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (далі - відповідач) про стягнення 391 519,50 грн., а саме: сума основного боргу - 376 352,00 грн.; пеня - 12 620,68 грн.; 3% річних - 2 546,82 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на неоплату відповідачем орендної плати за Договором № 333 від 22.06.10. оренди нерухомого мана у відповідності до затвердженого Угодою від 29.01.13. про розстрочку виконання грошових зобов'язань (сплати заборгованості) за Договором графіку, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення за даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.13. порушено провадження у справі № 910/11911/13, розгляд справи призначено на 18.07.13.

15.07.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду та з огляду на подане відповідачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 30.07.13.

30.07.13. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11911/13 призначено до розгляду на 10.09.13.

10.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 404 621,36 грн. (376 352,00 грн. - сума основного боргу; 23 309,76 грн. - пеня; 4 959,60 грн. - 3% річних).

За результатами судового засідання 10.09.13., в зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, судом прийнято ухвалу, якою розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.09.13.

20.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання про залишення без розгляду заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.13. за клопотанням відповідача на підставі ст. 79 ГПК України було зупинено провадження у справі № 910/11911/13 до прийняття рішення у справі № 910/18551/13 про визнання недійсним Договору № 333 від 22.06.10., що розглядається Господарським судом міста Києва та набрання ним законної сили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.14. у справі № 910/18551/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.14.) в задоволенні позову про визнання недійсним Договору № 333 від 22.06.10. відмовлено повністю.

З огляду на зазначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.14. поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 27.05.14.

26.05.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.05.14. представником позивача було підтримано подану ним 26.05.14. через відділ діловодства суду заяву про збільшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог. Відповідно до зазначеної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 422 033,39 грн., а саме: сума основного боргу - 376 352,00 грн.; пеня - 27 884,58 грн.; 3% річних - 17 796,81 грн.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Крім того, в судовому засіданні 27.05.14. представником позивача було підтримано подане ним клопотання про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Вказане клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 27.05.14. представником позивача було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяв про збільшення.

Представник відповідача в судове засіданні 27.05.14. вкотре не з'явився, письмового відзиву на позов чи контррозрахунку ціни позову не надав, проте, 26.05.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи № 910/11911/13 в зв'язку з перебуванням повноваженого представника відповідача в терміновому службовому відрядження.

Розглянувши вказане клопотання відповідача суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ст. 77 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Разом з тим до клопотання відповідачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11911/13.

В судовому засіданні 27.05.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.10. між Закритим акціонерним товариством «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів від 31.08.10. (протокол № б/н від 31.08.10.) (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 333 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування без права викупу офісні, виробничі та складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, Московський проспект, 21 (далі - майно), а Орендар зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення Договору повернути майно Орендодавцеві в належному стані.

Положеннями п. 7.1 Договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі в оренду майна: № б/н від 22.07.10., № б/н від 01.11.10.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 і встановлено з дня підписання (22.06.10.) до 31.12.11.

Відповідно до п. 6.2 Договору, якщо за три місяці до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах на рік.

Додатковою угодою № 2 до Договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.12.

Угодою від 29.01.13. сторонами розірвано Договір з 29.01.13., актом приймання-передачі (повернення) майна, відповідачем орендоване майно було повернуто Орендодавцю.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором та Угодою по сплаті орендної плати.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати за один квадратний метр офісних та складських приміщень становить 40,00 грн. на місяць, враховуючи ПДВ (3.1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1.4 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити оренду плату не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря щомісячно до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Крім того, 29.01.13. між сторонами було підписано Угоду про розстрочку виконання грошових зобов'язань (сплати заборгованості) за Договором (далі - Угода), відповідно до п. 1 якої сторонами погоджено, що на дату укладення цієї Угоди, Орендар має перед Орендарем грошові зобов'язання по розрахунках з орендної плати у сумі 376 352,00 грн. та з компенсації за використану електроенергію, у сумі 11 634,35 грн., загальна сума заборгованості складає 387 986,35 грн.

Відповідно до п. 2 Угоди сторони погодили надання Орендарю розстрочки у виконанні грошових зобов'язань, зазначених вище, за наступним графіком її погашення: лютий 2013 р. у сумі 129 328,78 грн., березень 2013 р. у сумі у сумі 129 328,78 грн., квітень 2013 р. у сумі у сумі 129 328,79 грн.

Після укладення Угоди Орендар зобов'язується у строк, визначений пунктом 2 Угоди сплатити суму заборгованості(п. 3 Угоди).

Згідно з п. п. 5, 6 Угоди грошові зобов'язання Орендаря за Договором припиняються після погашення суми заборгованості визначеної пунктом 1 Угоди. У разі дострокового розірвання Договору грошові зобов'язання Орендаря вважаються припиненими з моменту повного погашення суми боргу, визначеного пунктом 1 Угоди.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду просить суд стягнути з відповідача на свою користь встановлений Угодою розмір заборгованості Орендаря перед Орендодавцем по орендній платі за Договором, розмір якої становить 376 352,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати в розмірі 376 352,00 грн. терміни, визначені Угодою, не виконав, доказів оплати заборгованості до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене вище позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» в частині стягнення з відповідача 376 352,00 грн. орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив платежі зі сплати орендної плати, позивач на підставі п. 4.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 884,58 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з врахуванням викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 244,46 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 4 640,12 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 17 796,81 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 12 909,38 грн., В іншій частині в розмірі 4 887,43 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені та відсотків річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2; ідентифікаційний код 24368041) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (04655, м. Київ, Московський проспект, б. 21; ідентифікаційний код 14312269) 376 352 (триста сімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 23 244 (двадцять три тисячі двісті сорок чотири) грн. 46 коп. - пені, 12 909 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 38 коп. - 3% річних, 8 250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко