Постанова

від 27.08.2014 по справі 910/11911/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа№ 910/11911/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Солонин І.Ю., дов. б/н від 11.07.2014 року;

від відповідача - Воробій І.В., дов. № 218 від 01.07.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.05.2014 року

у справі № 910/11911/13 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київське

виробниче об'єднання «Медапаратура»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

про стягнення 422 033,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/11911/13 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» 376 352,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 23 244,46 грн. - пені, 12 909,38 грн. - 3% річних, 8 250,10 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/11911/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 року по справі № 910/11911/13 апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 16.07.2014 року.

15.07.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф., було змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Руденко М.А.

У судовому засіданні 16.07.2014 року по справі оголошено перерву до 27.08.2014 року.

22.07.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» надійшли письмові пояснення, у яких відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., було змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/11911/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.06.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (далі - Орендодавець, Позивач, ТДВ «КВО «Медапаратура») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (далі - Орендар, Відповідач, ТОВ «Житло-Буд») було укладено Договір оренди нерухомого майна № 333 (далі - Договір).

За умовами Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування без права викупу офісні, виробничі та складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, Московський проспект, 21 (далі - майно), а Орендар зобов'язується прийняти майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення Договору повернути майно Орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 3.1.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за один квадратний метр офісних та складських приміщень становить 40,00 грн. на місяць, враховуючи ПДВ.

Відповідно до п. 2.1.4 та 3.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити оренду плату, незалежно від результатів його господарської діяльності, до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

На виконання умов п. 7.1 Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі в оренду майна від 22.07.2010 року та від 01.11.2010 року (а.с. 16-17).

Згідно з п. 6.1 Договору він вступає в дію з дня підписання і діє до 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 6.2 Договору, якщо за три місяці до спливу строку оренди жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжувати Договір, він вважається продовженим на тих самих умовах на рік.

Додатковою угодою № 2 до Договору його дія була подовжена до 31.12.2012 року (а.с. 18).

Угодою від 29.01.2013 року сторонами розірвано Договір з 29.01.2013 року та актом приймання-передачі (повернення) майна, відповідач повернув Орендодавцю орендоване майно (а.с. 24-25).

З матеріалів справи вбачається, що на день розірвання Договору у орендаря виникла заборгованість.

29.01.2013 року, в день розірвання Договору, між сторонами укладено угоду про розстрочку виконання грошових зобов'язань за Договором (далі - Угода про розстрочку) (а.с. 23).

Як встановлено п. 1 Угоди про розстрочку, на дату укладення цієї Угоди, ТОВ «Житло-Буд» має перед ТДВ «КВО «Медапаратура» грошові зобов'язання по розрахунку з орендної плати у сумі 376 352,00 грн. та з компенсації за використану електроенергію, у сумі 11 634,35 грн., загальна сума заборгованості складає - 387 986,35 грн.

Пунктом 2 Угоди про розстрочку сторони погодили розстрочити виконання грошових зобов'язань за наступним графіком:

- лютий 2013 року у сумі 129 328,78 грн.;

- березень 2013 року у сумі 129 328,78 грн.;

- квітень 2013 року у сумі 129 328,79 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди про розстрочку перерахування грошових коштів на виконання даної угоди, здійснюється ТОВ «Житло-Буд» на протязі місяця, визначеного графіком погашення заборгованості, одним, або декількома платежами.

Згідно з п. 6 Угоди про розстрочку при достроковому розірванні Договору оренди нерухомого майна № 333 від 22.06.2010 року, грошові зобов'язання ТОВ «Житло-Буд» вважаються припиненими з моменту повного погашення суми боргу, визначеного пунктом 1 цієї Угоди.

Позивач, звертаючись з позовом, стверджує, що під час користування орендним майном у Відповідача виникла заборгованість, сплата якої Угодою від 29.01.2013 року була розстрочена. Проте, Відповідач не виконав вимоги Угоди про розстрочку в строки передбачені нею.

У зв'язку з вказаним вище, з урахуванням збільшення позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача 422 033,39 грн., а саме: основний борг - 376 352,00 грн.; пеня - 27 884,58 грн.; 3% річних - 17 796,81 грн.

Сума основного боргу, яку позивач просить стягнути, визначена без врахування компенсації за використану електроенергію, що є його право.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як досліджено вище, та не заперечувалося Відповідачем у суді апеляційної інстанції, заборгованість за Договором оренди № 333 від 22.06.2010 року склала 376 352,00 грн. Угодою про розстрочку виконання зобов'язання за Договором оренди відстрочено сплату заборгованості з останнім платежем, згідно умов Угоди, до кінця квітня 2013 року.

Станом на 19.06.2013 року, дату подачі позову, Відповідач не виконав умови Угоди про розстрочку та заборгованість не сплатив.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з Відповідача 376 352,00 грн. заборгованості відповідно до умов Угоди про розстрочку.

Підставою для подачі позову, згідно позовної заяви, є невиконання умов Договору оренди та Угоди про розстрочку. Проте, колегія суддів звертає увагу, на наступне.

Зміна договору відрізняється від його розірвання тим, що в першому випадку договір зберігає свою силу, хоча й із трохи зміненими умовами. Розірвання ж договору спричиняє припинення договірного зобов'язання.

Угодою про розстрочку від 29.01.2013 року визначено новий порядок та строк погашення боргу, який виник з умов Договору оренди. Угодою про розірвання Договору оренди від 29.01.2013 року припинено відносини за вказаним договором.

Як вбачається з умов вказаних вище Угод, сторони розірвавши Договір оренди припинили його дію та визначили новий порядок та строк погашення заборгованості. Розмір заборгованості, який міститься в Угоді про розстрочку не містить пені та 3 % річних.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Зміна змісту зобов'язання може полягати як у зміні змісту існуючих прав, так і у зв'язку із тим, що певні права та обов'язки, що охоплюються змістом зобов'язання припиняють свою дію, а інші виникають.

Оскільки, Договір оренди є розірваним, а сума заборгованості викладена в Угоді про розстрочку не містить пені та 3 % річних, то підстав для їх стягнення за період до моменту укладення Угоди про розстрочку відсутні.

Таким чином, Угода про розстрочку, фактично, є окремим зобов'язанням, хоча визначена в ній сума і виникла на умовах припиненого Договору оренди.

За таких обставин, стягненню підлягає заборгованість не за умовами Договору оренди, а за умовами Угоди про розстрочку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з розірванням Договору оренди, пеня та 3 % річні можуть бути нараховані лише на заборгованість за Угодою про розстрочку та на її умовах.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 27 884,58 грн., колегія судів зазначає наступне.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Договір оренди припинив свою дію, а Угодою про розстрочку непередбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.

Отже, підстави для стягнення пені нарахованої позивачем з 20.02.2012 року по 28.01.2013 року та з 01.03.2013 року по 20.09.2013 року відсутні.

Стосовно стягнення 3% річних у сумі 17 796,81 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було досліджено вище, підстави для стягнення як пені, так і 3 % річних за період з 20.02.2012 року по 28.01.2013 року відсутні.

Стосовно стягнення нарахованих позивачем 3 % річних за період з 01.03.2013 року по 20.09.2013 року, то вони підлягають до стягнення.

Оскільки позивачем визначена заборгованість без врахування компенсації за електроенергію, то графік погашення заборгованості повинен мати наступний вигляд:

- лютий 2013 року у сумі 125 450,67 грн.;

- березень 2013 року у сумі 125 450,67 грн.;

- квітень 2013 року у сумі 125 450,66 грн.;

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3 % річних повинна нараховуватися на вказані суми.

Враховуючи прострочення виконання зобов'язання з погашення зазначеної заборгованості, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, враховуючи вірний період заборгованості - з 01.03.2013 року по 20.09.2013 року, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 3 % річних у сумі 12 909,38 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 376 352,00 грн. основного боргу, 12 909,38 грн. 3 % річних, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи частково.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/11911/13 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 910/11911/13 скасувати частково в частині стягнення пені та 3% річних, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2; ідентифікаційний код 24368041) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (04655, м. Київ, Московський проспект, 21; ідентифікаційний код 14312269) 376 352 (триста сімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 12 909 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 38 коп. - 3% річних, 7 785 (сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позову.»

3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Київське виробниче об'єднання «Медапаратура» (04655, м. Київ, Московський проспект, 21; ідентифікаційний код 14312269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2; ідентифікаційний код 24368041) 232 (двісті тридцять дві) грн. 44 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/11911/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 01.09.2014 року.