Постанова

від 03.06.2014 по справі 812/10045/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №812/10045/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Металобаза" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 812/10045/13-а за позовом Приватного підприємства "Металобаза" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 18 листопада 2013 року №0000101500 (форма "ВІ"), №0000091500 (форма "Р"),-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року № 0000101500 (форма "ВІ") про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 95000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23750,00 грн., визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року № 0000091500(форма "В4") про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 493390,00 грн. (а.с. 3-8).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 06.11.2013 року по 12.11.2013 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Металобаза" з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року. За результатами даної перевірки складено Акт №175/12-10-15/31337539 від 14.11.2013 року. У відповідності до висновків акту перевірки, ПП "Металобаза" порушило, зокрема п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 646852 грн. у т.ч. по періодах: по декларації за липень 2013 року - 153462 грн.; по декларації за серпень 2013 року - 493390 грн. На порушення п. 200.3, ст. 200 Податкового Кодексу України, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту декларації за серпень 2013 року на 493390 грн. На порушення п. 200.4 «а» ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2013 року на 95000 грн.

На підставі вказаного акту прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Підставами для висновків про порушення стало, на думку ДПІ, зокрема:

- формування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій і не підтвердження належним чином складеними первинними документами, що начебто не спричиняє реальних змін майнового стану Приватного підприємства "Металобаза"(сторінка 11);

- завищення податкового кредиту через відсутність ділової мети при здійсненні господарської операції (сторінки 12-13 Акта перевірки).

ПП "Металобаза" не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, було змущено звернутися до суду з вказаним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Металобаза" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 18 листопада 2013 року №0000101500 (форма "ВІ"), №0000091500 (форма "Р") відмовлено в повному обсязі за необґрунтованістю (а.с.220-225).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 230-233).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки того, що позивачем отримано дохід від реалізації колісних пар РУ - 1Ш-957 - Г. Розрахунки збитків, які відповідач надав до суду першої інстанції і які не зазначив у акті перевірки, не підтверджені первинними документами, даними бухгалтерського обліку, податковою звітністю, є надуманими.

Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 195 пункту 195.1 підпункту 195.1.1 Податкового Кодексу України вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Оскільки експортні операції є об'єктом обкладання податком на додану вартість, експортер має право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальниками. Сума придбання позивачем товарів завжди буде з податком на додану вартість, а сума реалізації на експорт теж з податком на додану вартість тільки за нульовою ставкою. Отже з позиції відповідача виходить, що всі експортери створені задля отримання бюджетного відшкодування. Дохід від експортних операцій задекларований у податкових деклараціях з ПДВ за липень (р.2.1- 2723346 грн.) та за серпень (р.2.1- 2365588 грн.)

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що за несвоєчасну поставку продукції у підприємства могли бути значні штрафні санкції. У відповідача відсутні докази того, що позивач умисно придбавав колісні пари РУ - 1Ш-957 - Г за зазначеними цінами, щоб отримати бюджетне відшкодування. У підприємства була розумна економічна причина щодо неотримання значних збитків за несвоєчасну поставку продукції (товарів).

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції на врахував той факт, що ПП «Металобаза» є добросовісним платником податків. Так, з податку на прибуток у підприємства велика переплата у розмірі 484172,60 грн., що підтверджується актом № 1229-20 від 12.12.2013 року. Згідно декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2013 року підприємство від усієї діяльності має задекларований податок на прибуток. Отже вихоплення окремих господарських операцій відповідачем навмисне.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги стосовно завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 95000 грн., що дане бюджетне відшкодування відповідно Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року відповідає залишку від'ємного значення червня місяця 2013 року, що не заперечувалося відповідачем. Тобто, в розрахунках цього показника (95000 грн.) ніяким чином не можуть бути включені до податкового кредиту податкові накладні за липень та серпень 2013 року, які сформовані по начебто збитковим господарським операціям липня та серпня 2013 року. Ні в Акті перевірки, ні у «доказах» до суду, відповідач не наголошував на «збитковість» у червні 2013 року.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 06 листопада 2013 року №164/12-10-15/31337539 і направлення від 06 листопада 2013 року №23/12-10-15/31337539 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Металобаза", код ЄДРПОУ 31337539 з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року (а.с. 49-50).

За результатами проведення перевірки було складено акт від 14 листопада 2013 року №175/12-10-15/31337539, яким зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ПП "Металобаза" завищено суму податкового кредиту на загальну суму 646 852 грн.; п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ПП "Металобаза" завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту декларації за серпень 2013 р. на 493 390 гривень; п.200.4 "а" ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ПП "Металобаза" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2013 р. на 95000 гривень; п.200.4 "б" ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) завищено суму залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації за серпень 2013 р. на 128905 гривень. (а.с. 12-25).

На підставі вищезазначеного Акту Первомайською ОДПІ ГУ Міндоходів України у Луганській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року №0000091500, за яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 493 390 грн., №0000101500, за яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 118 750 грн. (а.с. 10-11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтримавши висновки акту податкового органу, дійшов висновок про те, що у липні 2013 року та серпні 2013 року ПП "Металобаза" колісні пари реалізовано у повному обсязі на адресу ТОВ "ТрансПутьМаш" та ВАТ "Рузхіммаш" за цінами, що є значно нижчіми від ціни придбання, що у свою чергу призвело до отримання ПП Металобаза" збитків за липень 2013 року у сумі 610633, 20 грн. та за серпень 2013 року у сумі 594755,72 грн. Таким чином, операції ПП "Металобаза" по експорту колісних пар у перевіряємий період були збитковими, діяльність позивача не була спрямована на отримання доходу, а саме підприємство виконувало роль транзитера, створеного задля отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Під час апеляційного провадження за клопотанням сторін, у справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Луганському відділенню Донецького Науково-Дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи було поставлене питання: чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача, висновки викладені в акті перевірки від 14 листопада 2013 року № 175/12-10-15/31337539 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Металобаза» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року». Судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до вимог ст. 82 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Висновок експерта є відповідно до вимог ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказом у справі, який оцінюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми закону спростовують думку відповідача про відсутність об'єктивних підстав для проведення судово-економічної експертизи. Крім того, в письмових запереченнях до висновку судово-економічної експертизи, надісланих на адресу суду 03 червня 2014 року, представник відповідача посилається на те, що під час проведення експертизи перевірялась повнота та правильність заповнення реквізитів досліджуваних документів, встановлювалась відповідність бухгалтерської звітності позивача вимогам законодавства, здійснювався арифметичний розрахунок. Відповідач наполягає на тому, що експертом не було проведено аналіз самої господарської операції, її економічної доцільності, наявності ділової мети, впливу експортних операцій на економічний результат діяльності підприємства тощо. Отже на думку представника Первомайської ОДПІ висновок судово-економічної експертизи не може бути належним та допустимим доказом в адміністративній справі.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 430/26 від 10 квітня 2014 року, дослідженням наданих документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності, висновки, викладені в акті перевірки від 14 листопада 2013 № 175/12-10- ?15 / 31337539, не підтверджуються.

Судова колегія не приймає заперечення Первомайської ОДПІ на висновок судово-економічної експертизи по-перше з урахуванням того, що як під час призначення експертизи так і після отримання її висновку, представником ОДПІ не ставилося питання про призначення додаткової або повторної експертизи у разі якщо вважали висновок неповним, неясним, необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

По-друге, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведення судово-економічної експертизи, експертом було досліджено матеріали справи з долученими до неї первинними документами бухгалтерського та податкового обліку по спірним операціям.

Висновком експерта встановлено, що задекларовані показники податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «Металобаза» за липень-серпень 2013 року відповідають даним податкового обліку, реєстрам виданих та отриманих податкових накладних ПП «Металобаза» за липень-серпень 2013 року. Крім того, наявні в матеріалах справи податкові накладні оформлені відповідно до вимог Податкового Кодексу України. Наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені відповідно до вимог п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем не спростовувалися висновки дослідної частини експертизи, а навпаки відповідачем в запереченнях на апеляційну скаргу зазначено те, що висновок судово-економічної експертизи підтвердив відповідність форми та реквізитів первинної документації вимогам законодавства.

Щодо спростування експертом висновку зробленого в акті перевірки від 14.11.2013 року (який є предметом доказування у даній справі на думку відповідача) стосовно відсутності реальних змін майнового стану ПП «Металобаза» та відсутності ділової мети при здійсненні господарських операцій, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях (201.14, 201.15 ст. 201 ПК України).

Отже аналізуючи перелічені норми законодавства, судова колегія робить висновок про те, що не передбачено включення або виключення податкових накладних при формуванні податкового кредиту платника в залежності від фінансових результатів господарських операцій щодо подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, отриманих по таких податкових накладних.

Стосовно доводів податкового органу та суду першої інстанції на відсутність у позивача при здійсненні господарських операцій розумної економічної причини (ділової мети), яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, які були зроблені на підставі того, що собівартість колісних пар, придбаних ПП «Металобаза» є 23951 грн., а в подальшому колісні пари були реалізовані позивачем за ціною, нижчою собівартості від 23333,9 грн. до 23501,1 грн., судова колегія зазначає наступне.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

При цьому обов'язок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, покладається на податкові органи, відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, у таких випадках слід оцінювати, чи обумовлені збиткові операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Так, продаж раніше придбаного товару за ціною, нижчою від ціни її придбання, може бути спричинений намаганнями платника податку уникнути ще більших збитків, пов'язаних із зміною ринкової кон'юнктури, втратою товаром своїх корисних властивостей внаслідок тривалого зберігання, перевищенням витрат на зберігання над можливими втратами від уцінки товару, недостатнім професіоналізмом або змінами в кадровому складі персоналу платника податків (наприклад, звільнення спеціалістів з відповідних напрямків), обґрунтованою терміновою потребою в оборотних коштах, перепрофілюванням чи іншими істотними змінами в господарській діяльності платника податків тощо. Також не виключено здійснення протягом певного часу збиткових операцій з метою зміцнення конкурентного становища суб'єкта господарювання на ринку, розширення ринків збуту тощо. У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з акту перевірки від 14.11.2013 року, податковим органом було зроблено висновок про те, що за відсутності ділової мети при здійсненні господарської операції у платника податків відсутнє право на формування податкового кредиту (а.с. 12 акту). Разом з тим, зазначений висновок було зроблено тільки на підставі аналізу ціни реалізації товару на експорт та не було проаналізовано податковим органом, чи обумовлені збиткові операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), отже даний висновок податкового органу фактично ґрунтується на припущеннях без достатнього аналізу господарської діяльності в цілому підприємства у спірний період.

Отже зібрані у справі докази в їх сукупності, спростовують висновки акту перевірки податкового органу від 14 листопада 2013 року та обумовлюють визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2013 року № 0000101500 та № 0000091500 прийнятих на підставі вказаного акту № 175/12-10-15/31337539.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Металобаза" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 812/10045/13-а задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі № 812/10045/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги приватного підприємства «Металобаза» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2013 року № 0000101500 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафними фінансовими санкціями, № 0000091500 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири тисячі) грн.81 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Металобаза».

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв