Ухвала

від 22.05.2014 по справі 1601/2а-1/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/800/3679/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Горбатюка С.А.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" про визнання нечинним та скасування п. 17 рішення,

ВСТАНОВИЛА:

СПД-ФО ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, яким просила визнати нечиним п. 17 п. 17 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.06.2010 року «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці» в частині передачі в оренду ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» терміном на 15 років земельної ділянки, площею 10060 кв.м. для експлуатації та обслуговування торговельних рідів з павільйонами по АДРЕСА_1.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СПД-ФО ОСОБА_2 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу на праві власності належать земельні ділянки, площею відповідно 0,0053 га. і 0,0123 га., які розташовані по АДРЕСА_3. Цільове призначення земельних ділянок - для експлуатації та обслуговування торгового павільйону.

03.04.2006 року між Кременчуцькою міською радою та ТОВ «Кременчуцька торгівельна гільдія» укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 15.942 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд центрального ринку, строк дії договору до 01.04.2011 року.

06.04.2006 року даний договір зареєстрований Полтавською РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040654800111.

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки «межі і землекористувачі» за описом меж земельна ділянка, яка передана в оренду, межує в позначках від «Ц» до «Ч» (23) з землекористувачем ОСОБА_3, в позначках «Ч» до «Ш» (24) з землекористувачем ОСОБА_4

Торгівельні ряди з павільйонами, які розташовані в АДРЕСА_2, з грудня 2007 року по праву власності належать ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія».

В 2008 році позивачка ФО-П ОСОБА_2 зверталась до Кременчуцької міської ради з заявою щодо отримання дозволу на передачу їй в тимчасове користування землі, яка прилягає до торгівельного павільйону по АДРЕСА_3, посилаючись на необхідність проведення поточного ремонту приміщення та його майбутньої реконструкції.

Отримавши негативну відповідь, ФО-П ОСОБА_2 оскаржила рішення про відмову в задоволені її звернення до суду. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.06.2011 року адміністративний позов ФО-П ОСОБА_2 (справа № 2а-78/2011 р.) залишений без розгляду у зав'язку з пропуском позивачкою процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», загальною площею 10.060 кв.м., розроблений згідно п. 2.8 рішення Кременчуцької міської ради від 23.02.2010 року «Про затвердження матеріалів відбору земельних ділянок та надання дозволів і вимог на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці».

Зазначена земельна ділянка відводиться за рахунок частини земель наданих ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» в оренду за договорами оренди від 06.04.2006 року, від 14.03.2008 року (№ по р. Полтавської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 040854800073), від 18.11.2008 року (№№ по р. Полтавської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 040854800217, 040854800216). Запроектована для відведення підприємству земельна ділянка межує в точках, зокрема, з 166 по 170-ту із землями ОСОБА_2

Рішенням Кременчуцької міської ради від 29.06.2010 року (п. 17) затверджений проект землеустрою щодо відведення ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» земельної ділянки, площею 10.060 кв.м., для експлуатації та обслуговування торговельних рядів з павільйонами по АДРЕСА_2, та вищезазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» строком на 15 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, як власник торговельного павільйону, який розташований за адресою - АДРЕСА_3, неодноразово зверталась до Кременчуцької міської ради та її виконавчого комітету з письмовими заявами щодо надання дозволу на передачу в тимчасове користування земельної ділянки, яка впритул прилягає до торгівельного павільйону по АДРЕСА_3, оскільки вказана земельна ділянка необхідна їй для належного обслуговування зазначеного торгівельного павільйону. У відповідь на заяви отримала категоричні відмови листами від 17.03.2008 року, від 13.08.2008 року, від 23.08.2008 року. Вважає, що оспорюване рішення відповідача має явні ознаки корупційності, так як один із засновників і одночасно генеральний директор ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» є депутатом Кременчуцької міської ради. Окрім того, позивачка зазначає, що отримання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» було можливим лише після проведення земельних торгів.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову у позові, виходили з того, що позивачем не надано чітких пояснень, яким чином оспорюване рішення порушує його права та інтереси і у чому полягають ці порушення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій у зв'язку з таким.

Стверджуючи про порушення прав, позивач посилається на положення пункту 3.25 Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92», відповідно до якого для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Проте, такий аргумент не свідчить про порушення прав позивача, оскільки наведена норма міститься у розділі «Садибна забудова» та стосується організації районів садибної забудови.

Відповідно до частини 1 статті 381 Цивільного кодексу України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Проте, земельні ділянки позивача не є садибою, на них не розміщені житлові будинки. Натомість, земельні ділянки позивача віднесені до земель роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Таким чином, на них не розповсюджується правила організації районів садибної забудови, в тому числі, встановлені пунктом 3.25 Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92».

До того ж, зазначена норма встановлює обов'язок саме особи, яка здійснює будівництво, дотримуватись встановленої відстані до сусідньої ділянки. Водночас, дана норма не встановлює обов'язок міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки на певній відстані від об'єктів будівництва на сусідній ділянці.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 відхилити, постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.05.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: