Постанова

від 18.05.2014 по справі 826/5051/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2014 року 08:43 № 826/5051/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Євростандарт» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафної санкції, ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Євростандарт» (далі - позивач, ТДВ «СК «Євростандарт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг), у якій просить суд визнати повністю нечинною та скасувати постанову про накладення штрафної санкції (штрафу) на позивача за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 21.03.2014 №31/13-16/13/5.

Ухвалами суду від 18.04.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 24.04.2014.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Через канцелярію суду відповідачем подано письмові заперечення на позов, в яких Нацкомфінпослуг просить суд в позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 березня 2014 відповідачем на підставі акту планової виїзної перевірки (інспекції) № 44/13-8 ФП від 27.02.2014, прийнято постанову про накладення штрафної санкції (штрафу):

- № 31/13-16/13/5, якою на позивача за порушення п. 6.1 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків) до Державного реєстру фінансових установ; п. 3 розділу X Положення про Державний реєстр фінансових установ; п.п. 2.12, 2.20 8.3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності; ст. 2, ч. 6 ст. 38 Закону України «Про страхування»; п. 13 р. І Положення про Державний реєстр фінансових установ; ч. 2 ст. 7, ст. 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; абз. 2, абз. 3 п. 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, п. 2.12 р. ІІ Порядку складання звітних даних страховиків; п. 5.2 розділу V Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовано штрафну санкцію (штраф) в розмірі 170 000 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Директором Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Євростандарт» за період з 08.04.2010 по 11.04.2013 був ОСОБА_1, призначений на посаду на підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства (протокол від 06.04.2010 № 9, наказ про призначення від 08.04.2010 № 11).

Згідно протоколу Загальних зборів учасників Товариства від 09.04.2013 (протокол № 14) та наказу про звільнення від 11.04.2013 № 7, з 11.04.2013 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади.

Як зазначено в постанові про накладення штрафу, позивач про звільнення ОСОБА_1 з посади директора повідомив Нацкомфінпослуг 25.04.2013, проте реєстраційну картку, в якій зазначається про такі зміни та документи, що підтверджують наявність вказаних змін, позивачем до Нацкомфінпослуг у термін, встановлений законодавством, надано не було.

Аналогічне за своєю кваліфікацією правопорушення встановлено відповідачем стосовно чинного директора ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_3 та працівника з проведення фінансового моніторингу ОСОБА_2 (який одночасно являється директором).

Пунктом 6.1 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків) від 22.11.2005 № 4934 визначено, що про внесення змін до інформації, яка внесена до Реєстру, заявник зобов'язаний повідомити Нацкомфінпослуг протягом десяти робочих днів з дати виникнення змін. Для цього заявник повинен подати відповідну реєстраційну картку, в якій відбулися зміни (в електронній та паперовій формі, у форматі, який встановлюється Нацкомфінпослуг) та документи, що підтверджують наявність змін.

Матеріалами справи підтверджується, що заява (а.с. 135 Том І), якою контролюючий орган повідомлявся про зміну директора, дійсно була подана до Нацкомфінпослуг 25.04.2013, втім, оскільки матеріали справи не містять в собі доказів подання протягом 10 днів реєстраційної картки, у якій відбулися зміни та документів, що підтверджують наявність змін, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з правомірністю встановлених відповідачем в п.1 - 4 постанови №31/163-16/13/5 порушень.

Стосовно ненадання позивачем копії диплома директора ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

З п. 5 оскаржуваної постанови вбачається, що директор позивача ОСОБА_2 у 2001 закінчив Президентський університет Міжрегіональної Академії управління персоналом за спеціальністю «Менеджмент організацій», присвоєно ступінь магістра «Економіка та управління страховим бізнесом» (Диплом магістра від 30.10.2001 Серії НОМЕР_1). Копію диплома ОСОБА_2 не було надано позивачем до Нацкомфінпослуг.

По суті даного порушення представник позивача зазначає, що на запит інспекційної групи позивачем було надано відповідачеві копію диплома директора в ході проведення перевірки 23.01.2014, про що свідчить супровідний лист Позивача від 23.01.2014 (а.с 138 Том І).

Позивач вважає, що оскільки оскаржувана постанова була складена відповідачем 21.03.2014, коли копія диплома директора вже знаходилася у відповідача, то вимога щодо надання документа вже була виконана, внаслідок чого застосування відповідальності є неправомірним.

Суд відхиляє такі доводи представника позивача, адже відповідальність застосована до позивача не за відсутність документу, що підтверджує компетенцію директора, а за порушення встановлених законом строків надання відповідних документів.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливості надання диплому директора в 10-денний строк, як то передбачено ч. 6 ст. 38 Закону України «Про страхування» та п. 8.3 Ліцензійних умов, з урахуванням того, що диплом ОСОБА_2 був отриманий ще в 2001 році.

Щодо ненадання позивачем інформації про зміну номеру рахунку, неповідомлення та ненадання відповідачеві відповідних змін шляхом подання реєстраційної картки, про що зазначено в п. 7 постанови, позивач зазначає, що 25.04.2013 ним подано до Нацкомфінпослуг реєстраційну картку юридичної особи із відображенням змін інформації про юридичну особу, в т.ч. інформації про банківські реквізити юридичної особи.

Проте, оскільки як зазначено вище, матеріали справи не містять в собі належних доказів подання до Нацкомфінпослуг реєстраційної картки саме 25.04.2013, суд відхиляє твердження представника позивача про належне виконання ним обов'язку з повідомлення суб'єкта владних повноважень про зміну реквізитів банківських рахунків, як необґрунтоване.

Стосовно неповідомлення позивачем відповідача та ненадання копій Статуту товариства в редакції від 27.08.2012 та 09.04.2013, а також протоколу загальних зборів, про що зазначено в п. 8 постанови, факт вчинення даного порушення позивачем не заперечується (а.с. 4 Том І).

Щодо висновку відповідача про здійснення позивачем діяльності по добровільному страхуванню сільськогосподарської продукції без відповідної ліцензії (п. 9 постанови), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено із ПрАТ «Страхова компанія «Київська Русь» 30.09.2013 ковер-нот № 209/015/ЗВР-13, 19.08.2013 ковер-нот №146/014/3BP-13, 30.12.2013 ковер-нот № 318/021/ЗВР-13.

В п. 9 оскаржуваної постанови відповідач стверджує, що по перелічених вище договорах позивач фактично здійснював діяльність по добровільному страхуванню сільськогосподарської продукції без відповідної ліцензії.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає такий висновок відповідача помилковим.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог закону.

Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Правила страхування (ст. 17 Закон України «Про страхування») розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Відповідачем не спростовується, що позивач 26.01.2010 отримав ліцензію АВ №521033 на право провадження добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу (вантажобагажу).

11 грудня 2006 відповідачем були зареєстровані «Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур та/або багаторічних насаджень», зі Змінами № 1 від 17.12.2007 та Змінами № 2 від 15.01.2010.

Станом на дату укладання ковер-нотів № 209/015/3BP-13, № 146/014/3BP-13, № 318/021/3BP-13 зазначені «Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур та/або багаторічних насаджень» зі змінами відповідачем не анульовані, отже, мають юридичну силу.

Враховуючи зазначене, суд не знаходить доказів, які б свідчили про те, що позивач здійснював діяльність по добровільному страхуванню сільськогосподарської продукції в порушення вимог чинних правилами страхування, внаслідок чого доводи Нацкомфінпослуг, викладені в п. 9 оскаржуваного акту індивідуальної дії є неправомірними.

Щодо укладення позивачем 01.08.2013 договору № 121-ОП облігаторного пропорційного перестрахування з ПрАТ «СК «Солідарність» без відповідної ліцензії, про що зазначено в п. 10 постанови, суд відзначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується (а.с. 143 Том І), що позивачем було укладено із ПрАТ «СК «Солідарність» договір № 121-ОП облігаторного пропорційного перестрахування.

Страховим випадком, згідно п. 2.1.4 договору є нещасний випадок, що трапився зі страхувальником.

В Постанові зазначено, що згідно банківських виписок від 19.08.2013 та 11.09.2013 позивач отримав перестрахувальну премію у розмірі 1 105,00 грн. та 5 000,00 грн. відповідно.

Однак, матеріалами справи також підтверджується, що листами від 12.09.2013 вих. № 814/3 та № 814/4 (а.с. 155 - 156 Том І) ПрАТ «СК «Солідарність» просило вважати вірним призначення платежів від 19.08.2013 та 11.09.2013 як «перестрахувальна премія по договору № 118-ОП облігаторного пропорційного перестрахування від 01.08.2013».

Предметом договору № 118-ОП облігаторного пропорційного перестрахування від 01.08.2013 є майнові інтереси, котрі не протирічать закону та пов'язані із ризиком виконання перестраховиком (позивачем) частини зобов'язань перестрахувальника по відшкодуванню страхувальникам, застрахованим перестрахувальником, спричиненої ними шкоди майну третіх осіб.

Видом страхування є добровільне страхування відповідальності перед третіми особами, на яке позивач має ліцензію Держкомфінпослуг серії АВ № 528818 від 30.04.2010 (а.с. 142 Том І). Отже, перестрахувальна премія у розмірі 1 105,00 грн. та 5 000,00 грн. є такою, що фактично отримана по договору перестрахування № 118-ОП, укладеному у відповідності з наявною у позивача ліцензією, внаслідок чого висновки відповідача про порушення позивачем правил страхування в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно укладення позивачем з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» договорів № ОБ.НС.13.002 від 02.09.2013, № ОБ.НС.13.003 від 01.10.2013, № МС.13.010 від 04.10.2013, № MC.13.009 від 02.09.2013 без відповідної ліцензії, про що зазначено в п.п. 10 - 11 постанови, суд зазначає наступне.

Між позивачем і ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» укладено договори про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості № ОБ.НС.13.002 від 02.09.2013, № ОБ.НС.13.003 від 01.10.2013, № МС.13.010 від 04.10.2013, № МС.13.009 від 02.09.2013.

На думку відповідача, перелічені вище договори укладені із порушенням ліцензійних умов.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Договори перестрахування на базі ексцеденту збитковості відрізняються від стандартних договорів перестрахування тим, що на перестрахування приймається не «предмет страхування», зазначений в первинних договорах страхування перестрахувальника ПрАТ «УОСК» із страхувальником, а фінансовий результат діяльності страховика по портфелю, в який можуть входити різні види страхування.

Це підтверджується пунктом 1.1.1 договору перестрахування № ОБ.НС.13.002 від 02.09.2013, де зазначено, що предметом перестрахування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: пов'язані з фінансовим ризиком Перестрахованого зазнати фінансові збитки в процесі проведення ним господарської діяльності, передбаченої статутом за договорами добровільного страхування від нещасних випадків, укладеними Перестрахованим (Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія») на підставі ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України АВ № 584700 від 14.07.11 та «Правил добровільного страхування від нещасних випадків» № ДО02-01 від 05.02.2007, зареєстрованих Держфінпослуг України 06.03.07, реєстраційний номер 0270501. Дія цього договору розповсюджується на всі Договори страхування серії НВМ, які укладені Перестрахувальником (п. 1.1.4 Договору) на підставі ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України АВ № 528813 від 30.04.10 «Добровільне страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій».

Підпунктом 1.1.4 Договору передбачено, що портфель, який підлягає перестраховуванню за цим Договором, складається з договорів добровільного страхування від нещасних випадків серії НВМ, які укладено Перестрахованим через прийняття у страхування (перестрахування) таких ризиків у період з 01.09.2013 по 30.09.2013.

При цьому, контролюючим органом залишено поза увагою те, що перестраховик (позивач) на відміну від страховика, не мусить забезпечувати повного або часткового відшкодування збитку по договорам страхування, а відповідає лише у разі перевищення сумою остаточного чистого збитку величини пріоритету страховика, визначеного умовами договору перестрахування № ОБ.НС.13.002 від 02.09.2013.

Зокрема, в пп. 1.2.1 Договору зазначено, що Перестраховик у разі перевищення сумою остаточного чистого збитку величини Пріоритету Перестрахованого, за умов сплати перестрахувальної премії в повному обсязі, відшкодовує Перестрахованому частину остаточного чистого збитку Перестрахованого, якщо такий збиток перевищує Пріоритет Перестрахованого та не перевищує загальної величини відповідальності Перестраховика.

Тобто, страховий випадок, вказаний в даному договорі перестрахування, жодним чином не пов'язаний зі страховим випадком, вказаним в прямих договорах страхування, що укладені страховиком ПрАТ «УОСК» зі Страхувальником.

Діючи в рамках «Правил добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій», зареєстрованих в Держфінпослуг 25.06.2009 за № 2090435, відповідно до ліцензії серії АВ № 546790 від 04.08.2010 на право провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій, позивач перестраховував ризики ПрАТ «УОСК» на підставі того, що страхова компанія, уклавши договори страхування, видала письмові гарантії, ризик невиконання яких, настає при перевищенні страховиком сум виплат (пріоритету), вказаних в договорі перестрахування.

Відтак, твердження відповідача щодо невідповідності ліцензійним умовам договорів про непропорційне перестрахування на базі ексцеденту збитковості № ОБ.НС.13.002 від 02.09.2013, ОБ.НС.13.003 від 01.10.2013, МС.13.010 від 04.10.2013, МС.13.009 від 02.09.2013, укладених між позивачем і ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» є безпідставним.

Суд зауважує, що правова позиція відповідача, в даному випадку, ґрунтується виключно на інформації, наданій контрагентом позивача ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», в той час як жодних зауважень до звітних даних безпосередньо позивача (в частині перестрахування) оскаржувана постанова в собі не містить.

З аналогічних підстав, внаслідок помилкового ототожнення відповідачем понять «договір перестрахування» та «договір непропорційного/облігаторного перестрахування на базі ексцеденту збитковості», доводи Нацкомфінпослуг про здійснення позивачем страхової діяльності зі страхування: об'єкту іпотеки, добровільного страхування від нещасних випадків, добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби, добровільного медичного страхування тощо, без відповідної ліцензії, викладені в п.п.12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 23, 24, 25 постанови №31/13-16/13/5 від 21.03.2014 є необґрунтованими.

Стосовно неподання позивачем на реєстрацію в 10 - денний строк відповідачу договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № ЄС-1010/01 від 10.10.2013, в оскаржуваній Постанові (п. 16) зазначено, що позивачем в порушення абз. 2, 3 п. 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2011 № 153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.02.2011 за № 642/19380, не надано на реєстрацію договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № ЄС-1010/01 від 10.10.2013.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з такими доводами відповідача, адже як вбачається зі ст. 46 акту перевірки (а.с. 50 Том ІІ), 25.12.2013 позивачем на користь ТОВ «Страхова компанія «Сулім» здійснено оплату перестрахувальної премії в сумі, більшій 1000000 грн.

Абзацом 2 п. 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2011 № 153 встановлено, що у разі досягнення або перевищення суми здійсненого перестрахового платежу (перестрахових платежів) 1 000 000 грн. за договором (договорами) перестрахування, укладеним (укладеними) з одним і тим самим страховиком (перестраховником) - резидентом, протягом десяти робочих днів з дня такого досягнення та/або перевищення, Заявник надсилає до Нацкомфінпослуг (разом із Заявою) для реєстрації договорів перестрахування (разом з усіма змінами (за наявності)) із страховиком (перестраховиком) - резидентом у двох примірниках, засвідчених відбитком печатки та підписом керівника або уповноваженої особи Заявника (за умови надання відповідного Документа, що засвідчує право підпису уповноваженої особи).

Як вбачається з матеріалів справи, заява про реєстрацію договору перестрахування (а.с. 198 Том І) подана позивачем до Нацкомфінпослуг 18.02.2014, тобто з пропуском 10-денного строку на її подання, внаслідок чого висновки відповідача про порушення позивачем абз. 2 п. 4 Порядку реєстрації договорів перестрахування, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.03.2011 № 153, матеріалами справи не спростовуються.

Стосовно порушень, зазначених в п. 20 постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 7 пояснення щодо припинення договорів страхування Переліку достроково припинених договорів страхування за І півріччя 2013 року (звітний період) звіту Товариства за І півріччя 2013, поданого на паперовому носії до Нацкомфінпослуг (отримано 25.07.2013), позивачем зазначено про відсутність достроково припинених договорів страхування.

Аналогічним чином, відповідно до розділу 7 пояснення щодо припинення договорів страхування Переліку достроково припинених договорів страхування за 9 місяців 2013 (звітний період) звіту Товариства за 9 місяців 2013, поданого на паперовому носії до Нацкомфінпослуг (отримано 25.10.2013), позивачем зазначено про відсутність достроково припинених договорів страхування.

Під час проведення перевірки встановлено, що 18.04.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» та Кредитною спілкою «КС Володар» укладено договір № 1804/06 добровільного страхування фінансових ризиків.

02 квітня 2013 між позивачем та Кредитною спілкою «КС Володар» було підписано додаткову угоду до Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 18.04.2012, відповідно до п. 1 якої страховик та страхувальник дійшли згоди достроково припинити дію Договору добровільного страхування фінансових ризиків від 18.04.2012 за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди ця Угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

У звітних даних, які подавались позивачем на паперовому носії до Нацкомфінпослуг за І півріччя 2013 та за 9 місяців 2013 відсутня інформація про дострокове припинення договорів страхування, що позивачем не заперечується.

Стосовно порушення, викладеного в п. 21 постанови щодо надання директором Товариства довідки з неправдивою інформацією про відсутність касових операцій за період з 01.01.2012 по 15.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У пункті 6.3.2 «Розміщення страхових резервів», підпункті 5 «Грошові кошти та їх еквіваленти» пункту 6.3.3 «Розшифровка окремих статей балансу» Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика» за 9 місяців 2013, І півріччя 2013, І квартал 2013, 2012 рік, 9 місяців 2012, І півріччя 2012, І квартал 2012 позивачем самостійно зазначено про суми готівкових коштів в касі всього в розмірі 34000 грн.

Тобто, з однієї сторони, у наданій до контролюючого органу звітності юридична особа зазначає про наявність готівкових коштів в касі підприємства, а з іншої сторони, директор ТОВ «СК «Євростандарт» повідомляє Нацкомфінпослуг про відсутність готівкових коштів в касі підприємства за перевіряємі періоди.

Факт вчинення даного порушення представником позивача не заперечується, а матеріали справи не містять в собі письмових доказів, які б спростовували обставини, викладені в п. 21 постанови.

Щодо порушення, зазначеного в п. 22 постанови, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що 18 квітня 2012 між позивачем та громадянкою України ОСОБА_6 укладено договір № 1804/04 добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до пункту 5.6 Договору страховий платіж за цим Договором складає 1998,00 грн. та сплачується двома платежами в наступному порядку:

- частину страхового платежу у розмірі 1100,00 грн. не пізніше 20.04.2012;

- частина страхового платежу в розмірі 898,00 грн. не пізніше 20.05.2012.

Відповідно до банківської виписки від 18.04.2012 позивачем отримано частину страхового платежу по Договору у розмірі 1100 грн.

Відповідно до банківської виписки від 20.05.2012 позивачем отримано частину страхового платежу по Договору у розмірі 898,00 грн.

Таким чином, загальна сума отриманих страхових платежів за видом страхування «добровільне страхування наземного транспорту» за період 2012, складає 1998 грн.

Однак, як зазначає відповідач в своїх письмових запереченнях, відповідно до звітності, поданої позивачем за період 2012 по виду страхування «добровільне страхування неземного транспорту», ТДВ «СК «Євростандарт» отримано 2100 грн., а не 1998 грн., що свідчить про надання контролюючому органу недостовірних даних в страховій звітності.

Факт вчинення даного порушення позивачем не заперечується.

В частині порушень, викладених в п.п. 26 - 29 постанови щодо: 1) подання позивачем звіту про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами за 2012 без підписів керівника, головного бухгалтера та за відсутності печатки; 2) подання звітності за підписами осіб, які на дату подачі такої звітності звільнені з займаних посад; 3) не надання на вимогу контролюючого органу інформації щодо наявності у позивача обтяжень за період з 01.01.2012 по 15.01.2014; 4) подання позивачем до відповідача недостовірної інформації про суми коштів на депозитних рахунках за період з 01.01.2012 по 15.01.2014, дані обставини позивачем також не заперечені та не спростовані, внаслідок чого висновок Нацкомфінпослуг про наявність в діях позивача порушень п. 5.2 розділу V Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є обґрунтованим.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача на необхідність застосування ст. 250 Господарського кодексу України в частині пропущення відповідачем граничних строків застосування адміністративно - господарської санкції у формі штрафу, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, серед яких і адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно-господарський штраф визначається законом як грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (частина перша статті 241 Господарського кодексу України).

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частина друга статті 241 Господарського кодексу України).

Отже, у кожному конкретному випадку компетенцію, порядок та строки прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій необхідно встановлювати відповідно до законодавчих актів, якими регулюються правила здійснення певної господарської діяльності.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли внаслідок виявлення порушення вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже при вирішенні питання про розмір і порядок накладення штрафу за таке порушення визначається згадуваним законом, який в даному випадку є спеціальним нормативно-правовим актом.

Відтак суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення відповідачем норм ст. 250 Господарського кодексу України.

В той же час, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами представника позивача в частині неправомірного застосування до Товариства з додатковою відповідальністю «Євростандарт» максимальної суми штрафу в розмірі 170000грн., вмотивовуючи це наступним.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 39 даного закону встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 40 Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, як накладення штрафів в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 41 Закону встановлено, що уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час розгляду даної справи судом не встановлено наявності фактичних доказів провадження позивачем діяльності на ринках фінансових послуг без відповідної ліцензії та/або реєстрації, застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону не можна вважати правомірним, внаслідок чого постанова №31/13-16/13/5 від 21.03.2014 в цій частині підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Проте, оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем порушень, передбачених абз. 2, 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», застосування до позивача штрафу в сумі 34 000 грн. є цілком правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Євростандарт» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафної санкції (штрафу) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21.03.2014 №31/13-16/13/5 в частині штрафу в сумі 136 000 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Євростандарт» (код ЄДРПОУ 35692515) судові витрати в сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський