Рішення

від 06.06.2014 по справі 914/1174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2014 р. Справа № 914/1174/14

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця», м.Львів

про стягнення 178 161,60 грн.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Івасюк Н.В., представник (довіреність №2303-вих.-348 від 03.02.2014 р.);

від відповідача: Лопушанський Т.В., представник (довіреність від 10.02.2014 р.)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця», м.Львів про стягнення 178 161,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.04.2014р. призначив розгляд справи на 28.04.2014 р. В судових засіданнях оголошувалася перерва та розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу. В порушення умов вказаного договору, відповідач не сплатив ціну об'єкта продажу протягом обумовленого сторонами строку, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта, що становить 178 161 грн. 60 коп., та судові витрати.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти позовних вимог, зазначив, що відповідачем не прострочено виконання зобов'язання щодо сплати ціни об'єкта продажу, оскільки така оплата здійснена ним в межах 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Також заявив, що, припускаючи наявність прострочення виконання зобов'язання відповідачем, нарахована позивачем неустойка є надмірно великою у зв'язку з відсутністю збитків, завданих позивачеві можливим простроченням виконання зобов'язання, та враховуючи незначний строк такого прострочення.

В судовому засіданні 12.05.2014 р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №914/1174/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №461/2738/14-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця» до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, що перебуває в провадженні Галицького районного суду м.Львова.

У поданому клопотанні відповідач стверджує, що предметом спору у справі №461/2738/14-а є, зокрема, визнання неправомірними дій УКВ ДЕП ЛМР по складанню вимоги, викладеної у претензії №2302-вих-369 «У зв'язку з невиконанням договору-купівлі продажу №2882 від 30.12.2013 року», стосовно необхідності сплати ТзОВ «Смоківниця» пені та неустойки в розмірі 20% від вартості об'єкта продажу.

На думку відповідача, пов'язаність справи №914/1174/14 та справи №461/2738/14-а полягає в тому, що при вирішенні справи №461/2738/14-а судом може бути встановлено незаконність рішення Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради стосовно нарахування неустойки і пені, що, в свою чергу, матиме преюдиціальне значення при вирішенні справи №914/1174/14, предметом спору в якій є стягнення неустойки.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд вважає за можливе самостійно встановити обставини, що мають значення для даної справи, зокрема, встановити правомірність нарахування неустойки позивачем, розглянути справу №914/1174/14 по суті, надавши правову оцінку діям сторін щодо виконання зобов'язання за договором та дослідивши їх відповідність чинному законодавству.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №914/1174/14 до вирішення справи №461/2738/14-а, що перебуває в провадженні Галицького районного суду м.Львова.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.12.2013 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоківниця» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2882, за умовами якого продавець зобов'язався відповідно до ухвали Львівської міської ради 3-ої сесії 6-го скликання від 30.06.2011 р. №605 передати у власність покупцю нежитлове приміщення, позначене у технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» підвалу (індексами частин приміщень VI, VII, VIII, IX) та першого поверху (індекси частин приміщення 15-1, 15-2, 15-3, 15-4, 15-5, 15-6) загальною площею 158,1 кв.м., які розташовані у будинку №9 за адресою: місто Львів, вулиця Т.Шевченка, а покупець зобов'язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, та зареєструвати право власності на вказане приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Зазначений в цьому договорі об'єкт продавався за ціною 890 808 грн. 00коп., у т.ч. ПДВ (п.1.7. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 890 808 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору, розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок продавця.

Пунктом 5.1. договору встановлено обов'язок покупця у встановлений цим договором строк сплатити ціну продажу об'єкта продажу.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, датою зарахування коштів на рахунок продавця, тобто датою сплати ціни об'єкта продажу, є 05.02.2014 р.

Згідно з п.7.1 договору, у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

За порушення строку оплати ціни продажу об'єкта позивач, керуючись згаданим пунктом договору, просив суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта, що становить 178 161 грн. 60 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 890 808 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Частиною 5 ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2882 був посвідчений нотаріально 30.12.2013 р., останнім днем сплати 890 808 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу є 29.01.2014 р., проте ціна об'єкта продажу була сплачена відповідачем 05.02.2014 р.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджує, що ним не прострочено виконання зобов'язання щодо сплати ціни об'єкта продажу, оскільки така оплата здійснена ним в межах 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а строк для оплати ціни продажу об'єкта закінчувався 17.02.2014 р.

Суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що сплата ціни об'єкта продажу мала бути здійснена протягом 30 банківських, а не календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, оскільки пунктом 2.1. цього договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 890 808 грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу протягом саме 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Згідно з п.7.1 договору, у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Відтак, суд не вбачає можливості для тлумачення даних умов договору іншим чином, ніж тим, що обов'язок покупця щодо сплати продавцеві 890808грн. 00 коп. за придбаний об'єкт продажу мав бути виконаний саме протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору, а, відтак, його невиконання протягом вказаного строку призвело до виникнення у покупця обов'язку сплатити неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для нарахування неустойки за порушення боржником зобов'язання, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Щодо обґрунтованості стягнення неустойки в розмірі 20 відсотків від ціни продажу об'єкта, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма передбачена і в п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання на незначний період (6 календарних днів), беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 17816 грн. 16 коп.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, стягнувши з відповідача 17 816 грн. 16 коп. неустойки. В частині стягнення 160 345 грн. 44 коп. неустойки слід відмовити.

Оскільки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 509, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 612, 625, 626, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця», м.Львів, вул. Джерельна, 42 (ідентифікаційний код 13830950) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 17 816 грн. 16 коп. неустойки та 3 563 грн. 24 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 160 345 грн. 44 коп. неустойки відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 11.06.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.