Ухвала

від 11.06.2014 по справі 2а-17506/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Київ К/800/43377/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року

у справі № 2а-17506/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Конві» (далі - позивач, ТОВ «Бізнес Центр Конві»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Бізнес Центр Конві» звернулось у грудні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0010762230.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 14.11.2012 року по 20.11.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Конві» (в подальшому перереєстроване на ТОВ «Бізнес Центр Конві») з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД» і ТОВ «Венс Транс Континент Проект» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2012 року № 1993/22-30/22900551, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року на загальну суму 476 440,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 10.12.2012 року № 0010762230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 476 440,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119 110,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді справи не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між спірними правочинами та укладенням ПрАТ «Конві» договору купівлі-продажу з Покупцем (ТОВ «Куверт-Україна»), при дослідженні проведених операцій не встановлено економічної вигоди для позивача як суб'єкта господарювання та не доведено факту здійснення господарських операцій з придбання поліграфічного обладнання та отримання ремонтних послуг щодо такого обладнання від контрагентів належними первинними документами.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що всі первинні документи були надані позивачем відповідачу з супровідним листом від 03.12.2012 року № 03/12, який був отриманий відповідачем 04.12.2012 року згідно штампу вхідної кореспонденції податкового органу, не зважаючи на, що відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, у висновках якого зазначено, що документи, що свідчать про господарські відносини з контрагентами позивача, за перевіряє мий період відсутні.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції доцільно взято до уваги, доводи позивача, що згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За нормами абз.2 п. 44.7 ст. 44 цього ж Кодексу платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні лише протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, акт перевірки позивачем було отримано 29.11.2012 року, тобто документи, відсутні при перевірці, були надіслані товариством до податкового органу в межах п'ятиденного строку.

Крім того, як вірно зазначено апеляційним судом, позивачем суду першої інстанції були представлені первинні та розрахункові документи, в яких наявні відомості про укладення протягом серпня 2011 року між ПрАТ «Конві» (що перереєстроване в подальшому на ТОВ «Бізнес Центр Конві») і контрагентами: ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД» та ТОВ «Венс Транс Континент Проект» письмової та усної угоди, а саме: усну угоду поставки від 15.08.2011 року № 12/3.8-08.11, відповідно до якої ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД» зобов'язується передати у власність ПрАТ «Конві» (Покупця) товар (поліграфічне обладнання загальною вартістю 2 524 800,00 гривень, у тому числі ПДВ 420 800,00 гривень), а останній прийняти товар і оплатити його в порядку і на умовах визначених цим Договором; письмовий договір підряду на виконання робіт від 15.08.2011 року № 12/3.8-08.11, відповідно до якого ТОВ «Венс Транс Континент Проект» зобов'язується виконати за завданням ПрАТ «Конві» роботи з ремонту поліграфічного обладнання, монтажу (демонтажу) устаткування, його транспортування та проведення налагоджувальних робіт, а останнє прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку і на умовах визначених цим Договором. Адреса проведення робіт: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 12, що відповідає місцезнаходженню ТОВ «Бізнес Центр Конві».

Разом з тим, судом апеляційної інстанцій встановлено, що замовлення та придбання у ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД» та ТОВ «Венс Транс Континент Проект» товарів і робіт (послуг) здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації своїх виробничих потужностей по виготовленню поліграфічної продукції (поштових конвертів), в т.ч. додатково придбаного у ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД», яке було у використанні поліграфічного обладнання та в подальшому відремонтованих через ТОВ «Венс Транс Континент Проект», іншому учаснику сектору ринку з виготовлення аналогічної продукції - ТОВ «Куверт-Україна».

На підтвердження фактів виконання сторонами зазначених правочинів своїх договірних зобов'язань (поставки товарів, виконання робіт, та відповідно оплати вартості товарів і робіт), позивачем було долучено до матеріалів справи, досліджені судом апеляційної інстанції, оригінали та копії первинних і розрахункових документів: видаткових накладних щодо поставки ТОВ «Тіпо Сервіс ЛТД» на адресу позивача поліграфічного обладнання на загальну суму 2 524 760,00 гривень, у тому числі ПДВ 420 800,00 гривень; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 290 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 215 000,00 гривень, в яких в гр. «Послуга» наведенні «Послуги з ремонту, демонтажу та завантаженню обладнання» без ідентифікації обладнання щодо якого ТОВ «Венс Транс Континент Проект» виконувалися роботи (надавалися послуги) на користь позивача у вересні 2011 року; податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами на користь позивача на загальну суму податку на додану вартість 635 800,01 гривень; податкової звітності позивача з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року, у тому числі Додатків 5 та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за ці періоди; виписок за банківськими рахунками позивача з системи «Клієнт-банк» за вересень і жовтень 2011 року з відомостями про оплату позивачем вартості відповідних товарів, робіт (послуг); платіжних доручень ПрАТ «Конві», датованих серпнем-жовтнем 2011 року, щодо перерахування безготівкових коштів на користь своїх контрагентів за поставлені товари і виконані роботи з урахуванням податку на додану вартість, та завірених відділенням ПАТ «ВіЕйБі Банк» (МФО 380537).

При цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Бізнес Центр Конві» долучено до матеріалів справи копії статуту та реєстраційних документів товариства, довідки відділу статистики у Шевченківському районі ГУ статистики у м. Києві серії АБ № 329948 від 06.06.2012 року; виписки з балансу за вересень 2011 року щодо обліку основних засобів товариства; копію наказу товариства від 01.09.2011 року № 219к про введення нових штатного розпису і спискового складу на підприємстві та самого штатного розпису, спискового складу; договору купівлі-продажу, укладеного між ПрАТ «Конві» та ТОВ «Куверт-Україна» щодо придбання останнім у позивача комплексу поліграфічного обладнання по виготовленню поштових конвертів, визначене за певними позиціями, всього загальною вартістю 5 101 560,00 гривень та первинні і розрахункові документи, що були оформлені на виконання цього Договору (видаткові накладні, акти прийняття-передачі обладнання, платіжні доручення); копії договорів купівлі-продажу нежилих приміщень виробничого корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 12; реєстраційних документів на об'єкти придбаної нерухомості; договорів на придбання основних засобів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не взято до уваги протиправність дій відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що прийняте за процедурою відмінною від процедури встановленої ПК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що доводи податкового органу не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача на податковий кредит та формування валових витрат, оскільки матеріали справи міститься достатню кількість доказової бази для підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав, а тому правомірно скасовано апеляційною інстанцією.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 року з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Центр Конві».

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року у справі № 2а-17506/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно З оригіналом згідно

Помічник судді