Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а/0570/2897/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року справа №2а/0570/2897/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 р. у справі № 2а/0570/2897/2012 (головуючий І інстанції Ткаченко Т.С.) за позовом Підприємства зеленого господарства до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 року №0000081542/253,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство зеленого господарства звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 0000081542/253.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.01.2012 року № 0000081542/253 про збільшення Підприємству зеленого господарства грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 613 278,95 грн. (з яких: основний платіж - 512 130,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 101 148,95 грн.).

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Підприємство зеленого господарства зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 22.05.1991 року.

Згідно Довідки АБ № 028152 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) організаційно-правова форма Підприємства - комунальне підприємство, має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД: «01.12.0 Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників»; «93.03.0 Організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг».

29 грудня 2011 року Костянтинівською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства зеленого господарства з питання нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.01.2009 року по 31.10.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 29.12.2011 року № 973/15-2-03361980. Відповідно до висновків зазначеного акту перевіркою встановлені порушення платником: п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не визначено та не сплачено до бюджету суму податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (включно), а саме: за 2009 рік - 155 603,80 грн., за 2010 рік - 182 476,00 грн.; п. 200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого не визначено та не сплачено до бюджету суму ПДВ за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року (включно) у розмірі 167 661,40 грн.; п. 200.1 ст. 200 та п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України не задекларовано та не сплачено до бюджету суму ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 6 388,80 грн.

Позивачем зазначений акт оскаржено в адміністративному порядку. Листом від 12.01.2012 року № 177/10/15-213-6 Костянтинівська ОДПІ відмовила позивачу у задоволенні скарги, мотивуючі тим, що засновник Підприємства - Костянтинівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, не являється суб'єктом господарювання, що закріплене у ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України.

Костянтинівською ОДПІ на підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 0000081542/253 про збільшення Підприємству зеленого господарства грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 613 278,95 грн. (з яких: основний платіж - 512 130,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 101 148,95 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи підтверджують що позивач за період 2009р. - 2011 р. не перевищив визначену п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України гранично допустиму суму для обов'язкової реєстрації підприємства як платника податком на додану вартість 300 000 грн.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент спірних правовідносин), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

З наведеного вбачається, в разі перевищення загальної суми 300 000 гривень від здійснення операцій сукупно за останні дванадцять календарних місяців особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п.п. «а» та «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) щороку в перевіряємому періоді перевищувала гранично допустиму суму для обов'язкової реєстрації платником ПДВ - 300 000,00 грн., які розраховані відповідачем як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до матеріалів, справи відповідачем було враховані суми, які надходили у вигляді бюджетного фінансування та від Костянтинівського міського центру зайнятості згідно укладеним договорам про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт.

З рішень Костянтинівської міської ради «Про міський бюджет на 2009-2011 рр.», Програм заходів, фінансування яких у 2009-2010 рр. буде здійснюватися за рахунок коштів бюджету розвитку, Витягів із розпису Асигнувань, довідок про зміну плану використання бюджетних коштів на 2009-2011 рр., вбачається, найменування та суми видатків, що фінансуються за рахунок бюджету, а саме: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата послуг (крім комунальних), придбання обладнання і предметів довгострокового користування тощо.

Тобто, бюджетні кошти надходили на розрахунковий рахунок позивача у якості фінансування витрат підприємства, що пов'язані з виплатою заробітної плати, придбання ТМЦ, робіт, послуг обладнання тощо, тобто, не відноситься до операцій з поставки товарів (послуг).

Крім того, між позивачем (роботодавець) та Костянтинівським міським центром зайнятості укладені договори про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт: від 28.01.2011 № 28/11, від 28.02.2009 року № 31-09, від 29.03.2010 № 48-10. Предметом яких є організація та проведення оплачуваних робіт, створення сторонами необхідних умов для тимчасової зайнятості осіб, які не мають роботи, виявили бажання працювати у вільній від основної роботи або навчання час, пенсіонерів та інвалідів.

Таким чином, договори передбачають надання робочого місця безробітним особам з відповідною компенсацією Центром зайнятості видатків Підприємства зеленого господарства на оплату заробітної плати, тобто, Костянтинівський міський центр зайнятості не замовляє для себе або третьої сторони роботи (послуги).

Колегія суддів зазначає, що за вимогами пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» одержання позивачем з бюджету грошових коштів не може відноситися до господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому не можуть враховуватись при розрахунку загального розміру операцій з поставки товарів за досліджуваний період, що не було враховано відповідачем підчас перевірки.

Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 388/24 від 28.01.2014 року, висновки акту перевірки про порушення Підприємством податкового законодавства в частині не визначення та несплати до бюджету зазначених вище сум податку на додану вартість - не підтверджуються.

Зокрема, судовим експертом згідно наданим документам, які також досліджувалися відповідачем під час документальної перевірки, обґрунтовано встановлені суми грошових коштів, які надходили на рахунок Підприємства як кошти від операцій з постачання товарів (послуг) у розмірах, а саме: за 2009 рік - надходження склали в сумі 161 250,45 грн.; за 2010 рік - надходження склали в сумі 271 819,11 грн.; за 10 місяців 2011 року - надходження склали в сумі 278 279,22 грн. (у т.ч. за 3 квартали 2011 року - 268 835,20 грн., за жовтень 2011 року - 9 444,02 грн.).

Експерт враховуючи зазначене дійшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідно до даних відображених в первинних документах за період: 2009-2010 рр., січень-вересень та жовтень 2011 року Підприємство не перевищило визначену п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України гранично допустиму суму для обов'язкової реєстрації підприємства як платника податком на додану вартість (300 000 грн.)

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем при здійсненні операцій з поставки товарів (послуг) протягом 2009-2011 рр. не перевищено загальної суми 300000,00 грн.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Податкового кодексу України, оскілки, відповідно до акту перевірки в період за який позивачу було нараховані суми ПДВ, останній перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою: № 0514001671 від 18.12.2008 року на 2009 рік; № 514001767 від 16.12.2009 року на 2010 рік; № 514001899 від 27.12.2010 року на 2011 рік. Позивача було виключено з платників єдиного податку за ініціативою Костянтинівської ОДПІ тільки 16.09.2011 року. Загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів як вище зазначалось у перевіряє мий період не перевищила загальної суми 300000,00 грн. Зазначене свідчить про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 200.1 ст. 200 та п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 17.01.2012 року № 0000081542/253 про збільшення Підприємству зеленого господарства грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 613 278,95 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням досліджених матеріалів справи, не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 р. у справі № 2а/0570/2897/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 р. у справі № 2а/0570/2897/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А. Васильєва