Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/18663/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 910/18663/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі№ 910/18663/13 господарського судуміста Києва за позовомКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" доПриватного підприємства "Ремпобутіндустрія" пророзірвання договору та стягнення 43 478, 40 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Макусь Н.П. дов. № 110/005-34 від 14.01.2014 року, - відповідача:Поплавський В.С. - керівник

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі за текстом - КП "Житло-сервіс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Ремпобутіндустрія" (далі за текстом - ПП "Ремпобутіндустрія") про розірвання договору та стягнення 43 478, 40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/18663/13 позовні вимоги КП "Житло-сервіс" задоволено: розірвано договір підряду "на виконання будівельно-ремонтних робіт" від 23.07.2012 року № 23-07-12 укладений між КП "Житло-сервіс" та ПП "Ремпобутіндустрія П", стягнуто з ПП "Ремпобутіндустрія П" з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь КП "Житло-сервіс" 43 478, 40 грн. - збитків.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Ремпобутіндустрія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити КП "Житло-сервіс" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 910/18663/13 апеляційну скаргу ПП "Ремпобутіндустрія" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року у справі № 910/18663/13 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову КП "Житло-сервіс" до ПП "Ремпобутіндустрія" про розірвання договору та стягнення 43 478, 40 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, КП "Житло-сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 910/18663/13, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 525, 526, 629, 857, 859, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року № 03-05/750 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/18663/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2012 року між КП "Житло-сервіс" (замовником) та ПП "Ремпобутіндустрія" (підрядником) укладено Договір на виконання будівельно-ремонтних робіт № 23-07-12, згідно п. 1.1. якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами ремонт вхідної групи житлового будинку № 25 по вул. Дніпровська набережна (роботи), а замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Положеннями п. п. 2.2., 2.4. вказаного вище Договору сторони погодили, що в якості авансу замовник оплатив для проведення робіт кошти в розмірі 21 741, 00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 834 від 16.08.2012 року, а також сплатив 21 737, 40 грн. за фактично виконані роботи, що підтверджено платіжним дорученням № 1359 від 24.12.2012 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що в листопаді 2012 року будівельно-ремонтні роботи було виконано відповідачем та оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт.

Так, судами встановлено, що згідно вказаного Акту, при прийнятті виконаних будівельних робіт у позивача не було претензій до відповідача щодо якості, кількості виконаних робіт тощо.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору підрядник зобов'язується гарантувати протягом 12 календарних місяців з дня приймання замовником виконаних робіт, усунення власними силами та за власні кошти виявлених недоліків.

Господарськими судами досліджено, що 10.05.2013 року при обстеженні вхідних груп житлового будинку № 25 по вул. Дніпровська набережна, позивачем виявлено ряд недоліків, внаслідок чого 14.05.2013 року на адресу відповідача надіслано претензію щодо добровільного усунення недоліків.

Так, у відповідь на вказану претензію відповідач листом повідомив, що не відмовляється від виконання відновлювальних робіт зазначаючи, що загальна вартість робіт, щодо яких у позивача є претензія, становить 649, 20 грн.

Також, судами досліджено акт будівельної лабораторії Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" № 183/22 від 21.11.2013 року, згідно якого несучі та захисні конструкції вхідних груп обстежуваного житлового будинку по несучій здатності знаходяться в задовільному технічному стані, а в завершення ремонтних робіт нижніх елементів вхідних груп, потрібно поверхню відновленого опорядження пофарбувати гідрофною сумішшю тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, згідно листа відповідача на адресу позивача від 18.11.2013 року, претензія позивача до виконаних відповідачем робіт стосувалась: "відслоїлось місцями опорядження стін фасаду набризгом" (позиція № 3 акту виконаних робіт), вартість таких робіт складає 832, 54 грн. без ПДВ.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем усунуто недоліки, які виявлено після виконання підрядних робіт на підставі Договору, а саме: виконано заново роботи по опорядженню поверхні стін фасаду набризгом вхідної групи 1-го поверху ж/б за адресою: м. Київ вул. Дніпровська набережна, 25, що підтверджується актом про усунення недоліків від 03.12.2013 року, що також, не заперечувалось й представником позивача, однак вказано, що роботи відповідачем виконано неналежним чином.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, щоза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України закріплено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Договором передбачено обов'язок відповідача гарантувати протягом 12 календарних місяців з дня приймання позивачем виконаних робіт, усунення власними силами та за власні кошти виявлених недоліків, а оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження усунення недоліків, наявні підстави для відмови позивача від договору шляхом його розірвання на підставі ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України та для стягнення збитків в розмірі 43 478,40 грн.

Проте, як вірно вказано судом апеляційної інстанції для визначення поняття істотного порушення договору слід визначити, що втратила чи не одержала сторона з того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що кожна сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести на підставі ст. 33 ГПК України наявність істотного порушення другою стороною договору його умов та завдання цим порушенням конкретної шкоди, однак, при прийнятті рішення місцевим судом не повно з'ясовано всі обставини, які мають суттєве значення для справи з огляду на те, що докази на підтвердження того факту, що через істотне порушення договору відповідачем, позивач поніс збитків на суму 43 478,40 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд при застосуванні ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України для розірвання договору та стягнення збитків повинен був встановити, що недоліки, на які посилався позивач, є істотними, однак, вказані обставини судом першої інстанції встановлено не було та помилково задоволено позовні вимоги у зв'язку з їх недоведеністю.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарськими судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятої у справі постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, яке відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 910/18663/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 910/18663/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко