Постанова

від 11.06.2014 по справі 5026/2738/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 5026/2738/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. (головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді Самсін Р.І., Яковлєв М.Л.) у справі№ 5026/2738/2011 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" доПриватного підприємства "Санні" провизнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", 2. Приватного підприємства "Санні" про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним,

за участю представників: позивачаЮрченко В.Я., відповідачане з'явились, третьої особи з самостійними вимогамиДяковський О.С., ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним, на підставі ст.ст. 16 ч. 2 п. 2, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 638 ЦК України, договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 р., укладеного між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" і Приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 р., укладеного останніми.

З результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 р. позови позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003 р. №00/45, укладений між Приватним підприємством "Санні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. апеляційне провадження у справі № 5026/2738/2011 зупинено до вирішення Франківським районним судом міста Львова справи № 2-3554/11 (2/465/744/13) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", за участю третіх осіб - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватного підприємства "Санні", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, скаржник (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до апеляційного суду для розгляду по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

Судами встановлено, що в обґрунтування позовних вимог, заявлених у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" посилалось на те, що Договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" та Приватним підприємством "Санні", зазначеними в договорі представниками сторін не підписувався, істотні умови договору не погоджувались, жодні дії на його виконання, зокрема фактична передача майна чи розрахунки, не здійснювались, а тому цей договір є неукладеним. Також позивач стверджував, що не мав мети укладати оскаржуваний договір і правовідносин за цим договором з відповідачем не існувало. При цьому позивач, з урахуванням норм ч. 1 ст. 761 ЦК України, посилався на те, що відповідач, не будучи власником зазначених нежитлових приміщень, не мав права передавати їх в оренду за спірним договором оренди нежитлових приміщень №00/45 від 01.12.2003 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" в обґрунтування позовних вимог, заявлених у даній справі, посилалось на ті самі мотиви, що і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара". Додатково третя особа зазначила, що на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 р. нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1, які є предметом цього договору і оспореного договору оренди, уже перебували в іпотеці і на них нотаріусом була зареєстрована заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що унеможливлювало їх відчуження за цим договором. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" посилалось на відсутність доказів виконання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 00/45 від 01.12.2003 р. та зазначило про фальсифікацію і фіктивність (мнимість угоди) спірного договору оренди, оскільки останній було укладено без наміру створення будь-яких правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідачем до матеріалів справи додано копію договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" та ОСОБА_7, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" продало ОСОБА_7 цегляну площадку (споруду), позначену на поверхневому плані літерою Ібп, нежитловою площею 1379,3 кв. м нежитлових приміщень, позначених на поверхневому плані літерою А-5 за адресою: АДРЕСА_1. До Договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003 р. між сторонами складено Акт приймання-передачі зазначеного об'єкта нерухомості.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 звернулась до Франківського районного суду міста Львова з позовною заявою до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватного підприємства "Санні", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003 р., посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованої в реєстрі за № 1024.

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 09.04.2013 р. за наведеним позовом призначено комплексу судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу. Розгляд зазначеної справи триває.

Підставою для зупинення провадження у справі апеляційним судом, з посиланням на коло обставин, яке входить до предмету доказування у даній справі та підлягає дослідженню судом, визначено те, що обставини, які стосуються факту відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" частини спірного майна на користь третьої особи, згідно із договором купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003 р., враховуючи підстави позову, матимуть значення для вирішення даної справи.

Також суд відзначив, що справа № 2-3554/11 (2/465/744/13), що розглядається Франківським районним судом міста Львова, є безпосередньо пов'язаною зі справою №5026/2738/2011, та, зважаючи на викладені вище обставини, розгляд справи № 5026/2738/13 є неможливим до вирішення Франківським районним судом міста Львова справи № 2-3554/11 (2/465/744/13) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" та за участю третіх осіб: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватного підприємства "Санні", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Колегія суддів вважає вказаний висновок судів та відповідні процесуальні дії такими, що не відповідають положенням ГПК України, виходячи з наступного.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

В оскаржуваній ухвалі апеляційним судом не визначено, в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 2-3554/11 (2/465/744/13), яка розглядається Франківським районним судом міста Львова.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. взагалі не містить будь-яких мотивів в обґрунтування висновку про неможливість встановлення господарським судом самостійно кола обставин, які входять до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, висновок суду апеляційної суперечить змісту вказаних процесуальних норм, оскільки обставини, що виходять за межі предмету спору та на яких не ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з урахуванням принципу диспозитивності не можуть вважатися такими, що мають значення для справи. Адже навіть в разі встановлення Франківським районним судом міста Львова певних обставин такі не можуть бути взяті до уваги під час прийняття рішення апеляційним господарським судом, оскільки не визначалися як підстави позову, не досліджувались місцевим господарським судом з незалежних від нього підстав.

Відтак, апеляційний суд всупереч положенням ст. 79 ГПК не встановив обставин, які унеможливлювали б розгляд даної справи до вирішення вищевказаної цивільної справи.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до апеляційного суду для розгляду по суті апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. у справі №5026/2738/2011 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова