Постанова

від 09.09.2014 по справі 5026/2738/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 5026/2738/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта: Білик П.Б. за дов. №б/н від 22.08.2014.

від позивача: Юрченко В.Я. за дов. №б/н від 03.06.2014.

від третьої особи: Дяківський О.С. за дов. №б/н від 23.05.2014.

вільний слухач: ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_1

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Санні"

на рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2013

у справі №5026/2738/2011 (головуючий Грачов В.М., судді Гура І.І.,

Швидкий В.А.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара"

до відповідача: Приватного підприємства "Санні",

про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара",

до відповідача 2: Приватного підприємства "Санні",

про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамара" до Приватного підприємства "Санні" про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", Приватного підприємства "Санні" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 у справі №5026/2738/2011 скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003 №00/45, що укладений між Приватним підприємством "Санні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара".

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 скасовано, справу № 5026/2738/2011 передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" до Приватного підприємства "Санні" про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", Приватного підприємства "Санні" задоволено повністю, а саме: визнано недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2003 №00/45, укладений між Приватним підприємством "Санні" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара".

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент укладення оспореного договору № 00/45 від 01.12.2003 діяв та фактично виконувався/виконується договір оренди від 13.12.2001 №20/04 щодо того ж нерухомого майна, яке є предметом договору від 13.12.2001 №20/04, який фактично виконується. Загальна площа нежитлових приміщень, що становлять предмет оспореного договору, не відповідає загальній площі нежитлових приміщень, набутих орендодавцем за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та договору оренди № 20/04 від 13.12.2001, що також свідчить про укладання цього договору сторонами про людське око. Усі спори за участю позивача, відповідача і третьої особи щодо володіння, користування і розпорядження майном, що є предметом оспореного договору, виникали у інших справах і розглядались судами починаючи з 2006, після зміни засновника і керівника відповідача - приватного підприємства "Санні", до цього часу з моменту укладення оспореного договору не виникали. Чинність договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та оренди № 20/04 від 13.12.2001 встановлена рішеннями судів і цей факт, відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню знову. У зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції вважає свідченням того, що оспорений договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 є фіктивним і на цій підставі підлягає визнанню недійсним.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Санні» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, має місце факту недоведеності обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а відтак викладені висновки в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, також апелянт зазначив, що місцевим господарським судом, оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, дану апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Куксову В.В.

Розпорядженнями голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 для розгляду апеляційної скарги по справі № 5026/2738/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у складі колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., апеляційну скаргу Приватного підприємства "Санні" прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження у справі № 5026/2738/2011, розгляд справи призначено на 17.10.2013

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 розгляд справи №5026/2738/2011 відкладено на 07.11.2013.

07.11.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Приватним підприємством "Санні" було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 5026/2738/2011 до вирішення пов'язаної цивільної справи, що розглядається Франківським районним судом міста Львова за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватного підприємства "Санні", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсною угоди та про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013, для розгляду справи №5026/2738/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А. та Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 справу №5026/2738/2011 прийнято до провадження вказаною колегією суддів, розгляд справи призначено на 04.12.2013.

У зв'язку з участю судді Гончарова С.А. у інших справах, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013, для розгляду справи №5026/2738/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Самсін Р.І. та Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 апеляційне провадження у справі №5026/2738/2011 зупинено до вирішення Франківським районним судом міста Львова справи №2-3554/11 (2/465/744/13) за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Приватного підприємства "Санні", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 про зупинення провадження в справі №5026/2738/2011 скасовано, а справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Санні" на рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 призначено на 02.07.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. та судді Самсіна Р.І. у відпустці, для розгляду справи № 5026/2738/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Власов Ю.Л.; судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 справу №5026/2738/2011 прийнято до провадження вказаною колегією суддів, розгляд справи призначено на 06.08.2014.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014, враховуючи вихід з відпустки головуючого судді Шаптали Є.Ю. та перебування у відпустці судді Яковлєва М.Л. для розгляду справи № 5026/2738/2011 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 прийнято справу №5026/2738/2011 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Санні" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Санні" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 відкладено на 09.09.2014.

В судовому засіданні 09.09.2014 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо Приватно підприємства «Санні» відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

В судовому засіданні 09.09.2014 представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.12.2001 по договору купівлі-продажу № 104/01 регіональне відділення ФДМ України у Львівській області, як продавець, продало і передало у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", як покупець, купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв. м., в тому числі зал ресторану площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення площею 1734 кв. м. та площадки (споруди) загальною площею 1379,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу 11.12.2001, зареєстровано в реєстрі за № 5593.

13.12.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", як орендодавець, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", як орендар, уклали договір оренди № 20/04, відповідно до п.п. 1.1., 3.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на 5 років нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв. м. та споруду (площадку) загальною площею 1379,3 кв. м., розташовані у м. Львові, вул. Княгині Ольги, 106. Додатковою угодою від 18.12.2001 до цього договору оренди сторони договору термін оренди погодили в 10 років.

Як вбачається із розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.03.2002 № 364, що нежитловим приміщенням загальною площею 2823 кв. м. та площадці (споруді) загальною площею 1379,3 кв. м., що складають комплекс ресторану "Беркут", належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" і розташовані у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 106 присвоєно поштовий номерний знак 59 "б" на вул. Володимира Великого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 08.04.2002 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, на підставі розпорядження № 421 від 08.04.2002, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення розташовані у м. Львові на вул. Володимира Великого, 59 б. Право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" на зазначені нежитлові приміщення зареєстровано Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 11.05.2002, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 1930.

Як вбачається із договору № 88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003 і акту № 1 прийому-передачі від 20.11.2003, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" в особі генерального директора Варданяна В.О. продало і передало у власність, а Приватне підприємство "Санні" в особі директора Зозулі С.І. купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 5407,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59-Б.

Згідно з договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003, Приватне підприємство "Санні" в особі директора Зозулі С.І., як орендодавець, з однієї сторони і Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" в особі директора Бундзило О.Б., як орендар, з другої сторони уклали цей договір про таке:

п.п. 1.1.-1.3. - орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на 5 років нежитлові приміщення загальною площею 2823,0 кв. м., а саме - цегляну площадку-споруду площею 1379,3 кв. м. та павільйон міні-ринку, площею 1207,9 кв. м., які розташовані за адресою: вул. В.Великого, 59-Б, м. Львів. Зазначені нежитлові приміщення складають предмет договору, іменуються в договорі як орендоване майно, це орендоване майно належить орендодавцеві на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 10.06.2003;

п.п. 2.1.-2.2. - орендодавець протягом тижня з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформляється відповідним актом. Акт підписується сторонами та є невід'ємним додатком № 1 до даного договору. З дня підписання акту приймання починається обчислення строку оренди за договором. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених цим договором, не передасть орендареві орендоване майно, орендар має право вимагати від орендодавця передання орендованого майна та відшкодування збитків або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків.

Розділами 3, 4 договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 сторони договору погодили умови щодо орендної плати та розрахунків за ним, свої права та обов'язки, а пунктом 5.1 визначили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками.

Як вбачається із заяви Зозулі С.І. від 27.10.2008, що з моменту державної реєстрації підприємства і до червня 2006 року він був директором і власником Приватного підприємства "Санні". Договір оренди від 01.12.2003 від імені Приватного підприємства "Санні" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" не укладав і не підписував, з директором зазначеного товариства Бундзило О.Б. не зустрічався. Нежитлові приміщення та площадка-споруда, розташовані у м. Львові по вул. В.Великого, 59-Б були і є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут". Справжність підпису Зозулі С.І. під заявою засвідчено приватним нотаріусом.

Як вбачається із листа директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" Бундзило О.Б. від 22.08.2008 № 01/22, що товариством договір оренди від 01.12.2003 нерухомого майна по вул. В.Великого, 59-Б у м. Львові з приватним підприємством "Санні" не укладався, такий на підприємстві відсутній.

У відповідності до висновку експертів, які наявні в матеріалах справи, за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 9891/9892/12-33/9893/12-32 від 03.04.2013, в дослідженому експертами договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003, примірник оригіналу якого наданий суду відповідачем:

відтиск печатки від імені Приватного підприємства "Санні", вільні зразки (за період 2003-2004) даної печатки, ймовірно, нанесені однією рельєфною печаткою Приватного підприємства "Санні";

відтиск печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", вільні зразки цієї печатки нанесені однією рельєфною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара";

встановити, чи використовувався монтаж при виготовленні наданого на дослідження договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 не виявилось можливим;

встановити, чи виконано підпис від імені Зозулі С.І. в графі "Директор

---

С.І. Зозуля" нижче реквізитів орендодавця в договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003, Зозулею С.І. або іншою особою, не виявилось можливим;

питання про те, чи виконано підпис від імені Бундзило О.Б. в графі "Директор

---

Бундзило О.Б." нижче реквізитів орендаря в договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003, Бундзило О.Б. або іншою особою, не вирішувалось з причин відсутності в розпорядження експерта достовірних зразків підпису Бундзило О.Б.

Як вбачається із витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 890896 від 01.07.2003, № 8148006 від 25.08.2005, що право власності на нежитлові приміщення за адресою у м. Львові по вул. В.Великого, буд. 59-Б станом на день видачі зазначених витягів було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2002.

Як вбачається із листа директора Приватного підприємства "Санні" Зозулі С.І вбачається, що 20.04.2006 він звернувся до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" з проханням зареєструвати за підприємством право власності на нежитлові приміщення загальною площею 5407,9 кв. м., які знаходяться у м. Львові по вул. В.Великого, буд. 59-Б на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та акту № 1 прийому-передачі приміщень від 20.11.2003. Відповідно до листа обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", в реєстрації права власності на зазначені нежитлові приміщення Приватному підприємству "Санні" було відмовлено на тій підставі, що станом на 21.04.2006 право власності на це нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2002.

У відповідності до повідомлення обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 193 від 12.01.2012, яке наявне в матеріалах справи, на адвокатський запит, даними щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. В.Великого, буд. 59-Б згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 за Приватним підприємством "Санні", згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.01.2012, бюро не володіє.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 № 4/01-14 від 02.02.2010, наявного в матеріалах справи, нею, у зв'язку з посвідченням 05.03.2002 за реєстраційним № 258 договору застави нерухомого майна, що знаходиться у м. Львові по вул. Княгині Ольги, буд. 106, було накладено заборону відчуження на це нерухоме майно 05.03.2002 за реєстраційним № 3/259. Заборону відчуження знято 03.01.2008.

Як зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є заявлені позивачем і третьою особою позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зокрема пунктами 2.6., 2.8., 2.12., господарським судам роз'яснено, що:

згідно з статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами;

у вирішенні спорів щодо визнання дійсним або недійсним договору оренди необхідно враховувати вимоги статей 220, 640, 759, 760, 794 ЦК України , статей 7 - 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин);

з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. Таким чином, визнаючи договір оренди недійсним, господарський суд повинен серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, дані господарським судам у постанові N 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема абз. 1-3 п. 3.11. постанови Пленуму: фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України ) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення", з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

03.09.2012 постановою Вищого господарського суду України скасовані попередні рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 у цій справі (№ 17/13/5026/2738/2011), справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Вищим господарським судом України, при новому розгляді справи, рекомендовано місцевому господарському суду повно, всебічно і об'єктивно встановити фактичні обставини справи, зокрема і щодо строків позовної давності, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, оцінити їх в сукупності, надати їм належну правову оцінку, дослідити рішення в інших судових справах, якими встановлені обставини, що мають безпосереднє значення для цієї справи і не потребують повторного доказування.

Згідно з ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.04.2012 у справі №13/5026/414/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012, повністю відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" у задоволенні позову до Приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003 № 88/08, підписаного сторонами. При прийнятті рішення місцевим, апеляційним і касаційним господарськими судами, здійснюючи аналіз матеріалів даної справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, враховано рішення судів в інших судових справах, про необхідність врахування яких зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 03.09.2012 у справі № 17/13/5026/2738/2011 (тобто у справі, що розглядається). Крім того, у зазначеній справі як на підставу заперечень проти позову відповідач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, заперечення відповідача в цій частині судами визнані безпідставними.

Зокрема: рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2006 у справі №11/5598 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до Приватного підприємства "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003 та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Санні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про визнання права власності, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" було відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено повністю, визнано за Приватним підприємством "Санні" право власності на нерухоме майно, а саме: зал ресторану площею 858,9 кв.м, їдальню, площею 230,1 кв.м, склади площею 1731,1 кв.м , площадку споруду - площею 1379,3 кв.м, павільйон міні-ринок, площею 1207,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б. За результатами неодноразового перегляду даної справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 у вказаній справі було прийнято відмову від первісного та зустрічного позовів та припинено провадження у справі;

відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-4284/06 від 25.12.2006 за позовом ОСОБА_16 до Приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Санні" до ОСОБА_16 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про визнання права власності на нерухоме майно, в позові ОСОБА_16 до Приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано за Приватним підприємством "Санні" право власності на нерухоме майно за адресою: м. Львів. вул. В.Великого, 59Б;

у відповідності до ухвали Господарського суду Львівської області від 12.06.2009 у справі № 18/31 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", Приватного підприємства "Санні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Франківської районної державної адміністрації про визнання права власності та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" та Приватного підприємства "Санні" про визнання права власності та визнання недійсним договору провадження за первісним позовом про визнання права власності Приватного підприємства "Санні" на площадку-споруду площею 1379,3кв.м. припинено;

у відповідності до ухвали Господарського суду Черкаської області від 30.11.2009р. у справі № 17-09-11/5598 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до Приватного підприємства "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Санні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про визнання права власності, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" від первісного позову до Приватного підприємства "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003, а також прийнято відмову Приватного підприємства "Санні" від зустрічного позову про визнання права власності та припинено провадження у справі за первісним і зустрічним позовами;

у відповідності до рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2010 у справі № 16/812 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан "Беркут" до Приватного підприємства "Санні", треті особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003, у задоволенні позовних вимог відмовлено;

у відповідності до рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012, у справі № 5015/915/11 за позовом Приватного підприємства "Санні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про визнання недійсними додаткових угод від 15.02.2006 та від 15.08.2008 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 в позові відмовлено;

відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі № 2а-399/12/1370 позовні вимоги Приватного підприємства "Санні" до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за участі третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задоволено повністю, визнано протиправними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" по видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2008 №20152245, з якого вбачається, що власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут";

у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 25.06.2013 у справі № 3/93 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012, залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011, якою частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" 11678709,7 грн. збитків та судові витрати;

відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2012 у справі № 5015/5820/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" та Приватного підприємства "Санні", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" про визнання недійсним договору оренди від 13.12.2001 № 20/04, укладеного відповідачами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" було задоволено, визнано зазначений договір недійсним з моменту укладення, в задоволенні позову Приватного підприємства "Санні" відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2012 скасоване в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" про визнання недійсним договору оренди від 13.12.2001 № 20/04, укладеного відповідачами, відмовлено, в решті рішення місцевого суду залишено без змін;

рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2012 у справі № 6/100/5022-1635/2012 (18/15/2991-1/86-4904) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" до Приватного підприємства "Санні", за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара" в якості третьої особи без самостійних вимог, про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.06.2003 № 88/08 і за зустрічним позовом Приватного підприємства "Санні" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення збитків у виді упущеної вигоди у розмірі 6 890 000 грн. в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено повністю.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі змістом ст.ст. 11, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно з п. 9 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від їх укладення.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу УРСР визначено поняття договору майнового найму та його форми.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на момент підписання оспореного договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 зазначений договір за змістом і формою відповідав нормам чинного на той час законодавства, тому з урахуванням встановлених у справі обставин та вимог законодавства суди вважають його укладеним.

Відповідно до п. 1.3. договору сторони договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 погодили строк оренди за ним на 5 років, тому дія договору продовжилась після набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки у встановленому законом і договором порядку дія договору не припинялась.

Відповідно до ст. 58 ч. 1 ЦК УРСР передбачалось, що недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Згідно з ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що представники сторін оспореного договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 заявили про його не укладання, відповідно, про відсутність намірів на настання правових наслідків, передбачених цим договором на час його вчинення. Суду першої та апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів фактичного виконання умов оспореного договору не подано. На момент укладення оспореного договору діяв договір оренди від 13.12.2001 № 20/04 щодо того ж нерухомого майна, яке є предметом оспореного договору, який фактично виконувався. Загальна площа нежитлових приміщень, що становлять предмет оспореного договору, не відповідає загальній площі нежитлових приміщень, набутих орендодавцем за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та договору оренди № 20/04 від 13.12.2001, що також свідчить про укладання цього договору сторонами про людське око. Усі спори за участю позивача, відповідача і третьої особи щодо володіння, користування і розпорядження майном, що є предметом оспореного договору, виникали і розглядались судами у вищенаведених та інших справах судами починаючи з 2006 після зміни засновника і керівника відповідача - Приватного підприємства "Санні", до цього часу з моменту укладення оспореного договору не виникали. Чинність договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 та оренди № 20/04 від 13.12.2001 встановлена вищенаведеними рішеннями судів і цей факт, відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доведенню знову. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорений договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 є фіктивним і на цій підставі підлягає визнанню судом недійсним, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інтереси позивача та третьої особи, які у спорі співпадають, заперечуючи проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, надали письмові пояснення та докази їх обґрунтування, за змістом яких строк позовної давності щодо позовних вимог у справі № 5026/2738/2011 не є пропущеним, з огляду на те, що позивач та третя особа дізнались про існування спірного договору лише після ознайомлення з матеріалами справи № 6/100/5022/1635/2011 (№ 1/86-4904), тобто після 14.11.2011, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 6/100/5022/1635/2011 (№ 1/86-4904), в той час, як з позовом про визнання договору оренди № 00/45 від 01.12.2003 позивач звернувся 05.12.2011.

Оцінивши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, заперечення на неї позивача і третьої особи в сукупності з встановленими обставинами справи та з врахуванням вимог законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що вищевказана заява відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного підприємства «Санні», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 в справі № 5026/2738/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Санні» на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 в справі № 5026/2738/2011 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.07.2013 в справі № 5026/2738/2011 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5026/2738/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін