Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/13757/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 910/13757/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі№ 910/13757/13 господарського суду міста Києва за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" Державного підприємства "Науково-дослідний інститут містобудування" стягнення 175 672,20 грн. за участю представників: позивача: відповідача:Люльчук Н.М., В'юна В.Є. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" (надалі - ТОВ "Л.ІНВЕСТ-ГРУП") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут містобудування" (надалі - ДП "НДІМ") про повернення авансу в розмірі 155 210,00 грн. та сплати штрафних санкцій у розмірі 20 462,20 грн., у загальній сумі 175 672,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 (суддя: Зеленіна Н.І.) позов задоволено: з ДП "НДІМ" стягнуто на користь ТОВ "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" 155 210,00 грн. заборгованості, 14 593,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 868,21 грн. 3 % річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 (судді: Жук Г.А., Агрикова О.В., Мальченко А.О.) указане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просить прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 92 154,00 грн. та штрафних санкцій (3 484,18 грн. - 3 % річних, 8 665,00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами).

Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 261 Цивільного кодексу України.

12.06.2014 до Вищого господарського суду України від відповідача надішли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2014 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 111 7 , 111 8 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 111 5 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 05.09.2008 між ТОВ "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" (замовник) та ДП "НДІМ" (виконавець) укладено договір на виконання проектних (наукових) робіт № ЛІГ.08-0017 (надалі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в строк, обумовлений у даному договорі, розробити проектну документацію житлової та громадської забудови (детальні плани забудови території) на земельних ділянках у с. Дружня Бородянського району Київської області, загальною площею 1 080 га; сумісно із замовником погодити розроблену документацію відповідно до вимог діючого законодавства та нормативних документів України.

Згідно з пунктами 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 договору вартість розробки та погодження документації узгоджена сторонами шляхом підписання протоколу узгодження договірної ціни, який наведений у додатку В, що є невід'ємною частиною договору, та становить 3 780 000,00 грн. Замовник повинен оплатити розробку та погодження документації відповідно до додатку Б у відповідній послідовності.

Оплата за розробку та погодження документації здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі виставленого останнім рахунку.

У випадку дострокового розірвання договору розрахунок між сторонами проводиться за фактично розроблену та погоджену документацію відповідно до додатку Б.

10.09.2008 на виконання умов договору замовник перерахував виконавцеві аванс за перший етап робіт у сумі 104 910,00 грн.

19.11.2008 замовник листом повідомив виконавця про тимчасове зупинення робіт за договором у зв'язку з відсутністю належним чином погодженого проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж с. Дружня, Бородянського району Київської області, що є необхідним для подальшого виконання робіт. При цьому, позивач зобов'язався перерахувати виконавцю аванс на наступні етапи робіт у розмірі 200 000,00 грн.

21.11.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №ЛІГ.08-003 до договору, відповідно до якої сторони домовились встановити особливі умови виконання першого етапу робіт за договором та календарним планом робіт (додаток Б до договору).

21.11.2008 на виконання договору від 05.09.2008 № ЛІГ.08-0017, додаткової угоди від 21.11.2008 № ЛІГ.08-003 до даного договору замовник перерахував виконавцеві 200 000,00 грн. в якості оплати І етапу робіт та 24.11.2008 - 200 000,00 грн. авансу за ІІ етап робіт.

Перерахування замовником коштів у рахунок виконання робіт за договором підряду від 05.09.2008 № ЛІГ.08-0017 у загальній сумі 504 910,00 грн. підтверджено замовником та виконавець не заперечує.

12.12.2009 сторони підписали акт передачі-приймання документації згідно з першим етапом календарного плану (згідно з додатком "Б" до договору) на суму 349 700,00 грн. В акті зазначено про виконання робіт належним чином.

Частина перерахованого авансу в сумі 44 790,00 грн., на прохання позивача, була зарахована відповідачем в якості остаточного розрахунку за виконані роботи за першим етапом, передбаченого додатком Б до договору.

31.12.2010 між сторонами укладений акт передачі-приймання документації № ЛІГ.10-ОД.0002 про передачу виконавцем та прийняття замовником робіт на суму 63 056,00 грн.

27.03.2012 позивач повідомив відповідача про те, що договір від 05.09.2008 № ЛІГ.08-0017 втратив для нього, як замовника за договором, актуальність та необхідність у зв'язку зі зміною законодавства про регулювання містобудівної діяльності; посилаючись на статтю 651 , частину 4 статті 849 ЦК України, позивач відмовився від договору на виконання проектних (наукових) робіт та просив повернути аванс у сумі 155 210,00 грн.

16.05.2013 позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату вказаної суми, проте, станом на час розгляду справи відповідачем грошові кошти не перераховані.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 63 056,00 грн. не підлягають задоволенню (укладення погодженого між сторонами акта передачі-приймання документації від 31.12.2010 № ЛІГ.10-ОД.0002 на суму 63 056,00 грн.). У цій частині й не заперечує скаржник у касаційній скарзі.

Із урахуванням обставин справи та приписів статей 11 , 509 , 526 , 626 , 629, 887-890 ЦК України , статей 174, 193 Господарського кодексу України, якими керувався суд, у цій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Проте апеляційний господарський суд, застосувавши позовну давність, дійшов передчасного висновку стосовно скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статей 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, дійшов висновку, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати саме 28.02.2009 - строк закінчення виконання робіт та порушення права позивача на їх отримання, як і на отримання надлишково сплаченого авансу в сумі 92 154,00 грн.

Апеляційний господарський суд встановив факт укладення 31.12.2010 між сторонами акта передачі-приймання документації та прийняття замовником робіт на суму 63 056,00 грн., при цьому зробив помилковий висновок про початок перебігу строку позовної давності з 28.02.2009.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правила щодо позовної давності використовуються для визначення своєчасності звернення до суду з позовом про захист цивільного права.

Відповідно до статті 257, частини 1 статті 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 підлягає скасуванню в частині відмови в позові стосовно стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, при якому суду слід врахувати вищенаведене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.ІНВЕСТ-ГРУП" у справі № 910/13757/13 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі № 910/13757/13 у частині відмови в позові стосовно стягнення 92 154,00 грн. сплаченого за договором авансу скасувати.

Справу № 910/13757/13 у цій частині направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі № 910/13757/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

В. Саранюк